Ухвала суду № 106246189, 07.09.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2751/22

Провадження № 2-о/204/65/22 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю заявниці ОСОБА_1

за участю представника заявниці ОСОБА_2

за участю заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання представника Міністерства оборони України по цивільній справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 30 квітня 2011 року по 27 лютого 2022 року. В обґрунтування своєї заяви вказала на те, що майже 11 років, а саме з 30.04.2011 року, проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, відчуваючи взаємне почуття любові один до одного та маючи намір на створення довготривалих відносин, в кінці квітня 2011 року нами було прийнято рішення спільно проживати та побудувати сімейні відносини з відповідними правами та обов`язками, які притаманні подружжю. За час спільного проживання у нас народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 26.06.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Добропіллю Добропільського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області. З 2017 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу. Відповідно до витягу з наказу №27 від 27.01.2021 року (м. Волноваха) ОСОБА_4 призначено на посаду помічника начальника штабу - начальника розвідки 2 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_4 , ВОС-0940013 (652). Таким чином, починаючи з 2017 року і до 2022 року ОСОБА_4 перебував на військовій службі, мав посвідчення серії НОМЕР_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 17.03.2022 року Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Відповідно до повідомлення про смерть від 29.03.2022 року капітан ОСОБА_4 загинув під час обстрілу зі сторони збройних сил Російської Федерації. Отже, відповідно до вищевказаних довідок, ОСОБА_4 загинув виконуючи бойове завдання по збереженню територіальної цілісності та незалежності України. Факт спільного проживання як чоловіка та дружини підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Між заявницею та ОСОБА_4 під час їх спільного проживання, починаючи з квітня 2011 року склалися усталені стосунки, що притаманні подружжю, вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Протягом усіх цих років вони завжди спільного проживали, піклувались один про одного та надавали взаємну допомогу, організовували спільний відпочинок, грошове утримання нашої доньки. Повідомлено, що ні ОСОБА_1 , ані ОСОБА_4 в жодному зареєстрованому шлюбі протягом часу нашого спільного проживання не перебували та не перебуваємо, а, отже, вказаний позов не суперечить вимогам положень ст. 25 Сімейного кодексу України (жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі).

В судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву про встановлення факту та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній. Пояснили, що факт встановлення проживання однією сім`єю необхідно для призначення та виплати їй (заявниці) як члену сім`ї загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги. Крім того, заявниця пояснила, що вже відкрита спадкова справа та є ще спадкоємці після смерті ОСОБА_4 .

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні заявив клопотання про залишення заяви без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право. Вважає, що заява не може бути вирішена за правилами окремого провадження.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає, що клопотання представника Міністерства оборони України підлягає задоволенню та дана заява підлягає залишенню без розгляду, по наступним підставам.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів,що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (пункт 15 Порядку).

При цьому, спори щодо розміру грошової допомоги та права на її відшкодування між особами, які претендують на такі виплати та органом, який проводить їх нарахування та виплату розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 140/2178/15-ц (провадження № 61-9869св20) та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 295/3547/21 (провадження № 61-10600св21)).

Тобто, встановлення факту проживання заявниці однієї сім`єю без реєстрації шлюбу із померлим військовослужбовцем, та факту перебування на утриманні останнього, заявнику необхідно для подальшого вирішення правового спору, зокрема, стягнення коштів грошової допомоги та права на її отримання, у зв`язку з чим у заявниці фактично виник спір з органом, який призначає та виплачує таку допомогу, і який заперечує проти такого, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. Крім того, при вирішенні даного спору залучаються всі спадкоємці.

Частиною четвертою статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

З урахуванням встановлених у справі обставин, заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15 ЦК України, 4, 259, 263, 268, 315 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника Міністерства оборони України задовольнити.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею в порядку ч. 1 ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Самсонова