Постанова № 10623463, 05.09.2008, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа №2а-1196/08

Рядок статзвіту - 35

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2008 року 09 год. 00 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В. Д.

при секретарі судового засідання -Повханич Г. П.

за участі:

представника позивача - Дербаль В. М. (дов. від 01.08.2008р.);

представника відповідача - Кабацій Н. В. (дов. № 100 від 26.03.2008р);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ -Карпати» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним податкового повідомлення рішення від 27.06.2008 року №0001452340/0 (1795/2301/32548063/15831), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТ -Карпати» звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до суб'єкта владних повноважень Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним податкового повідомлення рішення від 27.06.2008 року №0001452340/0 (1795/2301/32548063/15831 ), яким йому донараховано податок з доходів отриманих нерезидентом із джерелом їх походження в Україні на загальну суму 93 077, 19 грн. в тому числі 31 025, 73 грн. - сума основного платежу та 62 051, 46 грн. - сума штрафних (фінансових ) санкцій, мотивуючи тим, що ним здійснено виплату відсотків за користування фінансовим лізингом згідно укладеного між ним та юридичною особою «Volvo Track Corporation» ( Швеція ) Договору від 20.08.2007 року на суму 31 025, 73 грн., а отже проценти, що виникають в Україні і сплачуються підприємству Швеції, яке є їх фактичним власником і такі сплачуються стосовно суми боргу, що виникає від продажу товарів в кредит та на умовах лізингу, підлягають оподаткуванню виключно в Швеції.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги, з мотивів викладених у позовній заяві, підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, з мотивів викладених у запереченнях, посилаючись на п. п. «а» п.2 ст. 22 Конвенції між Урядом України та Урядом Швеції «Про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень», згідно якого якщо резидент Швеції одержує доход, який згідно з законами України і згідно з положеннями цієї Конвенції може бути оподаткований в Україні, Швеція дозволить відповідно до положень закону Швеції, які стосуються кредиту для іноземного податку ( з огляду на те, що вони можуть змінюватися час від часу, не змінюючи їх загального принципу), як відрахування від податку на доход на суму, рівну українському податку, сплаченому стосовно такого доходу, пояснивши, що вищезазначене не звільняє позивача від утримання та сплати до бюджету податку на прибуток при виплаті процентів нерезиденту.

Окрім того посилаючись на позицію викладену у листі ДПА України від 17.01.2005 року за № 826/7/15-131, зазначив, що право країни в якій виникають пасивні доходи, обмежуються ставками, що передбачені міжнародним договором та саме ці ставки повинні застосовуватись при нарахуванні податку на прибуток при виплаті пасивних доходів нерезидентам, замість ставки, визначеної п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем 24.06.2008 року було проведено планову документальну перевірку фінансово - господарської діяльності ТОВ «АВТ - Карпати» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2007 р. по 31.12.2007 року, за наслідками якої було складено Акт № 347/23-01/32548063 ( а. с. 22-54 ).

Перевіркою встановлено, що позивачем на підставі укладених договорів фінансового лізингу виплачувалися відсотки нерезиденту «Volvo Truck Corporation» (Швеція ) на загальну суму 31 0257, 32 грн., однак таким не утримано податок з доходу виплаченому нерезиденту.

На підставі зазначеного Акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2008 року № 0001452340/0 (1795/2301/32548063/15831 ) (а. с. 7 ), яким позивачу донараховано податок з доходів отриманих нерезидентом із джерелом їх походження в Україні на загальну суму 93 077, 19 грн. в тому числі 31 025, 73грн. - сума основного платежу та 62 051, 46 грн. - сума штрафних (фінансових ) санкцій.

Пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі "Закон") передбачено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Під доходами отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, поряд з іншими розуміють проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом, а також лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця (орендодавця).

Згідно з п. 13.2 ст. 13 зазначеного Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пункт 18.1 ст. 18 зазначеного вище Закону визначає, що у випадку коли міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Конвенція укладена між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень ратифікованої Законом України від 23.04.1996р. ( далі Конвенція ), є міжнародним договором в розумінні пункту 18.1 ст. 18 Закону.

Згідно з п. а ст. З Конвенції податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема є в Україні податок на прибуток (доходи) підприємств.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 11 Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Окрім цього, пунктом 4 зазначеної статті Конвенції також визначено, що незважаючи на положення пункту 2, проценти, які виникають у Договірній Державі, будуть оподатковуватися тільки в другій Договірній Державі, якщо одержувачем процентів є підприємство цієї другої Держави, яка є фактичним власником процентів, і проценти сплачуються стосовно суми боргу, яка виникає від продажу в кредит цим підприємством будь-якого товарного, промислового, комерційного чи наукового обладнання підприємству першої названої Держави, крім випадку, коли продаж або заборгованість утворюється між особами, які є родичами.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2007 p. ABT - Карпати» уклало зовнішньоекономічний договір фінансового лізингу № UKR127/0807 F (далі договір) з юридичною особою «Volvo Truck Corporation» (Швеція) ( а. с. 68-97 ).

Відповідно до п.1 Договору предметом договору є придбані лізингодавцем для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу 5 ( п'ять ) одиниць сідельних тягачів Volvo FH, згідно з технічною специфікацією в Додатку № 1 та 5 ( п'ять ) одиниць напівпричепів Schmitz, згідно з технічною специфікацією в Додатку № 1 , які додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами, на далі «Обладнання» на загальну суму 545 250, 00 Євро.

Згідно з п. п. 3.2 п.3 Договору лізинговий платіж включає в себе суму відшкодування при кожному платежі частини вартості «Обладнання», а також суми відсотків за користування кредитом, які складаються зі ставки EURIBOR за 12 місяців на фактичну дату поставки та договірної ставки Лізингодавця у розмірі 5, 7 % річних за Обладнання надане в лізинг.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно п.п. 1.18.2 п. 1.18 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Абзацом 3 п. 1.10 ст. 1 зазначеного Закону встановлено, що платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або від іншої вартісної бази, не є процентами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прибуток, отриманий нерезидентом за вказаним договором фінансового лізингу підпадає під визначення прибутку від комерційної діяльності, передбаченої ст. 7 Конвенції та має оподатковуватись у Швеції, оскільки згідно п. 1 ст. 7 Конвенції „прибуток підприємства Договірної держави оподатковується тільки у цій державі, якщо тільки підприємство не здійснює або не здійснило комерційну діяльність у другій Договірній державі через розташоване в ній представництво.

Слід звернути увагу на те, що навіть якщо вважати сплату лізингових платежів процентами за борговими зобов'язаннями або доходом від відчуження майна, то все одно виходячи з норм Конвенції, вказаний прибуток буде оподатковуватись у Швеції ( ст. 11 та ст. 13 Конвенції).

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України відповідно до п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470, є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити інформацію про повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Статтями 3, 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, до якої Україна приєдналася згідно з Законом України від 10.01.2002р., передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом, компетентним органом держави в якій документ був складений. Проставлений апостиль має відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Довідка, що підтверджують резиденство компанії ««Volvo Truck Corporation» (Швеція ) та апостиль містяться в матеріалах справи ( а. с. 10-14 ) є належним та допустимим доказом відповідно до ст. 70 КАС України. Правомірність такої відповідачем під сумнів не ставилось.

З врахуванням викладеного, на думку суду, у даному випадку є безпідставними твердження відповідача, з посиланням на позицію викладену у листі ДПА України від 17.01.2005 року за № 826/7/15-131 про те, що Конвенцією передбачено право оподатковувати доходи нерезидента, як одержувача пасивних доходів, кожною з держав.

Окрім того, суд зазначає, що методичні рекомендації викладені у листі ДПА України , не є нормативними актами, обов'язковими для застосування всіма платниками податку та носять рекомендований характер лише для органів ДПІ.

На підставі наведеного, суд приходить до переконання, що позов є підставним і підлягає до повного задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 247 від 25.07.08 р.) судові витрати у розмірі 3 ( три ) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ - Карпати» - задоволити повністю.

2. 2. Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 27.06.2008 року № 0001452340/0 (1795/2301/32548063/15831 ) щодо визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТ - Карпати» податкового зобов'язання на суму 93 077, 19 грн., в тому числі: 31 025, 73 грн. за основним платежем та 62 051, 46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. 3. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ - Карпати» ( 89600 м. Мукачево, вул. Я.Коменського, буд. 73, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 32548063, р/р 26006053900528 в Закарпатському РУ « ПриватБанк» м. Ужгород, МФО 312378 ) понесені судові витрати у розмірі 3 (три ) грн. 40 ( сорок) коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,

Постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.