Рішення № 106232356, 13.09.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2022 року Справа№200/16445/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2021 року шляхом надіслання поштою позивачка, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача-1, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідача-2, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у якому просила:

- визнати дії відповідача-1 щодо відмови в призначенні пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 розділу XVI-І Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними;

- скасувати рішення №057150010135 від 11 жовтня 2021 року, яке винесено відповідачем-1;

- зобов`язати відповідача-2 призначити пенсію згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, з 15 червня 2020 року;

- зобов`язати відповідача-2 зарахувати до стажу період роботи з 30 липня 1987 року по 18 липня 1988 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 03 серпня 1987 року;

- зобов`язати відповідача-2 здійснити виплату недоотриманої пенсії за Списком №2 у відповідності до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05 жовтня 2021 року до часу прийняття рішення за цим позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що в період з 30.07.1987 по 18.07.1988 працювала у ПрАТ «Криворіжбудмеханізація», а починаючи з 1990 року працювала повний робочий день на ПрАТ «ММК імені Ілліча» на посадах зі шкідливими та важкими умовами праці, що передбачені Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. 05 жовтня 2021 року з використанням веб-порталу Пенсійного фонду України, нею була подана заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із наявністю 30 років стажу професією, яка передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Рішенням №057150010135 про відмову в призначенні пенсії, яке було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області 11.10.2021, було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Позивачка не погоджується з таким рішенням, оскільки вважає, що має право на отримання пільгової пенсії, оскільки з 1987 року по теперішній час виконує роботи, передбачені Списком №2.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відзиву на позовну заяву не подало. На виконання ухвали суду від 22.12.2021 надані письмові пояснення про те, як був обрахований стаж ОСОБА_1 при прийнятті рішення від 11.10.2021 №0571500010135. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 04 місяці 11 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 30.07.1987 по 18.07.1988 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.08.1987, оскільки на титульному аркуші зазначене дошлюбне прізвище на російській « ОСОБА_2 », що не відповідає витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, де зазначене дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 », тому не підтверджено приналежність трудової книжки. Пільговий стаж за Списком №2 складає 29 років 05 місяців 21 день. До пільгового стажу зараховано всі періоди. Відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнало з наступних підстав. 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на дату звернення. Згідно з підпунктом 2 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 за принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Управлінням прийнято рішення від 11.10.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як вона не досягла віку 55 років. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. На момент звернення, страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами складає 33 роки 04 місяці 11 днів, пільговий стаж по Списку №2 складає 29 років 5 місяців 21 день. Вік заявниці на момент звернення становить 52 роки 09 місяців. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку 55 років, як встановлено законодавством, то вона немає законних підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До страхового не зараховано період роботи з 30.07.1987 по 18.07.1988 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 03.08.1987, оскільки на титульному аркуші зазначене дошлюбне прізвище на російській мові « ОСОБА_2 », що не відповідає витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, де зазначене дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 », тому не підтверджено приналежність трудової книжки.

Щодо позовних вимог про зобов`язати призначити пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначено наступне.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, який був прийнятий до прийняття Конституції України, передбачав право на пенсійне забезпечення, яке за своєю природою та принципами відрізнялось від гарантованого Основним Законом загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до статті 2 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування пенсійне страхування є одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На реалізацію положень Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування 09 липня 2003 року було прийнято Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який, серед іншого, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

З прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» він набув статусу провідного закону у сфері пенсійного страхування, яким врегульовано усі правовідносини пов`язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, призначенням, перерахунком і виплатою пенсій. Одночасно, пунктом 16 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Також цим пунктом визначено сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», положення якого застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Аналогічного змісту положення відображено у примітці преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено його пріоритет над іншими Законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування, а також визначено сферу, у якій Закон України «Про пенсійне забезпечення» продовжує діяти одночасно з цим Законом. В іншій частині Закон №1788 втратив чинність.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII внесені зміни до Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Одночасно, цим Законом внесені зміни і до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» з цього часу застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Фактично Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» повністю передано в сферу дії Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020 не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин.

Крім того, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про Конституційний Суд України» з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акту (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

Згідно зі змісту Рекомендації №13.(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах ...., покладено функції по призначенню(перерахунку) і виплаті пенсії. З огляду на зазначене , суд не має правових підстав для зобов`язання управління здійснити призначення позивачці пенсії на пільгових умовах.

З урахуванням викладеного, вважаємо що управління діяло в межах своїх повноважень та підставі діючого законодавства України, не порушуючи права позивачки.

22 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

22 грудня 2021 року від відповідачів витребувані докази.

12 січня 2022 року розгляд справи відкладено до 02 лютого 2022 року у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання.

02 лютого 2022 року закрито підготовче провадження і справа призначена до розгляду по суті на 16 лютого 2022 року.

В період з 07 по 18 лютого 2022 року суддя Циганенко А.І. перебував на лікарняному.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон України від 21 квітня 2022 року №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 №259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.

Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від12 серпня 2022 року № 573/2022«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить паспорт НОМЕР_3 .

28 липня 1992 року ОСОБА_4 побралася з ОСОБА_5 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 .

05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої були додані наступні документи:

-сканкопія трудової книжки серії НОМЕР_1 ;

-сканкопія трудової книжки серії НОМЕР_5 ;

-сканкопія паспорту та ідентифікаційного номеру;

-сканкопія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ;

-сканкопія диплому серії НОМЕР_6 ;

-сканкопія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища;

-сканкопія довідки №1260 «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії' за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 06.08.2021 року, наданої ПрАТ «ММК імені Ілліча» з картками обліку фактично відпрацьованого часу на роботах із шкідливими і важкими та особливо шкідливими умовами праці;

-сканкопія наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №137 від 10.05.1994 року, наданого ПрАТ «ММК імені Ілліча»;

-сканкопія наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №127 від 07.05.1999 року, наданого ПрАТ «ММК імені Ілліча»;

-сканкопія наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №192 від 30.06.2000 року, наданого ПрАТ «ММК імені Ілліча»;

-сканкопія наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №224 від 07.05.2004 року, наданого ПрАТ «ММК імені Ілліча»;

-сканкопія наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №98 від 07.05.2009 року, наданого ПрАТ «ММК імені Ілліча»;

-сканкопія наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №318 від 05.05.2014 року, наданого ПрАТ «ММК імені Ілліча»;

-сканкопія наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №330 від 07.05.2014 року, наданого ПрАТ «ММК імені Ілліча»;

-сканкопія наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №261 від 28.04.2015 року, наданого ПрАТ «ММК імені Ілліча»;

-сканкопія наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №400 від 07.05.2019 року;

- сканкопія зави про виплату пенсії або грошової допомоги.

Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка видана на ім`я « ОСОБА_4 » (мовою оригіналу) в період з 30.07.1987 по 18.07.1988 остання працювала в управлінні механізації №1 Треста «Криворіжбудмеханізація» машиністом баштового крану 4 розряду.

Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_5 , яка видана 03 серпня 1987 року на ім`я « ОСОБА_1 » (мовою оригіналу), остання виконувала роботи:

-з 10.12.1990 по 13.07.1991 на металургійному комбінаті імені Ілліча машиніста крана металургійного виробництва 4 розряду в листопрокатному цеху;

у Відкритому акціонерному товаристві «Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча», Публічному акціонерному товаристві «Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча», Приватному акціонерному товаристві «Маріупольській металургійний комбінат»

- з 20.11.1991 по 24.08.2011 машиніста крана металургійного виробництва у цеху холодного прокату;

-з 25.08.2011 по 07.01.2015 машиніста крану металургійного виробництва;

- з 08.01.2015 по 08.04.2015 машиніста крана металургійного виробництва у цеху холодної прокатки;

-з 09.04.2015 по теперішній час машиніста крана металургійного виробництва на дільниці з експлуатації кранового обладнання.

11 жовтня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №057150010135 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Відповідно до рішення на момент звернення ОСОБА_1 досягла віку 52 років 09 місяців. Загальний страховий стаж склав 33 роки 04 місяці 11 днів, пільговий стаж склав 29 років 05 місяців 21 день. За таких обставин вирішено відмовити у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Право на пенсійну виплату отримає 01.03.2023.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України).

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-IV розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року».

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційного Суду України визнані неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Тому спірне рішення відповідача про відмову в призначенні позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 52 років 09 місяців, має необхідний загальний страховий стаж та стаж роботи за списком №2, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ураховуючи, що позивачка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 52 років 09 місяців, має необхідний загальний страховий стаж та стаж роботи за списком №2, суд дійшов висновку, що вона має право на пенсію, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про скасування спірного рішення, яке є актом індивідуальної дії, а для прийняття рішення на користь позивачки виконано всі умови, визначені законом, суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом зобов`язання відповідача-1 призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах з 05 жовтня 2021 року на підставі пункту «б»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в редакції, яка діяла доухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Щодо не зарахування до стажу період роботи з 30 липня 1987 року по 18 липня 1988 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 03 серпня 1987 року, суд зазначає наступне.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги граматичною помилкою в написанні прізвища при заповненні трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03 серпня 1987 року, а також посилається на диплом НОМЕР_6 від 19 липня 1987 року, в якому її прізвище на російській мові написано як « ОСОБА_2 », а українською «Сідлецька», та свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 . При цьому у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 дошлюбне прізвище дружини вказано українською мовою як « ОСОБА_7 », шлюб укладений 28 липня 1992 року, а свідоцтво видано 16 жовтня 1997 року.

Вказані докази не належними, допустимими, достатніми та достовірними для твердження, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 03 серпня 1987 року належить позивачці.

Частиною 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК суд встановлю юридичний факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Отже, позивачка мала подати відповдічу-1 судове рішення про встановлення факту належності їй трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03 серпня 1987 року.

Таким чином, відповідач-1 правомірно відмовив у зарахуванні до стажу період роботи з 30 липня 1987 року по 18 липня 1988 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 03 серпня 1987 року, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вимога про зобов`язання здійснити виплату недоотриманої пенсії за Списком №2 у відповідності до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05 жовтня 2021 року до часу прийняття рішення суду за цим позовом охоплюється зобов`язанням відповідача-1 призначити пенсію з 15 березня 2021 року, дати подання заяви про призначення пенсії.

Позивач помилково вважає, що його права порушені діями відповідача-1, правові наслідки для позивача має рішення, яке визнано судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В задоволенні позовних вимог до відповідача-2, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1) заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на вказані положення Порядку №22-1 відповідачем-1 було розглянуто заяву позивача та прийнято спірне рішення.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Порядком №22-1 не врегульована ситуація як слід діяти в разі скасування судом рішення органу, що призначає пенсію, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії.

З системного аналізу положень КАС України можна дійти висновку, що наслідком скасування індивідуального акту суб`єкта владних повноважень є зобов`язання саме цього суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 (частина 1 статі 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: 54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1; код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №057150010135 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , прийняте 11 жовтня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 05 жовтня 2021 року на підставі пункту «б»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в редакції, яка діяла доухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, код ЄРДПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення складений 13 вересня 2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко