Рішення № 106232303, 14.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року Справа № 160/7689/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2022 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, щодо відмови у здійсненні перерахунку, нарахуванні та виплати пенсії мені ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 звільненого зі служби в ОВС України через хворобу у розмірі 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення відповідно до п. «а» частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі моєї заяви від 24.12.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427 здійснити перерахунок, нарахування та виплату без обмеження граничного розміру пенсії мені ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 звільненого через хворобу зі служби ОВС України в розмірі 58 процентів відповідних сум грошового забезпечення відповідно до пункту «а» ч.1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів з порушенням строків їх виплати» та щомісячно проводити відповідні виплати, починаючи з 24.12.2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючи збільшення виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до положеньЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що оскільки відповідно до пункту «а» ч.1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регулюється розмір пенсії за вислугу років і визначається додаткові 5% до розміру пенсії по хворобі він звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії. Проте, відповідач листом від 25.01.2022 року за № 2787 -154/З-01/80-0400/22 відмовив у задоволенні його заяви. Вважаючи такі дій відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційне право на отримання пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

06.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. Позивач наголошує на невірному трактуванні положень чинного законодавства відповідачем та заперечує висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відсутності у нього права збільшення розміру пенсії на 5% через його звільнення у запас, а не у відставку. З огляду на викладене вважає доводи відповідача, що зазначені у відзиві проти позову протиправними та наполягає на задоволенні позовних вимог.

27.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив проти позову. Відповідач заперечує проти позову. В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу 21 рік відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 53% від грошового забезпечення. Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, яка діяла на дату призначення позивачу пенсії, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12) пенсії призначалися за вислугу 20 років 5- процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до наказу Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 20.08.2001 за № 105о/с позивача було звільнено зі служби за підпунктом «б» статті 63 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас (за станом здоров`я). Враховуючи той факт, що позивача було звільнено у запас, а не у відставку, підстави для збільшення розміру пенсії на 5 відсотків відсутні. Одночасно з цим відповідач наголошує на тому, що пунктом першим порядку №45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та у розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. З огляду на вищевикладене вважає свої дії правомірними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ).

На виконання вимог ухвали суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6ст.12 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей цьогоКодексусправами незначної складності, зокрема, є оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як пенсіонер Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до висновку № 83/24967 від 20 вересня 2001 року про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 105л/с від 20.08.2001р. КГУ про звільнення в запас по хворобі було призначено пенсію у розмірі 58%.

За протоколом про перерахунок пенсії від 04.12.2008 року за пенсійною справою №N/A 24967 МВС основний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 53% грошового забезпечення (вислуга років 21).

24.12.2021 року ОСОБА_1 звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії у розмірі 58% грошового забезпечення.

25.01.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто звернення позивача та повідомлено листом за № 2787-154/З-01/8-0400/22 про відсутність підстав для такого перерахунку. В обґрунтування було зазначено про те, що відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, яка діяла на дату призначення позивачу пенсії, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12) пенсії призначалися за вислугу 20 років 5- процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до наказу Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 20.08.2001 за № 105о/с позивача було звільнено зі служби за підпунктом «б» статті 63 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас (за станом здоров`я). Враховуючи той факт, що позивача було звільнено у запас, а не у відставку підстави для збільшення розміру пенсії на 5 відсотків відсутні.

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача та вважаючи, що його право на отримання перерахованого розміру пенсії, має визначатися та визначається безпосередньоЗаконом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 рокузвернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1статті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч. 3ст. 63 Закону № 2262-XIIусі призначені за цимЗакономпенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другоюстатті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цимЗаконом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом "а" ч.1 ст.13 Закону №2262-ХІІ (у редакції на час призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно з ч.1ст.26 Закону №2232-XII(в редакції на час виникнення спірних відносин) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до п.62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (в редакції чинній на момент призначення пенсії, далі - Положення №114) звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленогоЗаконом України "Про військовий обов`язок і військову службу"для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленогоЗаконом України "Про військовий обов`язок і військову службу"для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Згідно з п."б" ст.64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Відповідно до п."б" ст.65 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення зі служби в запас і у відставку є різними формами звільнення та пов`язані з настанням різних обставин.

Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленогоЗаконом № 2232-XIIдля перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Яквстановлено судом, позивача звільнено у запас Збройних сил України за п.63 "б" (через хворобу) з 20.09.2001 згідно з наказом КГУ від 20.08.2001 №105 л/с.

На момент призначення пенсії позивачу (20.09.2001) п."а" ч.1 ст.13 Закону № 2262-XII діяв в редакції Закону від 04.02.1994 №3946-12, за змістом якої пенсії за вислугу років військовослужбовцям призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію заЗаконом №2262-XII, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 відсотків, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. За кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

З огляду на викладене, оскільки розмір 55% грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені у відставку за віком або за станом здоров`я, суд приходить до висновку, що позивачу, який звільнений в запас, вірно встановлено пенсію у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення та додатково за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до вислуги років позивача 21 рік.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів ст. 13 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів з порушенням строків їх виплати» та щомісячно проводити відповідні виплати до змін в законодавстві, суд зазначає, що права позивача в цій частині вимог на час звернення до суду не порушені. Суд наголошує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права позивача.

Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження до суду є дії відповідача, які полягають у непроведенні перерахунку та виплати пенсії.

У постанові від 16.07.2020 року у справі N 826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно дост. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українив разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук