Рішення № 106232192, 13.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року Справа № 160/11786/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у врахуванні відомостей про заробітну плату з грудня 1991 року по липень 1993 року, що містяться у довідці про заробітну плату за вих. №Б/10/2 від 17.02.2020 року під час визначення розрухунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії за віком від 29.04.2020 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії за віком від 29.04.2020 року, шляхом застосування показника заробітної плати,визначеного із врахуванням відомостей про зарплату позивача,що міститься у довідці про заробітну плату за вих. №Б/10/2 від 17.02.2020 року, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром,починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 29.04.2020 року по день проведення перераху.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.04.2022 року Позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області скаргу з питання пенсійного забезпечення щодо причин незастосування довідки про заробітну плату за вих. №Б/10/2 від 17.02.2020 року при розрахунку розміру пенсії за віком, яку було подано разом із заявою щодо призначення пенсії за віком від 29.04.2020 року та просив перерахувати пенсію за віком. Листом Відповідач повідомив, що в застосуванні при розрахунку розміру пенсії заробітної плати, на підставі архівної довідки про заробітну плату за вих. №Б/10/2 від 17.02.2020 року за періоди роботи з грудня 1991 року по липень 1993 року, яка видана ТзОВ «Юридично-архівне бюро «Легіс» відмовлено, оскільки у довідці в графі ПІБ - скорочених ініціалів ім`я та по батькові Позивача. Позивач вважає рішення Відповідача про відмову у застосуванні при розрахунку розміру пенсії вищевказаної довідки безпідставним, протиправним, та таким, що не відповідає приписам чинного пенсійного законодавства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

08 вересня 2022 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області надало до суду відзив на адміністративний позов, яким проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що у довідці про заробітну плату від 17.02.2020 № Б/10/2 за період роботи з грудня 1991 року по липень 1993 року, яка видана ТОВ Юридично-архівне бюро Легіс, ім`я та по батькові зазначено скорочено, то врахувати при розрахунку розміру пенсії заробітну плату за вказаний період немає підстав. Факт належності позивачу вищезазначеної довідки можливо підтвердити в судовому порядку. Отже, право на перерахунок пенсію за віком у Позивача відсутнє.

13 вересня 2022 року надійшла відповідь позивача на відзив Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, доводи якої відповідають доводам викладеним у позовній заяві.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку з 20.04.2020 та отримуєте пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі -Закон № 1058).

06.04.2022 року за результатами звернення Позивача щодо перерахунку пенсії за віком, Відділом методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомлено, що врахувати довідку про заробітну плату за вих. №Б/10/2 від 17.02.2020 року неможливо через скорочені ініціали Позивача.

22.04.2022 року Позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області скаргу з питання пенсійного забезпечення щодо причин незастосування довідки про заробітну плату за вих. №Б/10/2 від 17.02.2020 року при розрахунку розміру пенсії за віком, яку було подано разом із заявою щодо призначення пенсії за віком від 29.04.2020 року та просив перерахувати пенсію за віком.

Листом Відповідача №15075-9959/5-01/8-0400/22 від 20.05.2022 року, Позивачу було відмовлено в застосуванні при розрахунку розміру пенсії заробітної плати, на підставі архівної довідки про заробітну плату за вих. №Б/10/2 від 17.02.2020 року за періоди роботи з грудня 1991 року по липень 1993 року, яка видана ТОВ «Юридично-архівне бюро «Легіс». При цьому зазначили, що перевіркою встановлено, що у відомостях нарахування заробітної плати по МП «ПУЛЬС» за період з грудня 1991 по липень 1993 року значиться: ПІБ " ОСОБА_2 "; посада «штамповщ. 5 р. ». Оскільки у Довідці про заробітну плату від 17.02.2020 № Б/10/2 за період роботи грудня 1991, року по липень 1993 року, яка видана ТзОВ "Юридично-архівне бюро "Легіс", ім`я та по батькові зазначено скорочено, та враховуючи результати перевір застосовувати при розрахунку розміру пенсії заробітну плату за вказаний період немає підстав.

Позивач не погодившись із вказаними діями відповідача звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 58 Закону №1058-IV передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, затверджений в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З огляду на викладене, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

З аналізу вказаної норми випливає, що за загальним правилом обчислення пенсії здійснюється за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Однак, вказане правило має виключення, коли для обчислення пенсії може бути врахований страховий стаж до 01.07.2000 р. у двох випадках, а саме:

- за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року довідкою про заробітну плату первинними документами;

- в разі, якщо страховий стаж починаючи 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 цього Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Отже, обов`язковою умовою для обчислення чи перерахунку пенсії з урахування заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №233/179/17.

З вищенаведених правових норм вбачається, що за бажанням особа має право звернутися до органу Пенсійного фонду за обчисленням пенсії із врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року, надавши довідку про заробітну плату, яка має містити інформацію про назву первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Така довідка є підставою для обчислення пенсії за умови її підтвердження первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виявлено бажання щодо врахування заробітної плати (доходу) за період роботи до 1 липня 2000 року та було надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області архівну довідку про заробітну плату №Б/10/2 від 17.02.2020 року, яка видана ТОВ Юридично-архівне бюро Легіс, за період роботи з грудня 1991 року по липень 1993 року, підставами для видачі зазначено: фонд № 725, опис № 812-с, справа №2 (арк.1 - 25) (а.с. 22).

Суд зауважує, що відповідач не заперечує період роботи позивача з 01.12.1991 року по 01.04.1997 року в МП «Пульс», що підтверджується записами трудової книжка Позивача та розрахунком стажу.

Проте, твердження відповідача про неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки, суд не приймає, оскільки у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні".

Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку, проте, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, позивачем надано пенсійному органу належні та достатні докази про заробітну плату для проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновків, що відповідачем безпідставно не враховано довідку №Б/10/2 від 17.02.2020 року за періоди роботи з грудня 1991 року по липень 1993 року, яка видана ТОВ «Юридично-архівне бюро «Легіс» для перерахунку та виплаті позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на приписи ст. 77 КАС України стосовно обов`язку доказування правомірності своїх дій суб`єктом владних повноважень відповідачем не доведено, правомірність своїх дій.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно дост. 132 КАС України,судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: - на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України,розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5ст. 134 КАС України).

Рішенням у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (п. 269) Європейський суд з прав людини зауважує, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених висновків процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана позиція кореспондується з викладеною у постанові Верховного суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду Договір про надання правової (правничої) допомоги №03/07/22 від 15.07.2022 року, Додаткова угода № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №03/07/22 від 15.07.2022 року, Акт приймання - передачі виконаних робіт від 01.08.2022 року, з якого вбачається назва наданих послуг їх вартість та кількість годин, а саме: юридична консультація та аналіз документів 1000, грн., адвокатський запит до Головного управління ПФУ в Д/о - 1500,00 грн., складання повного тексту Позовної заяви 3500,00 грн.; підготовка та написання відповіді на відзив 1000, 00 грн. На підтвердження сплачених судових витрат надано квитанції № 38223342 від 18.07.2022 року за надання правової допомоги згідно Договору №03/07/22 від 15.07.2022 року; квитанція № 38205673 від 15.07.2022 року за надання правової допомоги згідно Договору №03/07/22 від 15.07.2022 року (а.с.26, 28, 29).

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 7000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих послуг, оскільки такі послуги, як консультація та аналіз документів, складання адвокатського запиту, охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

При цьому, суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, та в силу приписів ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив, а тому складання відповіді на відзив не є обов`язковим.

Так, згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 992,40 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 77, 132, 139, 143, 243-246, 250, 263, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у врахуванні відомостей про заробітну плату з грудня 1991 року по липень 1993 року, що містяться у довідці про заробітну плату за вих. №Б/10/2 від 17.02.2020 року під час визначення розрахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії за віком від 29.04.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії за віком від 29.04.2020 року, шляхом застосування показника заробітної плати, визначеного із врахуванням відомостей про зарплату позивача,що міститься у довідці про заробітну плату за вих. № Б/10/2 від 17.02.2020 року, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 29.04.2020 року по день проведення перерахунку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 992,40 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 (три тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев