Рішення № 106230857, 31.08.2022, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/207/22

Справа № 2/951/126/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року смт. Козова Тернопільської області

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Братків І. І.

з участю секретаря судового засідання Скавінської Г. І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Фаль Л. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смт.Козова Тернопільськоїобласті цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_2 доДержавної казначейськоїслужби України,третя особа Тернопільськаобласна прокуратура,про відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду,

УСТАНОВИВ:

14.02.2020 ОСОБА_2 звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області із вказаною позовною заявою до Державної казначейської служби України, третя особа Тернопільська обласна прокуратура, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.12.2009 прокуратурою Тернопільської області порушено кримінальну справу №1681251 за фактом одержання хабара службовою особою, поєднане з вимаганням, за ознаками вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 268 КК України та складено протокол про затримання підозрюваного ОСОБА_2 . У зв`язку із цим звільнено з органів внутрішніх справ через дискредитацію. Зазначає, що прокуратура неодноразово зверталася із поданням до Тернопільського міськрайонного суду для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Тернопільським міськрайонним судом незаконні подання прокуратури Тернопільської області були задоволенні, ОСОБА_2 обрано запобіжний захід тримання під вартою, строк якого продовжувався. 05.04.2010 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. 28.02.2012 вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю. 10.10.2012 ухвалою апеляційного суду Тернопільської області вирок скасовано та справу направлено на новий розгляд. Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 27.06.2014 ОСОБА_2 визнано не винним у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 15.10.2014 вирок залишено без змін.

Позивач стверджує, що в зв`язку із звільненням з посади позбавився законного права щодо нарахування та отримання вихідної допомоги та пенсії. Крім цього, через незаконне порушення прокуратурою в Тернопільській області кримінальної справи, проведення досудового слідства та неодноразовий розгляд її судами втратив значну суму коштів на оплату проїзду за викликами органів розслідування та суду. Від порушення кримінальної справи та до закінчення її розгляду судом користувався послугами захисників.

Поряд із цим, позивач зазначає, що він незаконно перебував під вартою за період з 05.12.2009 по квітень 2010 року через неправомірні дії органів прокуратури, чим порушувалися його права, а саме неможливість вільного пересування, підтримувати зв`язки з оточуючими, були порушенні нормальні життєві зв`язки, що потягнули за собою моральні переживання, страждання, неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими. Незаконними діями прокуратури, які були спростовані завдано шкоди діловій репутації позивача, принижено його честь і гідність, оскільки в засобах масової інформації та інтернет - сторінках неодноразово публікувалися статті про, що ставили під сумнів його порядність, чесність перед виборцями, оскільки займав осаду міського голови м. Бережан.

Окрім цього, позивач зазначив, що незаконними діями йому було завдано тілесних ушкоджень, через що його стан здоров`я погіршився, що потребує значних коштів та часу на його відновлення.

На підставі викладеного просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на корить ОСОБА_2 у відшкодування шкоди у розмірі 1137290 (один мільйон сто тридцять сім тисяч двісті дев`яносто) гривень 32 копійки в порядку відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

30.05.2022 представник третьої особи подав пояснення, у яких покликався на наступні обставини. У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, прокуратури Тернопільської області про відшкодування шкоди, завданої діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 03.12.2015 у справі № 600/389/15-ц відмовлено у задоволенні позову.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 11.03.2016 у вказаній справі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03.12.2015 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, прокуратури Тернопільської області, управління Служби безпеки України в Тернопільській області, третьої особи на стороні відповідачів Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури - відмовлено.

Представник третьої особи стверджує, що із вказаних судових рішень вбачається, що позивач уже звертався до суду з аналогічними вимогами та суд постановив рішення щодо позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. При розгляді цивільної справи № 600/389/15-ц судом досліджувалися та надавалася оцінка тим самим документам, які подані у справу № 593/207/22 як докази позовних вимог.

Також зазначив, що до позову долучено документи, які не містять прізвища, ім`я, по батькові позивача та необхідних реквізитів документу, не завірені належним чином, а тому не можуть вважатися належними, допустимими, достовірними доказами у розумінні статей 77-79 ЦПК України. Послався і на те, що позовну заяву ОСОБА_2 подано з пропущенням строку позовної давності всупереч вимогам ст. 261 ЦК України.

Із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) представник вважає, що Державна казначейська служба України фактично здійснює виконання рішень судів та здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, а тому не може бути належним відповідачем у заявленому позові.

Посилаючись на викладені обставини, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

24.06.2022 представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та документально не підтвердженими, та такими. що не базуються на вимогах чинного законодавства, відповідно до задоволення не підлягають. Оскільки, з позиції відповідача, шкода підлягатиме відшкодуванню згідно положень Закону України «Про відшкодування шкоди» лише у випадку встановлення незаконності засудження, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, взяття і тримання під вартою та інших процесуальних дій. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач. Шкода відшкодовується залежно від вини. Крім цього, посилаючись на норми закону, відповідач вважає, що у даному випадку Державна казначейська служба України, не є тим органом, дії якого порушили права чи інтереси позивача, а відтає не є належним відповідачем. Належним відповідачем на думку представника є Тернопільська обласна прокуратура, при цьому залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі.

Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю.

06.07.2022 позивач подав заперечення на відзив відповідача, у якому зазначає, що твердження відповідача з приводу недоведення суми втраченого заробітку у розмірі 1137290,32 є помилковим, оскільки позивачем не заявлено вимогу про стягнення втрати заробітку у такому розмірі, а заявлено вимогу про відшкодування шкоди у визначеному розмірі. Зазначає, що право на відшкодування матеріальної шкоди з`явилося у позивача після постановлення вироку, яким позивача було виправдано. Так, на думку позивача, при здійсненні розрахунку моральної шкоди береться не менше одного мінімального розміру заробітної плати, що діють під час розгляду справи і такий розрахунок жодним чином не пов`язаний із заробітком позивача, оскільки вказана сума це розмір шкоди, яка завдана позивачу внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Окрім цього, зазначив, що Державна казначейська служба України є належним відповідачем оскільки відшкодування шкоди у таких спорах шляхом безспірного списання коштів з державного бюджету здійснює саме Державна казначейська служба України.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 18.02.2022 суддею Бережанського районного суду Тернопільської області Музикою Я. М. заявлено самовідвід від участі, як головуючого судді по розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа Тернопільська обласна прокуратура, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 21.02.2022 суддею Бережанського районного суду Тернопільської області Німко Н. П. заявлено самовідвід від участі, як головуючого судді по розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа Тернопільська обласна прокуратура, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 23.02.2022 суддею Бережанського районного суду Тернопільської області Шміло В. І. заявлено самовідвід від участі, як головуючого судді по розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа Тернопільська обласна прокуратура, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 28.02.2022 суддею Бережанського районного суду Тернопільської області Данилів О. М. заявлено самовідвід від участі, як головуючого судді по розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа Тернопільська обласна прокуратура, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 21.03.2022 суддею Бережанського районного суду Тернопільської області Крамарем В. М. заявлено самовідвід від участі, як головуючого судді по розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа Тернопільська обласна прокуратура, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

На підставі розпорядження голови Бережанського районного суду Тернопільської області Шміло В. І. від 21.03.2022 №11 у зв`язку із неможливістю створення складу суду для розгляду справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа Тернопільська обласна прокуратура, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду передано до найбільш територіально наближеного Козівського районного суду Тернопільської області для розгляду.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 28.03.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний термін для усунення недоліків.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 15.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 01.06.2022 у задоволенні клопотання третьої особи про передачу за підсудністю цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа Тернопільська обласна прокуратура, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відмовлено.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 27.06.2022 витребувано з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області матеріали цивільної справи № 600/389/15-ц, а з Козівського районного суду Тернопільської області витребувано матеріали кримінальної справи № 600/1392/13-к.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 21.07.2022 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання 31.08.2022 не з`явився. У всіх попередніх судових засіданнях ОСОБА_2 позовні вимоги підтримував з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача адвокат Музичка М. В. у судовому засіданні вимоги викладені у позовній заяві підтримала в повному обсязі з підстав викладений в такій та просила їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився. 03.08.2022 редставник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача. Підтримала позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позовної заяви, при вирішенні справи поклалась на думку суду.

Представник третьої особи у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, заслухавши думку учасників, з`ясувавши обставини, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, доходить таких висновків.

Як встановлено в ході розгляду справи, 05.12.2009прокуратурою Тернопільськоїобласті порушенокримінальну справу№1681251стосовно начальникавідділення ДАІз обслуговуванняадміністративної територіїБережанського районута автомобільно-технічноїінспекції УДАІУПравління МВСУкраїни вТернопільській області ОСОБА_2 за фактомодержання хабараслужбовою особою,поєднане звимаганням,за ознакамивчинення злочину,передбаченого ч.2ст.368КК України.

Відповідно до протоколу затримання підозрюваного від 05.12.2009 в приміщенні службового кабінету прокуратури Тернопільської області старший слідчий прокуратури Тернопільської області М. Марцун з участю старшого оперуповноваженого в ОВС ВБКОЗ Управління служби безпеки України в Тернопільській області П. Морозюка затримано підозрюваного ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, тобто одержання хабара шляхом вимагання.

07.12.2009 постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за поданням старшого слідчого прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 11.12.2009 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 адвоката Семененко Л. М. на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 07.12.2009 про обрання ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у виді тримання під варту залишено без задоволення.

14.12.2009 постановою про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_2 притягнуто як обвинуваченого та притягнуто йому обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та допитано у якості обвинуваченого.

02 лютого 2010 року старший слідчий прокуратури Тернопільської області звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із поданням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , яке постановою Тернопільського міськрайонного суду задоволено та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 до 05.04. 2010.

30 березня 2010 року старший слідчий прокуратури Тернопільської області звернувся до апеляційного суду Тернопільської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 . Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 02.04.2010 у задоволенні подання старшого слідчого прокуратури Тернопільської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 відмовлено.

05.04.2010 старшим слідчим прокуратури Тернопільської області застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з місця постійного проживання.

В подальшому, вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.02.2012 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10.10.2012 вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.02.2012 про засудження ОСОБА_2 за передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 27.06.2014 по кримінальній справі №600/1392/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК Українивизнано не винним у зв`язку з відсутністю його діях складу злочину згідно п. 2ст.6КК України та виправдано, а кримінальну справу закрито.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 15.10.2014 вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 27.06.2014, яким ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 368 КК Українита виправдано залишено без змін.

08.12.2009 УМВСУ в Тернопільській області видало Наказ №264о/с «Про звільнення з органів внутрішніх справи у запас Збройних сил за п. 66 (через дискредитацію)» підполковника міліції ОСОБА_2 , начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Бережанського району та автомобільно-технічної інспекції МГБ, з 08 грудня 2009 року. Підставою послужив висновок про звільнення Наказ УМВС України в Тернопільській області від 05.12.2009 №563, згода ДДАІ МВС України від 08.12.2009 №4/10-11256.

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

У статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, незалежно від вини цих органів.

Частинами першою, другою та сьомою статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, що не суперечить приписам ст. 1167 та ст. 1172 ЦК України

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі, відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен врахувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, стан здоров`я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їхніх життєвих стосунках тощо.

Таким чином, зі змісту статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що обов`язок відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт покладений на державу.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

В силу дії частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Тлумачення частини другої статті 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду є держава, як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі, як відповідач, через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого заподіяну шкоду.

Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача, а є органом, який здійснює лише списання коштів з державного бюджету.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц зробила висновок, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава Україна, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом про відшкодування шкоди заподіяної йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка позивач ОСОБА_2 пояснив суду, що відносно нього було проведено незаконне затримання, в результаті чого йому завдані тілесні ушкодження та побиття, що в подальшому спричинило погіршення стану здоров`я. Прокуратурою Тернопільської області було незаконно порушено кримінальну справу відносно нього. Зазначив, що незаконно чотири місяці утримувався під вартою, чим порушувалися його права, а саме неможливість вільного пересування, підтримувати зв`язки з оточуючими, були порушенні нормальні життєві зв`язки, що потягнули за собою моральні переживання, страждання, неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими. В результаті незаконного порушення кримінальної справи, його було звільнено з органів внутрішніх справи через дискредитацію. В зв`язку із звільненням з посади був позбавлений законного права щодо нарахування та отримання вихідної допомоги та пенсії. Крім цього, стверджує, що незаконним діями завдано шкоди його діловій репутації, принижено його честь і гідність, оскільки в засобах масової інформації та інтернет-сторінках неодноразово друкувалися статті з цього приводу.

Суд вважає, що залучення в якості відповідача держави лише в особі Державної казначейської служби України і не залучення органу (органів), чиїми діями завдано шкоди постраждалій особі, перешкоджає суду встановити дійсні обставини справи, визначити причини й підстави вчинення неправомірних дій щодо виправданої особи, незалежно від того, що шкода відшкодовується без доведення вини, такі доводи можуть подати саме ці органи, а не Державна казначейська служба України, яка участь у кримінальному провадженні не брала, будь-яких дій відносно позивача не вчиняла, тому й не могла надати пояснення з приводу як обставин, викладених у позові.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В силу ч.ч. 1-3 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без руху судом, в тому числі, було запропоновано позивачу визначити статус Тернопільської обласної прокуратури щодо цієї позовної заяви. На що позивач у заяві від 11.04.2022 вказав, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Під час підготовчого судового засідання, а також в ході розгляду справи по суті суд з`ясовував у позивача та представника позивача питання суб`єктного складу, однак клопотань про залучення до участі в справі належного відповідача не було заявлено, як і не було уточнено зміст позовних вимог.

Крім того, під час розгляду справи по суті, враховуючи відзив відповідача Державної казначейської служби України, у якому містилось твердження про те, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем, суд з`ясовував позицію з цього приводу позивача та представника позивача, однак останні суду клопотань щодо зміни суб`єктного складу не подали.

В силу ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна особа несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

А тому, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тернопільська обласна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 13, 76-81, 89, 133, 137, 141,280, 281, 258, 259. 263, 264, 265 ЦПК України ст. ст. 2, 15, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування , прокуратури і суду», суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тернопільська обласна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дані паспорта: серія НОМЕР_2 .

Відповідач Державна казначейська служба України, адреса місця знаходження: 01601, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.

Третя особа Тернопільська обласна прокуратура, адреса місця знаходження: 46000, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02910098.

Суддя І. І. Братків

Повний текст рішення виготовлений 12.09.2022.