Рішення № 106225672, 05.09.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2022 Справа № 914/346/20 (914/564/21)

Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,

за участю секретаря судового засідання Кучинської О.Д.

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Захід-Агроінвест", м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія", м. Хмельницький

до відповідача-2: Приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича, м. Київ

про: стягнення 1 459 591,05 грн.

у межах справи про банкрутство № 914/346/20

за заявою: Приватного підприємства "Лан-ОілТрейд", м. Львів

про: банкрутство Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" (вул. Богданівська, буд. 15А, м. Львів, 79067, ідентифікаційний код 32865702)

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Докторевич Р.А. - адвокат

від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

Приватне підприємство "Захід-Агроінвест" звернулось до Господарського суду Львівської області, в межах справи №914/346/20 про банкрутство Приватного підприємства "Захід-Агроінвест", з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" та Приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича про стягнення 1 459 591,05 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 р.(суддя Артимович В.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" на користь Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" 1 327 131,94 грн. грошових коштів та 19 906,98 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Костянтина Павловича на користь Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" 132 086,04 грн. грошових коштів та 1 981,30 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. У частині позовних щодо стягнення з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Костянтина Павловича грошових коштів в сумі 373,07 грн. відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 р. рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 р. у справі № 914/346/20(914/564/21) залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" без задоволення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2022 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" задоволено; постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 р. у справі № 914/346/20(914/564/21) скасовано; справу № 914/346/20(914/564/21) передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 914/346/20(914/564/21 при новому розгляді розподілено судді Морозюку А.Я.

Ухвалою суду від 16.02.2022 р. прийнято справу до розгляду, розгляд справи № 914/346/20(914/564/21) ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.03.2022 р.; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

Ухвалою суду від 15.03.2022, врахувавши неявку в судове засідання представників позивача та відповідача-2, відсутність доказів про вручення їм ухвали від 16.02.2022 р. про призначення підготовчого засідання, та клопотання представника відповідача-1 про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 19.04.2022 р.

Ухвалою суду від 19.04.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 24.05.2022 р.

13.05.2022 відповідач-1 (ТзОВ "Борщівська аграрна компанія") надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву від 12.05.2022 (з додатками), в якому просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 24.05.2022 продовжено відповідачу-1 процесуальний строк на подання відзиву на позов; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28.06.2022 р.

Ухвалою суду від 28.06.2022, врахувавши неявку в судове засідання представника позивача, розгляд справи по суті відкладено на 19.07.2022 р.

19.07.2022 позивач надіслав на електронну адресу суду клопотання від 19.07.2022 про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та зважаючи на технічну неможливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, просить розгляд справи відкласти на пізнішу дату.

Ухвалою суду від 19.07.2022, врахувавши неявку в судове засідання представника позивача та його клопотання, розгляд справи по суті відкладено на 05.09.2022 р.

Представнику позивача в судовому засіданні 05.09.2022 р.(яке за його клопотанням було ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon", та який згідно ч. 5 ст. 197 ГПК України несе ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку) не вдалося під`єднатися до відеоконференції.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача-1 зазначив, що це вже втретє представник позивача не з`явився в судове засідання по розгляду справи по суті, в якому просив провести відеоконференцію та на якого покладають ризики технічної неможливості проведення відеоконференції. Також зазначив, що позивач не позбавлений права направити до суду іншого представника, або арбітражний керуючий, який подав позов, може особисто з`явитися в засідання. Просить розглядати справу за участі тих осіб, які прибули в судове засідання.

Враховуючи, що це вже третє судове засідання з розгляду справи по суті, яке представник позивача просив провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" та не зміг під`єднатися до відеоконференції, а також те що позивач, який знаходиться у м. Львові, мав можливість направити представника безпосередньо в судове засідання та те, що керівник позивача мав можливість представляти інтереси особисто, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзивах, просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив (ухвала суду від 19.07.2022 про відкладення судового засідання на 05.09.2022 надсилалась відповідачу-2 на його електронну адресу, зазначену позивачем та відповідачем-1 у позовній заяві, відзиві, клопотаннях).

Суд заслухавши думку представника відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, взявши до уваги встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Позиція позивача:

Позовна заява обґрунтована тим, що 16.01.2020 відповідачем-2 (приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельниченком К.П.) відкрито виконавче провадження № 60992663 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 № 921/606/19, виданого Господарським судом Тернопільської області на примусове виконання рішення від 11.11.2019 у справі № 921/606/19, яким стягнуто з ПП "Захід-Агроінвест" (позивач у даній справі) на користь ТзОВ "Борщівська аграрна компанія"(відповідач-1 у даній справі) 4 712 731 грн. 65 коп. - заборгованості за поставлений товар, 459 781 грн. 85 коп. - пені, 942 546 грн. 33 коп. - штрафу, 40 284 грн. 17 коп. - 3% річних та 92 330 грн. 16 коп. - судового збору.

Зазначив, що відповідачем-2, під час здійснення виконавчих дій, з рахунків позивача було неправомірно списано грошові кошти у сумі 1 470 860,43 грн. та перераховано ТзОВ "Борщівська аграрна компанія"(за вирахуванням 10% основної винагороди приватного виконавця, згідно листа приватного виконавця Мельниченка К.П. від 09.02.2021 № 1, адресованого ПП "Захід-Агроінвест"). Стверджує, що списання коштів здійснювалося на виконання наказу, який ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2020 у справі № 921/606/19 визнано таким, що не підлягає виконанню і був виданий судом помилково. Тобто списання коштів здійснювалось на виконання рішення від 11.11.2019 р. у справі №921/606/19, яке станом на дату відкриття виконавчого провадження і списання коштів, не набрало законної сили, про що відповідачу-2 було відомо.

Також позивач звернув увагу, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2021 у справі №914/346/20(921/606/19) було задоволено скаргу ПП «Захід-Агроінвест» на дії приватного виконавця Мельниченка К.П. щодо виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 у справі № 921/606/19, та ухвалено визнати неправомірними дії приватного виконавця Мельниченка К.П. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №60992663 від 16.01.2020 з примусового виконання наказу від 26.12.2019 р. №921/606/19; зобов`язати приватного виконавця Мельниченка К.П. усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом повернення грошових коштів, стягнутих з Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" в межах виконавчого провадження № 60992663 в сумі 1470860,43 грн. Листом від 16.02.2021 № 1 приватний виконавець Мельниченко К.П. повідомив позивача (ПП «Захід-Агроінвест»), що на виконання згаданої вище ухвали суду від 11.01.2021, він направив до ТзОВ "Борщівська аграрна компанія" вимогу про повернення грошових коштів в сумі 1 327 131,94 грн., а також про можливість повернення ПП "Захід-Агроінвест" винагороди приватного виконавця в розмірі 147 459,11 грн.

Однак, як стверджує позивач, станом на дату подання позовної заяви відповідачами не вжито дій щодо фактичного повернення ПП "Захід-Агроінвест" повної суми безпідставно набутих ними коштів. Окрім цього позивач відзначив, що не зрозумілим є факт перерахування відповідачем-1, який визнав отримання стягнутих відповідачем-2 із банківських рахунків позивача в межах виконавчого провадження № 60992663 грошових коштів в сумі 1 327 131,94 грн., вказаних коштів на депозитний рахунок Тернопільського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у межах виконавчого провадження №61802328, в якому ТзОВ "Борщівська аграрна компанія" не виступала ні боржником, ні стягувачем.

Відтак, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідачів безпідставно набуті (одержані) ними кошти, а саме з відповідача-1 в розмірі 1 327 131,94 грн., з відповідача-2 в розмірі 132 459,11 грн.

Позиція відповідача-1 (ТзОВ "Борщівська аграрна компанія"):

Відповідач-1 повністю заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 29.03.2021(поданий при первинному розгляді справи, том-1, а.с. 47-51), у відзиві на позовну заяву від 12.05.2022 (поданий при новому розгляді справи, том-5, а.с.50-56), які полягають в наступному.

Так, відповідач-1 вважає, що у заявленому позові невірно визначено законодавство, яке підлягає застосуванню для повернення коштів, отриманих ТзОВ "Борщівська аграрна компанія" в процедурі виконання судового рішення, оскільки повернення отриманого за судовим рішенням регулюється спеціальними нормами Господарського процесуального кодексу України, якими є ст. 333 ГПК України, а не ст. 1212 ЦК України, тому позов є абсолютно безпідставним.

Окрім цього, відповідач-1 звернув увагу, що грошові кошти в сумі 1 327 131,94 грн. були отримані відповідачем-1 за судовим рішенням від 11.11.2019 р. у справі № 921/606/19, на виконання якого судом було видано відповідний наказ від 26.12.2019 р. №921/606/19. Однак, оскільки ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2020 у справі № 921/606/19 визнано наказ від 26.12.2019 р. по справі №921/606/19 таким, що не підлягає виконанню і був виданий судом помилково, відповідач-1 вирішив самостійно і добровільно виконати свій обов`язок перед ПП «Захід-Агроінвест» і повернути кошти в розмірі 1 327 131,94 грн. Вказані кошти 29.04.2020 р. відповідачем-1 були повернуті на депозитний рахунок Тернопільського РВДВС Південно-Західного МУМЮ (м. Івано-Франківськ), в якого в 2020 році перебувало виконавче провадження №61802328, відкрите на підставі наказу від 10.04.2020 р., виданого Господарським судом Тернопільської області у справі №921/606/19 про стягнення з ПП «Захід-Агроінвест» на користь ТзОВ «НЕОЛЕКС КОНСАЛТ» 6 247 674,16 грн. Оскільки грошові кошти відповідач-1 повернув, позовні вимоги є не лише безпідставними але і не обґрунтованими.

У відзиві на позовну заяву від 12.05.2022 відповідач-1 зазначив, що при новому розгляді справи №921/606/19, яку ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 року прийнято до провадження в рамках справи № 914/346/20 про банкрутство ПП "Захід-Агроінвест", винесено рішення від 04.08.2021 р., яким стягнуто з ПП "Захід-Агроінвест" основну заборгованість, що виникла за Договором купівлі-продажу №21/05-к від 21.05.2019 року у тому ж розмірі, що й рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2019, та лише в частині неустойки та 3% річних зменшено заборгованість на 11 749,55 грн.

Паралельно з наведеним судовим процесом, Господарським судом Львівської області в межах справи № 914/346/20 про банкрутство ПП "Захід-Агроінвест" було винесено рішення від 18.08.2021 року у даній справі №914/346/20 (914/564/21), залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 року, яким позовні вимоги ПП "Захід-Агроінвест" задоволено та стягнено з ТзОВ "Борщівська аграрна компанія" 1 327 131,94 грн. грошових коштів, отриманих на виконання рішення суду про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу №21/05-к від 21.05.2019 року, на підставі норм ст. 1212 ЦК України про безпідставно набуте майно, та які скасовані постановою Верховного Суду від 11.01.2022 року, а справу №914/346/20(914/564/21) передано на новий розгляд.

Посилаючись на вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.01.2022 року по даній справі №914/346/20(914/564/21), відповідач-1 зазначив, що оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2021 року у справі № 914/346/20(921/606/19) набрало законної сили, заборгованість по Договору купівлі-продажу №21/05-к від 21.05.2019 року підтверджена, тому кошти отримані на погашення заборгованості по даному договору не можуть вважатися безпідставно набутими, що виключає застосування до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України, тому такий позов є безпідставним та не підлягає задоволенню. Просить у позові відмовити повністю.

Позиція відповідача-2 (Приватного виконавця Мельниченка К.П.):

Відповідач явку повноважного представника в жодне із судових засідань не забезпечив та не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.

Предметом розгляду у даній справі є позов ПП "Захід-Агроінвест" до ТОВ "Борщівська аграрна компанія" та приватного виконавця Мельниченка К.П. про стягнення 1 459 591,05 грн. на підставі статті 1212 ЦК України як неправомірно списаних з позивача у виконавчому провадженні № 60992663.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2019 (повний текст складено 13.11.2019) у справі № 921/606/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" 4 712 731 грн. 65 коп. - заборгованості за поставлений товар, 459 781 грн. 85 коп. - пені, 942 546 грн. 33 коп. - штрафу, 40 284 грн. 17 коп. - 3% річних та 92 330 грн. 16 коп. - судового збору.

26.12.2019 року Господарським судом Тернопільської області на примусове виконання вказаного рішення від 11.11.2019 у справі №921/606/19 видано відповідний наказ.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2019 у справі № 921/606/19 ПП "Захід-Агроінвест" було подано апеляційну скаргу (надійшла до суду 29.11.2019 за вх.№01-05/4286/19), яку ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 (після усунення скаржником недоліків, визначених ухвалою від 03.12.2019) прийнято до розгляду та вдкрито апеляційне провадження). За результатами розгляду апеляційної скарги 25.03.2020 було винесено постанову про залишення оскаржуваного судового рішення без змін. Проте в подальшому постановою Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №921/606/19 рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2020, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, 09.01.2020 Господарським судом Тернопільської області у справі № 921/606/19 було винесено ухвалу, якою прийнято до розгляду заяву ПП "Захід-Агроінвест" (вх. № 99 від 08.01.2020) про визнання виконавчого документа, виданого 26.12.2019 у справі №921/606/19 таким, що не підлягає виконанню, а також заборонено органам державної виконавчої служби (державним виконавцям та приватним виконавцям, в тому числі Тернопільської та Львівської областей) приймати до виконання наказ Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 про примусове виконання рішення у справі №921/606/19, а у разі, якщо зазначений виконавчий документ вже прийнято до виконання - зупинити його виконання до розгляду заяви (вх. № 99 від 08.01.2020) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Слід відзначити, що згідно даних Державного реєстру судових рішень ухвала Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2020 була оприлюднена 11.01.2020. Також, як стверджує позивач, дана ухвала була доведена до відома приватного виконавця Мельниченка К.П. 17.01.2020 шляхом направлення її копії на електронну адресу m.k.g@ukr.net, яка зазначена серед його реквізитів на офіційному сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer.

17.01.2020 Господарським судом Тернопільської області у справі № 921/606/19 винесено ухвалу, якою задоволено заяву ПП "Захід-Агроінвест" (вх. № 99 від 08.01.2020) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та ухвалено: визнати наказ Господарського суду Тернопільської області від 26 грудня 2019 року у справі № 921/606/19 таким, що не підлягає виконанню як такий, що виданий судом помилково.

16.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельниченком К.П. було відкрито виконавче провадження № 60992663 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 № 921/606/19, тобто після відкриття 26.12.2019 апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП "Захід-Агроінвест" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2019 у справі № 921/606/19.

У межах виконавчого провадження №60992663 з виконання наказу від 26.12.2019 № 921/606/19 з рахунків відповідача - Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" було списано 1 470 860,43 грн., що підтверджується банківськими виписками та листом приватного виконавця Мельниченка К.П. від 09.02.2021 № 1, адресованим ПП "Захід-Агроінвест", в якому йдеться, що грошові кошти у розмірі 1 470 860,43 грн., стягнуті з ПП "Захід-Агроінвест" в межах виконавчого провадження № 60992663, за вирахуванням 10% основної винагороди приватного виконавця, були перераховані на банківський рахунок стягувача - ТзОВ "Борщівська аграрна компанія". В матеріалах справи наявні платіжні доручення від 17.01.2020 № 212 на суму 799 168,84 грн., від 21.01.2020 № 215 на суму 90 024,47 грн., від 23.01.2020 № 219 на суму 437938,63 грн. , які підтверджують, що приватним виконавцем Мельниченком К.П. перераховано ТзОВ "Борщівська аграрна компанія" 1 327 131,94 грн.

Окрім цього, ПП "Захід-Агроінвест" зверталось до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою (вх. № 713 від 30.01.2020) на дії приватного виконавця Мельниченка К.П. по виконанню наказу від 26.12.2019 про примусове виконання рішення у справі № 921/606/19 (ухвалою від 05.08.2020 скаргу передано до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи № 914/346/20 про банкрутство ПП "Захід-Агроінвест"), за результатами розгляду якої ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2021 у справі № 914/346/20 (921/606/19), яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. та скасовано його постанову про відкриття виконавчого провадження № 60992663 від 16.01.2020; зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом повернення грошових коштів, стягнутих з Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" в межах виконавчого провадження № 60992663 в сумі 1 470 860,43 грн.

В матеріалах справи наявний лист приватного виконавця Мельниченко К.П. від 16.02.2021 №1, яким повідомлено ПП "Захід-Агроінвест" що на виконання ухвали суду від 11.01.2021 до ТзОВ "Борщівська аграрна компанія" направлено вимогу про повернення ПП "Захід-Агроінвест" грошових коштів в сумі 1 327 131,94 грн., стягнутих в межах виконавчого провадження ВП № 60992663, а також про можливість повернення ПП "Захід-Агроінвест" основної суми винагороди приватного виконавця в розмірі 147 459,11 грн. Також в матеріалах справи наявне платіжне доручення від 09.02.2021 № 2PL831254 з призначенням платежу "Часткова сплата належної до повернення суми основної винагороди приватного виконавця у ВП № 60992663 відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області № 914/316/20 (921/606/19) від 11.01.2021", яким підтверджується, що приватним виконавцем Мельниченком К.П. перераховано ПП "Захід-Агроінвест" 15 000,00 грн.

Відтак, оскільки відповідачі стягнуті в межах виконавчого провадження № 60992663 грошові кошти позивачу в повному обсязі не повернули, позивач посилаючись на ст. 1212 ЦК України просить стягнути з відповідачів безпідставно набуті (одержані) ними кошти, а саме з відповідача-1 в розмірі 1 327 131,94 грн., з відповідача-2 в розмірі 132 459,11 грн.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В ч. 2 ст. 16 ЦК України, та в ч. 2 ст. 20 ГК України визначено способи захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 11.01.2022, винесеній у даній справі №914/346/20 (914/564/21), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Так, у даній справі позивач скористався правом на судовий захист власних інтересів у спосіб, передбачений статтею 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Слід звернути увагу, що конструкція ст. 1212 ЦК України передбачає необхідну умову застосування кондикційного зобов`язання, яке виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст.11 ЦК України.

Таким чином, із змісту статті 1212 ЦК України вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі № 910/9055/17).

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.01.2018 у справі № 910/12574/17, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Отже, як підтверджується матеріалами справи відповідачем-2 (приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельниченком К.П.) було відкрито виконавче провадження № 60992663 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2019 № 921/606/19, виданого Господарським судом Тернопільської області на примусове виконання рішення від 11.11.2019 у справі № 921/606/19, яким стягнуто з Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" 4 712 731 грн. 65 коп. - заборгованості за поставлений товар, 459 781 грн. 85 коп. - пені, 942 546 грн. 33 коп. - штрафу, 40 284 грн. 17 коп. - 3% річних та 92 330 грн. 16 коп. - судового збору. Предметом розгляду поданого ТзОВ "Борщівська аграрна компанія" до ПП "Захід-Агроінвест" позову у справі №921/606/19 є вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання ПП "Захід-Агроінвест" умов договору купівлі-продажу № 21/05-к від 21.05.2019, укладеного між сторонами.

Слід зазначити, що при новому розгляді справи №921/606/19 (яку ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 року прийнято до провадження в межах справи № 914/346/20 про банкрутство ПП "Захід-Агроінвест" та присвоєно справі №914/346/20 (921/606/19)) винесено рішення від 04.08.2021 р., яким стягнуто з ПП "Захід-Агроінвест" на користь ТзОВ «Неолекс Консалт» (який згідно ухвали суду від 21.01.2021 у справі №914/346/20 (921/606/19) є правонаступником позивача - ТзОВ "Борщівська аграрна компанія") основну заборгованість в розмірі 4 712 731 грн. 65 коп., яка виникла за Договором купівлі-продажу №21/05-к від 21.05.2019, а також пеню, штраф та 3% річних, за неналежне вевиконанням зобов`язань за згаданим договором. На примусове виконання вказаного рішення 23.02.2022 (після повернення справи №914/346/20 (921/606/19) з апеляційної інстанції, у зв`язку з повернення апеляційної скарги скаржнику, згідно ухвали від 11.10.2021) видано відповідний наказ (рішення набрало законної сили).

Таким чином, в межах виконавчого провадження № 60992663 з рахунків позивача (ПП "Захід-Агроінвест") було стягнуто заборгнованість в розмірі 1 470 860,43 грн., яка виникла за Договором купівлі-продажу №21/05-к від 21.05.2019, укладеним між ПП "Захід-Агроінвест" та ТзОВ "Борщівська аграрна компанія", стосовно якого як станом на дату стягнення коштів у виконавчому провадженні № 60992663 так і на даний час відсутні докази визнання згадного договору недійсним чи розірваним, а рішенням від 04.08.2021 р. 2021 у справі №914/346/20 (921/606/19) підтверджено заборгованість яка виникла за цим договором.

Відтак за відсутності доказів визнання Договору купівлі-продажу №21/05-к від 21.05.2019 недійсним, розірваним, він є достатньою правовою підставою для набуття майна (у даному випадку - отримання грошей), тому кошти отримані на погашення заборгованості по даному договору не можуть вважатися безпідставно набутими, що виключає застосування до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України.

Відповідач-1 заперечуючи проти позову зазначив, що позивачем невірно визначено законодавство, яке підлягає застосуванню для повернення коштів, отриманих ТзОВ "Борщівська аграрна компанія" в процедурі виконання судового рішення, оскільки повернення отриманого за судовим рішенням регулюється спеціальними нормами Господарського процесуального кодексу України, якими є ст. 333 ГПК України.

Як зазначив Верховний Суд у пунктах 8.16.-8.20. постанови від 11 січня 2022 р., винесеній у даній справі №914/346/20 (914/564/12), «поворот виконання рішення пов`язаний з фактом скасування (визнання нечинним) конкретного судового рішення у справі, яке було виконано до його скасування (визнання нечинним) та по суті є процесуальною формою захисту прав боржника, що полягає у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011 у справі № 1-25/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав, у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

В частині другій статті 333 ГПК України, якою врегульовано порядок вирішення питання щодо повороту виконання рішення, передбачено, що у разі, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Необхідно розмежовувати інститут повороту виконання рішення та спосіб судового захисту порушеного права власності, передбачений статтею 1212 ЦК України для повернення безпідставно набутого майна. Зокрема, слід зазначити, що поворот виконання судового рішення - це інститут процесуального права, а повернення безпідставно набутого майна - це інститут матеріального права.

У той же час, надання особі, право якої порушено, можливості самостійно визначати спосіб відновлення свого порушеного права - заява про поворот виконання судового акта або пред`явлення самостійного позову про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, не повинно мати наслідком повернення грошових коштів до прийняття нового судового рішення за результатом розгляду спору, тобто в обхід положенням статті 333 ГПК України (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19)».

Як вже вище зазначено, при новому розгляді справи №921/606/19 винесено рішення від 04.08.2021 р. про стягнення з ПП "Захід-Агроінвест" на користь ТзОВ «Неолекс Консалт» (яке є правонаступником позивача - ТзОВ "Борщівська аграрна компанія") 4 712 731,65 грн заборгованості за поставлений товар, 450 743,73 грн пені, 942 546,33 грн штрафу, 39 509,48 грн 3% річних, у звязку з невиконанням зобов`язань за Договором купівлі-продажу №21/05-к від 21.05.2019 (яке набрало законної сили). Слід звернути увагу, що вказаним рішенням від 04.08.2021 основну заборгованість стягнуто в тому ж розмірі що і рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2019 у справі №921/606/19, і лише в частині неустойки та 3% річних зменшено заборгованість на 11 749,55 грн.

Отже, 04.08.2022 р. у справі №914/346/20(921/606/19) прийнято остаточне судове рішення по суті спору, яким серед іншого стягнуто з ПП "Захід-Агроінвест" 4 712 731,65 грн основного боргу, тобто правова підстава стягнення з ПП "Захід-Агроінвест" спірних коштів не відпала.

Таким чином, зважаючи на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2021 року у справі № 914/346/20(921/606/19), яким підтверджено заборгованість по договору купівлі-продажу №21/05-к від 21.05.2019 року, суд вважає, що отримані ТзОВ "Борщівська агарна компанія" грошові кошти за дійсним правочином не можуть вважатися безпідставно одержаними в розумінні статті 1212 ЦК України.

Щодо тверджень відповідача-1, що кошти 29.04.2020 р. були ним повернуті на депозитний рахунок Тернопільського РВДВС Південно-Західного МУМЮ (м. Івано-Франківськ), то даний аргумент не потребує дослідження позаяк не покладається в основу судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції і зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на все вище наведене, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позивачу в позові відмовлено, сплачений останнім судовий збір покладається на позивача.

Також, оскільки судом відмовлено в позові, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 р. у даній справі судовий збір в сумі 32 832,42 грн. (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано від оскаржуваної суми), том 2, а.с. 21) та сплачений відповідачем за подання касаційної скарги на Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2021 р. у даній справі судовий збір в сумі 43 798,78 грн.(200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви,том 4, а.с. 17), а разом в сумі 76 631,20 грн., покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13,74,76-79,86,123,129,236-241, 327 ГПК України, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Захід-Агроінвест" (79067, м. Львів, вул. Богданівська, буд. 15А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32865702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" (29019, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 34, офіс 305, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39793949) 76 631 грн. 20 коп. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 14.09.2022 р.

Суддя Морозюк А.Я.