Ухвала суду № 106225184, 03.08.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.08.2022Справа № 910/6085/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши матеріали

заяви стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна»

про заміну боржника у наказі Господарського суду м. Києва від 07.10.2020 року, виданого на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2020 року

у справі № 910/6085/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна» (вул. Володимирська, буд. 82-Г, м. Київ, 01033)

до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053)

про стягнення 35 200,00 грн.

Представники сторін:

від заявника (стягувача): не з`явився.

від боржника: не з`явився

від ДПС України: Бонка Р.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Луксмі Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про стягнення 35 200,00 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року у справі №910/6085/20 позов Товариства з додатковою відповідальністю «Луксмі Україна» задоволено повністю, стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна» 35 200,00 грн. боргу та 2 102,00 грн. судового збору.

На примусове виконання рішення у даній справі судом 07.10.2020 року видано наказ строком пред`явлення до виконання до 07.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 року задоволено клопотання стягувача - Товариства з додатковою відповідальністю «Луксмі Україна» про виправлення описки в наказі Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі №910/6085/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 року задоволено заяву стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна» та видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі № 910/6085/20.

Так, через канцелярію суду 03.06.2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна» надійшла заява б/н від 03.06.2022 року про заміну боржника у виконавчому документі, в якій заявник просить замінити сторону (боржника) - Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) на його правонаступника - Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) у наказі Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі №910/6085/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 року вказану заяву стягувача повернуто без розгляду згідно з частиною 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України як таку, що не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, а саме за відсутності доказів на підтвердження надсилання її копії та доданих документів на адресу боржника.

В подальшому від стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна» через канцелярію суду 30.06.2022 року надійшла заява б/н від 23.06.2022 року про заміну боржника у виконавчому документі, в якій заявник просить замінити сторону (боржника) - Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) у наказі Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі № 910/6085/20 на його правонаступників - Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) та Державну митну службу України (код ЄДРПОУ 43115923). До заяви додані докази надсилання її копії первісному боржнику та правонаступникам.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2021 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 року розгляд заяви призначено на 03.08.2022 року, а також зобов`язано заявника надати суду: належні та допустимі докази на підтвердження обставин правонаступництва ДФС України, на які заявник посилається в поданій заяві; письмові пояснення щодо можливості здійснення правонаступництва боржника у спірних правовідносинах одночасно двома особами - ДПС України та ДМС України, з наданням відповідних письмових доказів та актуальної судової практики.

У судове засідання з розгляду заяви 03.08.2022 року з`явився уповноважений представник ДПС України, представники заявника та боржника не з`явилися.

Копія ухвали суду від 11.07.2022 року, яка направлялась стягувачу на вказану в заяві адресу: 01033, м. Київ, вул. Володимирівська, буд. 82-Г та яка співпадає з місцезнаходженням позивача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась на адресу суду не врученою за закінченням терміну зберігання.

Копія ухвали суду від 11.07.2022 року, яка направлялась боржнику на вказану в заяві адресу: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8 та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача (боржника) за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась на адресу суду не врученою у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження позивача (стягувача) та відповідача (боржника), в матеріалах справи відсутні та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню сторін згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що заявник (стягувач) як ініціатор поданої заяви та відповідач (боржник) не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду у справі №910/6085/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Про поважні причини неявки представників сторін в судове засідання 03.08.2022 року суд не повідомлено.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через канцелярію суду 11.07.2022 року від Державної податкової служби України надійшли пояснення та клопотання б/н від 06.07.2022 року у справі № 910/6085/20, в яких ДПС України просить суд відмовити в задоволенні заяви стягувача та залучити до розгляду заяви про заміну боржника у виконавчому документі Державну митну службу України (код ЄДРПОУ 43115923). Пояснення разом з доказами направлення на адресу заявника судом долучено до матеріалів справи.

Також на виконання ухвали суду від 11.07.2022 року через канцелярію суду від заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна» 27.07.2022 року надійшла заява б/н від 22.07.2022 року, відповідно до якої останній зазначає про те, що актуальна судова практика підтверджує правильність заміни боржника у спірних правовідносинах однією особою, а саме ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393), та, відповідно, просить суд здійснити заміну боржника Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) у наказі Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року у справі № 910/6085/20 на його правонаступника - Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393). Заява разом з доказами надсилання на адреси ДПС України та ДФС України судом долучена до матеріалів справи.

Суд зазначає, що згідно п.3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасник справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

При цьому формулювання викладених в заявах вимог відноситься до виключної компетенції заявника у справі, оскільки згідно ст. 14 ГПК України за принципом диспозитивності учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, враховуючи фактичну дату надсилання копії заяви б/н від 22.07.2022 року про зміну вимог про заміну боржника в наказі іншим учасникам справи, оскільки зміна вимог є правом заявника, передбаченим ст.ст. 42, 46 ГПК України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права інших учасників спору, а саме останнім було надано можливість надання заперечень щодо змісту відповідної заяви про заміну боржника правонаступником та наведенні їх доводів при розгляді даної справи, заява стягувача б/н від 22.07.2022 року щодо зміни вимог в заяві про заміну сторони (боржника) у справі прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце новий предмет заяви, з урахуванням якого здійснюється подальший її розгляд.

Окрім цього до початку судового засідання через канцелярію суду 02.08.2022 року від Державної податкової служби України надійшов відзив б/н б/д щодо заяви позивача про заміну боржника у виконавчому документі, згідно якого ДПС України проти задоволення вказаної заяви заперечує, посилаючись на те, що на момент розгляду даної справи відповідач - Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) перебуває у стані припинення з 02.08.2019 року, при цьому до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення останньої як юридичної особи не внесено. Оскільки ДПС України може бути правонаступником ДФС України виключно у випадку фактичного вибуття останньої з виконавчого провадження внаслідок її припинення (ліквідації), наразі підстав для замінити сторони у виконавчому документі немає. Відзив разом з доказами його направлення на адресу позивача)

Будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від сторін у справі, окрім зазначених вище, станом на час проведення судового засідання 03.08.2022 року до суду не надходило.

За результатами розгляду в судовому засіданні 03.08.2022 року клопотання ДПС України б/н від 06.07.2022 року залучення ДМС України до розгляду вказаної заяви про заміну боржника, враховуючи прийняту судом зміну заявником вимог про заміну сторони правонаступником, судом протокольною ухвалою від 03.08.2022 року в задоволенні вказаного клопотання ДПС України відмовлено.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до приписів частин 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Оскільки заявник та боржник не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, сторонами не забезпечено явку в судове засідання уповноважених представників та ТОВ «Луксмі Україна» не надано заперечень на відзив ДПС України на заяву про заміну сторони правонаступником, суд здійснював розгляд справи 03.08.2022 року виключно за наявними матеріалами та за відсутності уповноважених представників заявника та боржника.

У судовому засіданні 03.08.2022 року уповноважений представник ДПС України підтримав доводи, викладені у відзиві, та просив в задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому документі відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника ДПС України, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначалось судом вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року у справі № 910/6085/20 позов Товариства з додатковою відповідальністю «Луксмі Україна» задоволено повністю, стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна» 35 200,00 грн. боргу та 2 102,00 грн. судового збору.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Частинами 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно ст. 338 Господарського процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 910/1972/17, за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні, яке випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Отже, для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права. В той же час, процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення; а право звернення з заявою про заміну сторони її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі.

Судом встановлено, що в обґрунтування поданої заяви про заміну боржника у виконавчому документі правонаступником заявник посилається на те, що згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу, а згідно з абз. 4 пункту 2 зазначеної постанови Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Отже, як зазначає заявник, всі права та обов`язки ДФС України перейшли до її правонаступника - ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393).

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов`язання чи порушення правил здійснення діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

За загальним правилом покладення обов`язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов`язків).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 5, 6 вказаного Порядку орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

При цьому як встановлено судом, Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) станом на час розгляду даної заяви не є припиненою, а перебуває у стані припинення з 02.08.2019 року, про що свідчить відповідний запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Установлено, що ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (п. 2 вказаної постанови).

При цьому Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» № 682-р від 21 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до Наказу ДПС України «Про початок діяльності Державної податкової служби України» від 28 серпня 2019 року №36 розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.

Приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №826/9815/18, положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб`єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір.

Такі правила КАС України встановлені виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Таким чином Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд під час прийняття 11.02.2022 року постанови у справі № 826/9815/18.

Водночас господарський суд відзначає, що спір у цій справі виник у господарських відносинах і стосується виконання ДФС України господарських зобов`язань за Договором про надання інформаційних послуг № 19 від 10.04.2019 року, отже обов`язок боржника не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р.

У такому випадку заміна ДФС у м. Києві як боржника (відповідача) може мати місце виключно у випадку фактичного його вибуття унаслідок припинення.

Тобто, наказ від 07.10.2020 року, яким на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна» стягнуто з ДФС України заборгованість у сумі 35 200,00 грн. був виданий на примусове виконання рішення у даній справі №910/6085/20 за результатами вирішення господарського спору, а не внаслідок спору що пов`язаний з реалізацією адміністративної компетенції ДФС України як суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу судом оскільки на час розгляду заяви стягувача про заміну боржника правонаступником у даній справі № 910/6085/20 в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані розподільчі (проміжні) баланси, за змістом яких можливо встановити перехід до Державної податкової служби України як активів Державної фіскальної служби України, та і її пасивів, тобто відсутні підстави для висновків про наявність факту універсального правонаступництва, та, відповідно, судом не враховується як нерелевантна викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 правова позиція, згідно якої при реорганізації відбувається універсальне правонаступництво, коли все майно, права та обов`язки юридичної особи, яка припиняється, переходять до правонаступників. При злитті є лише один правонаступник, який набуває не окремі, визначені в акті приймання-передачі активи та зобов`язання юридичних осіб, які припиняються, а всю їх сукупність, тому, а за висновками ВП ВС, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх державних підприємств залізничної галузі, шляхом злиття яких було створене це товариство, зокрема, ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації.

Таким чином, враховуючи той факт, що на момент розгляду судом заяви стягувача про заміну боржника у виконавчому документі (наказі від 07.10.2020 року у справі № 910/6085/20) до єдиного державного реєстру не був внесений відповідний запис про припинення ДФС України як юридичної особи та боржник - Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) не був ліквідований чи іншим чином не вибув із правовідносин, наведене обумовлює висновок суду про те, що заміна боржника у даному зобов`язанні не відбулась, у зв`язку з чим враховуючи передбачений приписами статті 334 Господарського процесуального кодексу України порядок внесення змін до виконавчих документів, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна» про заміну боржника у виконавчому документі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 52, 334, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксмі Україна» у справі №910/6085/20 про заміну боржника правонаступником відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 03.08.2022 року та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон