Рішення № 106225176, 13.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2022Справа № 910/5446/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії

«Придніпровська залізниця»

до Приватного акціонерного товариства «Веско»

про стягнення 65.890,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

05.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Веско» про стягнення 65.890,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що у грудні 2021 року за накладною № 52495496 зі станції Дружківка Донецької залізниця ПрАТ «Веско» відправлено на станцію Чорноморська Одеської залізниці вагон № 64036320 з вантажем. Під час заповнення накладної відповідачем зазначена маса вантажу у вагоні 70.000 кг. 29.12.2021 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено контрольне зважування зазначеного вагону та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізними документами, про що складено комерційний акт № 450003/898 від 29.12.2021, відповідно до якого фактично виявлено масу вантажу на 2.900 кг більше. Враховуючи викладене на підставі ст. 122 Статуту залізниць України позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 65.890,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5446/22 від 11.07.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

25.07.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/5446/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

13.09.2022 від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідачем зазначено масу вантажу відповідно до протоколів залізничних ваг, які повірені АТ «Укрзалізниця», тобто маса вантажу зазначені у накладній відповідала результатам зважування на вагах. Внаслідок агресії російської федерації відповідач фізичного доступу до ваг та програмного забезпечення, тобто немає можливості надати протоколи зважування. Відповідач припускає, що маса вантажу збільшилась після їх відправки внаслідок погодних умов - опадів. Також у відзиві міститься клопотання про зменшення розміру штрафу на 95%.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2021 зі станції Дружківка Донецької залізниці Приватне акціонерне товариство «Веско» здійснило відправлення вагону № 64036320 згідно накладної № 52495496 на станцію Чорноморська Одеської залізниці.

29.12.2021 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці залізницею проведено контрольне зважування вантажу, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що складено комерційний акт № 450003/898 від 29.12.2021.

Відповідно до комерційного акту № 450003/898 від 29.12.2021 встановлено, що згідно накладної № 52495496 у вагоні № 64036320 значиться вага нетто 70000 кг, тара 23300 кг, при зважуванні виявилося брутто 96200 кг, тара 23300 кг, нетто 72900 кг, що більше ваги, зазначеної в накладній, понад вантажопідйомність вагону на 2900 кг.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач на підставі ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України просить стягнути з відповідача на його користь штраф в розмірі 65.890,00 грн за невірно зазначену в накладній масу вантажу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні положення містить і стаття 908 Цивільного кодексу України.

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Приписами ст. 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Виникнення між сторонами у даній справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом - накладною № 52495496.

Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст. 37 Статуту залізниць). За правилами ст. 24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць України установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та викладено їх в новій редакції.

Так, згідно п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 633 від 21.11.2000 (надалі - Правила), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).

Обов`язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної «маса вантажу в кг, визначена відправником», де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: «Спосіб визначення маси», де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: «на товарних вагах», «на вагонних вагах вантажопідйомністю ... т», «на елеваторних вагах» чи інших вагах; «Навантаження засобами» зазначається «відправника», якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Як визначено у пункті 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

У пункті 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень Статуту залізниць України загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатись розрахунковим методом за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини тощо).

Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визначив масу вантажу способом зважування на 150-ти тонних вагонних вагах, про що зазначено у п. 26 накладної.

Як вже зазначалося судом вище, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської області зважування вагонів проводилось на 150-тонних вагах вантажоодержувача.

В п.п. 2.1., 2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012 зазначено, що засоби ваговимірювальної техніки (далі за текстом «ЗВВТ»), які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.

Матеріалами справи підтверджується, що тензометричні ваги, на яких визначалась маса вантажу при перевірці, пройшли повірку у визначені Інструкцією про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України строки, що підтверджується технічним паспортом № 14 від 28.07.2020 засобу ваговимірювальної техніки (зввт) вагонні ваги, заводський № 032, станція Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.

У п. 24 Статуту залізниць передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Абзац 5 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення конкретизує ст. 24 Статуту залізниць наступним чином: залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 122 Статуту залізниць України у сукупному застосуванні із ст. 32 цього Статуту покладає на вантажовласника відповідальність за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у формі сплати штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Тому, для розрахунку штрафу завжди приймається провізна плата за всю відстань перевезення, незалежно від станції виявлення порушення (станції відправлення, станції перевезення або станції призначення).

Згідно із статтею 129 Статуту залізниць України та частиною 1 статті 26 Закону «Про залізничний транспорт» обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, такої обставини, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як встановлено судом, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт № 450003/898 від 29.12.2021, який містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на ньому проставлено штемпель станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагони, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д).

Пунктом 10 Правил складення актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт № 450003/898 від 29.12.2021 містить підписи В.о. заступника начальника станції Лобова В.Т., агенту з розшуку вантажу Кузьміч Т.І. та прийомоздавальника Петренко Н.М.

При цьому, наказом начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол № 9 від 12.01.2021 у зв`язку з відсутність по штатному розкладу відповідних посад призначено відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів замість начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що комерційний акт № 450003/898 від 29.12.2021 за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами.

Водночас, суд зауважує, що саме на відповідача покладено обов`язок правильно визначити у накладній масу вантажу, а за приписами ст. 24 Статуту залізниць України позивач мав право, а не обов`язок перевірити ці відомості.

Крім того, згідно підпунктів 6 та 3 пунктів 3.3. та 3.15. роз`яснень Президії Вищого господарського суду України за № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» визначено, що ст. 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов`язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Судом встановлено, що позивач розраховує штраф в розмірі п`ятикратної провізної плати наступним чином: 13.178,00 грн (провізна плата за перевезення вантажу згідно вагону № 64036320) х 5 = 65.890,00 грн.

Таким чином, факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу вагонів в залізничній накладній № 52495496 належним чином доведений і підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв`язку невірним зазначення маси вантажу в розмірі 65.890,00 грн.

Разом з цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу на 95% при цьому відповідач посилається на те, що позивачем не зазначено про понесення ним збитків, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки. До початку агресії російської федерації єдиним джерелом доходу відповідача було продаж глини морським та залізничним транспортом. Внаслідок агресії російської федерації проти України відповідачем втрачено ланцюги постачання як поставки сировини так і інших товарів, які є складовою виробничого циклу підприємства. Внаслідок блокування морських шляхів ця логістика втрачена. Єдиним шляхом залишилася залізниця, яка наразі завантажена в інтересах оборони країни, що унеможливлює транспортування продукції в потрібних обсягах. Наказом відповідача № 270 від 01.03.2022 оголошено простій, робота товариства фактично була зупинена. Товариство напрацьовує нові комерційні зв`язки та можливості, зокрема за кордоном, що потребує певного періоду часу та нових інвестицій. Місцем розташування виробничих потужностей відповідача є територіальні громади, які відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 включені до переліку громад розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 679-р від 02.08.2022 проводиться обов`язкова евакуація населення Донецької області. На цей час внаслідок евакуації звільнилось більше 1000 працівників, що складає близько 70% всіх працівників товариства. Товариство докладає усіх зусиль для збереження робочих місць, виплати заробітної плати та утримання основних процесів забезпечення життєдіяльності товариства.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги наведені відповідачем обставини, враховуючи недоведеність позивачем понесення ним збитків чи будь-яких інших негативних наслідків, викликаних невірним зазначенням маси вантажу, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого відповідачу штрафу на 30%, тобто до 46.123,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому судом враховано, що судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Веско» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 12Б, код ЄДРПОУ 00282049) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) 46.123 (сорок шість тисяч сто двадцять три) грн 00 коп. штрафу, 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова