Рішення № 106225002, 09.09.2022, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2022 м. УжгородСправа № 907/310/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., розглянувши заяву представника Повного товариства Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія, адвоката Бойка Б.Б. від 30.08.2022 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у справі №907/310/22

за позовом Повного товариства Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія, м. Ужгород

до відповідача Державного підприємства спеціального зв`язку, м. Київ

про стягнення 669182,46 грн

секретар судового засідання Яскорська А.О.

За участю представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення 669182,46 грн вартості втраченого цінного відправлення, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги спеціального зв`язку № 17 від 03.03.2010.

У позовній заяві від 25.05.2022 позивачем, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, зазначено про те, що позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10037,74 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25 серпня 2022 року у даній справі позов задоволено. Водночас, у вказаному рішенні судом вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.

31 серпня 2022 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 30.08.2022 у якій заявник просить суд стягнути з Державного підприємства спеціального зв`язку понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 16000,00 грн.

Ухвалою суду від 31 серпня 2022 року розгляд заяви представника позивача від 30.08.2022 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено в судовому засіданні на 09.09.2022 та встановлено учасникам справи строк до 08.09.2022 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/310/22.

07 вересня 2022 року від Державного підприємства спеціального зв`язку на електронну адресу суду надійшло клопотання №11-02/1110 від 05.09.2022 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Клопотання мотивоване тим, що позивачем не в повному обсязі надані документи, які підтверджують понесені витрати, а саме відсутні акт приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт в рамках правової (правничої) допомоги із зазначенням обсягу наданої адвокатом правової допомоги, а також будь-які платіжні документи, які підтверджували би відомості, що понесені Позивачем витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 16 000,00 грн. пов`язані саме з цією справою. Відповідач зазначає, також, про те, що позивачем не представлено жодного доказу на підтвердження вартості вказаних послуг (фіскальних чеків), що унеможливлює встановити дійсну ціну наданих послуг. Водночас, звертає увагу суду на відсутність підтвердження доказами такого виду надання правової допомоги, як «інформування клієнта в телефонному режимі про хід справи». Відповідач вказує на те, що в позовній заяві відсутнє посилання на судову практику національних судів, практику ЄСПЛ, яка опрацьовувалася адвокатом, а оформлення додатків, надіслання їх учасникам справи, тощо не є професійною правничою допомогою в розумінні норм процесуального права, оскільки такі дії не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно, не підлягають відшкодуванню. Також зазначає, що обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок Позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст. 164 ГПК України.

Представники сторін у судове засідання для ухвалення додаткового рішення не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, додаткове рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог означених у заяві з огляду на таке.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Звертаючись до суду із заявою про стягнення з відповідача 16000,00 грн витрат на правничу допомогу, представник позивача, адвокат Бойко Б.Б. просить суд долучити до матеріалів справи додаткову угоду № 1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 21.04.2022 та звіт від 30.08.2022 про виконання угоди про надання правової допомоги від 21.04.2022.

Разом із позовною заявою позивачем подано договір-доручення про надання правової допомоги від 21.04.2022 за умовами якого адвокат Бойко Богдан Богданович, що діє на підставі Свідоцтва виданого Радою Адвокатів Закарпатської області № 103 15.04.2015 р., (надалі - Адвокат) з однієї сторони та Клієнт) Повне товариство «Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія» в особі директора Зеньковець С.М, який діє на підставі Засновницького договору, з іншої сторони, уклали цей Договір про надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, зокрема щодо стягнення вартості втраченого цінного відправлення.

Відповідно до п.2.3.1. Договору Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними.

Так, згідно у п. 1.1. додаткової угоди № 1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 21.04.2022 сторони обумовили, що предметом даної додаткової угоди є погодження розміру та строків оплати гонорару Адвоката, відповідно до п. 2.3.1. Договору-доручення про надання правової допомоги від « 21» квітня 2022 р.

Клієнт та адвокат погодили та домовились, що даною додатковою угодою встановлюється наступний гонорар: гонорар у твердій (фіксованій) сумі в розмірі, що еквівалентна 16 000,00 грн, який виплачується клієнтом на користь адвоката в національній валюті (гривні). Клієнт та адвокат погодили та домовились, що розмір гонорару визначений у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу наданої адвокатом правової допомоги та витраченого ним часу, тобто являється визначеним на кінцевим. Клієнт та адвокат погодили та домовились що гонорар розмірі, що еквівалентна 16 000,00 грн, виплачується клієнтом на користь адвоката в національній валюті (гривні), протягом та не пізніше 30 днів з дня винесення рішення судом, по справі за позовом Клієнта до Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення 669182,46 грн вартості втраченого цінного відправлення, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги спеціального зв`язку № 17 від 03.03.2010. Належне виконання Адвокатом договору-доручення про надання правової допомоги від « 21» квітня 2022 р. повинно бути підтверджено звітом підписаним представниками обох сторін ( пункти 1.2., 1.3., 1.4., 1.5. Додаткової угоди № 1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 21.04.2022).

Відповідно до звіту від 30.08.2022 про виконання договору-доручення про надання правової допомоги від 21 квітня 2022 р. адвокатом Бойко Б. Б. виконані наступні роботи (надано правову допомогу) по справі за позовом Клієнта до Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення 669182,46 грн вартості втраченого цінного відправлення, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги спеціального зв`язку № 17 від 03.03.2010 р.:

1. Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 год.;

2. Збір доказів та інформації про відповідача необхідних для підготовки та подання позову - 2 год.;

3. Детальне ознайомлення з обставинами справи та письмовими доказами - 1 год.;

4. Вивчення судової практики - 1 год.;

5. Підготовка та відправлення претензії -1 год. 30 хв.;

6. Зустріч, консультація клієнта, остаточне узгодження правової позиції для позову за наслідками неотримання відповіді на претензію - 1 год.;

7. Підготовка позовної заяви - 2 год.;

8. Підготовка додатків до позовної заяви - 1 год;

9. Подання позову до суду - 30 хв.;

10. Усунення недоліків позовної заяви зумовлених бухгалтером Клієнта - 30 хв.;

11. Інформування клієнта в телефонному режимі про хід справи - 1 год. 15 хв.

12. Підготовка до судових засідань та формування позиції щодо заявлених відповідачем клопотань, ознайомлення з відзивом - 1 год. 30 хв.;

13. Участь у трьох судових засіданнях - 4 год. 30 хв.;

14. Підготовка договорів, угод та звітів - 1 год. 30 хв.;

В підсумку, за даним звітом, загальна кількість витраченого часу адвоката - 20 годин 15 хвилин.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу адвокатом Бойко Б.Б. правової допомоги в розмірі 16000,00 грн за 20,15 годин роботи адвоката, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що такі види наданої позивачу правової допомоги як «Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції», «Збір доказів та інформації про відповідача необхідних для підготовки та подання позову», «Детальне ознайомлення з обставинами справи та письмовими доказами», «Вивчення судової практики», «Підготовка та відправлення претензії», «Зустріч, консультація клієнта, остаточне узгодження правової позиції для позову за наслідками неотримання відповіді на претензію» , на які, за твердженням позивача адвокатом витрачено 7 годин 30 хвилин не є достеменно пов`язаними з розглядом даної справи та фактично охоплюються та включаються в надану адвокатом правничу допомогу щодо «Підготовки позовної заяви, підготовки додатків до позовної заяви та подання позову до суду».

Також, суд критично оцінює такий вид наданих адвокатом послуг, як «Інформування клієнта в телефонному режимі про хід справи», оскільки означене інформування в розумінні норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не відноситься до видів правничої допомоги клієнту, а означена в звіті від 30.08.2022 за №14 «Підготовка договорів, угод та звітів» не може бути розцінена в якості правничої допомоги позивачу в даній справі, позаяк, очевидно, є пов`язаною з належним оформленням Адвокатом та Клієнтом власних договірних зобов`язань за Договором-дорученням про надання правової допомоги від 21.04.2022, ане з наданням Адвокатом Клієнту правничої допомоги саме по даній справі про стягнення з Державного підприємства спеціального зв`язку 669182,46 грн вартості втраченого цінного відправлення.

Крім того, суд бере до уваги також і ту обставину, що позовна заява в даній справі не містить великої кількості додатків, що б підтверджувало необхідність значних затрат часу адвокатом по збиранню доказів у справі, як і відсутні в ній посилання на судову практику з вирішення аналогічних спорів, аналіз якої адвокатом позивача включено до звіту 30.08.2022 та яка по суті є сформованою та незмінною.

Зважаючи на наведене, беручи до уваги заяву відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді 10000,00 грн судових витрат на правничу допомогу відповідно до звіту від 30.08.2022 в якості компенсації за надані адвокатом Бойко Б.Б. позивачу послуги професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, за рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25 серпня 2022 року позов задоволено та ухвалено, зокрема, стягнути з відповідача 10037,74 грн в повернення сплаченого судового збору, тобто питання про розподіл судових витрат в частині судового збору вирішено, заява позивача у частині стягнення сплаченого судового збору задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи викладене заява представника Повного товариства Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія від 30.08.2022 про стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача від 30.08.2022 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути Державного підприємства спеціального зв`язку (01032, м. Київ, пл. Вокзальна, 3, код ЄДРПОУ: 24366929) на користь Повного товариства Міський ломбард Зеньковець С.М. і компанія (88000, м. Ужгород, просп. Свободи, буд. 28, прим. 35, код ЄДРПОУ: 36357696) 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 14 вересня 2022 року.

Суддя Лучко Р.М.