Ухвала суду № 106220780, 13.09.2022, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2450/22

Провадження № 1-кс/307/768/22

У Х В А Л А

про продовження строку

тримання під вартою

13 вересня 2022 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., при секретарі Она О.О., з участю прокурора Келемен В.Ю., слідчого Дьордяй І.М., захисника Дан І.Й., перекладача Йовдій В.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.152; ч.6 ст.152; ч.3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071160000413 від 18 липня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152; ч.6 ст. 152; ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України.

Вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 01 лютого 2022 року, близько 13 години, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , використовуючи безпорадний стан малолітньої ОСОБА_2 , 2011 року народження, яка в зв`язку з своїм віком не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій, без згоди останньої, вступив з нею у статеві зносини природнім способом, тобто вчинив відносно малолітньої ОСОБА_2 дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій.

Крім цього, 10 лютого 2022 року, близько 14 години, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, повторно, знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , використовуючи безпорадний стан малолітньої ОСОБА_2 , 2011 року народження, яка в зв`язку з своїм віком не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій, без згоди останньої, вступив з нею у статеві зносини анальним способом, тобто вчинив відносно малолітньої ОСОБА_2 , дії сексуального характеру, пов`язані із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій.

Крім цього, 05 березня 2022 року, близько 16 години, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, повторно, знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , використовуючи безпорадний стан малолітньої ОСОБА_2 , 2011 року народження, яка в зв`язку з своїм віком не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій, без згоди останньої, вступив з нею у статеві зносини оральним способом, тобто вчинив відносно малолітньої ОСОБА_2 , дії сексуального характеру, пов`язані із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій.

Крім цього, 09 березня 2022 року, близько 14 години, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, повторно, знаходячись в наметі, який стояв в лісовому масиві неподалік дворогосподарства АДРЕСА_1 , із погрозою застосуванням фізичного насильства та залякування останньої, предметом схожим на пістолет, який згідно висновку експерта №СЕ-19/107-22/6647-БЛ від 29.07.2022 року є пневматичним, газово-балонним пістолетом «KWC», калібру 4,5мм, серійний номер « НОМЕР_1 », призначений для стрільби металевими кульками, калібру 4,5мм, виготовлений промисловим способом, подолавши таки чином її опір, та не звертаючи уваги на небажання, використовуючи безпорадний стан малолітньої ОСОБА_2 , 2011 року народження, яка в зв`язку з своїм віком не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій, без згоди останньої, вступив з нею у статеві зносини анальним способом, тобто вчинив відносно малолітньої ОСОБА_2 , дії сексуального характеру, пов`язані із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій.

Крім цього, на початку квітня 2022 року (більш точну дату та час встановити не виявилось можливим), ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, повторно, знаходячись в підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 , використовуючи безпорадний стан малолітньої ОСОБА_2 , 2011 року народження, яка в зв`язку з своїм віком не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій, без згоди останньої, намагався вступив з нею у статеві зносини, тобто вчинив відносно малолітньої ОСОБА_2 , дії сексуального характеру. Разом з тим, ОСОБА_1 , з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, тобто зґвалтування, оскільки малолітній потерпілій, відкривши двері, вдалося втекти.

Таким чином, проведеним досудовим розслідуванням зібрано достатньо доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152; ч.6 ст. 152; ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України.

20 липня 2022 року та 29 серпня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152; ч.6 ст. 152; ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України.

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, румун, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не працюючий, одружений, раніше не судимий.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом допиту (неповнолітнього) потерпілого ОСОБА_2 , протоколом допиту малолітньої (неповнолітньої) особи ОСОБА_3 , висновком судово-медичного експерта №126, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, протокол допиту (неповнолітнього) потерпілого ОСОБА_2 від 12.08.2022 року та іншими матеріалами кримінального провадження.

В ході досудового розслідування призначено молекулярно-генетичні експертизи, проведення яких доручено експертам Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України, виконання яких ще триває, висновок даних експертиз має суттєве значення для доведення вини підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні.

Крім цього, по даному кримінальному провадженню під час досудового розслідування призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, виконання якої доручено експертам Берегівської психіатричної лікарні.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022071160000413 постановою керівника Тячівської окружної прокуратури Жилкіна В.В. від 08.09.2022 року було продовжено до трьох місяців, тобто до 18.10.2022 року.

ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, може незаконно впливати на свідків, з метою зміни ними показань на його користь; може вчинити інше кримінальне правопорушення, і підтвердженням цьому є те, що ОСОБА_1 неодноразово вчиняв кримінальне правопорушення відносно потерпілої, у зв`язку з чим вбачається необхідність у продовженні застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час досудового розслідування не встановлено обставин, які б свідчили про те, що заявлені ризики зменшилися, тобто тримання ОСОБА_1 під вартою є виправданим.

Так, у органу досудового розслідування наявні достатні докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованому йому злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі.

Отже, ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, а тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою. Також, слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 .

Просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 строком на тридцять днів без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, з викладених у ньому обставин та просять його задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні просить в задоволенні клопотання відмовити.

Захисник Дан І.Й. в судовому засіданні зазначив, що підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу в виді тримання під вартою не має, та просить застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.

Вивчивши клопотання, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 183КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071160000413 від від 18 липня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152; ч.6 ст. 152; ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 152 КК України.

Також встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, і за матеріалами провадження підозра ОСОБА_1 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Також досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, знаходячись на волі може незаконно впливати на малолітню потерпілу, свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Частинами 1 та 2 ст.197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Згідно зі ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

В судовому засіданні будь-яких підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 не встановлено.

Крім того, відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, слідчим суддею встановлено, що по даному кримінальному провадженню досудове слідство не закінчено та згідно постанови керівника Тячівської окружної прокуратури від 8 вересня 2022 його строк продовжено до 18 жовтня 2022 року.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Беручи до уваги наведене, та те, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на 15 років чи довічне позбавлення волі, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_1 не зможезапобігти ризикам,передбаченим статтею177цього Кодексу, вчинений підозрюваним ОСОБА_1 злочин, є відносно особи, що не досягла 14 років, досудове розслідування на час розгляду клопотання ще не закінчено, зокрема, на даний час триває проведення молекулярно-генетичних експертиз та амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведення яких доручено експертам Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України та експертам Берегівської психіатричної лікарні, виходячи з необхідності уникнення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися на час розгляду даного клопотання, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймаючи до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту не відпали, застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 з врахуванням положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, вважаю за необхідне продовжити підозрюваному ОСОБА_1 строк тримання під вартою без визначенням розміру застави до 30 днів в межах строку досудового розслідування відповідно до вимог ч. 3 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-205, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Продовжити обраний відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до тридцяти днів.

Строк дії ухвали до 24 години 00 хвилин 12 жовтня 2022 року.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури Келемен В.Ю.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено та оголошено 14 вересня 2022 року.

Слідчий суддя: В.І. Бобрушко