Вирок № 106220184, 13.08.2022, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 386/88/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2022м. м. Благовіщенське

Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Ясінського Л.Ю.

секретарів судового засідання - Кульчицької Є.М., Льошенка О.М.

за участі прокурора - Чорнобривця Д.В., Познякова Б.С.

обвинуваченого - ОСОБА_1

адвокатів - Зятковського Т.В., Голубенка Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Благовіщенське Кіровоградської області, кримінальне провадження №12020120130000319 від 11.11.2020 року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Перегонівка Голованівського району Кіровоградської області, маючого професійно-технічну освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, Індетифікаційний код НОМЕР_1

у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а саме: закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Злочини скоїв при наступних обставинах:

11.11.2020 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходились за місцем свого проживання, тобто в приміщенні житлової квартири АДРЕСА_2 . У цей час між ними на грунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, яка в подальшому переросла в бійку, в ході якої у ОСОБА_1 виник єдиний злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 .

Далі ОСОБА_1 того ж дня, тобто 11.11.2020 року близько 00 год 40 хв., реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, взявши правою рукою кухонного ножа, та, в час, коли ОСОБА_2 перебував у приміщенні коридору в квартирі АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_2 і бажаючи їх настання, відповідно до висновку експерта № 2 від 18.01.2022, умисно завдав кухонним ножем з полімерним руків`ям синього та білого кольорів в область тулуба і кінцівок ОСОБА_2 не менше восьми-дев`яти травматичних дій, однак свій злочинний намір ОСОБА_1 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як ОСОБА_2 відчинивши двері вибіг із вказаної квартири, та, ОСОБА_1 ,. вважаючи, що завдав смертельних йому поранень з місця вчинення кримінального правопорушення втік.

Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_1 згідно висновку експерта №82 від 11.11.2021 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 , у вигляді множинних ножових поранень грудної клітини, проникаючі в плевральні порожнини справа та зліва з пошкодженням легеней та двостороннім пневмотораксом і гемотораксом, ножового поранення правого передпліччя та ножового поранення правого стегна. Дані тілесні ушкодження могли утворитись від травматичної дії предмета (предметів), який володіє колото-різаними властивостями, можуть відповідати вказаному терміну та в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Таким чином, своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а саме закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав частково та пояснив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо подій, які відбувались у ніч із 10 на 11.11.2020 року пояснив, що він і ОСОБА_2 розпивали спиртні напої, випили десь 2 пляшки горілки, ємкістю по 0.5 чи по 07 літра і пива літрів 10. Біля 01 години ночі, між ними виникла сварка, яка переросла у бійку. ОСОБА_2 ударив його, після чого він упав та пішла кров із носа, він пішов у ванну кімнату умитись. Потім він пішов на кухню попити води, коли повертався до кімнати ОСОБА_2 прижав його до стіни та почав душити, він почав харчати і більше нічого не пам"ятає. Потім його розбудила мати та повідомила, що ОСОБА_3 забрала швидка допомога і запитала "це ти зробив ?", після чого він згадав, що поранив ОСОБА_3 ножем, однак не пам"ятає скільки ударів наніс.

Він злякався та пішов до м.Умані шукати роботу. Через 4-5 днів йому стало відомо про підозру, його затримали 17 листопада 2021 року. До медичних закладів він не звертався.

ОСОБА_1 зазначив, що він захищався та попросив у ОСОБА_2 пробачення.

Допитаний у ході судового засідання потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що у ніч із 10 на 11.11.2020 року він розпивав спиртні напої із ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Після того, як вони випили велику кількість алкоголю, між ним та ОСОБА_1 виникла суперечка, яка переросла у бійку, яку розпочав він. У ході бійки він наніс удар ОСОБА_1 у тулуб та придушив його, після чого ОСОБА_1 втратив свідомість, а він пішов на кухню курити. Потім між ними знову розпочалась бійка, під час якої він відчув різку біль від ножового поранення в області грудної клітки зліва, при цьому ОСОБА_1 присів та взявся за голову, а він вибіг із квартири та спустився на перший поверх та упав на коліна. Що відбувалось далі він не пам"ятає. У подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_1 наніс йому 7 ножових поранень.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що вибачив ОСОБА_1 , який являється його рідним дядьком, та просить суд звільнити його.

13.09.2022 року потерпілий у судове засідання не з"явився, подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі.

Допитана у судовому засідані свідок ОСОБА_4 , пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

У ніч із 10 на 11.11.2020 року вона, вийшовши із будинку, що знаходиться поряд із будинком АДРЕСА_4 , побачила ОСОБА_2 , який лежав із плямами крові від ножових поранень. Вона викликала швидку допомогу. Потім прийшли бабуся ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_6 допомагав погрузити ОСОБА_7 коли приїхала швидка. Потім приїхали працівники поліції.

Допитана у судовому засідані свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Вона проживає над квартирою у якій проживають ОСОБА_9 .

У ніч із 10 на 11.11.2020 року, біля 01 години ночі вона прокинулась від криків, які лунали із квартири ОСОБА_9 , потім почула, що хлопнули двері і хтось побіг у низ.

Свідок ОСОБА_10 відмовилась щодо надання показів в порядку ст.63 Конституції України, оскільки являється матір"ю ОСОБА_1 .

Окрім показань обвинуваченого, потерпілого та свідків, судом були досліджені письмові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- фактичні дані, відображені у витязі з ЄРДР від 11.11.2020 року, та ОСОБА_11 , якими підтверджується, факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , у вигляді проникаючих колото різаних ран тулубу, ОСОБА_2 .

Т.1 а.п.114-115

-довідка без номера від 11.11.2020 року КПП "Голованівська ЦРЛ" про доставлення ОСОБА_2 до лікарні та попередній діагноз

Т.1 а.п.116

- протокол огляду місця події від 11.11.2020 року об"єктом якого являється кабінет приймального відділення КНП "Голованівська ЦРЛ" з додатками та фототаблицею

Т.1 а.п.117-120

-протокол огляду місця події від 11.11.2020 року, об"єктом якого являється земельна ділянка місцевості прилеглої території багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 з фототаблицею

Т.1 а.п.121-142

-протокол огляду місця події і фотодатками від 11.11.2020 року об"єктом якого являється квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Т.1 а.п.145-158

-висновок експерта №745 від 07.12.2020 року за екпертною спеціальністю (Дактилоскопічні дослідження) з довідкою про витрати на проведення експертизи

Т.1 а.п.175-194

- висновок експерта №779 від 30.11.2020 року

Т.1 а.п.195-198

- висновок експерта №780 від 30.11.2020 року

Т.1 п.а.199-201

- протокол огляду предмета з та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 03.11.2021 р.

Т.1 а.п.202-205

- висновком експерта №778 від 30.11.2020 року

Т.1 п.а.208-210

- протокол огляду предмета з фотододатками та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 03.11.2021 року

Т.1 а.п.211-218

- висновок експерта №СЕ-19/102-21/100-ТР від 12.01.2021 року за експертною спеціальністю (Дактилоскопічні дослідження) з довідкою про витрати на проведення експертизи

Т.1 п.а.221-231

- протокол огляду предмета та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 03.11.2021 року

Т.1 а.п.232-234

- висновок експерта №СЕ-19/102-21/74-Б від 12.01.2021 року за експертною спеціальністю (Молекулярно-генитичні дослідження) з довідкою про витрати на проведення експертизи

Т.1 п.а.236-258

- протокол огляду предмета та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 03.11.2021 року

Т.2 а.п.1-3

-висновок експерта №СЕ-19/102-21/76-Б від 23.06.2021 року за експертною спеціальністю (Молекулярно-генитичні дослідження) з довідкою про витрати на проведення експертизи

Т.2 а.п.5-22

- протокол огляду предмета та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 03.11.2021 року

Т.2 а.п.23,24

-висновок експерта №СЕ-19/102-21/84-Б від 04.03.2021 року за експертною спеціальністю (Молекулярно-генитичні дослідження) з довідкою про витрати на проведення експертизи

Т.2 а.п.26-41

- висновок експерта №СЕ-19/102-21/75-Б від 03.03.2021 року за експертною спеціальністю (Молекулярно-генитичні дослідження) з довідкою про витрати на проведення експертизи

Т.2 а.п.42-52

- протокол огляду предмета та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 04.11.2021 року

Т.2 а.п.53,55

- висновок експерта №82 від 04.11.2021 року, яким встановлено, що у гр. ОСОБА_2 були ушкодження: множинні ножові поранення грудної клітини, проникаючі в плевральні порожнини справа та зліва з пошкодженнями легенів та двостороннім пневмотораксом і гемотораксом, ножового поранення правого передпліччя та ножового поранення правого стегна. Дані тілесні ушкодження могли утворитись від травматичної дії предмета (предметів), який володіє колото-різаними властивостями, можуть відповідати вказаному терміну та в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Т.2 а.п.60-61

-протокол обшуку квартири АДРЕСА_2 від 11.11.2021 року з цифровим носієм фіксування ходу проведення обшуку

Т.2 а.п.71-76

- протокол огляду предмета та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 17.11.2021 року

Т.2 а.п.81,83

- висновок експерта №СЕ-19/112-21/10772-Д від 22.12.2021 року за експертною спеціальністю (Дактилоскопічні дослідження) з довідкою про витрати на проведення експертизи

Т.2 п.а.88-107

- протокол огляду предмета та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23.12.2021 року

Т.2 а.п.108-111

-висновок експерта №СЕ-19/102-21/17530-БД від 11.01.2022 року за експертною спеціальністю (Молекулярно-генитичні дослідження ) з довідкою про витрати на проведення експертизи

Т.2 а.п.115-126

- протокол огляду предмета та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 14.01.2022 року

Т.2 а.п.127-129

- висновок експерта №473 від 24.12.2021 року, яким встановлено, що гр. ОСОБА_6 в момент скоєння правопорушення не страждав і в даний час психічним захворюванням не страждає, не знаходиться в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Підпадає під дію ст.19 ч.1 КК України. У відношенні інкремінуємого правопорушення ОСОБА_1 , слід вважати осудним, застосування заходів медичного характеру не потребує.

Т.2 а.п.131-133

- висновок експерта №СЕ-19/112-21/10925-БЛ від 24.12.2021 року ) з довідкою про витрати на проведення експертизи, яким встановлено, що два предмети, схожих на ножі, вилучені 11.11.2020 року в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , холодною зброєю не являються, а є кухонними ножами, що є різновидом ножів господарсько-побутового призначення. Ніж довжиною 254 мм. виготовлений проитсловим способом. Ніж довжиною 229 мм виготовлений саморобним способом.

Т.2 а.п.134-138

- протокол огляду предмета та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 25.12.2021 року

Т.2 а.п.139,141

- висновок експерта №2 від 17.01.2022 року, яким встановлено, що виходячи із локалізації та характеру ушкоджень вказаних з наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_2 , вони могли утворитись в результаті не менше восьми-дев`яти травматичних дій

Т.2 а.п.143-144

- протокол огляду предмета та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 18.01.2022 року

Т.2 а.п.145-147

- висновок експерта №140 від 17.05.2022 року, яким встановлено, що гр. ОСОБА_6 в данний час здатний усвідомлювати свої дії і керувати ними. На даний час під дію ч.2,ч.3,ст.ст.19,20 КК України не підпадає. Застосування заходів медичного характеру не потребує.

Т.2 а.п.218-220

Крім того, досліджені документи, які характеризують особу обвинуваченого

ОСОБА_1 2 а.п.155-164

Дослідивши в сукупності зібрані докази, суд вважає, що органами досудового розслідування надана неправильна юридична оцінка діям обвинуваченого ОСОБА_1 і його дії помилково кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, оскільки умисел ОСОБА_1 на закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_12 , не знайшов свого підтвердження, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.115 КК України замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Так, відповідно до ч.1 ст.115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.

Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.

Згідно ч.2 ст.115 КК України замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

При кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, органами досудового розслідування залишено поза увагою диспозицію ч.1 ст.115 КК України, яка свідчить, що вбивство може бути вчинено лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлено, або особа діяла не з конкретизованим умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали. Даний висновок визнано обґрунтованим п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я» від 07.02.2003 року.

Як слідує зі змісту обвинувального акту і зокрема формулювання обвинувачення, в основі обгрунтування правової кваліфікації протиправних дій ОСОБА_1 , як закінченого замаху на умисне вбивство, орган досудового розслідування і прокурор послались на те, що обвинувачений:

«усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_12 , умисно завдав кухонним ножем з полімерним руків`ям синього та білого кольорів в область тулуба і кінцівок ОСОБА_2 не менше восьми-дев`яти травматичних дій».

При цьому, ОСОБА_6 свій злочинний намір спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_12 не довів до кінця, з причин, що не залежали від його волі, так як ОСОБА_2 відчинивши двері вибіг з квартири, а ОСОБА_1 вважаючи, що завдав смертельних поранень з місця вчинення кримінального правопорушення втік.

З наведеного, на думку суду слідує, орган досудового слідства не врахував інших вищезазначених обставин конкретної справи, які мають значення для визначення спрямованості умислу обвинуваченого. Зокрема, показань обвинуваченого та потерпілого про небажання вбивати потерпілого, поведінки ОСОБА_1 після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, пов`язаної з тим, що він допомагав вантажити потерпілого ОСОБА_2 до швидкої допомоги, при реальній можливості з огляду на стан потерпілого спричинити смерть останньому, що свідчить про відсутність умислу на вбивство, відсутність будь-яких інших доказів, які б безпосередньо вказували на наміри обвинуваченого вчинити вбивство потерпілого. Відтак, спрямованість умислу обвинуваченого саме на вбивство потерпілого, на переконання суду, залишилось не доведеним поза розумним сумнівом і грунтувалось в тому числі на припущеннях органу досудового розслідування. Такі висновки випливають з вищенаведених доказів, які суд визнає не спростованими.

При з`ясуванні спрямованості умислу обвинуваченого ОСОБА_1 слід врахувати причини припинення ним злочинних дій.

Вказані події, які відбувались в ніч із 10 на 11 листопада 2020 року ніхто не бачив. Таким чином, враховуючи обстановку у момент нанесення хаотичних ударів, ОСОБА_1 усвідомлюючи, що потерпілий залишився живим, мав можливість безперешкодно продовжити власні злочинні дії по нанесенню ударів ОСОБА_2 , проте за власною волею він цього не зробив і утримався від подальших протиправних дій. Фактично продовженню злочинних дій, за наявності відповідних намірів, ОСОБА_1 ніщо не заважало. Після припинення нанесення ударів потерпілому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 присів та взявся за голову, потерпілий сам вийшов чи вибіг із квартири на перший поверх, обвинувачений його не наздоганяв.

У подальшому ОСОБА_1 допомагав вантажити потерпілого до швидкої допомоги, що вказує на відсутність у нього прямого умислу.

З огляду на викладене, спрямованість хаотичних ударів, які наносилися ОСОБА_1 , у стані сильного алкогольного сп"яніння, по тілу ОСОБА_2 , за відсутності наміру пошкодження конкретного органу, а також поведінка обвинуваченого після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, свідчать про наявність у обвинуваченого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на ґрунті раптово виниклого особистого неприязного відношення до ОСОБА_2 .

Вказані дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ч.1 ст.121 КК, як умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.129 Конституції України, п.15 ч.1 ст.7 КПК України судочинство в України здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 3 ст.337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Виходячи із сукупності досліджених судом доказів, а саме показів обвинуваченого, свідків, потерпілого, висновків судово-медичних експертиз, з урахуванням всіх обставин вчиненого діяння, зокрема способу, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень , причини їх заподіяння та припинення злочинних дій, поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 після скоєння злочину, а також ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій, і ставлення до таких дій самого потерпілого, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 по його обвинуваченню за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, слід перекваліфікувати на ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У судових дебатах, захисник обвинуваченого - адвокат Голубенко Р.С. не погодився із правовою кваліфікацією та формулюванням обвинувачення стороною обвинувачення та вказав на відсутність у діях його підзахисного складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, натомість наявність у діях його підзахисного складу ст.124 КК України, а саме: перевищення меж необхідної оборони.

Доводи захисника Голубенка Р.С. щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.124КК України спростовуються наведеними висновками суду.

Стан необхідної оборони за критерієм вказаної норми виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Наведеними вище доказами встановлено, що в даному випадку мала місце сварка, яка перейшла у бійку, яку першим розпочав потерпілий, однак застосування ножа в якій не давало достатніх підстав для самозахисту або необхідності відвернення посягання з боку потерпілого , а тому суд дійшов висновку про те, що клопотання адвоката про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст.124 КК України задоволенню не підлягає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 суд відносить: вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, а також обставини справи, вік, особи та стан здоров`я обвинуваченого, врахувавши обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, той факт, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, потерпілий ОСОБА_2 претензій ні морального на матеріального характеру не має, навпаки просить суд звільнити ОСОБА_1 , враховуючи обставинизлочину,а саме,що ОСОБА_1 ,перебуваючи устані алкогольногосп`яніння,умисно знезначного приводуспричинив потерпіломуне меншевосьми-дев`ятиударів ножем,у сукупностідані тілесніушкодження відносятьсядо категоріїТяжких тілеснихушкоджень якнебезпечних дляжиття вмомент заподіяння.Характер такихдій ОСОБА_1 вказує наїх підвищенусуспільну небезпечність,суд дійшов до переконливого висновку, що за спрямованістю поведінки, ОСОБА_1 як особа, представляє суспільну небезпеку для оточуючих.

За таких підстав, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої йому статті кримінального закону, яке буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_1 , та буде обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, та відповідати меті покарання, визначеній ст. 50 КК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню на підставі ст.124 КПК України суд покладає на ОСОБА_1 .

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вважає за необхідне визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п"ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання із 16.11.2021 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбуття покарання зарахувати строк утримання ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню в Кропивницькій установі виконання покарань в період з 16.11.2021 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили на період апеляційного оскарження залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у сумі 78925,90 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять грн. дев`яносто коп.) за проведення експертиз.

Речові докази:

- відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 03.11.2021 року (Т.1 а.п.204-205), які передано до кімнати зберігання речових доказів Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області знищити;

- відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 03.11.2021 року (Т.1 а.п.217-218), зазначені у п. 2, які передано до кімнати зберігання речових доказів Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області знищити, речові докази зазначені у 3 постанови грошові кошти у сумі 743 грн. та запальничка жовтого кольору, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 залишити останньому;

- відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 03.11.2021 року (Т.1 а.п.233,234), які передано до кімнати зберігання речових доказів Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області знищити;

- відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 03.11.2021 року (Т.2 а.п.2,3), які передано до кімнати зберігання речових доказів Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області знищити;

-відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 03.11.2021 року (Т.2 а.п.24,), які передано до кімнати зберігання речових доказів Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області знищити;

-відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 04.11.2021 року (Т.2 а.п.54-55), які передано до кімнати зберігання речових доказів Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області знищити;

-відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 17.11.2021 року (Т.2 а.п.82,) -залишити при матеріалах справи;

- відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 23.12.2021 року (Т.2 а.п.110, 111) дактилокарта- знищити;

- відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 14.01.2022 року (Т.2 а.п.128,Є129) зразки епітелію Олійника - знищити;

- відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 25.12.2021 року (Т.2 а.п.140,141) ножі- знищити;

- відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 18.01.2022 року (Т.2 а.п.146,147) залишити на зберіганні КНП « Голованівська ЦРЛ Голованівської районної ради та на зберіганні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради».

На вирок може бути подано апеляцію безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, або через Ульяновський районний суд Кіровоградської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя:Л. Ю. Ясінський

"Згідно з оригіналом"

Суддя Ульяновського районного суду

Кіровоградської області Л.Ю.Ясінський