Рішення № 106218676, 23.08.2022, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4249/21

Провадження № 2-405/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Висоцької Г.В.

при секретарі Куник О.В., за участю представника позивачів Оксимчука А., представниці відповідача Гордієнко В. А., розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 , про визнання поруки припиненою та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року позивачі через свого представника звернулись до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк», в якому просили визнати зобов`язання поруки припиненими та стягнути безпідставно списані кошти. В обґрунтування своїх вимог зазначили, що між ОСОБА_4 та АТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № К2АЗЄА02920021 від 07.06.2007 року. В забезпечення виконання умов якого, були укладені Договір поруки № К2АЗЄА02920021 від 07.06.2007 р. з ОСОБА_3 ; Договір поруки № К2АЗЄА02920021 від 07.06.2007 р. з ОСОБА_5 ; Договір поруки № К2А36А02920021/01 від 07.06.2007 р. з ОСОБА_2 ; Договір іпотеки від 19.07.2007 року (між ОСОБА_4 та АТ КБ «Приватбанк»), якою перша передала в іпотеку Приватбанку Квартиру - квартира загальною площею 51,3 кв.м, житлова площа-28,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому Приватбанк звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме - від свого імені відчужив право власності предмет іпотеки (Квартиру) на підставі договору купівлі-продажу № 95, від 27.02.2015 року на користь ОСОБА_6 та Звернувся з позовною заявою від 29.07.2019 року про стягнення з ОСОБА_4 та поручителів ( ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ) 490 623,87 гри. за Кредитним договором. Рішенням Обухівського районного суду № 372/2944/19 від 02.07.2020 року, яке набрало законної сили 03.11.2020 року позов задоволено частково, а саме - стягнуто з ОСОБА_4 (позичальника) 490 623,87 грн. Даним рішенням встановлено, що порука за Кредитним договором (№К2АЗСА02920021 від 07.06.2007) є припиненою. Разом з тим, з поточного рахунку ОСОБА_2 були списані грошові кошти в загальному розмірі 41178, 11 грн.; з поточного рахунку ОСОБА_7 були списані грошові кошти в розмірі 250 грн.; ОСОБА_3 відмовлено у відкритті рахунку/отриманні картки у Приватбанку, послузі позаяк за ним обліковується кредитна заборгованість за Кредитним договором № К2АЗЄА02920021 від 07.06.2007 р. Приватбанк (відповідач) вчинив дії, що свідчать про невизнання обставин з припинення поруки цих осіб та навіть вчинив безспірне списання грошових коштів з рахунків позивачів. А тому, позивачі змушені звернутися до суду у цій судовій справі з вимогою до Приватбанку про визнання судом поруки припиненою, адже є рішення суду у цивільній справі та між тими ж особами, яке набрало законної сили, яке встановило припинення поруки позивачів.

04.11.2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження та призначено у справі підготовче судове засідання, надано відповідачу п`ятнадцяти денний строк з дня отримання копії ухвали та копії позовної заяви з додатками для подачі відзиву.

13.12.2021 року ухвалою суду забезпечено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 , про визнання поруки припиненою та стягнення коштів, шляхом заборони АТ КБ «Приватбанк» стягувати та безспірно списувати грошові кошти з будь-якого рахунку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відкритого у АТ КБ «Приватбанк», на погашення заборгованості за кредитним договором № K2A3GA02920021 від 07.06.2007 року до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

31.05.2022 року ухвалою суду витребувано у АТ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) виписку АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № К2А3GA02920021 від 07.06.2007 про суми коштів, що були утримані/безспірно списані АТ КБ «Приватбанк» з рахунку ОСОБА_2 за період з 11.02.2021 по 08.03.2022 року.

21.07.2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити. Окрім цього, представник позивачів під час судового розгляду не заперечував проти обрання судом способу судового захисту, відмінного від заявленого в позовній заяві, якщо цього вимагатимуть встановлені обставини справи із врахуванням якнайкращих інтересів позивачів.

Представниця відповідача у судовому засіданні щодо позовних вимог заперечила, просила відмовити, зазначила, що вважає, що зобов`язання поруки позивачів бути припинені лише в березні 2022 року після повного виконання зобов`язань боржником.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та АТ КБ «Приватбанк» (надалі- Приватбанк) був укладений кредитний договір № К2АЗЄА02920021 від 07.06.2007 року (а.с.10-13 т.1).

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором були укладені: Договір поруки № К2АЗЄА02920021 від 07.06.2007 р. з ОСОБА_3 (а.с.20 т.1).;Договір поруки № К2АЗЄА02920021 від 07.06.2007 р. з ОСОБА_8 (а.с.18 т.1).;Договір поруки № К2А36А02920021/01 від 07.06.2007 р. з ОСОБА_2 (а.с.19 т.1).; Договір іпотеки від 19.07.2007 року (між ОСОБА_4 та АТ КБ «Приватбанк»), якою перша передала в іпотеку Приватбанку Квартиру - квартира загальною площею 51,3 кв.м, житлова площа-28,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-17 т.1).

У подальшому 27.02.2015 року АТ КБ «Приватбанк» на виконання наведеного вище договору іпотеки реалізував своє право передбачене Договором іпотеки, а також статей 36 та 38 Закону України «Про іпотеку» та продав предмет іпотеки згідно договору купівлі-продажу (серія та номер: 95, виданий 27.02.2015, видавник: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І.) на користь нового власника - ОСОБА_6 .

АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовною заявою від 29.07.2019 про стягнення з ОСОБА_4 та поручителів ( ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 ) 490 623,87 гри. за Кредитним договором (судова справа Обухівського районного суду № 372/2944/19).

Рішенням Обухівського районного суду № 372/2944/19 від 02.07.2020 року (далі - судове рішення від 02.07.2020 року), яке набрало законної сили 03.11.2020 року, позов задоволено частково, а саме - стягнуто з ОСОБА_4 (позичальника) 490 623,87 грн.

Представник позивача просив враховувати суд обставини, встановлені судовим рішенням від 02.07.2020 року, як преюдиційні, тобто такі, що не підлягають доведенню під час іншого судового розгляду між цими самими сторонами.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд, погоджуючись із позицією представника позивачів з цього питання, звертає увагу на обставини, встановлені судовим рішенням від 02.07.2020 року, як преюдиційні, і які зводяться до наступного.

Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, «27.02.2015 року АТ КБ «Приватбанк» на виконання наведеного вище договору іпотеки реалізував своє право передбачене Договором іпотеки (ст. 27), а також статей 36 та 38 ЗУ «Про іпотеку» та продав предмет іпотеки згідно договору купівлі-продажу (серія та номер 95, виданий 27.02.2015, видавник: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І.) на користь нового власника - ОСОБА_6 .» (а. с. 22).

В цьому ж судовому рішенні суд зазначив, «за таких обставин, враховуючи, що вимоги АТ КБ «Приватбанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки були задоволені саме за процедурою, передбаченою для позасудового врегулювання шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-якім способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону, то до наступних вимог позивача також слід застосовувати положення статті 36 Закону і вважати їх недійсними з огляду на фактичне повне виконання боржником своїх зобов`язань. Оскільки порука у спірних правовідносинах є припиненою, суд не вбачає підстав для покладення на поручителів грошової відповідальності на відміну від основного позичальника, який повинен сплачувати заборгованість за кредитом до повного погашення».

В результатів мотивів, викладених в судовому рішенні від 02.07.2020 року, суд прийшов в резолютивній частині рішення до висновку про відмову в задоволенні вимог банку до позивачів в цій цивільній справі, як поручителів.

Проте, незважаючи на набрання судовим рішенням від 02.07.2020 року законної чинності, відповідач в цій справі продовжив всупереч закону стягувати грошові кошти з поточних рахунків позивачів, як поручителів, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_4 .

Так, з поточного рахунку ОСОБА_2 були списані грошові кошти в загальному розмірі 41178,11 грн.; з поточного рахунку ОСОБА_7 були списані грошові кошти в розмірі 250 грн.; ОСОБА_3 намагався відкрити рахунок/отримати картку у Приватбанку, однак йому було відмовлено у цій послузі позаяк за ним обліковується кредитна заборгованість за Кредитним договором № К2АЗЄА02920021 від 07.06.2007 р.

Позивачами здійснювались заходи для з`ясування обставин, на підставі чого здійснюється стягнення коштів.

Натомість Приватбанк листами від 13.09.2021 р. № 20.1.0.0.0/7-210907/10151 та від 16.09.2021 р. № 20.1.0.0.0/7-210910/431, не лише підтвердив стягнення вказаних сум, а й висловив свою чітку позицію про існування у ОСОБА_2 , ОСОБА_7 зобов`язань за Кредитним договором № К2АЗЄА02920021 від 07.06.2007 р., як поручителів.

При вирішення вказаного спору суд звертається до висновків ВП Верховного Суду, викладених в постанові у справі № 522/1528/15-ц.

У вказаній постанові, суд звертає увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Проте, незважаючи на наявність судового рішення від 02.07.2020 року, під час ухвалення якого позивачі в цій справі скористалися своїм правом заперечувати проти позову про стягнення з них заборгованості, продовжує існувати ситуація правової невизначеності. Ситуація правової невизначеності обумовлена тим, що відповідач продовжує вчиняти дії, направлені на стягнення кредитної заборгованості із позивачів, як поручителів, іншим способом обмежує їхні права, заперечуючи факт припинення зобов`язань поручительства.

В зв`язку із чим суд вважає, що позивачами обраний правильний спосіб захисту у вигляді визнання поруки припиненою із відповідним відшкодуванням грошових коштів на користь ОСОБА_2 , як безпідставно утриманих із останнього.

Проте, суд, враховуючи позицію представника позивача про обрання належного способу захисту на розсуд суду, вважає, що задля усунення в подальшому правової невизначеності, слід зазначити дату припинення зобов`язань поруки, відштовхуючись від обставин, встановлених в судовому рішення від 02.07.2020 року. Такою датою із врахуванням, викладених обставин і мотивів, є дата укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки із ОСОБА_6 та відповідачем в цій справі, 27.02.2015 року. В інакшому випадку, датою припинення зобов`язань поруки стане дата набрання цим судовим рішенням законної чинності, що не буде узгоджуватися із висновками, викладеними в судовому рішенні від 02.07.2020 року.

Відповідно дост.1073ЦК України,у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивачеві ОСОБА_2 підлягають поверненню списані відповідачем грошові кошти в розмірі 41178,11 грн., розмір яких підтверджений документами, наданими банком на вимогу суду про витребування.

Слід також зазначити, що суд приходить до висновку про необхідність визнання поруки припиненою тільки відносно позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Так, із письмових відповідей відповідача на письмові звернення цих позивачів (а. с. 44, 45) вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» заперечує факт припинення зобов`язань за договором поруки станом на 16.09.2021 рік та 13.09.2021 рік відповідно, тобто вже після набрання судовим рішенням від 02.07.2020 року законної чинності.

Разом з тим, як вбачається із письмової відповіді відповідача на запит ОСОБА_3 від 26.10.2021 року, банк підтверджує відсутність будь-якої заборгованості за ОСОБА_3 , просить вибачення за незручності, які полягали у попередній відмові у відкритті банківських рахунків (а. с. 64). Таким чином, право ОСОБА_3 не вимагає судового захисту, оскільки воно визнається відповідачем.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 , про визнання поруки припиненою та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за договором поруки № К2А3GA02920021/03 від 07.06.2007 року, укладеним між нею та АТ КБ «Приватбанк», з 27.02.2015 року.

Стягнути зАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором поруки № К2А3GA02920021/01 від 07.06.2007 року, укладеним між ним та АТ КБ «Приватбанк», з 27.02.2015 року.

Стягнути зАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 41178 (сорок одну тисячу сто сімдесят вісім) грн. 11 коп., та суму судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп., а всього 42086 грн. 11 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В.Висоцька