Ухвала суду № 106215997, 13.09.2022, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7738/22

Провадження № 2/727/1659/22

У Х В А Л А

про забезпечення позову

13 вересня 2022 року Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Слободян Г.М., за участю секретаря судового засідання Івасишин О.І., розглянувши заяву про забезпечення позову по справі № 727/7720/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» (код ЄДРПОУ: 37825109; місце знаходження: м. Хмельницький, вул.. Пилипчука, 6 офіс 414)) до відповідачів: Обслуговуючого кооперативу «Житлово будівельний кооператив «Проспект» (код ЄДРПОУ: 39619685, місце знаходження: проспект Незалежності, 131); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макєєва Надія Василівна, (місце знаходження: м. Чернівці вул.. М. Заньковецької, 8/1) про визнання недійсним договору купівлі продажу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» звернулося в Шевченківський районний суд м. Чернівці з позовом до відповідачів: Обслуговуючого кооперативу «Житлово будівельний кооператив «Проспект» та ОСОБА_1 ; третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макєєва Надія Василівна про визнання недійсним договору купівлі продажу укладеного 30.05.2017 року, між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово будівельний кооператив «Проспект» щодо нежитлового приміщення (торгового приміщення) № НОМЕР_2 , загальною площею 13.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макєєвою Н.В., зареєстрованого в реєстрі під № 7684.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.09.2022 року відкрито провадження у вищенаведеній справі.

Одночасно з позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» подало заяву про забезпечення вищенаведеного позову. В обґрунтування обставин заяви, посилається на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 , а отже, відповідач може вільно розпоряджатись нежитловим приміщенням, в тому числі відчужувати його та здійснювати поділ, змінювати нумерацію приміщення тощо. Вважають, що існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки, у разі задоволення позову виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача будуть неможливі в зв`язку із тим, що нежитлове приміщення, що є предметом оспорюваного договору, може бути відчужене відповідачем. Просять, забезпечити позов, шляхом накладенням арешту на нежитлове приміщення (торгове приміщення) №158, загальною площею 13.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1245476073000, до набрання рішенням у справі законної сили.

Суд, вивчивши обставини викладені в заяві, та документи додані до заяви, зважає на наступне.

У ч.2 ст.149 ЦПК передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У ч.1 ст.150 ЦПК визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії (п.2); зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (п.5). Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

У постанові Великої палати ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У ч.2 ст.149 ЦПК передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У ч.1 ст.150 ЦПК визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії (п.2); зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (п.5).

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові ВП ВС від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Наведене вбачається з правових позицій від 12.01.2022 року Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа№ 568/525/21, провадження № 61-14463св21). Зокрема, Верховний Суд наголосив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову,суд маєз урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,пересвідчитися, зокрема, в тому, що: - між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; - з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі№ 381/4019/18(провадження № 14-729цс19), від 15 вересня 2020 року у справі№ 753/22860/17(провадження № 14-88цс20), від 20 лютого 2019 року у справі№ 754/4437/18(провадження № 61-47464св18), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2021 року у справі№ 367/3765/20(провадження № 61-549св21). Частиною десятою статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі№ 727/3757/21(провадження № 61-10529св21), від 22 вересня 2021 року у справі№ 752/24015/20(провадження № 61-6265св21).

У рішенні від 19 березня 1997 року заява№ 18357/91у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна, у тому числі у справах про визнання недійсним договору купівлі продажу, узгоджується з усталеною практикою розгляду подібних справ Верховним Судом, зокрема, справи№ 175/1480/21(провадження № 61-15020св21, постанова від 09 грудня 2021 року), у якій судом зазначено, що заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що заяву про забезпечення позову, слід задовольнити частково та заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення №158, загальною площею 13.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1245476073000, до набрання рішенням у справі законної сили, оскільки такий захід забезпечення позову, відповідає характеру спірних правовідносин.

В решта частині заявлених вимог забезпечення позову, а саме - накладенні арешту на нежитлове приміщення №158, загальною площею 13.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1245476073000 слід відмовити, так як, вирішуючи питання про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на спірне майно, стосуватимуться інтересів не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідного заходу.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людинивстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі"Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі"Дорани проти Ірландії"Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Частиною 1статті 157 ЦПК Українивизначено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 157, 258,260, 261,353, 354 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» (код ЄДРПОУ: 37825109; місце знаходження: м. Хмельницький, вул.. Пилипчука, 6 офіс 414)) про забезпечення позову поданого в суд до відповідачів: Обслуговуючого кооперативу «Житлово будівельний кооператив «Проспект» (код ЄДРПОУ: 39619685, місце знаходження: проспект Незалежності, 131); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макєєва Надія Василівна, (місце знаходження: м. Чернівці вул.. М. Заньковецької, 8/1) про визнання недійсним договору купівлі продажу задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення вищенаведеного позову, а саме - заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення №158, загальною площею 13.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1245476073000, до набрання рішенням у справі законної сили.

В іншій частині заявлених вимог забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали направити для відома та виконання до Центру надання адміністративних послуг м. Чернівці (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 7 та відділу з питань державної реєстрації речових прав організаційно юридичного управління Чернівецької міської ради (м. Чернівці вул.. Кохановського, 7).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Чернівці або безпосередньо до апеляційної інстанції.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Слободян Г.М.