Постанова № 1062157, 11.09.2007, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" вересня 2007 р. Справа № АС-05/335-07

вх. № 6916/1-05

Суддя господарського суду Харківської області Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Сергієнко О. Є.

представників сторін :

Позивача - Будьонна К.О.

Відповідача - не з*явився

по справі за позовом УПФУ у Фрунзенському районі, м. Харкова

до СПДФО ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 1767,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

За уточненою позовною заявою позивач, УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова, просить стягнути з відповідача на свою користь прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень - жовтень 2005 року в сумі 1767,05 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме повістками про виклик, які відповідачем були отримані, про що свідчить підпис на повідомленнях про вручення поштового відправлення, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у письмових запереченнях на позов вказує, що позивач при зверненні до суду з позовом до фізичної особи неправомірно посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України); вимога про сплату боргу № Ф-141 від 27.03.2006р. є неузгодженою. Вважає обов'язковість нарахування страхових внесків на фонд оплати праці найманих працівників у розмірі 32,2% в період з 01.04.2005р. по 31.10.2005р. безпідставною. У свої доводах посилається на пункт 2 „Прикінцевих положень” Закону України „Про внесення змін до Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян” № 129/98-ВР від 13.02.1998р. та на пункт 9.12.3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав нормативно-правове обґрунтування позовних вимог.

Згідно довідки позивача № 6726-03/34 від 31.05.07р. відповідач зареєстрований, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 03.04.1997 р. за № 11-3307.

20.12.2005р. УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова була проведена позапланова перевірка відповідача з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 р. по 31.10.2005 р. За результатами перевірки виявлено, що з березня по грудень 2004 року та з березня по жовтень 2005 року за найманих працівників не нараховувались та не сплачувалися страхові внески у розмірі 32% та 32,3 %.

Згідно акту перевірки №324 від 20.12.2005 р. донараховано страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по ставкам 32%, 32,3% на загальну суму 5210,53 грн.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закону) та п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/866, на донараховану суму 20.12.05р. виписана вимога про сплату боргу № Ф-726, яка була вручена відповідачу 26.12.2005 р.

Зазначена вимога була оскаржена в адміністративному порядку. Пенсійним фондом України 17.03.2006 р. було прийнято рішення про скасування вимоги про сплату боргу №Ф-726 та формування нової вимоги з урахуванням положення розпорядження Кабінету Міністрів України №58-р від 10.03.2005р.

УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова була сформована та виписана вимога № Ф-141 від 27.03.2006 р. на суму 2087,23 грн.

Вимога № Ф-141 від 27.03.2006 р. була оскаржена відповідачем в адміністративному порядку та за результатами оскарження рішенням начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.06.2006р. залишена без змін.

Відповідачем було здійснено переплату по внесках в сумі 320,18 грн.. заборгованість в розмірі 1767,05 грн. залишена несплаченою.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 (із змінами та доповненнями) страхувальниками є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок), які використовують працю найманих працівників на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно зі ч. 1 ст. 15 Закону страхувальники є платниками страхових внесків до солідарної системи. Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Для роботодавців страхові внески до солідарної пенсійної системи, згідно ч.1ст.19 Закону, нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додатковою заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату винагород фізичними особами за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України, і не включається до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування і на ці внески не поширюється податкове законодавство, а саме дія Законів України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів “Про прибутковий податок з громадян” та “Про податок з доходів фізичних осіб”, на які посилається відповідач у своїх запереченнях проти позову.

Обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Згідно зі ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади (до яких віднесено Пенсійний фонд України) можуть бути позивачами по адміністративному позову, в випадках передбачених законом.

Статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» передбачено, що орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.4 п.1 ст. 17 зазначеного Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України та пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України у прийнятті рішень про стягнення заборгованості діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

На підставі викладеного, враховуючи, що сума боргу відповідачем на теперішній час не сплачена, позовні вимоги щодо стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1767,05 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст.ст. 6-11, 49, 51, 60,69-71, 76, 79, 86, 94, 104, 122, 128, 138-139, 159, 185-186, 254, 163 , пунктами 6,7 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(код: НОМЕР_1, адреса:АДРЕСА_1, відомості про відкриття р/р відсутні) на користь Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова (61082, м. Харків, пр. Московський, 198/3, код ОКПО 22645387, р/р 256083122088 ХОУ ВАТ “Державний Ощадний банк України” МФО 351823) прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень - жовтень 2005 року в сумі 1767,05 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, якщо протягом цього строку не буде подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Постанова в повному обсязі складена 17.09.07р.

Суддя Тихий П.В.