Рішення № 106212631, 13.09.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3620/22

Провадження № 2-а/344/97/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайла О.В.,

секретаря Устинської Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом, посилаючись на те, що оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення він визнаний винним та притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до оскаржуваної постанови, до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. При цьому, позивач просить скасувати дану постанову про адміністративне правопорушення, вказує на порушення патрульним поліцейським УПП в Івано-Франківській області порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, на переконання позивача поліцейський виніс оскаржувану постанову без повного, всебічного та об`єктивного вивчення обставин справи, позивач вважає, що відсутні підстави підтверджені належними доказами, що він вчинив адміністративне правопорушення, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху України.

Сторона позивача позов підтримала та просила про його задоволення з мотивів наведених в позовній заяві, про що і вказано у заяві про розгляд справи без участі сторони.

Представником відповідача використано право на відзив, за змістом якого вказано, що подавши позов до суду позивач в обґрунтування своїх вимог не надав жодних доказів, вказав, що факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, просив у задоволенні позову відмовити, не заперечував про подальший розгляд справи без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступних висновків і відповідних їм правовідносин.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5349952 від 23.02.2022, винесеної інспектором 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Хомин Ю.В., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 340 грн.

В оскаржуваній постанові вказується, що 23.02.2022 о 20 год. 48хв. в м.Івано-Франківськ по вул. Івасюка,11 водій керуючи транспортним засобом Шкода СуперБ, номерний знак НОМЕР_1 порушив вимоги дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч» чим порушив п. 8.4г ПДР України Порушення вимог наказових знаків, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КупАП, до постанови додається відео з бодікамери (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), що затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 N 1306 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно із п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.8.4 г Правил дорожнього руху наказові знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

А згідно до п.4.2 Розділу 33 Дорожні знаки Правил дорожнього руху дорожній знак «Рух праворуч» показує обов`язкий напрям руху.

У відповідності із частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.

Так, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП, зокрема, у постанові, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак у матеріалах справи містяться лише оскаржувана постанова ЕАО №5349952від 23.02.2022, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП проте, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, фото- чи відеозапис, яким би було зафіксовано вчинення позивачем адміністративне правопорушення, відповідач суду не надав.

Наведене обставина обґрунтовано ставить під сумнів наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

До такого ж висновку прийшла і колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду під час розгляду справи № 308/7580/20 провадження № А/857/14503/20 та який висловлений у постанові від 22.12.2020.

Судом під час розгляду даної справи про скасування постанови серії ЕАО №5349952від 23.02.2022 враховується, що доказування вини позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення базується на записі з бодікамери поліцейського, відео з якого мало б додатися до постанови, однак його суду не представлено.

Судом враховується, що вина позивача у вчиненні розглядуваного адміністративного правопорушення щодо порушення пункту 8.4г ПДР України мала б підтверджуватися належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, однак таких суду не надано.

Суд враховує, що згідно до вимог ч.2 ст. 84КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що позивач порушив вимоги п. 8.4г. ПДР України. Жодних доказів, як то запис з нагрудної камери поліцейського або відео реєстратору, чи інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови суду стороною відповідача не надано.

Позиція щодо допустимості доказів, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення висловлена Верховним Судом у постанові від 22.11.2018 року у справі № 462/651/17.

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 19 лютого 2020 року під час розгляду справи №524/1284/17 вказав, що «наявний в матеріалах …. відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції не містить зафіксованого факту вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, тобто, відеозапис починається з того часу, коли інспектор патрульної поліції безпосередньо підходить до автомобіля позивача та починає з ним спілкування, а самого моменту вчинення позивачем порушення даний відеозапис не містить.»

Правові позиції Верховного Суду покликані забезпечувати сталість та єдність судової практики і є обов`язковими для врахування.

Із наявних у суду матеріалів, копії постанови про адміністративне правопорушення, не вбачається сукупності доказів, передбачених ст. 251 КУпАП України, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Тому з цих підстав обґрунтованості ухваленого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачається.

Відповідачем по справі не враховані положення ст.62 Конституції України, а саме - обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (також правопорушення).

Відтак суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення позаяк належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 122 КУпАП відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено, що свідчить про обґрунтованість позову та наявність достатніх правових підстав для його задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат слід провести в порядку ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, відповідно до ч.1 ст.122, 251, 252 КУпАП, керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 241-246, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5349952 від 23.02.2022 щодо ОСОБА_2 .

Справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_3 - закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646 (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста,3), на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 496,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Суддя О.В. Шамотайло