Рішення № 106207377, 13.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2022 року № 367/9336/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про оскарження дій державного виконавця, а саме: визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.10.2021.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що стягувачем пропущено строки пред`явлення виконавчого документа до виконання. Згідно ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Позивачка вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена незаконно і підлягає скасуванню.

Відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався, матеріали ВП №67244391 до суду не надав.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14.12.2021 матеріали позову ОСОБА_1 до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оскарження дій державного виконавця передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13.09.2022 о 14:30.

13.09.2022 у судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явились, явку своїх представників не забезпечили, матеріали ВП №67244391 відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у справі.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, прийнятої Державною службою України з безпеки на транспорті №1АВ 01961816 від 14.07.2021 позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, зазначено, що згідно з частиною другою статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу такий стягується у подвійному розмірі 1360,00 грн. У постанові вказано строк набрання нею законної сили - 15.08.2021 та строк пред`явлення постанови до виконання 14.09.2021.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень постанова Державної служби України з безпеки на транспорті, яка набрала законної сили 15.08.2021, надійшла до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області 23.10.2021.

25.10.2021 старшим державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області відкрито виконавче провадження ВП №67244391 з виконання постанови №1АВ 01961816, яка набрала законної сили 15.08.2021, виданої Державною службою України з безпеки на транспорті про стягнення з позивачки заборгованості у розмірі 1360 грн. та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 136 грн.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Відповідно до п.2 ч. 4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

VI. Оцінка суду

Як було зазначено вище, в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження №67244391 від 25.10.2021 вказано, що виконавче провадження відкрито на підставі постанови №1АВ 01961816 від 14.07.2021, яка набрала законної сили 15.08.2021.

Законом №1404-VIII встановлено строк, протягом якого постанову про накладення штрафу може бути пред`явлено до виконання, таким строком є 3 місяці.

Однак строк пред`явлення до виконання постанови постанови №1 АВ 01961816 від 14.07.2021 сплинув 14.09.2021.

Судом встановлено, що постанова №1 АВ 01961816 від 14.07.2021 винесена в межах накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.

Відтак, прямими нормами, якими врегульовано строки пред`явлення до виконання такої постанови є норми КУпАП.

Відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

При цьому, положення статті 303 КУпАП не пов`язують кінцевий строк пред`явлення до виконання постанов про накладення адміністративних стягнень із строком набрання такими постановами законної сили.

В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Суд зазначає, що постанова позивачкою не оскаржувались та питання щодо розстрочення постанови повноважним органом не розглядалось, доказів зворотнього суду не надано.

Отже, строк пред`явлення до виконання постанови №1АВ 01961816 від 14.07.2021 не може бути пізнішим ніж 14.09.2021.

Таким чином, державним виконавцем в порушення ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято до виконання виконавчий документ, строк пред`явлення до виконання яких сплинув14.09.2021.

Державний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження №67244391 оскаржуваною постановою від 25.10.2021, оскільки сплив строк пред`явлення такого виконавчого документу до виконання.

Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 81 Цивільного кодексу юридичною особою публічного права визнається юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, маючи статус юридичної особи публічного права, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, до якого застосовується тримісячний строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, у відповідності до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 303 КУпАП.

Суд дійшов висновку, що приймаючи до виконання постанову №1АВ 01961816 від 14.07.2021 після 14.09.2021, державний виконавець діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Оскільки стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа - постанови №1АВ 01961816 від 14.07.2021Державної служби України з безпеки на транспорті до виконання, зазначений виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу.

Відтак, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №67244391 від 25.10.2021 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не спростовано позовні вимоги та аргументи позивача, не подано відзиву на позовну заяву.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Враховуючи задоволення позову, на користь позивачки слід присудити понесені нею судові витрати в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження №67244391 від 25.10.2021 винесену старшим державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №67244391 від 25.10.2021 винесену старшим державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ34780165; місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 8).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 13.09.2022