Ухвала суду № 106192546, 09.08.2022, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/683/22

1-кп/180/126/22

УХВАЛА

09 серпня 2022 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.

з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,

за участю:

прокурора Колпак О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

захисників Ефи Л.М., Королькова М.В.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк тримання під вартою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 завершується 04.09.2022 року, а з 15.08.2022 року по 02.09.2022 року головуючий суддя перебуватиме у щорічній відпустці; 03 та 04 вересня 2022 року є вихідними днями.

Прокурор просила продовжити обвинуваченим тримання під вартою на 60 днів з тих підстав, що існують ризики ухилення обвинувачених від суду та впливу на свідків. Також, в судовому засіданні прокурором подані клопотання про продовження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з обґрунтуванням такого.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Ефа Л.М. підтримала позицію свого підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження тримання його під вартою.

Захисник ОСОБА_2 адвокат Корольков М.В. заперечував проти задовлення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисному. Зазначив, що ОСОБА_2 лише 19 років, він раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, має батьків (його батько на даний час знаходиться у ЗСУ), провину свою не визнає; на даний час обвинувачення саме за даною кваліфікацією злочинів не доведено. Вважає, що жодних ризиків згідно ст.177 КПК України на даний час немає вина ОСОБА_3 не доведена, переховуватись від суду він на меті не має, а тому можливо застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думки учасників процесу, суд приходить до такого.

Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 обрано та продовжувався у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, не працює, не одружений, не має утриманців, неодноразово судимий, а тому наявні ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 обрано та продовжувався у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі, не працює, не одружений, не має утриманців, тому наявні ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На даний час суду не надано доказів того, що ризики, які існували під час обрання та продовження запобіжного заходу, зменшились або відсутні.

Обвинувачені, опинившись на волі, можуть перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження, і на це вказує характер протиправних, в тому числі насильницьких дій, в яких вони обвинувачуються, відтак наявний ризик можливого впливу обвинувачених на очевидців подій, зокрема на потерпілого, свідків. Є достатньо підстав вважати, що, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує їм в разі визнання судом винуватими, зможуть ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Також, обвинувачені можуть продовжити злочинну діяльність, оскільки не працюють, інших джерел доходу не мають. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів.

Щодо доводів захисника Королькова М.В. про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України для ОСОБА_2 відсутні, та є підстави для заміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудовогорозслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покаранняв сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання ОСОБА_2 виду та міри запобіжного заходу, встановив, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.187 КК України, і знайшов підстави для застосування для нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд погоджується з прокурором, що ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_2 під вартою, продовжують існувати та не зменшилися: він може ухилитися від суду, зважаючи на суворість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим; свідки ще не допитані судом і існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на них.

Крім того, захисник не довів суду, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_4 наполягав на тому, що батько обвинуваченого ОСОБА_5 отримує грошове забезпечення, перебуваючи на військовій службі. Однак, це доводить лише можливість матеріального утримання обвинуваченого. Щодо фактичної допомоги, зокрема, придбання продуктів харчування, предметів першої необхідності тощо, суду не надано доказів того, що мати, сестри та брат, сусіди візьмуть на себе такий обов`язок.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення зазначених прокурором у клопотанні ризиків та покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для продовження застосування ОСОБА_2 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.331, 350 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістьдесят) діб до 07 жовтня 2022 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на 60 (шістьдесят) діб до 07 жовтня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: Н. М. Нанічкіна