Рішення № 106187990, 01.06.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/100/21

провадження № 2/753/3879/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В, за участю секретаря судового засіданні Ганіної М.Д., представника позивача - адвоката Кудаліної І.М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Філіппенка С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ТОВ «Київські енергетичні послуги» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 22075,99 грн., з яких 21907,60 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію, 23,43 грн. - інфляційна складова боргу, 144,96 грн. - три відсотки річних від простроченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14 червня 2018 року № 429, ТОВ «Київські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам. У місті Києві єдиним постачальником універсальної послуги є ТОВ «Київські енергетичні послуги» і з 1 січня 2019 року розрахунки за спожиту електроенергію провадяться з компанією-постачальником - ТОВ «Київські енергетичні послуги».

Позивач вказує, що ОСОБА_1 є власником нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачем електричної енергії, якому позивачем відкрито особовий рахунок побутового споживача електроенергії № НОМЕР_1 , та приєдналася до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «Київські енергетичні послуги» на умовах комерційної пропозиції, що опублікована на веб-сайті постачальника, вчинивши фактичне споживання електричної енергії.

Як стверджує позивач з січня 2019 року відповідачем не повністю здійснюються оплати за електричну енергію та станом на 1 листопада 2020 року заборгованість боржника становить 21907,60 грн. Позивач зазначає, що сума заборгованості та показники лічильника електроенергії, відповідно до яких проведено розрахунок заборгованості, та застосований тариф відображені в особовій картці споживача.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 січня 2021 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/100/21, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 18 лютого 2021 року, встановлено учасниками справи строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

У зв`язку з відсутністю у суду відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, ухвалою суду від 18 лютого 2021 року відкладено розгляд справи на 19 березня 2021 року.

9 березня 2021 року від відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі, яка обґрунтована тим, що Дарницький районний суд м. Києва безпідставно прийняв та зареєстрував позовну заяву ТОВ «Київські енергетичні послуги» та безпідставно відкрив провадження у справі № 753/100/21, оскільки позов подано представником позивача Кудаліною І.М., повноваження якої закінчилися 31 грудня 2020 року згідно з довіреністю №КЕП 200902007 від 2 вересня 2020 року. За вказаних обставин відповідач вважає, що позовна заява підписана неуповноваженою особою, а тому підглядає залишенню без розгляду.

18 березня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що 26 жовтня 2020 року Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 753/15183/20 ТОВ «Київські енергетичні послуги» було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з відсутністю між сторонами договірних відносин, а саме письмового договору про надання комунальної послуги. Оскільки позивач не укладав письмовий договір про надання комунальної послуги з відповідачем, а тому у нього відсутні правові підстави для звернення з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач вказує, що відповідно до п. 2 постанови НКРЕКП №312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання після подання споживачам заяви-приєднання, однак відповідач не подавав позивачу заяву-приєднання до публічного договору за формою, встановленою НКРЕКП, і відповідно не приєднувався до жодного договору з позивачем. Всі раніше укладені відповідачем договори з ДТЕК про постачання електричної енергії припинили свою дію у 2018 році. Крім цього, посилається на те, що позивачем не дотримано передбачений законодавством порядок, необхідний для укладення договірних правовідносин з відповідачем, а тому не має правових підстав для своїх вимог.

Зазначає, що розрахунок ціни вимоги відповідно до особового рахунку споживача електричної енергії взагалі не має жодного відношення до відповідача, а особова картка споживача із відображенням суми заборгованості, надрукована та подана до суду російською мовою в порушення ст. 10 Конституції України та Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а тому відповідачу не зрозуміло, що написано у особовій картці споживача та на яких підставах суд прийняв такий документ до розгляду. Крім цього, особова карта споживача із відображенням суми заборгованості не має підпису та печатки постачальника комунальної послуги, а печатка адвоката Кудаліної І.М. не має правових наслідків для цього документа;

Відповідач вказує, що не має жодної заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за своєю адресою споживання згідно з показниками лічильників та платіжних документів на оплату, однак відповідачу безпідставно донараховано 13052 кВт електричної енергії за 2019-2020 роки і такі нарахування не підтверджуються належними доказами. Стверджує, що матеріали справи не містять Акту звірки спожитої та сплаченої електричної енергії відповідно до отриманих електропостачальником фактичних показів засобу обліку споживача.

Також наголошує, що відповідач не зверталася до позивача про укладення публічного договору, а НКРЕКП затвердила Правила укладання публічного договору для постачальників електричної енергії через заяву-приєднання до зазначеного договору. Вказує, що відповідач не акцептував публічний договір приєднання або договір оферти позивача у зв`язку з тим, що не отримував від позивача комерційної пропозиції з умовами договору та не подавав заяви-приєднання до договору.

У судовому засіданні 19 березня 2021 року суд, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, відмовив у його задоволенні з тих підстав, що згідно з матеріалами справи позивач звернувся з вказаним позовом до суду 28 грудня 2020 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду, тобто в межах строку дії довіреності представника позивача, яким підписана позовна заява.

26 березня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив про помилковість тверджень відповідача щодо необхідності подання заяви на приєднання, оскільки відповідно до п. 8 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на вебсайті постачальника шляхом фактичного споживання електроенергії та здійснення часткових оплат нарахувань за спожиту електроенергію.

Вказує, що позивач є єдиними постачальником універсальної послуги з постачання електрично енергії побутовим споживачам у м. Києві та у зв`язку з реформою ринку електричної енергії та відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за спожиту електроенергію починаючи з 01.01.2019 проводяться з компанією-постачальником ТОВ «Київські енергетичні послуги».

Зазначає, що відповідач не надав свого розрахунку та підтвердження сплати заборгованості і не спростував нарахування позивача, хоча відповідач зареєстрований в інтернет-сервісі позивача «Особистий кабінет для споживачів електричної енергії» та має змогу відслідковувати нарахування, а також відповідач передає показання засобів обліку з використанням цього сервісу.

Стосовно розрахунку суми заборгованості, позивач зазначає, що він складається з 2 частини, а саме: нарахування за спожиту електроенергію за показами лічильника та витрати в трансформаторі та лінії електропередавання, оскільки на балансі відповідача перебуває комплектна трансформаторна підстанція (КТП-6675), що передбачає розрахунок технологічних втрат електричної енергії на транспортування електричної енергії електричними мережами, тобто витрат електричної енергії при встановленні вузлів обліку не на межі балансової належності, втрат електричної енергії у процесі її передачі або розподілу.

31 березня 2021 року відповідачем подані заперечення на позов, в яких відповідач повторно зазначив, що факт відсутності договірних відносин між сторонами встановлений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/15183/20 та не потребує повторного доказування відповідно до ст. 82 ЦПК України.

Стверджує, що порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому посилання позивача на постанови НКРЕКП щодо порядку укладання договорів з споживачами комунальної послуги є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам Законів України. При цьому відповідач не вважає договір приєднання, розміщений на вебсайті постачальника послуг правочином чи юридичним фактом, наслідком якого у відповідача вникають цивільні права та обов`язки. Враховуючи, що між сторонами відсутній укладений договір про надання комунальної послуги, у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду про стягнення віртуальної заборгованості.

Зазначає, що 11 листопада 2006 року відповідачем укладений письмовий договір про користування електричною енергією з АЕК «Київенерго» та відповідно до нього споживав та оплачував електроенергію, і заборгованості за фактично використану електричну енергію станом на 1 березня 2021 року у відповідача немає, а окремих рахунків на оплату додаткових (спірних) нарахувань у 2018-2020 роках відповідач на свою адресу не отримував та відповідно не сплачував.

Відповідач вказував, що згідно з актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, відповідач несе відповідальність за електрообладнання, яке перебуває на його балансі, а саме КТП 6675 (тупикового типу КЛ-04 кВ, КТП 6675-щит с/б№ 67, щит с/б № 67), а отже відповідно до правил користування електрично енергією, власнику КТП тупикового типу, якому не належать мережі більше ніж 1 кВт та який не веде комерційну діяльність з використання транзитного обладнання, не нараховуються втрати холостого ходу, втрати в мережі та короткого замикання. Також зазначив, що з початку введення в експлуатацію КТП 6675 на всі три обмотки трансформатора прокладено змінну напругу, а тому нарахування витрат холостого ходу є незаконним.

Стверджує, що позивач юридично не оформив правонаступництво за договором відповідача з АЕК «Київенерго» та не має жодних цивільних прав у відносинах з відповідачем.

Крім цього, відповідач ставить під сумнів наданий позивачем розрахунок втрат електричної енергії в трансформаторах та лініях електропередавання, вказуючи, що незалежно від обсягів фактичного споживання електроенергії відповідачем, обсяг витрат «холостого ходу» залишається незмінним 590 кВт на місяць

Також зазначає, що позивач постачає електричну енергію іншим споживачам через КТП-6675 без укладення договору про спільне використання електричних мереж з власником цієї КТП, яким би визначалися умови відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних мереж споживача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання електричної енергії.

Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - Правила роздрібного ринку електричної енергії).

Положеннями ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторонами (постачальник) зобов`язується надати другій стороні ( споживачу, абонентові), енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний:

1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів;

2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії;

3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів;

4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

Згідно з статтею 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429, ТОВ «Київські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» упродовж чотирьох років з 1 січня 2019 року електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання.

Тобто, ТОВ «Київські енергетичні послуги», яке створене в результаті здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, у вказаний період виконує функції постачальника універсальної послуги на території м. Києва, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

При цьому, універсальна послуга - це постачання електричної енергії побутовим споживачам (фізичним особам, які використовують електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність), що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», на всій території України (пункт 93 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Таким чином, у місті Києві єдиним постачальником універсальної послуги є ТОВ «Київські енергетичні послуги».

Як передбачено пунктом 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. (абзац 8 частини п`ятої статті 13 цього Закону).

Як визначено статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії споживачу та про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Як встановлено пунктом 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному веб-сайті, про що повідомити Регулятора. Вищезазначений договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641 ЦК України.

Відповідно до пункту 7 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

За адресою м. Київ, вул. Садова 57, буд. 67, за якою зареєстрована відповідач і де споживається електрична енергія, ТОВ «Київські енергетичні послуги» відповідачеві відкрито особовий рахунок споживача електроенергії № НОМЕР_1 відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», на підставі переданих постачальнику універсальних послуг персональних даних щодо побутового споживача під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання та часткової оплати відповідачем наданих послуг, що відповідно до вищенаведених положень законодавства свідчить про укладення між позивачем та відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Доказів укладення інших договорів, предметом яких є постачання електричної енергії, з будь-якими іншими суб`єктами ринку електричної енергії відповідачем не надано.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

При визначенні обов`язку відповідача оплатити спожиту електричну енергію згідно з показаннями засобу обліку, суд також виходить з того, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Судом встановлено, що відповідач споживав електричну енергію за адресою АДРЕСА_1 , а отже у нього виник обов`язок по її оплаті.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду першої інстанції позивачем було додано до позовної заяви дані про відкритий на ім`я відповідача особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким відповідачу 26 лютого 2013 було встановлено лічильник №0127586, тип НІК2303 АПЗТ 1140(6), за показниками якого ведеться облік спожитої відповідачем електричної енергії, розрахунок заборгованості за період з січня 2019 року по листопад 2020 року із зазначенням обсягу енергії та плат відповідача.

Суд погоджується з доводами відповідача про неналежність доданого до позовної заяви розрахунку, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, сума заборгованості, яку просить стягнути позивача складається з сум нарахувань за спожиту електроенергію з показами лічильника та втрат в трансформаторі та лінії електропередавання, які є розрахунковими величинами, та не обліковуються за показами лічильника. Отже, доданий до позовної заяви розрахунок не містить визначення обсягу спожитої електрично енергії, визначеної відповідно до показань приладів обліку, на що посилався позивач у своїй позовній заяві.

Водночас, під час розгляду справи позивач надав розрахунок заборгованості за спожиту електроенергію за період з січня 2019 року по листопад 2020 року, згідно з яким заборгованість відповідача за вказаний період становить 1360,06 гривень.

Відповідач, хоч і посилався у заявах по суті спору на відсутність у нього заборгованості за спожиту електричну енергію, під час розгляду справи не надав жодних доказів її сплати або іншим чином не спростував розрахунки позивача, свого контррозрахунку також не надав.

Як передбачено статтями 12, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Оцінивши наведені у заявах по суті спору сторін аргументи сторін і надані позивачем докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог ТОВ «Київські енергетичні послуги» вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за період з січня 2019 року по листопад 2020 року у розмірі 1 360,06 гривень.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи неповну сплату відповідачем спожитої електричної енергії, позивачем правомірно нараховано на суму заборгованості проценти річні та інфляційні втрати, розмір яких згідно із перерахунком суду за періоди, заявлені позивачем (з квітня 2019 по березень 2020 року) становить: три відсотки річних - 9,47 грн., інфляційні втрати - 1,12 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності факту договірних відносин між сторонами, який встановлений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/15183/20 та не потребує повторного доказування відповідно до ст. 82 ЦПК України, оскільки ухвалою вказаною ухвалою не вирішувався будь-який спір між сторонами, а було відмовлено у видачі удового наказу у зв`язку з тим, що заявником не додано доказів наявності договірних відносин, а отже вказаним судовим рішення не встановлювалися будь-які преюдиційні обставини.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат електричної енергії в трансформаторах та лініях електропередавання, суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» було укладено договір про користування електричною енергією № 141000-156-20.

Згідно з Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 6-А до договору на балансі відповідача перебуває КТП 6675, КЛ-04 кВт, КТП 6675 - щит с/б№ 67, щит с/б № 67, межа відповідальності за стан обслуговування електромереж та установок встановлюється на РУ-10кВ КТП-6675.

Відповідачем також надано Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 1 до договору від 20 липня 2015 року № 14100015620.

Як встановлено абзацом 8 частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та не заперечують сторони, відповідач є власником електромереж та установок, а саме КТП 6675, КЛ-04 кВт, КТП 6675 - щит с/б№ 67, щит с/б № 67 та через належну відповідачеві КТП-6675 здійснюється постачання електричної енергії іншим споживачам (субспоживачам).

Згідно з Актами розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, межа відповідальності за стан обслуговування електромереж та установок встановлюється на РУ-10кВ КТП-6675.

Зміст позовної заяви свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» звернулось до суду з позовом у цій справі саме як постачальник універсальної послуги, посилаючись в тому числі на укладання між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом приєднання відповідача до його умов.

Як слідує з пункту 3.3. Договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є додатком до позовної заяви, та умов Типового договору, який міститься в Додатку 6 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього Договору.

Водночас, комерційна пропозиція ТОВ «Київські енергетичні послуги» не містить умов, що б визначали підстави, порядок та спосіб відшкодування технологічних витрат електричної енергії постачальнику універсальної послуги.

Суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у сторін договірних відносин, змістом яких є визначення прав та обов`язків сторін щодо оплати технологічних витрат електричної енергії, а саме витрат холостого ходу трансформатора та втрат в електромережі, що є предметом спору у цій справі.

Отже, позивачем не доведено наявності у нього правових підстав для звернення до суду з позовом в цій частині вимог.

Крім того, як передбачено пунктом 2.1.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії у разі наявності у власника мереж (споживача або виробника) субспоживача (субспоживачів) між оператором системи, який забезпечує транспортування електричної енергії цьому власнику мереж, та власником мереж укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Втрати в електричних мережах власника мереж, які використовуються оператором системи для забезпечення транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи, розділяються між власником мереж та цим оператором системи пропорційно обсягам споживання власником електричних мереж та обсягам відпущеної електричної енергії в інші мережі відповідно.

Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що технологічні витрати електричної енергії на транспортування електричної енергії електричними мережами (технологічні витрати електричної енергії) - це сума втрат електричної енергії в елементах мереж, витрат електричної енергії на власні потреби підстанцій та витрат електричної енергії на плавлення ожеледі.

Як встановлено пунктами 2.5.3. - 2.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, оператори системи, які використовують технологічні електричні мережі основних споживачів для розподілу (передачі) електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії у свої мережі, сплачують основним споживачам плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до методики, затвердженої Регулятором.

Відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж основного споживача оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і обґрунтовується фактичними витратами основного споживача на утримання цих електричних мереж.

Порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж основного споживача з оператором системи зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно з статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

На думку суду, стягнення вартості технологічних витрат електричної енергії з відповідача як власника КТП та електромереж, за допомогою яких здійснюється передача електричної енергії іншим споживачам, без укладання з таким власником договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який визначає порядок і розмір відшкодування витрат на їх утримання, плату за використання та інші умови використання цих мереж, в тому числі і розподіл між оператором і споживачем суми відшкодування технологічних витрат, таким засадам не відповідає, оскільки фактично перекладає на власника КТП і електричних мереж непорційний обов`язок з утримання та оплати витрат електричної енергії, пов`язаний із комерційним використанням цих мереж і обладнання іншими суб`єктами.

Оскільки позивачем не доведено факту укладання між позивачем (або іншою собою) з відповідачем договору про спільне використання технологічних електричних мереж, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення таких витрат.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України»).

Враховуючи, що під час розгляду справи встановлено відсутність у позивача правових підстав для звернення з позовом до відповідача в частині стягнення витрат електричної енергії в трансформаторах та лініях електропередавання, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові в цій частині, суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам сторін щодо цих вимог, викладеним у їх заявах по суті спору (щодо необґрунтованості розрахунку, технічних аспектів функціонування обладнання).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з положеннями частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 76-83, 89, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 06 коп., 3% річних у сумі 9 (дев`ять) гривень 47 коп., інфляційній втрати у сумі 2 (дві гривні) 58 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 130 (сто тридцять гривень) 65 коп.

У іншій частині - у позові відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 31, ідентифікаційний код 41916045);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12 вересня 2022 року.

Суддя Якусик О.В.