Рішення № 106183205, 08.09.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 р. Справа № 400/2296/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у зарахуванні до повного стажу ОСОБА_1 6 років 1 місяць 21 день, перерахуванні розміру пенсії з 16.04.2019 року за його повний стаж 41 рік 5,5 місяці та доплати різниці за весь цей час;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 16.04.2019 року за його повний стаж 41 рік 5,5 місяці та доплатити різницю за 6 років 1 місяць 21 день за весь час неотримання пенсії за повний стаж.

Ухвалою від 18.03.2022 року суд відкрив провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 01.11.1977 року по 15.04.2019 року працював на Державному підприємстві «Миколаївський суднобудівний завод». Безперервний стаж роботи становить 41 рік 5,5 місяці. Пенсію позивачеві було призначено 16.04.2019 року. При цьому ГУ ПФУ не зараховано до страхового стажу період роботи 6 років 1 місяця 21 день у зв`язку з несплатою ДП «Миколаївський суднобудівний завод» єдиного внеску.

Позивач звертає увагу, що наявність заборгованості перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку (призначенні) пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство, в якому працює застрахована особа. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. А застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків; нарахованих із заробітної плати цієї особи. Цю відповідальність відповідно вищезазначених норм закону несе тільки страхувальник (підприємство).

Усі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику, заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Замечуючи проти позову відповідач зазначив, що записи у трудовій книжці про трудову діяльність працівника, що підтверджують трудовий стаж, не завжди відповідають його фактичному страховому стажу. Відтак, лише до 01.01.2004 року трудовий стаж зараховується як страховий за умови сплати страхувальником збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи за який страхувальником не сплачено внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування створить ситуацію подвійного дефіциту, адже і страхувальник не виконав обов`язок зі сплати внесків, і позивачу будуть виплачуватись суми пенсії на умовах, що не передбачені діючою системою пенсійного забезпечення.

Отже, стаж зараховується при обчисленні пенсії у разі, якщо дотримано наступні умови:

- з доходу застрахованої особи (працівника) сплачуються внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- страхувальником (роботодавцем) із загального фонду оплати праці по підприємству сплачується збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому страхувальником збір за окремо взяту особу сплачено не може бути, адже він сплачується за конкретний місяць по всіх працівниках підприємства в цілому.

У індивідуальних відомостях позивача, що містяться у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків Комунальним підприємством «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» за період з 01.04.2016 року по 01.04.2019 року. На відсутність сплати внесків вказує позначка «ні» у індивідуальних відомостях про застраховану особу, що додані позивачем до позовної заяви.

Таким чином, зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з лютого 2014 року по квітень 2019 року без сплати страхових внесків немає підстав.

Також відповідач зазначив, що оскільки його дії станом на дату подання позовної заяви неправомірними не визнано, то відсутні підстави для задоволення вимоги щодо здійснення виплати різниці за 6 років 1 місяць 21 день за всі місяці з 16.04.2019 року по той місяць коли рішення суду увійде в законну силу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

З 16.04.2019 року позивач отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон України № 1058).

У період з 01.11.1977 року по 15.04.2019 року позивач працював на Державному підприємстві «Миколаївський суднобудівний завод».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа ГУ ПФУ від 09.02.2021 року № 1161-842/П-02/8-1400/21 та відзиву ГУ ПФУ, періоди роботи позивача з лютого 2014 року по квітень 2019 року не зараховані до загального страхового стажу позивача у зв`язку з несплатою страхових внесків.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України № 1058 громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як зазначає відповідач, ДП «Миколаївський суднобудівний завод» страхові внески за період роботи позивача на даному підприємстві не сплачувались.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058).

У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону України № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов`язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.

Так, зокрема ч. 1 ст. 113 Закону України № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України № 1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України № 1058) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону України № 1058).

Суд наголошує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, відповідно до ст. 106 Закону України № 1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство страхувальник, в якому працює позивач, так як саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 208/6680/16-(2/208/245/16).

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував до страхового стажу позивача періоди роботи з лютого 2014 року по квітень 2019 року.

Також, відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Аналогічна норма міститься у ч. 2 ст. 46 Закону України № 1058.

За таких обставин, пенсія позивача підлягає перерахунку з моменту її призначення.

Також, згідно ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Враховуючи викладене а також те, що страховий стаж позивача за період роботи з лютого 2014 року по квітень 2019 року підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу, позовні вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з урахуванням зазначених періодів роботи та отриманої заробітної плати за ці періоди також підлягають задоволенню.

Щодо вимог доплатити різницю за весь час неотримання пенсії за повний стаж, суд зазначає, що такі позовні вимоги є передчасними, оскільки ГУ ПФУ не здійснено перерахунку пенсії з урахуванням спірного періоду стажу роботи. А отже такі вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 страховий стаж його роботи на Державному підприємстві «Миколаївський суднобудівний завод» з лютого 2014 року по квітень 2019 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) період роботи на Державному підприємстві «Миколаївський суднобудівний завод» з лютого 2014 року по квітень 2019 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 16.04.2019 року з урахуванням страхового стажу та сум отриманої заробітної плати за період роботи на Державному підприємстві «Миколаївський суднобудівний завод» з лютого 2014 року по квітень 2019 року.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.09.2022 року.

Суддя О.В. Малих