Постанова № 10618063, 18.05.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2010 року Справа № 33/8-10(8/68-09)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій О.В.

за участю представників, які були присутніми у судовому засіданні 13.05.2010 року:

позивача: Довгий Г.І.- предст., дов.№31 від 25.01.2010 року

відповідача: Пастернак Л.Ф.- предст., дов. від 04.11.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е. К. Бродського (смт. Вишневе Дніпропетровської області) в особі ліквідаційної комісії Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е. К. Бродського на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2010 року у справі №33/8-10(8/68-09)

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми „Олькор” (Дніпропетровська область, м. Жовті Води)

до: Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е. К. Бродського (смт. Вишневе Дніпропетровської області)

про: стягнення 125385,75 грн. збитків, заподіяних інфляційними процесами внаслідок невиконання судового рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року (підписано 16.03.2010 року) по справі №33/8-10(8/68-09) (суддя Рудовська І.А.) був задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми „Олькор” (Дніпропетровська область, м. Жовті Води) до Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е. К. Бродського (смт. Вишневе Дніпропетровської області) про стягнення 108192,92 грн. втрат від інфляції і 17192,83 грн. –3% річних у зв’язку з невиконанням відповідачем судового рішення у справі №21/359 від 09.10.2002 року. Крім того, зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 1253,86 грн. витрат по сплаті держмита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ерастівський державний аграрний технікум ім. Е. К. Бродського (смт. Вишневе Дніпропетровської області) в особі ліквідаційної комісії Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е. К. Бродського –відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2010 року по справі №33/8-10(8/68-09) повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Скаржник вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд помилково встановив наявність у відповідача грошового зобов’язання, тому неправильно застосував положення ст.625 ЦК України. У той же час суд повинен був застосувати, але не застосував ч.4 ст.1166 ЦК України і ч.4 ст.226 ГК України, що також призвело до прийняття неправомірного рішення. Слід також було врахувати, що відповідач знаходився на стадії ліквідації, у нього відсутнє майно, тому він не міг об’єктивно виконати судове рішення по справі №21/359. Судом не була врахована заява про застосування строку давності, що також було підставою для відмови в позові, а рішення суду своєчасно не було виготовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма „Олькор” (Дніпропетровська область, м. Жовті Води) –позивач, у відзиву на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. У рішенні повністю відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

За клопотанням відповідача розгляд справи відкладався до 13.05.2010 року.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.40 18 травня 2010 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002 року у справі № 21/359 звернуто стягнення на майно відповідача на користь позивача в сумі 78395 грн. 75 коп. та стягнуто з відповідача 4121 грн. 99 коп. суми індексації боргу, 6958 грн. 90 коп. 3% річних, 894 грн. 77 коп. витрат по сплаті державного мита та 117 грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На момент прийняття оскаржуємого рішення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002 року у справі №21/359 не виконане.

У позовних вимогах позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у вигляді збитків (інфляції та 3% річних), які йому заподіяні внаслідок невиконання відповідачем судового рішення за період з жовтня 2002 року по грудень 2008 року.

У період з моменту прийняття рішення по справі №21/359 (09.10.2002 року) по 31.12.2003 року діяли норми Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, а з 01.01.2004 року –положення Цивільного кодексу України в редакції 2003 року.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно ст.4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:

з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;

в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок інших дій громадян і організацій;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Отже, Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року не встановлював, що цивільні права і обов’язки можуть виникати із судового рішення.

Відповідно до ст.509 ЦК України (в редакції 2003 року) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Отже, починаючи з 01.01.2004 року законодавець встановив можливість виникнення цивільних прав і обов’язків із судового рішення. Але ці права і обов’язки не виникають взагалі із будь-якого судового рішення, а тільки у випадках встановлених актами цивільного законодавства, як про це зазначено у ч.5 ст.11 ЦК України.

Насамперед, це стосується рішень суду, які можуть бути правоприпиняючими, правозмінюючими, правовідновлюючими. Сфера дії таких рішень суду універсальна, і тому може стосуватися як абсолютних прав (речової та інтелектуальної власності) і корпоративних прав, так і договірних та недоговірних зобов'язань. Зокрема, рішенням суду може бути визнано право власності на відповідне майно за особою. На підставі рішення суду може бути визнано недійсним рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю про виключення учасника з цього товариства. Судові рішення можуть бути підставою виникнення цивільних прав і обов'язків у зв'язку з правами інтелектуальної власності. Судові рішення можуть бути підставою виникнення цивільних прав і обов'язків у зв'язку з договірними та недоговірними зобов'язаннями. Наприклад, рішенням суду цивільно-правовий договір може бути визнано укладеним чи неукладеним, зміненим, розірваним або недійсним. Рішення суду за переддоговірним спором також може породжувати відповідні цивільні права та обов'язки. Рішення суду може бути підставою виникнення деліктних, інших недоговірних зобов'язань, пов'язаних із заподіянням шкоди третім особам. Рішення суду можуть бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, що випливають з актів цивільного стану. Прикладами таких юридичних фактів може бути рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою (ст. 43 ЦК), оголошення її померлою (ст. 46 ЦК) тощо.

Але всі наведені випадки виникнення цивільних прав і обов’язків із судового рішенні прямо встановлені або Цивільним кодексом України, або Законами України, які прийняті на виконання відповідних норм Цивільного кодексу України.

З прийняттям судового рішення про звернення стягнення на майно боржника, у останнього не виникає грошового зобов’язання, тому останній не повинен сплачувати інфляційні втрати і 3% річних.

За таких обставин суд помилково стягнув зазначені в позові кошти і у задоволенні такого позову слід було відмовити.

В той же час позивач не заявляв вимоги про стягнення коштів, виходячи із договору між сторонами від 22.10.1998 року, а зобов’язання сторін не припиняються прийнятим судовим рішенням. Оскільки ж у якості підстави позову було зазначено саме невиконання судового рішення, а в силу ч.2 ст.83 ГПК України суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог без клопотання позивача, у позові повинно бути відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в позові, Дніпропетровський апеляційний господарський суд не враховує заяву відповідача про застосування позовної давності, оскільки відмовляє в позові по суті заявлених вимог, а позовна давність може застосовуватися тільки у випадку обґрунтованості позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е. К. Бродського (смт. Вишневе Дніпропетровської області) в особі ліквідаційної комісії Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е. К. Бродського задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року у справі №33/8-10(8/68-09) скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми „Олькор” (52209 Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Будьонного, 24/27, код ЄДРПОУ 20202817) на користь Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е. К. Бродського (52150 Дніпропетровська область, П’ятихатський район, с. Вишневе, вул. Мічуріна, 6, код ЄДРПОУ 00727860) 626 грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат