Ухвала суду № 106174318, 12.09.2022, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"12" вересня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/636/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригуза П.Д., розглянувши заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Венеція" про забезпечення позову у справі,

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "ВЕНЕЦІЯ", код ЄДРПОУ - 13597258, юридична адреса: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Космонавта Беляєва, буд. 2,

до відповідача: Громадської організації "ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ХАБ "ВЕНЕЦІЯ", код ЄДРПОУ - 44850406, юридична адреса: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Космонавта Беляєва, буд. 2,

про усунення перешкод у користуванні приміщенням та його звільнення,

Секретар судового засідання - Сінкіна Е.В.

Без виклику представників сторін,

в с т а н о в и в:

ТДВ "Венеція" звернулось до господарського суду з позовом до ГО "Волонтерський хаб "Венеція" про звільнення приміщення комплексу (ресторан "Венеція") за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Космонавта Беляєва, 2, що належить на праві власності позивачу.

Ухвалою суду від 12.09.2022 позовну заяву залишено без руху з причин недоліків позовної заяви, які вказані в ухвалі.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1240,50 грн., що підтверджується доданою до заяви квитанцією №62937064 від 06.09.2022 року.

Заявник в даній заяві просить накласти заборону для ГО "Волонтерський хаб "Венеція" та іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме не використовувати та звільнити майно - приміщення за адресою: м. Мукачево, вул. Космонавта Беляєва, 2, яке належить на праві власності ТДВ "Венеція" до вирішення питання по суті спору.

В обґрунтування заяви позивач покликається на те, що відповідач без достатніх правових підстав використовує приміщення за вказаною вище адресою, використовує електричну енергію, воду, перешкоджає діяльності ТДВ "Венеція" та наносить збитки. Позивач стверджує, що невжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом арешту майна та закриття доступу до нього будь яким особам та представниками відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду та призведе до нанесення ще більших збитків підприємству.

При прийнятті судового рішення за заявою, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналіз положень статей 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно з ч.11 ст. 137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

Позивач ТДВ "Венеція" звернулося до суду з позовною вимогою немайнового характеру (звільнення приміщення комплексу - ресторан "Венеція"). В цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Заявленою позовною вимогою у поданій позовній заяві являється зобов`язання судом відповідача звільнити приміщення комплексу (ресторан "Венеція") за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Космонавта Беляєва, буд. 2, що належить на праві власності позивачу. Що стосується заявлених заходів забезпечення позову, то заявник (позивач) аналогічно просить накласти заборону для відповідача та іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме не використовувати та звільнити майно - приміщення за вказаною вище адресою, яке належить на праві власності заявнику (позивачу) до вирішення питання по суті спору.

З огляду на порівняння заявлених позовних вимог та заявлених заходів забезпечення позову, можна дійти висновку, що останні за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог. Тобто, здійснення судом таких заходів забезпечення позову, які просить заявник (позивач) практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Крім того, позивачем не обґрунтовано належними доказами з документальним підтвердженням необхідності заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а також не доведено належним чином, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за немайновим спором.

Як вбачається із поданої заяви про забезпечення позову заявником не зазначено яким чином невжиття заходів забезпечення позову в цій справі унеможливить чи істотно ускладнить виконання рішення суду.

З огляду на наведене, враховуючи вимоги законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 136-141, 234, 235 ГПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Венеція", код ЄДРПОУ - 13597258, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Космонавта Беляєва, буд. 2, про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя П.Д. Пригуза