Рішення № 10617303, 11.02.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2010 р.           Справа № 3/198. За позовом Прокурора Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та його структурного підрозділу Вижницького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу, смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛВ-Букзахід», м. Сторожинець Чернівецької області

про стягнення заборгованості –62181,51 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Ковалюк М.Г., довіреність № 266 від 18.12.2009 року

Від відповідача –не з’явився

В судовому засвданні брав участь прокурор відділу облпрокуратури Пацарен В.Я.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та його структурного підрозділу Вижницького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛВ-Букзахід»з позовом про стягнення заборгованості в сумі 62181,51 грн., з яких 58370,81 грн. основного боргу, 2818,41 грн. пені, 992,30 грн. інфляційних.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 63 від 21.05.2009 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 01.12.2009 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 21.12.2009 року.

Ухвалами від 21.12.2009 року та 28.01.2010 року, у зв’язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладався.

На день вирішення спору, 04.02.2010 року, присутній в судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

В свою чергу відповідач, явку свого педставника в судове засідання не забезпечив повторно, відзиву на позовну заяву або інших документів, пов’язаних з визнанням чи спростуванням позову, від відповідача не надходило, хоча він і був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

21.05.2009 року між Вижницьким державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством АПК та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛВ-Букзахід»укладено договір № 63 від 21.05.2009 року (надалі - Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар (пиловик хвойної породи 1-3 сорт, будівельний ліс, пиломатеріал обрізний та необрізний хвойних порід, ДСП), а відповідач - прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах передбачених даним Договором.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 124570,81 грн., що підтверджується видатковими та товаро-транспортними накладними № 039 від 22.05.2009 року на суму 29767,50 грн., № 041 від 05.06.2009 року на суму 65200 грн., № 1531 від 22.07.2009 року на суму 6975,50 грн., № 1540 від 29.07.2009 року на суму 5070 грн., № 1543 від 22.07.2009 року на суму 2714 грн., № 1547 від 31.07.2009 року на суму 2576 грн., № 1646 від 07.08.2009 року на суму 3380,30 грн., № 1647 від 07.08.2009 року на суму 3144,01 грн., № 1676 від 10.08.2009 року на суму 1945,90 грн., від 12.08.2009 року на суму 2337,60 грн., № 1739 від 1460 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково –на суму 66200 грн., що підверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, зобов'язання з оплати товару відповідачем виконано частково, у зв’язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 58370,81 грн.

Згідно п. 5 Договору Замовник після отримання інформації про готовність продукції до відвантаження проводить проплату на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку або вносить кошти в касу підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт поставки і отримання покупцем товару підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, товаро-транспортними накладними, іншими доказами та відповідачем жодним чином не спростовано.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості, підлягає задоволенню у повному обсязі: з відповідача належить стягнути 58370,81 грн. основного боргу.

Згідно п.7.3. Договору у випадку невиконання умов договору, що викликало збитки для позивача і відповідача винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленої продукції або неперерахованих грошових коштів за кожен день простроченої поставки. Згідно розрахунку позивача пеня становить 2818,41 грн.

Вимога позивача щодо стягнення пені в сумі 2818,41 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких умов правомірним є нарахування позивачем 992,30 грн. інфляційних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 62181,51 грн., а саме: 58370,81 грн. основного боргу, грн. 2818,41 грн. пені та 992,30 грн. інфляційних.

Судові витрати належить стягнути з відповідача з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛВ-Букзахід»(Чернівецька область, м. Сторожинець, пров. Б.Хмельницького, 3, код 35606028)

- на користь Вижницького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу ( Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Будівельна, 9, код 30749729) 62181,51 грн. заборгованості;

- в дохід державного бюджету 621,82 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                                                                      О.В. Гончарук