Рішення № 10616702, 27.07.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2010 р.Справа № 6/92-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" м. Київ

до Фермерського господарства "Лебідь" с. Велика Березна Полонського району Хмельницької області

про стягнення 96414,39 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №19-03-2008 від 05.03.2008 року, з яких: 80155,45 грн. - основний борг, 9151,42 грн. - пеня, 1977,57 грн. - 3% річних, 5129,95 грн. - індекс інфляції

за зустрічним позовом Фермерського господарство "Лебідь" с. Велика Березна Полонського району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" м. Київ

про визнання неукладеним договору фінансового лізингу № 19-03-2008 від 05.03.2008 р.

Суддя Танасюк О. Є.

За участю представників:

позивача (відповідач за зустрічним): Мельниченко О.В. –представник за довіреністю від 01.04.2010р.

відповідача (позивач за зустрічним):

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму 96414,39 грн., з яких: 80155,45 грн. заборгованості за несплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 19-03-2008 від 05.03.2008 р., 9151,42 грн. пені, 1977,57 грн. 3% річних та 5129,95 грн. інфляційних витрат та 1000,00грн. адвокатських послуг.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу № 19-03-2008 від 05.03.2008 р., щодо сплати лізингових платежів які визначені в графіку сплати лізингових платежів, що є додатком до даного договору.

Відповідач у відзиві на позов від 01.02.2010р. за вих. № 18 проти позову заперечував, а також просив розгляд справи відкласти на іншу дату для підготовки та надання суду необхідних додаткових доказів по справі, які частково спростовують позовні вимоги позивача.

Крім цього, 10.02.2010р. відповідачем подано зустрічну позовну заяву фермерського господарства "Лебідь" с. Велика Березна Полонського району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" м. Київ про визнання неукладеним договору фінансового лізингу №19-03-2008 від 05.03.2008 р.

Ухвалою суду від 12.02.2010р. зустрічний позов ФГ "Лебідь" с. Велика Березна Полонського району до ТзОВ "Європейський лізинг" м. Київ про визнання неукладеним договору фінансового лізингу № 19-03-2008 від 05.03.2008 р. прийнято до розгляду із первісним, об’єднавши його в одне провадження по справі 6/92-10.

У зустрічному позові ФГ „Лебідь” зазначає, що правовою підставою для визнання договорів неукладеними є ст.153 ЦКУ (в редакції 1963року) та ст.638 (в редакції 2004року), якою передбачено, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах такого договору. Відсутність подібної згоди між сторонами (незалежно від причин) і є головною правовою підставою для визнання договору неукладеним. На практиці здебільшого йдеться про такі ситуації: 1) з наявних документів неможливо зрозуміти, про що саме домовились сторони; 2) досягнуті домовленості неможливо виконати саме через невизначеність умов і вимог до виконавця. Відповідно до норми п.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Виходячи з норми ст.6 Закону України „Про фінансовий лізинг” істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Виходячи з п. 7.1 оспорюваного договору №10-03-2007; лізингоодержувач зобов'язується періодично відшкодовувати лізингодавцю страхові платежі згідно з додатково виставленими лізингодавцем рахунками. Проте норма ст.6 вимагає, щоб така умова, про яку сторони домовились як про істотну умову, повинна бути узгоджена сторонами до виставлення рахунків лізингодавцем. Крім того той факт, що розмір страхування є істотною умовою даного правочину випливає з п.4.1 договору, де зазначено, що загальна вартість договору включає витрати на щорічне страхування. Проте, ці витрати сторонами при укладанні цього договору не узгоджені, отже і загальна вартість договору не ґрунтується на домовленості сторін. Виходячи з вищевикладеного, у зв’язку з не досягненням згоди сторін по договору №19-03-2008 з таких істотних умов, як умови страхування та розмір лізингових платежів, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати договір №19-03-2008 від 05.03.2008р. таким, що не укладений.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) в засіданні суду наполягає на задоволенні позовних вимог, проти зустрічного позову заперечує. При цьому повідомляє суд, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) від проведення звірки взаєморозрахунків ухиляється, просить розглянути справи за наявними документами.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Фермерське господарство „Лебідь”, с. Велика Березна Полонського району Хмельницької області, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстроване Полонською районною державною адміністрацією 09.02.2009р., що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №21-10/701-2.2 від 10.02.2010р.

05.03.2008р. між ТОВ „Європейський лізинг” (лізингодавець) та СФГ „Лебідь” (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 19-03-2008 (далі –договір), за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу Ceria 400 механічну сіялку загального призначення „Rabe” –1 шт. Загальною вартістю 162487,50грн. Лізингодавець надає лізингоодержувачу у вигляді фінансовго лізингу з правом викупу в платне користування об’єкт лізингу на умовах, що визначаються цим договором.

Загальна вартість даного договору становить 192808,40грн. (п. 2.2 договору)

П.п. 2.3. та 2.4 Договору передбачено, що розмір лізингових платежів визначається в „Графіку лізингових платежів” (Додаток № 1) в гривнях. Оплата лізингових платежів здійснюється в строк вказаний у „Графіку лізингових платежів” без виставлення рахунків фактур в гривнях.

Згідно розділу 3 договору лізингодавець надає лізингоодержувачу техніку у вигляді фінансового лізингу строком на 24 календарних місяці. Договір фінансового лізингу діє до 05 березня 2010року. Початком строку лізингу вважається момент підписання даного договору. Амортизаційні відрахування на надану в лізинг техніку обчислюється згідно із законодавством України.

Загальна вартість договору визначається в „Графіку лізингових платежів” та включає в себе крім вартості автотранспортних засобів також витрати на реєстрацію, відсотки за користування предметом лізингу. Ціни, вартість техніки та всі платежі вказані з урахуванням ПДВ в гривнях. Стан техніки, що передається у лізинг, на момент підписання акта про здачу-приймання: нова техніка, яка не була в експлуатації (розділ 4 договору).

Розділом 10 договору передбачено прострочення лізингових платежів, згідно якого лізингоодержувач повинен виплатити пеню за прострочення лізингових платежів, починаючи з дати його настання, за кожен день прострочення у такому порядку: до 15 днів прострочення - у розмірі 0,05% від суми недотримки; від 15 до 30 днів прострочення - у розмірі 0,1% від суми недотримки; понад 30 днів прострочення - у розмірі 0,2% від суми недотримки. У разі прострочення з боку лізингоодержувача поточного лізингового платежу, грошові кошти, які надходитимуть від нього у майбутньому, направляються лізингодавцем першочергово на погашення простроченого лізингового платежу, недоотримки і пені (п.п 10.1, 10.2 договору).

П. 10.3 Договору передбачено, що у випадку несплати або затримки оплати лізингових платежів на строк більше 30 банківських днів за вимогою лізингодавця техніка повертається лізингодавцю у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса без компенсації раніше сплаченої вартості техніки в складі лізингових платежів.

Згідно п. 16.6.2 Договору лізингодавець має право ініціювати розірвання цього Договору, якщо лізингоодержувач протягом терміну, який перевищує 30 календарних днів, не виконує своїх зобов`язань за будь-яким видом платежів, що передбачені цим договором.

Згідно видаткової накладної №ЛНА-00020 від 25.03.2008р. на суму 162487,50грн. лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв товар згідно довіреності №773932 серії ЯОД від 23.03.2008р., що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі товару (сільськогосподарської техніки) від 25.03.2008р.

Згідно Додатку до Договору №1 „Графік сплати лізингових платежів” сторони погодили порядок та терміни сплати лізингових платежів.

Відповідач частково провів розрахунок лізингових платежів, що підтверджується банківськими виписками, залишок несплаченої заборгованості станом на день подачі позову становить 80155,45грн.

Згідно п.10.1 договору фінансового лізингу лізингоодержувач повинен виплатити пеню за прострочення лізингових платежів, починаючи з дати його настання, за кожен день прострочення у такому порядку: до 15 днів прострочення - у розмірі 0,05% від суми недотримки; від 15 до 30 днів прострочення - у розмірі 0,1% від суми недотримки; понад 30 днів прострочення - у розмірі 0,2% від суми недотримки.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів по договору фінансового лізингу та у зв'язку із неповерненням предмету лізингу, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 96414,39грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №19-03-2008р. від 05.03.2008року, з яких: 80155,45грн. заборгованості за несплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №19-03-2008 від 05.03.2008р., 9151,42грн. пені, 1977,57грн. 3% річних та 5129,95грн. інфляційних витрат.

В свою чергу ФГ „Лебідь”, с. Велика Березна Полонського району подано зустрічний позов про визнання неукладеним договору фінансового лізингу №19-03-2008 від 05.03.2008р.

21.12.2009р. між позивачем за первісним договором (замовник) та ТОВ „Незалежна юридична компанія” (виконавець) укладено договір №362/12/09 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ФГ „Лебідь” (код ЄДРПОУ 30895143), які виникли на підставі договору фінансового лізингу №19-03-2008 від 05 березня 2008року, консультацій з приводу стягнення наявної заборгованості ФГ „Лебідь” перед замовником згідно даного договору, підготовки та подання від імені замовника до господарського суду Кіровоградської області позовної заяви про стягнення даної заборгованості, нарахованого розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, штрафу, які будуть нараховані виконавцем згідно чинного законодавства та умов даних договору, представництві інтересів замовника у господарському суді Хмельницької області під час розгляду справи за вказаним позовом. Правова допомога за цим договором вважаються наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги. Передача документів та/або матеріалів між сторонами оформлюється, відповідними актами прийому-передачі, при цьому все отримане за такими актами має статус конфіденційної інформації. Сторони погодили, що вартість оплати послуг щодо надання правової допомоги становить 1000,00грн. з ПДВ. Вказану суму замовник повинен сплатити в строк до 31.12.2009р.

21.12.2009р. сторони підписали акт прийому-передачі документів (матеріалів), а 28.12.2009р. –акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Платіжним дорученням №225 від 24.12.2009р. позивач за первісним позовом сплатив 1000,00грн. ТОВ „Незалежна юридична компанія” за надання послуг згідно договору №362/12/09 від 21.12.2009р.

Відповідно до посвідчення адвоката –Бонтлаб Василь Васильович, який представляє інтереси позивача за первісним позовом має право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України „Про адвокатуру”.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (у редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на невизначений строк не менше одного року.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №19-03-2008 від 05.03.2008р., відповідно до якого позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв сільськогосподарську техніку на загальну суму 162487,50грн.

При цьому, відповідач не виконав зобов’язань по сплаті лізингових платежів згідно затвердженого графіку в розмірі 192808,40грн., доказів погашення заборгованості суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Відповідно до п. 10.1 договору позивачем станом на 28.04.2010р. нараховано та заявлено суду до стягнення з відповідача пеню, за порушення термінів сплати грошових зобов’язань, на загальну суму 9151,42грн. згідно поданих розрахунків.

При цьому, також, позивачем заявлено до стягнення суму 1977,57грн. 3% річних та суму 5129,95грн. інфляційних витрат, згідно ст.625 ЦК України якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.230 ГК України передбачає обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, сторонами в договорі передбачено, що лізингоодержувач повинен виплатити пеню за прострочення лізингових платежів, починаючи з дати його настання, за кожен день прострочення у такому порядку: до 15 днів прострочення - у розмірі 0,05% від суми недотримки; від 15 до 30 днів прострочення - у розмірі 0,1% від суми недотримки; понад 30 днів прострочення - у розмірі 0,2% від суми недотримки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання. Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання (ч.4 ст. 231 ГК України).

За несвоєчасне виконання зобов’язань позивач просить стягнути із відповідача пеню за порушення термінів проведення розрахунків в сумі 9151,42грн. за період з 06.03.2009р. по 06.09.2009р. на суму заборгованості в розмірі 80155,45грн., яка правомірно нарахована та підлягає стягненню з відповідача.

Судом приймається до уваги наданий в матеріали справи розрахунок заборгованості із врахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи. Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з врахуванням інфляційних втрат та 3 проценти річних є за своєю правовою природою є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, враховуючи вимоги до ст. 231 ГК України та ст.625 ЦК України, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних за несвоєчасне виконання зобов’язання в сумі 1977,57грн. за період з 06.03.2009р. по 31.12.2009р., яка правомірно нарахована та підлягає стягненню з відповідача та 5129,95грн. - інфляційних втрат за період з березня 2009р. по листопад 2009р. на суму боргу 80155,45грн.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 96414,39грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №19-03-2008р. від 05.03.2008року, з яких: 80155,45грн. заборгованості за несплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №19-03-2008 від 05.03.2008р., 9151,42грн. пені, 1977,57грн. 3% річних та 5129,95грн. інфляційних витрат, яка відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 96414,39грн. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.44 ГПКУ судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи норми чинного законодавства суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за первісним позовом суму сплачену за надання адвокатських послуг в розмірі 1000,00грн.

Крім того, суд вважає за не обхідне повернути позивачу за первісним позовом зайво сплачене державне мито в розмірі 235,86грн. згідно ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93 з видачею відповідної довідки.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважає, що при укладанні договору фінансового лізингу №19-03-2008 від 05.03.2008р. сторонами не було дотримано істотних умов договору, а тому просить суд визнати договір фінансового лізингу неукладеним.

Відповідно до приписів постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; у разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Згідно абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.3 п. 10 зазначених вище роз'яснень Вищого арбітражного суду України, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

Статтею 6 Закону України „Про фінансовий лізинг” визначені істотні умови договорів лізингу: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема додатку до договору фінансового лізингу від 05.03.2008р. №19-03-2008 сторони узгодили найменування майна, його кількість, ціну, вартість та назви заводів-виготовлювачів цього майна. Умова, на яку посилається позивач в обґрунтування підстав позову як обов’язковість наявності у договорі лізингу специфікації характеристик майна по непрямому лізингу, не є істотною умовою для такого виду договорів.

За таких обставин, з урахуванням вищезазначеного відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено, що в діях ТОВ „Європейський лізинг” щодо укладання договору фінансово лізингу, наявного складу порушення законодавства про фінансовий лізинг.

Крім того суд вважає, що вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав. Вона не може бути самостійним предметом спору, самостійно розглядатись в окремій справі і є лише встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Спосіб захисту цивільного права визначений статтею 16 Цивільного Кодексу України, яка визначає їх перелік. Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, передбаченим в договорі або в законі. Такий спосіб захисту цивільного права, як визнання договору неукладеним, в визначеному ст.16 Цивільного Кодексу України переліку не міститься. Цей спосіб захисту сторони, при укладанні договору, не передбачили. Позивач за зустрічними вимогами, в позові не довів передбаченість, вибраного ним способу захисту цивільного права, нормами діючого законодавства, яке б мало відрегулювати спірні правовідносини.

Оскільки судом в діях відповідача за зустрічним позовом (позивача за первинним) не встановлено порушень умов фінансового лізингу при укладені спірного договору, зустрічний позов відповідача не підлягає задоволенню. Судові витрати по ньому покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625, 806 ЦК України, ст. ст. 25, 32 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 65, 66, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" м. Київ до Фермерського господарства "Лебідь" с. Велика Березна Полонського району Хмельницької області про стягнення 96414,39грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №19-03-2008р. від 05.03.2008року, з яких: 80155,45грн. заборгованості за несплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу №19-03-2008 від 05.03.2008р., 9151,42грн. пені, 1977,57грн. 3% річних та 5129,95грн. інфляційних витрат задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства "Лебідь" (с. Велика Березна Полонського району Хмельницької області, код 30895143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" (м. Київ, вул.. ямська, 28А, код 33934787) 80155,45 грн. (вісімдесят тисяч сто п’ятдесят п’ять гривень 45 коп.) основна заборгованість, 9151,42 грн. (дев’ять тисяч сто п’ятдесят одну гривну 42 коп.) пені, 1977,57грн. (одну тисячу дев’ятсот сімдесят сім гривень 57 коп.) 3% річних, 5129,95 грн. (п’ять тисяч сто двадцять дев’ять гривень 95 коп.) індекс інфляції, 1000,00грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) адвокатських послуг, 964,14грн. (дев’ятсот шістдесят чотири гривни 14 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Видати довідку про повернення ТОВ „Європейський лізинг” (м. Київ, вул. Ямська, 28А, код 33934787) зайво сплачене платіжним дорученням №223 від 24.12.2009р. державне мито в розмірі 235,86грн. (двісті тридцять п’ять гривень 86 коп.).

В зустрічному позові Фермерського господарство "Лебідь" с. Велика Березна Полонського району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" м. Київ про визнання неукладеним договору фінансового лізингу № 19-03-2008 від 05.03.2008р. відмовити.

                              Суддя