Рішення № 106164776, 09.09.2022, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1288/21

Провадження № 2/188/130/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Могиленко Т.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі відповідач) про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на території с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області помер її батько ОСОБА_2 (далі спадкодавець).

На час відкриття спадщини ОСОБА_2 належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 1223882500:06:001:0697 площею 0,2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Спадкодавець склав заповіт від 04.04.2019 р., згідно з яким на випадок смерті заповів усе належне йому на день смерті майно позивачці.

Вказану земельну ділянку позивачка успадкувала відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.09.2021 р., виданого приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В.

Позивачка для оформлення спадщини за законом звернулася за місцем смерті спадкодавця до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В. із заявою про прийняття спадщини за законом, але нотаріус, вивчивши надані документи, виніс постанову від 02.09.2021р. про відмову позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через те, що позивачкою не надано оригінал правовстановлюючого документа на спірний житловий будинок, що і стало підставою для звернення позивачки до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на норми ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) України, позивачка просить суд визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 23 вересня 2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 21 жовтня 2021 року, яке було відкладене у зв`язку з витребуванням від приватного нотаріуса Свириденко Л.В. завірених копій матеріалів спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_2 , копію якої долучено до матеріалів цієї цивільної справи.

Позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позов підтримав і просив задовольнити.

Відповідач до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав у повному обсязі, просив судові витрати залишити за позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 206 КПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, яке складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд, зазначених у технічному паспорті БТІ, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Спірний житловий будинок був збудований у 1964 році батьком позивачки ОСОБА_2 .

Спадкодавець ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 04.04.2019р. секретарем виконкому Миколаївської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за №59, згідно з яким заповів усе належне йому на день смерті майно у власність своїй доньці (позивачці) ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 16.05.2012 р., серії НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, яку позивачка вже успадкувала шляхом отримання у приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу Свириденко Л.В. свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.09.2021 р.

Згідно з довідкою виконкому Миколаївської сільської ради від 19.05.2021р. за №429 спадкодавець ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом зі спадкодавцем на дату смерті була зареєстрована та постійно проживала ОСОБА_3 1941 року народження, дружина.

Факт родинного зв`язку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 09.09.2021 р.

Позивачка спадщину після смерті батька ОСОБА_2 не приймала, разом з ним зареєстрована не була та не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Отже, спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла лише його дружина, мати позивачки ОСОБА_3 , але до нотаріуса з питання відкриття спадкової справи та видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті її чоловіка вона не зверталася. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 була заведена 06.05.2021р. після звернення позивачки, що підтверджується копією інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 01.06.2021р. за №64979914.

ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавець ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 20.11.2020р. серії НОМЕР_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку.

Згідно з довідкою виконкому Миколаївської сільської ради від 23.04.2021р. за №374 спадкодавець ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На дату смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та постійно проживала одна.

Згідно з інформацією зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) спадкодавець ОСОБА_3 заповіту за не складала.

Родинний зв`язок між позивачкою та її батьками підтверджується копією свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_3 та копією свідоцтва про її шлюб серії НОМЕР_4 .

Позивачка спадщину після смерті матері ОСОБА_3 прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини за законом від 21.04.2021р. до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу Свириденко Л.В., якою заведена спадкова справа №74/2021.

Крім позивачки, інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 відсутні, що підтверджується листом приватного нотаріуса Свириденко Л.В. від 02.09.2021р. за №138/02-31.

02.09.2021р. позивачкою отримано у приватного нотаріуса Свириденко Л.В. свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №707 (спадкова справа №74/2021), згідно з яким нею успадковано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 1223882500:06:001:0697 площею 0,2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 .

02.09.2021р. позивачка звернулася до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу Свириденко Л.В. за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 , але нотаріус своєю постановою від 02.09.2021р. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок у зв`язку з ненаданням позивачкою оригіналу правовстановлюючого документа на це майно, оскільки її батьки (спадкодавці) не зверталися до відповідних органів за його виготовленням.

Також нотаріус у своїй постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії роз`яснив позивачці про право на звернення до суду для визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок.

Згідно з пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У ст. 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненням, що міститься у абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р., № 24-753/0/4-13 зазначено таке: «При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо».

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Садибою згідно з статтею 381 ЦК України є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

ЦК України не містить визначення такого об`єкта права власності як домоволодіння.

Згідно з довідкою КП «Павлоградське МБТІ» від 06.08.2021 право власності на вказаний житловий будинок по АДРЕСА_1 не зареєстровано. Станом на 24.03.1990р. була проведена технічна інвентаризація вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою на ім`я власника ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.09.2021р. право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Батько позивачки був власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1223882500:06:001:0697, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №056547 від 28.12.2009р., що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі якого до позивачки у порядку спадкування перейшло право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до довідки виконкому Миколаївської сільської ради від 07.09.2021р. за №461 власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який прийнято 01.07.2004 року, набрав чинності 03.08.2004 року, в редакції від 04.07.2012 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

На час виникнення у ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстрація цього права не була проведена власником відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, в органах технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві власності померлому ОСОБА_2 , право власності на який він набув відповідно до чинного на час виникнення цього права законодавства, позивачка є спадкоємцем за законом спадкового майна зазначеної особи та його дружини ОСОБА_3 у вигляді вказаного житлового будинку, визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

Вартість спадкового житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: Петропавлівського району Дніпропетровської області складає 82 028,00 грн, що підтверджується висновком про вартість об`єкта оцінки, виконаного ТОВ «Центр оцінки «Епос» від 06.09.2021.

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 908 грн, про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача, але у пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивачка просила залишити за нею витрати по сплаті судового збору.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому суд вважає за можливе клопотання позивачки задовольнити та залишити судові витрати на ній (а.с.3).

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 380, 381, 392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81,141, 206, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, адреса місцязнаходження: вул. Першотравнева, №182, с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339066, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , як спадкоємцем за законом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по справі залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда