Рішення № 10616266, 08.07.2010, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 2-3092/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

судді Масалигіної Н.С.

при секретарі Боженко Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Залізничного районного суду в м. Сімферополі АР Крим цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2010 року позивач Публічне Акціонерне Товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави: автомобіль MAZDA, модель: SR2, рік випуску 1999, тип Т3: вантажний фургон, № кузова\шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, повязані зі зверненням до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.12.2007 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SI20АА20010187, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 7642,14 доларів США строком до 10.12.2010 року включно. Позичальник ОСОБА_1 прийняв зобовязання повернути кошти, надані Банком у вигляді кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойки, відшкодувати збитки у разі їх виникнення та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни, передбачені договором кредиту.

Крім того, в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач ОСОБА_1 11.12.2007 року уклали договір застави рухомого майна, за яким він надав позивачу в заставу автомобіль MAZDA, модель: SR2, рік випуску 1999, тип Т3: вантажний фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Оскільки відповідачем умови кредитного договору не виконуються, банк змушений звернутися до суду.

В судове засідання представник позивача Волокітіна Світлана Володимирівна, яка діє на підставі довіреності, не зявилася, в письмовій заяві до суду просила розглядати справу за її відсутністю у заочному порядку, позовні вимоги підтримала в повному обсязі по тих же підставах.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не сповістив, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутність відповідно до вимог діючого законодавства.

За клопотанням представника позивача, якому відомі підстави та наслідки заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. ст. 169, 224 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлений відповідач до суду не зявився, будь-яких, належним чином оформлених клопотань про відкладення слухання справи, суду не надав. Тому його неявка в судове засідання свідчить про зловживання своїми процесуальними обовязками, бажання не прийняття участі у судовому засіданні і затягуванні судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази і матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній або іноземній валюті. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики позикодавець передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 11.12.2007 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SI20АА20010187, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 7642,14 доларів США строком до 10.12.2010 року включно (а.спр. 9-10).

Позичальник ОСОБА_1 прийняв зобовязання повернути кошти, надані Банком у вигляді кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойки, відшкодувати збитки у разі їх виникнення та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни, передбачені договором кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач ОСОБА_1 11.12.2007 року уклали договір застави рухомого майна, за яким ОСОБА_1 надав позивачу в заставу автомобіль MAZDA, модель: SR2, рік випуску 1999, тип Т3: вантажний фургон, № кузова\шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить йому на праві власності.

За договором застави, в разі порушення зобовязань позивальник відповідно до п. 15.7.1 Договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. Згідно Договору предметом застави є автомобіль MAZDA, модель: SR2, рік випуску 1999, тип Т3: вантажний фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Відповідно до кредитного договору № SI20АА20010187 позичальник прийняв на себе зобовязання повернути кошти, надані Банком у вигляді кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойки, відшкодувати збитки у разі їх виникнення та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни, передбачені договором кредиту.

Однак прийняти на себе зобовязання по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом і виконанню своїх зобовязань в повному обсязі у строки та на умовах передбачених договором кредиту позичальник належним чином не виконує, порушує строки платежів, у звязку з чим, станом на 23.04.2010 року у ОСОБА_1 перед банком виникло грошове зобовязання в загальній сумі 9055,12 доларів США.

На підставі ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору, а одностороння відмова від зобовязання та одностороння зміна умов зобовязання згідно зі ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України та письма Міністерства економіки України від 20.10.2009 року № 3804-25/544, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України: Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 року; Законом України "Про Національний банк України"; Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 року, у розрахунках між резидентами і нерезидентами України в межах торгівельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки повинні здійснюватися виключно через уповноважені банки.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником зобовязань за кредитним договором, або за договором застави, Заставодавець зобовязаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно до ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави.

Відповідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця.

Приймаючи до уваги, що ПАТ КБ «Приватбанк» заявлено позов саме з підстав, вказаних у попередньому абзаці, суд вважає, що виконання рішення суду стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу конкретному покупцю, неможливо без фактичного знаходження предмету застави у володінні ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

З огляду на те, що законом та умовами договору передбачений обов'язок Відповідача передати предмет застави в заклад Заставодержателя (ПАТ КБ «Приватбанк»), суд вважає вимогу Позивача стосовно зобов'язання Відповідача виконати зобов'язання в натурі, - законною і обґрунтованою.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Аналогічна умова міститься в договорі застави.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави - із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про погашення заборгованості за кредитним договором шляхом зверненням стягнення на предмет застави: автомобіль MAZDA, модель: SR2, рік випуску 1999, тип Т3: вантажний фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Тому на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування судових витрат сума судового сбіру 717,70 гривень та витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 гривень, які понесені позивачем і підтверджені документально.

На підставі ст.ст. 16, 526, 527, 530, 590, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про заставу», ст.ст. 25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 224-226, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SI20АА20010187 від 11.12.2007 року в сумі 9055,12 доларів США звернути стягнення на предмет застави: автомобіль MAZDA, модель: SR2, рік випуску 1999, тип Т3: вантажний фургон, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 (95000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним Акціонерним Товариством Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» на відшкодування судових витрат 837 (вісімсот тридцять сім) гривень 70 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: