Рішення № 106161936, 15.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2022 року м. Київ № 826/5232/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНЬЙОН ФІНАНС» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15)

до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю:

представника позивача - Бисько М.Г.,

представника відповідача - Кальковця В.Л.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компаньйон Фінанс» (надалі по тексту також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, правонаступником якої є Головне управління ДПС у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2015 року №0009422204, №0009442203, №0009452203.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 6 листопада 2015 року №0009422204, №0009442203 та №0009452203.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підприємством правомірно сформовано витрати, понесені при першому відступленні права вимоги у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку у 2013 році на суму 7 393 115,00 грн та у 2014 році на суму 28 926 236,00 грн, а також правомірно сформовано дохід у розмірі грошових коштів, отриманих позивачем від контрагентів за договорами відступлення права вимоги у 2013 році на суму 1 089 696,00 грн, у 2014 році на суму 5 320 576,00 грн. Суди дійшли висновку, що в межах спірних правовідносин мали місце операції з надання та управління кредитами, при цьому відповідачем не надано суду належних доказів заниження позивачем суми податку на додану вартість. Суди зазначили, що позивач правомірно застосував зменшену ставку під час виплати доходу нерезиденту за 2014 рік, а тому висновки відповідача про необхідність застосування ставки у розмірі 15% є необґрунтованими.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Так, постановою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі №826/5232/16 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 листопада 2015 року форми "Р" №0009422204 та форми "П" №0009442203, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи дану справу в частині на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що для визначення правомірності оподаткування позивачем доходу за ставкою у розмірі 2% на користь нерезидента, судам важливо встановити яким документом підтверджувалось таке право, з урахуванням того, що податковим органом визнано правомірним таке оподаткування в 2013 році.

Також суд касаційної інстанції вказав, що контролюючим органом встановлено, що підприємством не віднесено до складу доходів суму заборгованості по кредитам за наслідками операції з відступлення права вимоги, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, і позивачем під час розгляду справи цей факт не спростовано.

Відповідною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято до провадження справу №826/5232/16 в частині вимог, що направлені для нового розгляду.

В ході судового розгляду справи представник позивача у письмових поясненнях зазначив, що згідно з вимогами Податкового кодексу УКраїни заборгованість по кредитах не могла бути включена і не була включена до складу витрат, відтак до позивача не застосовується положення речення 2 абзацу 2 пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України. Додатково представник позивача стверджував, що законодавством України не встановлено вимог щодо форми довідки нерезидента. Крім того, передбачено, що довідка видається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни. При цьому, при здійсненні виплати доходів нерезиденту, особа може самостійно застосувати знижену ставку. В той же час, довідка (свідоцтво), що підтверджує статус резидента компанії, кому виплачується дохід із джерелом походження з України, має бути датованою пізніше дати відповідної видаткової операції.

У відзиві на адміністративний позов з урахуванням постанови Верховного Суду від 01 квітня 2021 року вказав, що підприємством сформовано витрати, пов`язані з першим відступленням права вимоги за даними бухгалтерського обліку у 2013 році на суму 7 393 115,00 грн. Та у 2014 році на суму 28 926 236,00 грн. Та формування доходу на суму отриманих позивачем грошових коштів від контрагентів від контрактів за договорами відступлення права вимоги у 2013 році на суму 1 089 696,00 грн. та у 2014 році на суму 5 320 576,00 грн. Внаслідок того, що підприємством не відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток у складі доходів суми боргових зобов`язань, що відступаються за договорами права вимоги (факторингу), то податкове повідомлення-рішення про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток є правомірним.

Крім того, представник контролюючого органу вважає, що ТОВ «Компаньйон Фінанс» надано свідоцтво про підтвердження статусу компанії резидента Кіпру за 2013 рік та апостильоване відповідно до чинного законодавства, однак позивачем до перевірки не надано довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України за 2014 рік.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 19 жовтня 2015 року №498/26-59-22-03/37026574 (надалі по тексту також - акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2015 року:

- форми "Р" №0009422204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 90 996,00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 72 797,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 18 199,00 грн;

- форми "П" №0009442203, яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 36319351 грн.

Вирішуючи спір в частині спірного податкового повідомлення-рішення №0009442203 від 06 листопада 2015 року, суд виходить з наступного.

Так, з акта перевірки позивача вбачається, що перевіркою, проведеною за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року встановлено здійснення виплат нерезиденту доходу джерелом походження з України, а саме ТОВ «Компаньйон Фінанс» було укладено та здійснювалися розрахунки за зовнішньоекономічною угодою про надання субординованої позики від 04 серпня 2013 року №4/103/3 з «RAMELGON INVESTMENTS LIMITED» (Кіпр) (позикодавець).

На виконання угоди про надання суобрдинованої позики від 04 серпня 2013 року №4/103/3 ТОВ «Компаньйон Фінанс» здійснило виплату нерезиденту доходу із джерелом походження з України у загальному розміру 76 932,07 дол. США (еквів. 890 932,39 грн.) у вигляді процентів за користування позиковими коштами.

Перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року встановлено його заниження на суму 72 797,00 грн., а саме за IV квартал 2014 року в сумі 72 797,00 грн.

Даний висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що позивачем до перевірки не надано довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України за 2014 рік, тобто на дату здійснення виплати, відтак при виплату компанії «RAMELGON INVESTMENTS LIMITED» доходу джерелом походження з України в 2014 році, підприємство повинно було утримати та сплатити до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15 %.

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

За приписами пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи укладено Конвенцію, підписану 8 листопада 2012 року та ратифіковану Законом України від 04 липня 2013 року №412-VII (набрання чинності - 07 серпня 2013 року, застосовується з 01 січня 2014 року), якою регламентовано порядок оподаткування доходів у вигляді процентів, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави.

Відповідно до статті 11 Угоди, - Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів (ч.1). Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до положень пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Пунктом 103.4 статті 103 Податкового кодексу України визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

За змістом пункту 103.5 статті 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 103.10 статті 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право застосувати пільгове оподаткування при виплаті доходів нерезиденту, передбачене умовами міжнародного договору, якщо: це передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності; якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд вказав, що аналіз вищенаведених норм податкового законодавства підтверджує висновок про те, що у спірному випадку необхідною умовою застосування правил оподаткування, передбачених міжнародним договором, є факт підтвердження статусу резидента Республіки Кіпр Компанією «RAMELGON INVESTMENTS LIMITED» (Кіпр), на користь якої позивачем виплачено дохід з джерелом походження з України, саме на момент здійснення такої виплати.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що ТОВ «Компаньйон Фінанс» надано свідоцтво про підтвердження статусу компанії «RAMELGON INVESTMENTS LIMITED» резидента Кіпру, видане Департаментом внутрішніх податків Міністерства фінансів Республіки Кіпр 06 вересня 2013 року (2013 рік) та апостильоване відповідно до чинного законодавства.

Тобто, станом на дату нарахування та виплати процентів у 2014 році у позивача була наявна інформація про наявну довідку нерезидента за попередній звітний податковий період (рік).

У відповідності до пункту 103.8 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Тобто, при здійсненні виплати доходів нерезиденту, особа може самостійно застосувати знижену ставку оподаткування за умови подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) та з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року, що і мало місце в межах спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

У межах Конвенції термін «компетентний орган» означає у випадку Кіпру - Міністра фінансів або його повноважного представника.

Стосовно висновків податкового органу про те, що довідка (свідоцтво), що підтверджує статус резидента компанії, кому виплачується дохід із джерелом походження з України, має датуватися тим роком, в якому здійснено нарахування та виплата суд зазначає наступне.

Так, за змістом регульованих правовідносин факт підтвердження статусу резидента Республіки Кіпр Компанією «RAMELGON INVESTMENS LIMITED», на користь якої позивачем виплачено дохід з джерелом походження з України, саме на момент здійснення такої виплати підтверджується документом, що виданий компетентним (уповноваженим) органом Республіки Кіпр, за формою, затвердженою згідно із законодавством такої країни, і повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

При цьому, чинне законодавство не встановлює вимог щодо дати документа, який підтверджує статус резиденства особи в Республіці Кіпр, водночас цілком зрозумілим є те, що такий документ не може бути виданий раніше, аніж відбулися операції між суб`єктами господарювання, оскільки жоден орган не має компетенції видавати документи, які засвідчують факт резиденства особи наперед.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі №806/1213/15.

Позивачем надано суду відповідну копію свідоцтва Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 12 березня 2015 року про те, що «RAMELGON INVESTMENS LIMITED», компанія заснована та зареєстрована в Республіці Кіпр, є резидентом Кіпру та її прибуток, отриманий у будь-якій частині світу за 2014 рік оподатковується відповідно до Закону Республіки Кіпр «Про податок на прибуток».

Суд враховує, що саме змістом довідки, а не датою її видачі, підтверджується факт резиденства Кіпру компанією «RAMELGON INVESTMENS LIMITED» на 2014 рік, тобто рік нарахування та виплати доходу.

Таким чином, на думку суду, позивач правомірно застосував зменшену ставку під час виплати доходу нерезиденту за 2014 рік, а тому висновки відповідача про необхідність застосування ставки у розмірі 15% є необґрунтованими.

Зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення від 06 листопада 2015 року №0009422204 відповідачем прийняте протиправно, а тому, як наслідок, воно підлягає скасуванню в судовому порядку.

В частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0009442203, суд виходить з наступного.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що впродовж 2013-2014 років між товариством (Кредитором) та Товариствами з обмеженою відповідальністю КУА «Прімоколект-Капітал», «ФК «Кредит-Капітал», «Кредекс Фінанс», «Росвен Інвест Україна», як новими Кредиторами, укладено договори відступлення права вимоги, за умовами яких Кредитор передає (відступає) новому Кредиторові за плату, а новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).

В акті перевірки зазначено, що підприємством сформовано витрати, пов`язані з першим відступленням права вимоги за даними бухгалтерського обліку у 2013 році на суму 7 393 115,00 грн та у 2014 році на суму 28 926 236,00 грн та формування доходу на суму отриманих позивачем грошових коштів від контрагентів за договорами відступлення права вимоги у 2013 році на суму 1 089 696,00 грн та у 2014 році на суму 5 320 576,00 грн.

При цьому, як під час перевірки, так і в ході судового розгляду встановлено, а вказаний факт не заперечується позивачем, що підприємством не відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток у складі доходів суми боргових зобов`язань, що відступаються за договорами відступлення права вимоги (факторингу).

За приписами пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов`язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов`язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов`язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов`язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов`язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов`язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від`ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Тобто, при відступленні права вимоги, сума заборгованості за кредитами включається до складу доходів у випадку, коли така заборгованість була попередньо включена до складу витрат.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 01 квітня 2021 року судом встановлено, що позивач включив до складу витрат суму заборгованості за кредитами (р.06.4.20 додатку до рядку 06.4 податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік, та р.06.4.44 додатку ІВ до рядка 06.4 до податкової декларації за 2014 рік), але не включив цю суму до складу доходів, внаслідок чого збільшилось від`ємне значення об`єкта оподаткування. Таке відображення позивач зобов`язаний був здійснити на дату здійснення відступлення.

Доводи позивача про не включення позивачем до складу витрат у 2011,2012,2013,2014 суми заборгованості по кредитам до складу витрат не спростовують висновків податкового органу, оскільки відповідно до Податкового кодексу України та Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, суми кредитів не включаються до складу витрат. А при включені до складу витрат у випадку відступлення права вимоги - ця сума включається до складу доходів.

Враховуючи, що наявними матеріалами справи встановлено, що підприємством не віднесено до складу доходів суму заборгованості по кредитам за наслідками операції з відступлення права вимоги, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування при включенні цих сум до складу витрат, а позивачем під час розгляду справи цей факт не спростовано, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень частково виконано покладений на нього обов`язок доказування правомірності свого рішення, а відтак суд приходить до наявності підстав для задоволення позову в частині.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНЬЙОН ФІНАНС» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 06 листопада 2015 року №009422204.

В іншій частині адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук