Рішення № 106159576, 08.09.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10009/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення від 18.01.2022 №134950013032 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 11.11.2021;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 11.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із досягненням пенсійного віку 11.01.2022 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, 18.01.2022 отримала рішення Головного управління Пенсійною фонду у Львівській області про відмову в призначенні пенсії №134950013032, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років, в якій також повідомлено про те, що право на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону №1058-IV у позивача виникне лише з 11.11.2024. До пільгового стажу відповідачем не зараховано період роботи позивача в МПП «Топаз» з 02.07.1994 по 31.08.2002. Проте, позивач не погоджується із таким рішенням, та вважає, що не дивлячись на те, що її трудова книжка втрачена, нею було надано достатньо належних доказів про наявний страховий стаж. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії, позивач просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою від 27.07.2022 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Копія вказаної ухвали суду була направлена на офіційну електронну адресу відповідача та доставлена до електронного кабінету 28.07.2022, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

На виконання ухвали суду представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 11.01.2022 про призначення пенсії за віком згідно з ст.26 Закону №1058 звернулася ОСОБА_1 , додавши пакет документів, зокрема паспорт, ідетинтифікаційний код та довідки про підтвердження стажу, оскільки трудова книжка позивача була втрачена. Після реєстрації даної заяви та сканування копій документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, розглянуто подану заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення від 18.01.2022 №134950013032 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним раніше, крім випадків, передбачених Законом №1058. До трудового стажу позивача не врахована уточнююча довідка про підтвердження стажу за період роботи з 02.07.1994 по 31.08.2002 в МПП «Топаз». Відповідно до законодавства, що діяло раніше, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка (ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Оскільки, трудова книжка втрачена, то позивач відповідно до Постанови № 637 на підтвердження стажу для призначення пенсії представила уточнюючі довідки з підприємств, де вона працювала. Для забезпечення правильності призначення та перерахунку пенсій у Пенсійному фонді України проводяться зустрічні перевірки видачі довідок про заробітну плату та стаж роботи відповідно до Закону № 1058 та Порядку № 22-1. Під час таких перевірок обов`язково використовуються первинні документи: це і книги наказів, відомості про нарахування заробітної плати, також особові рахунки працівників, які підтверджують достовірність даних, зазначених у довідках для призначення та перерахунку пенсій. За результатами такої перевірки складається акт щодо достовірності довідки. Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 07.02.2022 проведено позапланову перевірку достовірності даних про період роботи з 02.07.1994 по 31.08.2002 згідно з довідкою від 13.03.2015 №1, виданою архівним МПП «Топаз» та складено акт №1300-6005-1/885. Актом перевірки встановлено неможливість проведення зустрічної перевірки первинних бухгалтерських документів МПП «Топаз», оскільки за даними Єдиного державного реєстру припинено діяльність 18.04.2016. Первинні бухгалтерські документи на зберігання в трудовий архів виконавчого комітету Новояворівської міської ради не подавались. Зі слів директора МПП «Топаз» ОСОБА_2 за період з 02.07.1994 по 31.08.2002 ОСОБА_3 працювала заступником директора МПП «Топаз». Тому, на думку представника відповідача, підстав для врахування уточнюючої довідки про стаж від 13.03.2015 №1 немає. У зв`язку із вищевикладеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 17.12.2003 Яворівським РВ УМВС України у Львівській області.

У зв`язку з досягненням пенсійного віку 60років, 11.01.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком. До заяви від 11.01.2022 подано необхідні документи для призначення пенсії за віком.

Однак, рішенням відповідача від 18.01.2022 №134950013032, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (28років).

У рішенні зазначено, що вік позивача 60 років, згідно з наданими документами страховий стаж становить 26років 04місяця 04дня. Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) у разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч.1 цієї статті право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення 63років за наявності страхового стажу від 21року. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Відмовлено у призначенні пенсії згідно з п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує ч. 2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Дії (рішення) відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року. Починаючи з 1 січня 2018року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в ст.24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст. 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Положеннями пп.4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз.2 пп.3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

За змістом положень ст. 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Проте, як встановлено судом, позивачем втрачено її трудову книжку.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 234/13910/17 виклав правовий висновок про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року по справі № 588/647/17.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії пенсійний орган посилається на те, що до її страхового стажу роботи не може бути зараховано періоди роботи з 02.07.1994 по 31.08.2002 згідно з довідкою від 13.03.2015 №1, виданої архівним МПП «Топаз», оскільки за даними Єдиного державного реєстру припинило свою діяльність 18.04.2016. Первинні бухгалтерські документи на зберігання в трудовий архів виконавчого комітету Новояворівської міської ради не подавались.

Водночас, судом встановлено із відзиву, що відповідачем було допитано свідка, директора МПП «Топаз» ОСОБА_2 , який підтвердив, що в період з 02.07.1994 по 31.08.2002 ОСОБА_3 працювала заступником директора МПП «Топаз».

Окрім цього, відповідно до архівної довідки від 13.03.2015 №1, ОСОБА_3 02.07.1994 на підставі наказу №5 була прийнята на роботу в МПП «Топаз» на посаду заступника директора, а 31.08.2002 на підставі наказу №2 від 31.08.2002 звільнена з займаної посади.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у архівній довідці від 13.03.2015 №1 відповідачем суду не надано, а тому безпідставно не взято для призначення пенсії позивачу.

В зв`язку із вищенаведеним, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо незарахування до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 02.07.1994 по 31.08.2002 в МПП «Топаз», оскільки відповідальність за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Наведене свідчить про те, що позивач опинилася в ситуації, яка позбавляє її можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Окрім того, позивач вчинила всі необхідні для призначення пенсії дії, у неї відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати відомості, що підтверджують її страховий стаж.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача в МПП «Топаз» з 02.07.1994 по 31.08.2002 неправомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу позивача, а тому суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.01.2022 №134950013032 про відмову в призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відтак, беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист, включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку щодо необхідності зарахувати позивачу до загального трудового стажу період роботи з 02.07.1994 по 31.08.2002 в МПП «Топаз».

Водночас, позивач не заявляє позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати зазначений період.

Згідно з ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до загального трудового стажу період роботи з 02.07.1994 по 31.08.2002 в МПП «Топаз».

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Відтак, повноваження щодо вирішення питання про призначення особам пенсії, шляхом прийняття відповідних рішень за наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів, належать виключно відповідним органам Пенсійного фонду України.

При цьому, суд не обраховує дійсний загальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком, адже це відноситься до компетенції відповідача.

Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу, а тому належним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків суду про необхідність зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Аналогічна правова позиція висловлена Восьмим апеляційним адміністративним судом в постановах від 10.04.2019 у справі №0940/1177/18 та в постанові від 10.11.2020 у справі №300/582/20.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, «Loizidouv. Turkey», «Cyprusv. Turkey»), проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozerv/the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Othersv. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Згідно з п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті, тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Згідно положень ст..3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У справі Будченко проти України (рішення від 24.04.2014, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст.1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Сплачений позивачем судовий збір на суму 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.01.2022 №134950013032 щодо відмови у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.МитрополитаАндрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до загального трудового стажу період роботи з 02.07.1994 по 31.08.2002 в МПП «Топаз».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.МитрополитаАндрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 11.01.2022 про призначення пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.МитрополитаАндрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.