Рішення № 10615804, 27.07.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2010 Справа № 10/140-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Каховське хлібоприймальне підприємство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бізнес-2"

про стягнення 89319 грн. 58 коп.

за участю представників

позивача - Бочко А.Ф. - юрисконсульт, дов. б/н від 05.05.10 р

відповідача - Бабаян С.Л. - директор, Гуртовий С.А. - представник, дов. від 23.06.10 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 77729 грн. 17 коп. заборгованості, що становить вартість наданих послуг по збереженню зерна та 5839 грн. 09 коп. штрафу і 5 751 грн. 32 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач проти розміру нарахованої позивачем суми основного боргу заперечує, посилаючись на безпідставне її збільшення.

Заперечує також проти стягнення пені, оскільки вважає, що правомірно не оплачував рахунки позивача, тому що не був згоден з нарахованими сумами.

Крім того, вважає не законною вимогу про стягнення штрафу, оскільки Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Розглядом матеріалів справи, суд

в с т а н о в и в:

"23" грудня 2009 року між ВАТ „Каховське хлібоприймальне підприємство" (за Договором - „Зерновий склад", надалі - Позивач) та ТОВ „Агро-бізнес-2" (за Договором - "Поклажодавець", надалі - Відповідач) було укладено Договір складського зберігання зерна №24; згідно з яким Поклажодавець доручає, а Зерновий склад зобов'язується за оплату надати послуги щодо зберігання зерна (приймання, доробка; зберігання та навантаження зерна на засоби транспорту.

Також Відповідач зобов'язувався своєчасно здійснити розрахунок за надані Зерновим складом послуги по прийманню, доробці, зберіганню та навантаженню зерна та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна.

19.01.10 р. та 20.01.10 р. відповідач здав на зберігання позивачу 24,4 тн. та 45,810 тн. сої, що підтверджується складськими квитанціями № 326 та № 327 відповідно.

Для оплати за надані послуги Позивач направив Відповідачу рахунки:

№ 194 від 25.01.2010р. на суму 70253,29грн.

№ 213 від 31.01.2010р. на суму 545,83грн.

№ 223 від 28.02.2010р. на суму 2547,22грн.

№ 234 від 25.03.2010р. на суму 2274,30грн.

№ 242 від 31.03.2010р. на суму 545,83грн.

№ 242/1 від 26.04.2010р. на суму 2274,30грн.

№ 248 від 30.04.2010р. на суму 454,86 грн.

№ 254 від 25.05.2010 р. на суму 5686,54 грн.

№ 261 від 31.05.2010 р. на суму 4520,08 грн.

Згідно з п. 4.4 договору Поклажодавець зобов'язаний здійснювати розрахунки з зерновим складом в термін 5 (п'ять) банківських днів з моменту одержання від зернового складу рахунку-фактури.

Проте, відповідач розрахувався не в повному обсязі і його заборгованість станом на 01.06.10 р. становить 77729 грн. 17 коп.

В зв'язку з цим позивачем відповідно до п. 5.3 договору нараховано та заявлено до стягнення 5751,32 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та додатково ?% штрафу за прострочення платежу понад тридцять днів у сумі 5839,09 грн.

За проведеною сторонами на вимогу суду 26.07.10 звіркою взаєморозрахунків сума основної заборгованості становить 66231,04 грн.

Дана сума погоджена відповідач, про що свідчить засвідчений печаткою підпис керівника ТОВ "Агро-бізнес-2" на акті.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення 66 231,04 грн. заборгованості за зберігання підлягають задоволенню.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 та ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.3 Договору в разі порушення поклажодавцем строків оплати, вказаних в п.4.4, 4.6 даного Договору, поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені від суми, сплата якої прострочена, за кожний календарний день прострочення платежу, за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Проте, зі зменшенням суми основного боргу позивачем перераховано розмір пені та штрафу, які становлять 4573,33 грн. та 4636,17 грн. відповідно.

Дані розрахунки перевірені судом, розраховані правильно.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - до стягнення підлягає 66231,04 грн. основного боргу, 4573,33 грн. пені та 4636,17 грн. штрафу.

В решті позову відмовляється.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно стягуваній сумі.

Заперечення відповідача щодо стягнення пені та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, він не був позбавлений права оплачувати виставлені рахунки у розмірі, що на його думку, становить вартість витрат позивача, узгоджених договором зберігання, а по-друге, нарахування позивачем окрім пені і штрафних санкцій за прострочення грошового зобов'язання не суперечить чинному законодавству оскільки, його стягнення передбачено умовами договору.

Згідно зі ст. 6, 627 та 628 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, визначенні умов договору; зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

На підставі викладеного та керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВ "Агро-Бізнес-2" ( с. Мар'янівка Каховського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 31711240) на користь ВАТ "Каховське хлібоприймальне підприємство" ( м. Каховка Херсонської області, вул. Свердлова, 15, код ЄДРПОУ 00956619) - 66231,04 грн. боргу, 4573,33 грн. пені, 4636,17 грн. штрафу, 754,41 грн. державного мита і 199,33 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам судового процесу.

Суддя Л.І. Александрова

Дата підписання рішення 30.07.10

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України