Рішення № 10615715, 28.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2010 р. Справа № 66/225-10

вх. № 5222/1-66

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Новогурський С.В. відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Еліт", м. Дніпропетровськ

до ТОВ "Навс", м. Харків

про стягнення 70264,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Еліт", м. Дніпропетровськ (позивач) звернувся до господарського суду з позовом щодо стягнення з ТОВ "Навс", м. Харків (відповідач), основного боргу за договором поставки №01/07-11 від 01.07.2009 року у розмірі 59710,20 грн., 6009,32 грн. пені, 958,88 грн. 3% річних, 3585,61 грн. інфляційних збитків, а також просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 червня 2010 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 30 червня 2010 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 червня 2010 року в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін та ненадання ними витребуваних судом документів було відкладено розгляд справи до 14 липня 2010 року о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 липня 2010 року в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін та ненадання ними витребуваних судом документів було відкладено розгляд справи до 28 липня 2010 року о 10:30 год.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення суми, в якій зазначає, що відповідачем після порушення провадження у справі було частково погашено суму основного боргу у розмірі 3000,00 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості складає 55994,70 грн. основного боргу за договором поставки №01/07-11 від 01.07.2009 року, 5793,06 грн. пені, 874,71 грн. 3% річних, 3729,23 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає уточнення позивача до розгляду.

Відповідач через канцелярію суду 06 липня 2010 року надав відзив на позовну заяву (вх. №14755) в якому позовні вимоги визнає частково та просить суд в задоволенні позову в частині стягнення 22944,81 грн. боргу відмовити, а також надав витребувані ухвалами суду документи, які оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач про причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.

Суд вважає, що нез'явлення відповідача в дане судове засідання не перешкоджає розгляду справи, у зв’язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

Суд, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

01 липня 2009 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "НАВС" був укладений Договір № 01/07-11 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався доставляти та передавати на умовах та у встановлені Договором строки непродовольчу продукцію у власність відповідача, а відповідач зобов'язався приймати товари у власність та оплачувати його вартість на умовах Договору.

Як зазначає позивач, на виконання Договору в період з 05 серпня 2009 року по 17 грудня 2009 року ним відповідачу були здійснені поставки товару за накладною № РН-0000195 від 6 серпня 2009 року на суму 14 858,50 грн., за накладною № РН-0000244 від 19 серпня 2009 року на суму 19273,20 грн., за накладною № РН-0000314 від 10 вересня 2009 року на суму 16 057,00 грн., за накладною № РН-0000638 від 17 грудня 2009 року на суму 14 806,00 грн., на загальну суму 64994,70 грн.

Станом на 27 травня 2010 року відповідач частково оплатив поставлений товар - платіжним дорученням № 12303 від 22 лютого 2010 року на суму 2 500,00 грн., платіжним дорученням № 2333 від 23 лютого 2010 року на суму 2 500,00 грн., платіжним дорученням № 13142 від 27 квітня 2010 року на суму 6 000,00 грн., платіжним дорученням № 13462 від 12 травня 2010 року на суму 3 000,00 грн. При цьому 04 жовтня 2009 року закінчився строк реалізації товару, поставленого за накладною № РН-0000195 від 05 серпня 2009 року, 18 жовтня закінчився строк реалізації товару, поставленого за накладною № РН-0000244 від 19 серпня 2009 року, 09 листопада 2009 року закінчився строк реалізації товару, поставленого за накладною № РН-0000314 від 10 вересня 2009 року, 15 лютого 2010 року закінчився строк реалізації товару, поставленого за накладною № РН-0000638 від 17 грудня 2009 року, 25 травня 2010 року закінчився строк реалізації товару, поставленого за накладною № РН-0000182 від 25 березня 2010 року., копії зазначених видаткових накладних надані до матеріалів справи.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що відповідач, як покупець, оплачує поставлений товар після реалізації кожної його одиниці третім особам шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника 5 (п'ятого), 20 (двадцятого) числа кожного місяця. При цьому пунктом 7.1. Договору загальний строк реалізації поставленого товару складає 60 календарних днів.

05 травня 2010 року на адресу відповідача був направлений лист (Вих. № 672-000 від 05 травня 2010 року) з вимогою оплатити поставлений товар.

Станом на 27 травня 2010 року заборгованість була несплачена.

Згідно уточнених позовних вимог на момент розгляду справи по суті заборгованість відповідача складає 55994,70 грн.

Враховуючи знаходження товару на реалізації у відповідача протягом тривалого часу, позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок щодо оплати такого товару.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 713 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або це випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а ч.2. ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, доказів поставки на адресу відповідача неякісного товару суду не надано, доказів повної оплати або повернення позивачу товару суду не надано, також суду не надано доказів знаходження товару на реалізації у відповідача до теперішнього часу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 55994,70 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 9.1 вищевказаного договору, передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Винна сторона в повному об'ємі відшкодовує збитки, завдані іншій стороні неналежним виконанням зобов'язань, а також сплачує штрафні санкції передбачені законодавством України.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає уточнені позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 5793,06 грн. пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 874,71 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 3729,23 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно положень ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що часткове погашення заборгованості було здійснено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати, понесені позивачем при поданні позову в повному обсязі, тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 702,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВС" (61157, м. Харків, вул. Кривомазовська, буд. 14/35, код ЄДРПОУ 35245740, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт” (Юридична адреса: 49104, м. Дніпропетровськ, вул. Закарпатська, 14, поштова адреса: 49026 м. Дніпропетровськ, а/с 1709, код 32713956, р/р 26002230081 в Райффайзен банк Аваль м. Київ МФО 380805) 55994,70 грн. основного боргу, 5793,06 грн. пені, 874,71 грн. 3% річних, 3729,23 грн. інфляційних збитків, витрати по сплаті державного мита в сумі 702,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.07.2010 року.