Рішення № 10615572, 21.07.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.10           Справа № 11/99-10. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий півник», м. Суми

про стягнення 19 556 грн. 14 коп.          

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін :

від позивача: Пилипенко О.В.

від відповідача: не з’явився

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору : позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 19 556 грн. 14 коп., із них: 18 060 грн. 99 коп. основного боргу по договору № 1079-Т від 01.10.2006р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який виник за період з липня 2009р. по 20.05.2010р.; 1 006 грн. 31 коп. пені, 157 грн. 13 коп. 3% річних та 331 грн. 71 коп. інфляційних збитків, а також витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач в засідання суду не з’явився, відзив на позовну заяву суду не надав.

Представник позивача заявив клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача роз’яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України, щодо їх процесуальних прав та обов’язків.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

На підставі договору № 1079-Т від 01.10.2006р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води позивач здійснював відпуск відповідачеві теплової енергії в потрібних йому обсягах. Відповідно до п. 3.2. зазначеного договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Тому, відповідно до п. 3.3 договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду повинен був сплачувати вартість зазначеної в договорі кількості спожитої теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період. Відповідно до п. 3.5. договору остаточний розрахунок за фактичну спожиту теплову енергію здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми ( сальдо) розрахунків на початок місяця.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач користувався послугами позивача з постачання теплової енергії, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2010р., від 31.03.2010р., від 28.02.2010р., від 31.01.2010р., від 31.12.2009р., від 30.11.2009р., від 31.09.2009р., від 30.09.2009р., від 31.08.2009р., від 31.07.2009р. та заборгував позивачеві за період з липня 2009р. по 20.05.2010р. – 18 060 грн. 99 коп., що підтверджується відомістю звірки взаєморозрахунків та іншими матеріалами справи.

Вимоги позивача в частині стягнення боргу в сумі 18 060 грн. 99 коп. підтверджуються матеріалами справи, тому є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно зі ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Договір є підставою виникнення господарського зобов‘язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами. Зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач станом на 16.06.2010 р. за отримані послуги з позивачем не розрахувався, позивач був вимушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення боргу.

Також позивачем за прострочення виконання грошового зобовязання заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені відповідно до п. 5.1.2. вказаного договору в розмірі 1 006 грн. 31 коп. Крім того, слід зазначити, що саме пеня є тим видом неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Оскільки права позивача щодо стягнення з відповідача пені в загальній сумі 1 006 грн. 31 коп. передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по зазначеному договору позивач просить стягнути з відповідача згідно п. 5.1.5 вищевказаного договору 157 грн. 13 коп. 3% річних, 331 грн. 71 коп. інфляційних збитків.

Стаття 536 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов‘язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 157 грн. 13 коп. – 3% річних та 331 грн. 71 коп. інфляційних збитків за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги в частині 18 060 грн. 99 коп. боргу, 1 006 грн. 31 коп. пені, 157 грн. 13 коп. 3% річних, 331 грн. 71 коп. інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44,49,80,82-85 ГПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий півник» (40024, м. Суми, вул. Харківська, 33, р/р 26000760025361 ХОФ АКБ УСБ МФО 337018, код 14026368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумитеплоенерго” (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, р/р 2600710607 ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в м. Суми МФО 337483 код 33698892) 18 060 грн. 99 коп. боргу, 1 006 грн. 31 коп. пені, 157 грн. 13 коп. 3% річних, 331 грн. 71 коп. інфляційних збитків, 195 грн. 56 коп. державного мита, 236 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Суддя