Рішення № 10615196, 20.05.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

20.05.2010р.                                                                                          Справа № 14/46

          за позовом Приватного підприємства "ДП Українська дезінфекційна компанія", юридична адреса: вул. Кіквідзе, 14-в, м. Київ, 01103; а/с 87, м. Київ-42, 01042

          до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівант", юридична адреса: пров. Кустарний, 10-а/82, м. Полтава, 36008; поштова адреса: пров. Первомайський, 19/2, оф. 47, м. Полтава, 36000

про стягнення 8440,25 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

          Представники

          від позивача: представник не з'явився

          від відповідача : представник не з'явився

          СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, пені та штрафних санкцій в сумі 8440,25 гривень за неналежне виконання умов договору № С/389-07-08 від 03.07.2007 року, з яких сума основного боргу складає 7035,00 гривень, пеня 888,97 гривень, збитки від інфляції в сумі 386,94 гривень та 3% річних в сумі 129,34 гривень.

          Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушко І.І. від 30.04.2010 року строк вирішення спору відповідно до положень ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено на 1 (один) місяць.

          Позивач свого представника в судове засідання не направив, причини неявки не повідомив.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив, що 03 липня 2007 р. між Приватним підприємством "ДП Українська дезінфекційна компанія", м. Київ (надалі Позивача) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівант", м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір № С/389-07-08 про виконання робіт із санітарної обробки (надалі Договір).

          Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник (Відповідач) доручає і зобов'язується сплатити, а Виконавець (Позивач) приймає на себе виконання робіт із санітарної обробки (дезинфекції, дезінсекції, дератизації) порожніх вагонів та контейнерів (призначених для перевезення продовольчої сировини та харчових продуктів), надалі Об'єкт силами та силами відповідних лінійних СЕС (при підрядних роботах), які мають відповідні ліцензії.

          Згідно із п. 2.1. вартість робіт, зазначених у п. 1.1. даного Договору, за один порожній об'єкт складає 154,17 гривень та ПДВ 30,83 гривень. Загальна вартість робіт за один порожній об'єкт складає 185,00 гривень.

          Додатковою угодою № 1 від 19.09.2008 р. до Договору було внесено зміни до п. 2.1. Договору, яким встановлено нову вартість робіт санітарної обробки об'єкту - 167,50 гривень та ПДВ 33,50 гривень, всього 201,00 гривень.

          Позивач взяті на себе за Договором зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується Актами здачі-прийому виконаних робіт згідно Договору №С/389-07-08 від 03 липня 2009 р.: № 6 від 31.01.2009 р., № 7 від 28.02.2009 р., № 8 від 31.03.2009 р., № 9 від 30.04.2009 р., № 11 від 31.05.2009 р., № 12 від 30.06.2009 р. та № 13 від 31.07.2009 р. Всього виконано робіт на загальну суму 77988,00 гривень. Відповідач частково за виконані роботи розрахувався. Несплаченою залишилась сума в розмірі 7035,00 гривень.

          23.12.2009 р. за вих. № 2550 Позивачем Відповідачу була надіслана претензія із вимогою сплатити виниклу заборгованість в сумі 7035,00 гривень, але Відповідач на неї не відповів, за надані Позивачем послуги не розрахувався.

          На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 8440,25 гривень, з яких сума основного боргу складає 7035,00 гривень, пеня 888,97 гривень, збитки від інфляції в сумі 386,94 гривень та 3% річних в сумі 129,34 гривень. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

          Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

          Згідно із ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

          Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).          

          Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 7035,00 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Позивачем нарахована Відповідачу пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 888,97 гривень. Вимоги Позивача в цій частині підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

          Позивачем відповідачу за період із серпня 2009 р. по січень 2010 р. нараховані збитки від інфляції в сумі 386,94 гривень та 3% річних за аналогічний період в сумі 129,34 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вимоги Позивача в цій частині підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 7035,00 гривень, пеню в сумі 888,97 гривень, збитки від інфляції в сумі 386,94 гривень та 3% річних в сумі 129,34 гривень.

          Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44 - 45, 471, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівант", юридична адреса: пров. Кустарний, 10-а/82, м. Полтава, 36008; поштова адреса: пров. Первомайський, 19/2, оф. 47, м. Полтава, 36000 (р/р 2600095476 в банк ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код 35926888) на користь Приватного підприємства "ДП Українська дезинфекційна компанія", вул. Кіквідзе, 14-в, м. Київ, 01103; а/с 87, м. Київ-42, 01042 (р/р 2600400100291 в ВАТ "Комерційний Банк Глобус", м. Київ, МФО 380526, код ЄДРПОУ 33547097) суму боргу в розмірі 7035,00 гривень, пеню в сумі 888,97 гривень, збитки від інфляції в сумі 386,94 гривень, 3% річних в сумі 129,34 гривень, суму державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.