Рішення № 10615151, 20.05.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

20.05.2010р.                                                                                          Справа № 14/55

          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс", юридична адреса: просп. Повітрофлотський, 54, м. Київ, 03151; фактична адреса: вул. М. Раскової, 23, оф. 910, м. Київ, 02002

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Партнер", юридична адреса: вул. Чапаєва, 75, м. Кременчук, Полтавська область, 39617; фактична адреса: вул. 40 років Жовтня, 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39617

про стягнення 2207,93 гривень

                                                   Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: представник не з'явився

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 2207,93 гривень згідно укладеного Договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 25-ПФ від 01.11.2006 р.

          Представниками сторін в судовому засіданні 22.04.2010 р. на підставі ст. 22 ГПК України та ч. 4 ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору в термін більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув по суті та ухвалою від 22.04.2010 р. задовольнив, залучивши його до матеріалів справи.

          Позивач свого представника в судове засідання не направив. В клопотанні від 13.05.2010 р. (вхід. № 06570д від 13.05.2010 р. канцелярії суду) заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов і розглянути справу без участі повноважного представника. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув по суті та задовольнив, залучивши його до матеріалів справи.

          Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив, що між Товариством з додатковою відповідальністю "Страховою компанією "Фінекс", м. Київ (надалі позивач) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Партнер", м. Кременчук (далі відповідач) було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 25- ПФ від 01.11.2006 року (далі Договір).

Згідно абзацу 1 п. 1.1. Генерального договору його предметом є загальні умови перестрахування ризиків, переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування, а також права та обов'язки Сторін при укладенні, виконанні та припиненні договорів факультативного перестрахування.

Відповідно до абзацу 2 п. 1.1. Генерального договору під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування та яка має ознаки імовірності та випадові настання.

Згідно абзацу 3 п. 1.1. Генерального договору під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним Страховиком (Позивачем) на визначених договором факультативного перестрахування умовах ризику виконання усіх або частини своїх зобов'язань перед Страхувальником в іншого Страховика (Відповідача).

Відповідно до п. 1.2. Генерального договору на його підставі сторони можуть укласти конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику.

На підставі вказаного вище пункту Генерального договору 17.10.2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір перестрахування № 596-2008 (далі Договір перестрахування), за яким Позивач передав Відповідачеві в перестрахування ризик виконання частини своїх зобов'язань перед Зозулею В.В. - Страхувальником за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 3064.06.00 від 01.09.2008 року (далі Договір страхування).

Згідно п. 3.1. Договору страхування та Графи "Об'єкт страхування" Договору перестрахування об'єктом перестрахування є автомобіль Skoda Octavia D, реєстраційний № АІ 0288 АР (далі застрахований автомобіль).

Відповідно до п. 2.1.3. Договору страхування та п. 1. графи "Страхові ризики" Договору перестрахування страховим ризиком є стихійні явища та інші випадкові події за участю застрахованого автомобіля.

13.03.2009 р. в м. Обухів Київської області по вул. Каштавнова на застрахований автомобіль впали балконні двері, внаслідок чого він був пошкоджений. Факт пошкодження застрахованого автомобіля підтверджується висновком Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області від 05.04.2009 р. (копія в матеріалах справи).

На виконання вимог п. 1.2. та п. 2.1.4. Договору страхування Позивачем було перераховано Виборній В.Г. страхове відшкодування готівкою у розмірі 5887,80 гривень згідно видаткового касового ордеру № 355 від 08.07.2009 р. (копія в матеріалах справи).

Страхування відшкодування згідно графи "Врахування фізичного зносу" п. 3.1 та п. 10.1. Договору страхування дорівнює вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля.

Вартість відновлювального ремонту згідно рахунку-фактури ТОВ "ЄвроАвтоЦентр" № СФ-00011053 від 16.03.2009 р. склала 5887,80 гривень (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п. 11.1.5. Договору страхування страхове відшкодування виплачується готівкою або безготівково в розмірі визначеного збитку з вирахуванням франшизи. Згідно п. 1.4. та п. 2.1.4. Договору страхування. франшиза за ризиком ДТП з вини водія застрахованого автомобіля складає 0 гривень. Таким чином, страхове відшкодування дорівнює вартості відновлювального ремонту 5887,80 гривень.

Згідно п. 3.4.1 Генерального договору Відповідач зобов'язався перерахувати на рахунок Позивача свою частину страхового відшкодування, розмір якої був розрахований відповідно до умов Генерального договору та Договору перестрахування у термін, передбачений Генеральним Договором, якщо інше не передбачено у Договорі перестрахування.

Відповідно до п. 4 Договору перестрахування при настанні страхового випадку Відповідач зобов'язувався виплатити Позивачу належне йому перестрахове відшкодування протягом десяти робочих днів після отримання від Позивача страхового акту та інших документів, що підтверджують факт і розмір збитку, чи рішення судового органу, на підставі якого у Позивача виникло зобов'язання виплатити страхове відшкодування.

Згідно графи "Відповідальність Перестраховика" Договору перестрахування доля відповідальності Відповідача складала 37,50%. Таким чином, розмір частини Відповідача у страховому відшкодуванні (далі - перестрахове відшкодування) складав: 5887,80 грн. х 37,50% = 2207,93 грн., де: 5887,80 грн. - страхове відшкодування за договором страхування; - 37,50% - доля (обсяг) відповідальності Відповідача згідно Договору перестрахування.

Відповідач згідно п. 4 Договору перестрахування отримав комплект документів (копія повідомлення про вручення в матеріалах справи). Строк виплати перестрахового відшкодування складав десять робочих днів, а саме з 17.07.2009 року по 30.07.2009 року включно. Прострочена заборгованість виникла на одинадцятий день 31.07.2009 року.

          На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 2207,93 гривень. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Згідно із ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

          Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

          Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 2207,93 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу в розмірі 2207,93 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44-45, 471, 49, ч. 4 ст. 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Партнер", юридична адреса: вул. Чапаєва, 75, м. Кременчук, Полтавська область, 39617; фактична адреса: вул. 40 років Жовтня, 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39617 (р/р № 26507050000001 у КФ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", м. Кременчук, МФО 331304, код ЄДРПОУ 13958383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс", юридична адреса: просп. Повітрофлотський, 54, м. Київ, 03151; фактична адреса: вул. М. Раскової, 23, оф. 910, м. Київ, 02002 (р/р № 26504300003316 в ВАТ "ФІНЕКСБАНК", м. Київ, МФО 380311, код ЄДРПОУ 32641358) суму боргу в розмірі 2207,93 гривень, суму державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.