Рішення № 10615122, 25.05.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

25.05.2010р.                                                                                          Справа № 14/73

          за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Токарі", с. Токарі, Лохвицький район, Полтавська область, 37231

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1", вул. Гоголя, 28, м. Миргород, Полтавська область, 37600

про стягнення 44015,60 гривень

                                                  Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Курилко О.І., дов. № 280 від 08.04.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення суми боргу, яка утворилась внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу кукурудзи № 94 від 26.11.2009 р., в сумі 40015,60 гривень та витрат на послуги адвоката в сумі 4000,00 гривень.

          Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 23.04.2010 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 26 листопада 2009 року Позивач –Сільськогосподарський виробничий кооператив "Токарі" і Відповідач - Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" Миргородський комбінат Хлібопродуктів № 1 підписали договір № 94 купівлі –продажу кукурудзи в кількості 100 тон за ціною 1200 грн. 00 коп. з ПДВ за одну тону в заліковій вазі.

          Згідно умов даного договору позивач повинен був в термін до 01.12.2009 року передати відповідачу 100 т. кукурудзи, а відповідач зобов’язувався прийняти матеріальні цінності та проплатити позивачу їх вартість протягом 5-ти банківських днів згідно виставленого рахунку.

          На виконання умов договору позивачем через довіреного представника відповідача Литвиненка Миколу Сегійовича, який діяв на підставі довіреності № 32 від 27.11.2009 р. здійснено відвантаження кукурудзи по наступних товарно - транспортних накладних:

          - від 26.11.2009 р. в кількості 12370 кг.

          - від 27.11.2009 р. в кількості 12480 кг.

          - від 27.11.2009 р. в кількості 12440 кг.

          - від 28.11.2009 р. в кількості 26200 кг.

          - від 28.11.2009 р. в кількості 25660 кг.

          - від 28.11.2009 р. в кількості 12600 кг.

          - від 29.11.2009 р. в кількості 14 720 кг.

          Всього позивачем відповідачу було поставлено товар в кількості 116490 кг.

          За умовами п. 5.2 Договору остаточна вага поставленої продукції визначалася після її зважування у відповідача, а тому за результатами такого зважування на складі відповідача було встановлено, що фактично позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято 121442 кг кукурудзи , про що відповідачем складено Акт розрахунок № 22 від 29.11.2009 року і згідно якого, з урахуванням сміттєвих домішок та вологості кукурудзи, відповідачем оприбутковано кукурудзи в кількості 100013 кг.

З метою отримання коштів за відвантажену кукурудзу в кількості 100013 кг. позивачем видано відповідачу податкову накладну № 66/11 від 30.11.2009 р. та видаткову накладну № 125 від 30.11.2009 року, але в порушення п.6.1. договору, у встановлений 5-ти денний строк ним було здійснено розрахунки лише частково в с умі 60000 грн. (платіжне доручення № 628 від 04.12.2009 р.), а також перераховано 20000 грн. платіжним дорученням № 26 від 18.01.2010 року і таким чином за відповідачем виникла заборгованість в сумі 40015, 60 гривень, яку ним не погашено.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 40015,60 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          08.04.2010 р. між Позивачем та адвокатом Курилко Олександром Івановичем, м. Полтава було укладено договір № 9/юр про надання правової допомоги. Курилко О.І. є адвокатом, в підтвердження чого надано копію посвідчення адвоката 3 227, виданого кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області на підставі свідоцтва № 227 про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане КДКА Полтавської області.

          Позивачем відповідно до п. 4.1. договору про надання правової допомоги сплачено адвокату 4000,00 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення № 118 від 12.04.2010 р.

          Згідно із статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

          Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам –фізичним чи юридичним особам.

          Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми витрат на послуги адвоката в сумі 4000,00 гривень обґрунтовані, підтверджені наданими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 40015,60 гривень та витрати на послуги адвоката в сумі 4000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 401,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В ході розгляду справи судом встановлено, що Позивачем сплаченого платіжним дорученням № 122 від 13.04.2010 р. сплачено державне мито в сумі 401,00 гривень, що є меншим від того, яке необхідно було сплатити при подачі позовної заяви (загальна сума позовних вимог склала 44015,60 гривень). П.п. а) п. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93 визначено, що із заяв майнового характеру сума позову складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, Позивачем при подачі позовної заяви до суду повинно було бути сплачене державне мито в сумі 440,16 гривень, що є мінімальним розміром державного мита і до стягнення з Позивача підлягає недоплачене ним державне мито в сумі 39,16 гривень.

          Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 45, 471, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1", вул. Гоголя, 28, м. Миргород, Полтавська область, 37600 (р/р 2600401940020 в АКБ "Правекс-Банк", МФО 321983, код ЄДРПОУ 00952172) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Токарі", с. Токарі, Лохвицький район, Полтавська область, 37231 (р/р 26009002507002 в АТ "Індекс-Банк", м. Лохвиця, МФО 331661, код ЄДРПОУ 30879708) суму основного боргу в розмірі 40015,60 гривень, витрати на послуги адвоката в сумі 4000,00 гривень, суму державного мита в розмірі 401,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Токарі", с. Токарі, Лохвицький район, Полтавська область, 37231 (р/р 26009002507002 в АТ "Індекс-Банк", м. Лохвиця, МФО 331661, код ЄДРПОУ 30879708) в рахунок Державного бюджету України (УДКУ у м. Полтава, ЗКПО 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, р/р 31118095700002, КБК 22090200, символ звітності банку 095) суму несплаченого державного мита в розмірі 39,16 гривень.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.