Вирок № 106150262, 07.09.2022, Барський районний суд Вінницької області

125/2136/20

1-кп/125/146/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022 року м.Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.

з участю прокурора Слободяна В.Ю.

захисника обвинуваченого адвоката Невольчука С.П.

представника потерпілого адвоката Глушка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020080000347 від 07.11.2020 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Снітків, Мурованокуриловецького району Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не працюючого, інваліда 3 групи, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України , -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2020 близько 21:00 год. ОСОБА_1 , знаходячись на водійському сидінні в салоні автомобіля «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу будинку №12, що по вул. Грушевського в с. Супівка, Барського району, Вінницької області, де в ході раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_2 , який виник на ґрунті особистого неприязного відношення, що полягало у зауваженні від останнього через світло фар автомобіля, тримаючи у своїй правій руці пневматичний пістолет марки «МР-654К Саl. 4.5 mm», здійснив з нього два постріли в область голови ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження. Відповідно висновку судово-медичної експертизи №163 від 28.12.2020, у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, які належить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав. Суду пояснив, що 06.11.2020 приблизно в 21.00 год. він повертався до дому автомобілем «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 . В с. Супівка, Барського району, Вінницької області, напроти автомобіля йшов чоловік. ОСОБА_1 переключився на ближнє світло фар. Чоловік почав бігти прямо на автомобіль та махав руками. ОСОБА_1 зупинився, опустив скло лівої передньої дверки автомобіля та запитав його у чому справа. Чоловік, який наразі є потерпілим, взяв ОСОБА_1 за руки та запитав у грубій формі, чи не вчили його перемикати світло фар. При цьому умисно повернув дзеркало заднього виду, яке розташоване на лівій дверці автомобіля. Він вів себе агресивно. ОСОБА_1 дістав пістолет та правою рукою показав його ОСОБА_2 . Потерпілий відійшов. ОСОБА_1 правою рукою відстебнув пасок безпеки, а лівою рукою поправляв дзеркало. В цей час ОСОБА_2 швидко біг до автомобіля тримаючи в руках штахету, замахуючись нею в бік ОСОБА_1 . Обвинувачений злякався, та прийняв міри до самооборони, а саме провів один вистріл в силует потерпілого. При цьому не цілився у конкретний орган. Коли ОСОБА_2 присів, обвинувачений завів автомобіль та поїхав далі.

Враховуючи невизнання обвинуваченим вини, його вина у вчиненні вказаного злочину доводиться здобутими у судовому засіданні показами потерпілого, свідків та дослідженими письмовими доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 06.11.2020 приблизно в 21.00 год. він повертався до дому з магазину, у якому з друзями святкував день народження одного з них. До кінця вечірки він не залишився, пішов раніше щоб по дорозі відвідати дітей. По дорозі до дому, в с. Супівка, Барського району, Вінницької області, на зустріч їхав автомобіль з увімкненим дальнім світлом фар. ОСОБА_2 жестом рук зробив водію зауваження, щоб той перемкнув фари. Автомобіль зупинився, бокове скло лівої передньої дверки було опущене. ОСОБА_2 запитав водія чи не вміє він переключати світло фар на ближнє. У відповідь ОСОБА_1 здійснив два постріли з пістолета у бік потерпілого. Від першої кулі ОСОБА_2 ухилився. Друга куля попала йому в око. Від різкого болю потерпілий присів, а обвинувачений поїхав далі.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що 06.11.2020 приблизно в 21.00 год. вона перебувала в автомобілі ОСОБА_1 разом з обвинуваченим та його дружиною ОСОБА_4 . Вони поверталися з м. Бар до дому. В с. Супівка, Барського району, Вінницької області, на зустріч руху автомобіля йшов чоловік. Він почав махати руками та бігти на машину. ОСОБА_1 зупинився, опустив скло дверей автомобіля і запитав, в чому справа. Чоловік, який наразі є потерпілим, взяв ОСОБА_1 за руки та запитав у грубій формі, чи не вчили його перемикати світло фар. ОСОБА_2 сказав, що водій їхав з увімкненим дальнім світлом. ОСОБА_1 дістав пістолет та правою рукою показав його ОСОБА_2 . Потерпілий відійшов. Через декілька секунд ОСОБА_2 повернувся з дерев`яною штахетиною в руках та замахнувся нею щоб нанести удар ОСОБА_1 . У відповідь ОСОБА_1 вистрелив. Був один постріл. Після пострілу вони відразу поїхали.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 06.11.2020 приблизно в 21.00 год. вона перебувала в автомобілі чоловіка ОСОБА_1 разом з ним та ОСОБА_3 . Вони поверталися з м. Бар до дому. В с. Супівка, Барського району, Вінницької області, напроти них різко почав бігти неадекватний чоловік який махав руками. ОСОБА_1 звернув в бік, щоб його не збити та зупинився, опустив скло дверей автомобіля і запитав, у чому справа. ОСОБА_2 почав бити кулаками по машині потім руками взяв ОСОБА_1 за одяг на грудях та почав ним тріпати. ОСОБА_2 . В був бешений, знервований та п`яний. ОСОБА_1 дістав пістолет та правою рукою показав його ОСОБА_2 . Потерпілий відійшов. Через декілька секунд ОСОБА_2 повернувся з дерев`яною штахетиною в руках та замахнувся нею щоб нанести удар ОСОБА_1 . У відповідь ОСОБА_1 вистрелив. Був один постріл. Після пострілу вони відразу поїхали.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що 06.11.2020 ввечері вона разом з друзями святкували день народження в магазині с. Супівка Барського району. Вживали спиртні напої. ОСОБА_2 пішов раніше, пояснив що бажає відвідати дітей та йому вранці на роботу. Приблизно в 21.00 год. він зателефонував та попросив викликати швидку допомогу, пояснив що по ньому стріляли. Вони прибігли на місце пострілу, викликали поліцію та швидку допомогу. На місці нікого не було. Потерпілий тримався рукою за око. Він розповів, що їхала машина на дальньому світлі, опустилося скло та пролунав постріл. Біля нього на місці будь яких предметів, в тому числі схожих на дерев`яну палицю свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні дав показання, аналогічні свідку ОСОБА_5 .

Крім того, вина обвинуваченого повністю доведена зібраними у справі доказами, зокрема письмовими документами на які посилається сторона обвинувачення у справі та які безпосередньо досліджені судом:

- заявою ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення від 06.11.2020 у якій потерпілий зазначив обставини вчинення стосовного нього злочину ОСОБА_1 ;

- протоколом огляду місця події від 06.11.2020 та фототаблицею до нього, яким оглянуто та зафіксовано місце вчинення злочину, а саме місце здійснення пострілу ОСОБА_1 в бік ОСОБА_2

- протоколом додаткового огляду місця події від 26.12.2020 та фототаблицею до нього, яким оглянуто та зафіксовано місце вчинення злочину, а саме місце здійснення пострілу ОСОБА_1 в бік ОСОБА_2 на вулиці Грушевського, навпроти будинку №12. Оглядом встановлено та зафіксовано на фото наявність металевого та дерев`яного паркану з штахет, які на момент огляду розташовані у відповідному порядку. Відсутність чи пошкодження штахет не виявлено;

- протоколом огляду від 07.11.2020, яким оглянуто добровільно виданий ОСОБА_1 пневматичний пістолет марки «МР-654К Саl. 4.5 mm», яким обвинувачений здійснив постріл по ОСОБА_2 ;

- висновком судової експертизи зброї №395 від 20.11.2020, відповідно до якого пістолет не є вогнепальною зброєю, є пневматичним газобалонним пістолетом моделі «МР-654К». Пістолет придатний для стрільби.

- протоколом пред`явлення для впізнання від 24.12.2020, згідно даних якого ОСОБА_2 впізнав на фото №3 обвинуваченого ОСОБА_1 , який наніс йому тілесні ушкодження;

- висновком судово-медичної експертизи № 163 від 23.12.2020, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді наскрізної рани верхньої повіки лівого ока, проникаючого поранення лівої орбіти, контузії очного яблука, макулярного розриву, розриву судинної оболонки. Наявність сторонього тіла (пулі, дробу) в лівій орбіті. Вказана травма лівого ока не являлася небезпечною для життя в момент заподіяння, не супроводжувалася небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 дня) належить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Усі вище перераховані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог законів, не суперечать один одному, і є допустимими доказами в контексті ст. 86 КПК України. Фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, є доведеною. Наведені докази у провадженні суд вважає належними і допустимими. Клопотань про визнання доказів не належними чи не допустимими, учасниками судового провадження не заявлялося. Усі докази у їх сукупності є достовірними, та достатньою мірою підтверджують винуватість обвинуваченого в кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 122 КК України.

Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні, суд виходить з того, що обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 122 КК України є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Так, умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 122 КК України) з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками.

До того ж при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.

Суд приймає як належні та допустимі докази по даній справі покази потерпілого та свідків, протоколи огляду місця події, протокол пред`явлення для впізнання, та висновки експертиз, які між собою є взаємоузгодженими. Потерпілий як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду чітко вказав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень, який також не суперечить висновку судово-медичної експертизи.

Показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині наявності в руках у потерпілого ОСОБА_2 дерев`яної палиці чи штахетини, якою він намагався вдарити ОСОБА_1 , суд не приймає як доказ невинуватості обвинуваченого, оскільки такі показання є нелогічними, не послідовними, не узгоджуються та суперечать матеріалам кримінального провадження, отримані від свідків, які зацікавлені в результаті розгляду справи на користь обвинуваченого.

ОСОБА_1 та його захисник адвокат Невольчук С.П. вказують, що у діях обвинуваченого відсутній склад злочину, оскільки він захищався, діяв в межах необхідної оборони, та просять обвинуваченого виправдати.

Однак, посилання захисника на відсутність умислу в обвинуваченого на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, і що він лише оборонявся від нападу потерпілого, суперечать матеріалам провадження та не ґрунтуються на законі.

Згідно із ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Виходячи із фактичних обставин кримінального провадження судом встановлено, що в діях потерпілого ОСОБА_2 суспільно небезпечного посягання не було. Даних про те, що дії ОСОБА_1 були зумовлені з метою захисту від протиправних дій потерпілого, в матеріалах провадження немає. Отже, жодних об`єктивних даних про перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони в суді не встановлено.

Вказане доводиться протоколом огляду місця події від 06.11.2020 та протоколом додаткового огляду місця події від 26.12.2020, згідно даних яких на місці вчинення кримінального правопорушення, безпосередньо після його вчинення, не було виявлено предметів, схожих на дерев`яну палицю чи штахетину, на яку вказує обвинувачений. На місце здійснення пострілу ОСОБА_1 в бік ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 , додатковим оглядом встановлено та зафіксовано на фото наявність металевого та дерев`яного паркану з штахет, які на момент огляду розташовані у відповідному порядку. Відсутність чи пошкодження штахет не виявлено.

Доводи обвинуваченого про те, що він заподіював тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 з метою захисту від його дій, є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, так як об`єктивних причин у нього боятися потерпілого не було. Крім того, він знаходився в середині автомобіля, що унеможливлювало завдати йому удару палицею. Пояснення обвинуваченого щодо обставин події суд розцінює критично та сприймає їх як такі, що обрані як позиція для захисту з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.

З урахуванням зазначеного, суд вважає пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення доведеним і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який законодавцем віднесений до категорії середньої тяжкості;

- особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є інвалідом 3 групи, не працевлаштований, одружений, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставини, які пом`якшують обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставини, які обтяжують обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

З урахуванням відсутності пом`якшуючих чи обтяжуючих покарання обставин, враховуючи особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого ним діяння, зокрема, що обвинувачений вину не визнав, думку учасників судового розгляду щодо міри покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті, так як таке покарання буде належною карою для обвинуваченого за вчинене, достатнім для його виправлення і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Суд бере до уваги висновок досудової доповіді Мурованокуриловецького РС філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області від 16.02.2021 щодо обвинуваченого ОСОБА_1 де зазначено, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі не становить небезпеки для суспільства.

З урахуванням особи обвинуваченого, позиції прокурора та потерпілого щодо призначення покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та приходить до висновку про можливість виправлення останнього без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою і за доцільне вважає застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з покладанням обов`язків, визначених ст.76 КК України.

Потерпілим заявлено цивільний позов до обвинуваченого, в якому він просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 10938,58 грн., моральну шкоду у розмірі 120 000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Матеріальна шкода полягає у витратах на лікування. Як на спричинення обвинуваченим потерпілому моральної шкоди, останній посилається на те, що він пережив стрес, фізичний біль та дискомфорт через отриману травму ока та її наслідки, які спричинили втрату зору.

Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.

Згідно до ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В обґрунтування заявленої суми матеріальних збитків потерпілим надано квитанції на придбання лікарських засобів. Однак потерпілим не надано виписки із медичної карти, або рецептів лікаря, які б свідчили, що придбані лікарські препарати були призначені потерпілому. Тому суд вважає не підтвердженими належними та допустимими доказами заявлені витрати на лікування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Ч.3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого, судом було взято до уваги, що потерпілий зазнав сильного фізичного болю та душевних страждань, пов`язаних з ушкодженням його здоров`я, необхідністю відновлення попереднього стану здоров`я, у пережитих хвилюваннях, які були спровоковані внаслідок злочинних дій обвинуваченого.

Суд визнає, що у потерпілого відбулися вимушені зміни в житті, що полягають в істотному порушенні його звичайного порядку життя, оскільки він вимушений витрачати час та кошти на відновлення свого здоров`я та захист своїх прав у кримінальному провадженні.

Такі обставини свідчать про завдання потерпілому моральної шкоди в розумінні положень ст.23 ЦК України та згідно до вказаної норми матеріального права та ст.1168 ЦК України заслуговує відшкодування грішми за рахунок обвинуваченого.

При цьому слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи вимоги розумності, справедливості і співмірності завданої моральної шкоди, з огляду на ступінь та глибину моральних страждань потерпілого ОСОБА_2 , яких він зазнав внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, конкретних обставин справи, порушення нормального укладу життя, та матеріального становища обвинуваченого, суд знаходить можливим стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого в якості компенсації за заподіяну йому моральну шкоду грошову суму в розмірі 50 000 грн., що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

Щодо заявлених потерпілим витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу.

Частиною 2 ст. 120 КПК України передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.

Відповідно ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача адвокатом Глушком О.І. не надано договору на правову допомогу та розрахунок судових витрат, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу документально не підтверджені та не доведені, а тому в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат слід відмовити.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

По кримінальному провадженню проводилися судові експертизи експертами Вінницького

НДЕКЦ при МВС України у Вінницькій області. Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, за проведення вказаних експертиз склали 1307 грн. 60 коп., а тому, за вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають до стягнення на користь держави з обвинуваченого.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з однорічним іспитовим строком.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 11.11.2020 на тимчасово вилучене майно: пневматичний пістолет марки «МР-654К, cal.4.5 mm, № НОМЕР_2 », що поміщений до спеціального пакету Національної поліції України № SUD2100104; 7 металевих сферичних пульок, які поміщені до спеціального пакету Національної поліції України №№ SUD1142512 - скасувати.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, який перебуває на зберіганні в кімнаті речових доказів Відділення поліції №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області: пневматичний пістолет марки «МР-654К, cal.4.5 mm, № НОМЕР_2 », що поміщений до спеціального пакету Національної поліції України № SUD2100104; 7 металевих сферичних пульок, які поміщені до спеціального пакету Національної поліції України №№ SUD1142512 знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1307 грн. 60 коп. судових витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. завданої злочином моральної шкоди.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляції вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: