Вирок № 106148027, 09.09.2022, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа №712/10740/18

Провадження №1-кп/712/154/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кончиної О.І.

за участю секретарів Тимошенко Д.А., Марченко Т.В., Шаповал А.Ю.

прокурора Коломійця В.В.

захисника Ткач В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Майданецьке Тальнівського району Черкаської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у період з літа 2014 року по вересень 2018, перебуваючи в Україні, на території м. Донецьк, який протягом цього періоду підконтрольний представникам т. зв. «Донецької Народної Республіки» (ДНР), утвореної в квітні 2014 року у м. Донецьку, і яка, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичною організацією, бере участь у такій організації та сприяє її діяльності.

Відповідно до звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженого постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII; заяви Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленої постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VIII; заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленої постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII, «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» визначено терористичними організаціями.

Завідомо для ОСОБА_1 учасники ДНР на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, а також вчиненням інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміни меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення ДНР.

ОСОБА_1 усвідомлював, що вказана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно, з єдиним планом спільних злочинних дій.

На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.

При цьому на керівників та учасників силового блоку покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу представники політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їхньої діяльності, чим також забезпечують існування вказаної терористичної організації.

Терористична організація ДНР має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки: створення так званих органів державної влади ДНР та організація їх діяльності; видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади ДНР; організація та проведення незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення ДНР; проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації ДНР з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України; організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням «Луганська народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України; налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності ДНР, дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойового блоку ДНР для забезпечення їх протиправної діяльності; забезпечення учасників ДНР транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

На учасників силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов`язки: систематична організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції; з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників ДНР, озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями; створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності; вербування нових учасників до складу силового блоку ДНР та керівництво їхніми діями; захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області; скоєння терористичних актів та диверсій на території України; захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності; викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні; силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення ДНР, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд; вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25.05.2014 позачергових виборів Президента України на території Донецької області; організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.

13.04.2014 Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення АТО визначені території Донецької та Луганської областей - з 7 квітня 2014 року.

Так, ОСОБА_1 , понад 20 років мешкаючи та працюючи у м. Донецьку, в органах Державної міграційної служби України, з літа 2014 року, зрадивши присязі державного службовця, перейняв ідеї, якими керується терористична організація ДНР, та вступив до лав терористичної організації «ДНР», де очолив сектор міграційної служби Пролетарського РВ ГУ МВС ДНР. З червня 2018 року ОСОБА_1 обіймає посаду начальника відділу міграційної служби у Донецькому ГУ МВС ДНР.

На вказаних посадах ОСОБА_1 , маючи спеціальне звання майор, згідно своїх посадових обов`язків організовує роботу підлеглих співробітників органів міграційної служби ГУ МВС ДНР, забезпечує документування мешканців регіону паспортами псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка», реєстрацію громадян за їх місцем проживання та спільно з іншими працівниками т.зв. «поліції ДНР» здійснює патрулювання м. Донецьк, чим бере участь у терористичній організації «ДНР» та сприяє діяльності незаконних збройних формувань, які діють на тимчасово окупованій території Донецької області. Обвинувачений ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду кримінального провадження, шляхом публікації повістки у засобах масової інформації загальнодержавної сфери у виданні «Урядовий кур`єр»

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України ухвалою суду від 15.06.2022 призначено спеціальне судове провадження.

Належний захист прав обвинуваченого було забезпечено участю захисника, як на досудовому слідстві так і в суді, що свідчить про те, що права обвинуваченого в ході досудового слідства, а також у судовому засіданні порушені не були.

При цьому, суд вважає, що розглянуте кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Будь яких істотних порушень КПК України, під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України підтверджується зібраними по справі доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні судом в повному обсязі, а саме:

- даними протоколів огляду від 12.01.2018, 18.05.2018, відповідно до яких за результатами огляду сторінки сайту «АДМИНИСТРАЦИЯ ГОРОДА ДОНЕЦКА», було встановлено, що у оприлюдненій статті в числі осіб, які здійснювали вручення документів був присутній начальник сектору міграційної служби Пролетарського районного відділу майор поліції ОСОБА_1 , на сторінці « Информация о работе раойнных отделов миграционной службы в Донецке» оприлюдненого інформацію щодо розташування, контактів, графіку роботи, перелік послуг, даних про керівників районних відділів міграційної служби в м. Донецьк, зокрема зазначено в графі Пролетарський РО МС керівник ОСОБА_1 . Під час огляду сайту «МИРОТВОРЕЦЬ» та сайту «СТОПТЕРОРИЗМ» було встановлено, що на ній оприлюднена інформація стосовно ОСОБА_1 ;

- даними протоколу за результатими проведення оперативно - технічного пошукового заходу за СОКР № 160 від 01.02.2018 у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_1 та здійснено огляд оптичного диску від 31.01.2018 №2890 з легалізованими матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_1

- даними листа від 26.03.2018 відповідно до якого у ході оперативно - службової діяльності було встановлено телефон та фактичне проживання родичів ОСОБА_1 (батька ОСОБА_3 );

- даними рапорту № ЗМРВ /75 від 11.05.2018, з якого вбачається, що під час розмови з батьком ОСОБА_3 , останній повідомив, про перебування ОСОБА_1 у м. Донецькі, де працює у паспортному столі та до його обов`язків входить саме видача паспортів мешканцям м. Донецька.

- даними протоколу огляду від 18.05.2018, відповідно до якого, під час огляду оптичного диску В3131VD09161486LH при прослуховуванні аудіо файлу було встановлено про хід бесіди ОСОБА_3 та його розповідь про сина ОСОБА_1 , який після закінчення навчання залишився працювати у м. Донецьку, участі у бойових діях не бере та наразі обіймає посаду начальника паспортного столу;

- даними протоколу огляду від 17.02.2018 під час огляду Інтернет - ресурсу «Миротворець» була виявлена інформація про ОСОБА_1 ;

- даними протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів від 07.08.2018 та опису відповідно до яких на підставі ухвали слідчого судді від 10.07.2018 записано на оптичний диск інформацію щодо телефонного номеру НОМЕР_1 ;

- даними протоколу огляду оптичного диску № GD-18-07316/КІ від 08.08.2018, в ході якого було переглянуто інформацію та встановлено користувачем номеру телефону НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , який у період з 06.08.2018 по 10.07.2018 перебував у м. Донецьк;

- даними документа - листом ВЧ НОМЕР_2 від 06.06.2018 № 313/3/3951, щодо надання інформації про ОСОБА_1 , який є керівником та співробітником МВС «ДНР».

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім уже тих, що заявлялися, не надійшло.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав розглянути кримінальне провадження і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.

Відповідно до ст. 297-1 ч. 2 КПК України передбачено порядок проведення досудового слідства по окремим статтям КК України, зокрема за ч. 1 ст. 258-3 КК України, за якими обвинувачується ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України доведена в повному обсязі.

Всі докази, досліджені безпосередньо судом, в даному кримінальному провадженні є належними та допустимими доказами, оскільки були отримані в порядку, передбаченому КПК України і у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, викладених у даному вироку, так як є послідовними,узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість та у сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 , маючи спеціальне звання майор, згідно своїх посадових обов`язків організовує роботу підлеглих співробітників органів міграційної служби ГУ МВС ДНР, забезпечує документування мешканців регіону паспортами псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка», реєстрацію громадян за їх місцем проживання та спільно з іншими працівниками т.зв. «поліції ДНР» здійснює патрулювання м. Донецьк, з 2014 року діючи умисно, достеменно усвідомлював , що «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входять до силового блоку терористичних організацій «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вищевказаних терористичних організаціях. Вказаними діями він бере участь у терористичній організації «ДНР» та сприяє її діяльності на тимчасово окупованій території Донецької області.

До такого висновку суд дійшов із того, що поняття терористичної організації визначено в Законі України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року, і відповідно до цього Закону, це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції від 28 вересня 2001 року № 1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації з спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Діяльність «ДНР» як терористичної організації підтверджується зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 року № 129-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленої постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 року №145-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подалання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 року №337-VIII, в яких «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.

Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції від 28 вересня 2001 року № 1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації з спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23.12.2005 року № 13 утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації, то відповідно до п.13 вказаної постанови Пленуму вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

При цьому, під час судового розгляду справи, суд враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_1 усвідомлював, що «ЛНР» «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичних організацій «ЛНР» «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вищевказаних терористичних організаціях.

Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.

Отже, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за обставин, викладених у даному вироку знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 258-3 КК України, як умисну участь у терористичній організації та сприянні її діяльності.

Суд, при призначенні ОСОБА_1 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України, про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

На підставі викладеного, призначаючи покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 65 КК України, суд, враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, який мав місце в умовах складної суспільно-політичної обстановки в Донецькій області та мав суттєвий вплив на охорону державної і громадської безпеки у цих регіонах держави, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, суспільна небезпека яких полягає у порушенні безпечних умов життєдіяльності, безпеки життя, здоров`я, власності широкого та невизначеного кола осіб та безпеки інших цінностей суспільства, особу винного, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого та приходить до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій ч. 1 ст. 258-3 КК України з конфіскацією майна, оскільки, з урахуванням вказаних обставин, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 неможливе без ізоляції його від суспільства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з часу, коли він буде фактично затриманим.

Речові докази, а саме оптичні диски DVD-R, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

Виконання вироку покласти на Управління СБУ в Черкаській області.

Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О.І.Кончина