Вирок № 106143676, 08.09.2022, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 447/2393/19

Провадження № 1-кп/456/41/2022

ВИРОК

іменем України

08 вересня 2022 року місто Стрий

Колегія суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Шрамка Р. Т. ,

суддів: Бораковського В.М.,

Янів Н.М.,

з участю секретаря: Балабанська О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальне провадження №12019140250000155 від 16.04.2019 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солонів Радилівського району Рівненської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого 13.07.2016 Стрийським міськрайонний судом Львівської області за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, судимість якого не знята та не погашена,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора: Налапшої І.М.,

захисника: Ощипок В.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 , -

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_1 , 15.04.2019, близько 20 год. 40 хв., перебуваючи по АДРЕСА_3, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, маючи умисел на вчинення нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, одягнувши капюшон куртки на голову, з метою запобігання свого викриття з сторони потерпілої, підстеріг ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у той час, коли вона стояла на сходовій клітці та відчиняла вхідні двері до своєї квартири АДРЕСА_3 , після чого, коли вона відчинила вхідні двері у квартиру, умисно завдав декілька ударів невстановленим тупим предметом в тім`яну та потиличну ділянку голови, внаслідок чого, згідно висновку судово-медичної експертизи № 345 від 07.06.2019 ОСОБА_2 отримала відкриту черепно-мозкову травму середнього ступеня, перелом кісток склепіння черепа справа, забій головного мозку, епідуральний крововилив справа, лівобічна субдуральна гематома, травматичний субарахноїдальний крововилив, назогемолікворемія, забійна рана тім`яної ділянки справа, двобічні навколоорбітальні гематоми, наявність гематом в тім`яній та потиличній ділянці, рубець в тім`яній ділянці - слід загоєної рани та синець в потилично-шийній ділянці. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмета, могли виникнути 15 квітня 2019 року. Травма голови у вигляді перелому кісток склепіння черепа з забоєм головного мозку, крововиливами під м`яку та між м`якою і твердою оболонками, з накопиченням крові під твердою оболонкою головного мозку з наявністю «гематом» та рани на голові відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення. Внаслідок заподіяння вищевказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_2 впала на підлогу своєї квартири. У подальшому, ОСОБА_1 , скориставшись безпорадним станом ОСОБА_2 , погрожуючи фізичним насильством, зняв з її пальця каблучку, виготовлену із сплаву металу на основі золота 585 проби, вагою 2 грами, ринковою вартістю, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 9/599 від 28.08.2019, 2055 грн. 68 коп. та заволодів нею, після чого, заволодів жіночою чорною сумкою, в якій знаходилися: кілограм яблук, хліб, гаманець - що для потерпілої матеріальної цінності не становлять, мобільний телефон «Nokia», серії « НОМЕР_1 », чорного кольору, ринковою вартістю, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 9/599 від 28.08.2019, 299 грн. 66 коп., із SIM - картою, на рахунку якої було 125 гривень, механічний тонометр марки «Microlife», ринковою вартістю, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 9/599 від 28.08.2019, 276 грн. 00 коп., грошові кошти в сумі 150 гривень. Побоюючись за своє життя та сприймаючи фізичне насильство як реальну загрозу своєму життю, потерпіла ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_1 зняла з себе та віддала ОСОБА_1 сережки, виготовлені із цирконію, вагою 1,5 грама, вартістю 150 гривень. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 безпідставно зайшов у приміщенні кімнати зазначеної квартири, звідки з шафи відкрито викрав гаманець, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 2000 гривень, 9 купюрами по 200 гривень та 2 купюрами по 100 гривень. Після цього, ОСОБА_1 покинув приміщення квартири в невідомому напрямку, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 5056 грн. 34 коп..

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров?я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вищезазначене кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров?я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину заперечив та показав, що даного злочину не вчиняв і вся справа є сфабрикованою. 15.04.2019 опівдні, він приїхав в м.Миколаїв та пішов у перукарню де мав намір постригтися, але було зайнято і не було місць. Поряд знаходяться гральні автомати і ломбард. Перед тим з дому взяв золотий ланцюжок і заніс в ломбард, є квитанція. Потім пішов на гральні автомати де провів час близько години. Під час того відлучався в перукарню де постригся і знову повернувся на гральні автомати де провів час приблизно до 19 години де зустрів ОСОБА_3 .. Потім вийшов і в той час подзвонила мама і спитала коли повернуся на що відповів, що ще трохи прогуляється. Гуляв від Божої матері (парку де ломбард в сторону площі, і в сторону площі до першої школи, зайшов в парк і повернувся на зупинку з наміром їхати додолму. На зупинці зустрів ОСОБА_3 з яким повернулися на гральні автомати. Це було біля 21.45 - 22 год. і через 10-15 хв. прийшли працівники поліції. В приміщенні гральних автоматів було близько 10 осіб, яких поліція забрала у райвідділ. Коли вели в поліцію здивувався, що ведуть в приміщення дільничних інспекторів.

Під час перебування в цьому приміщенні ОСОБА_6 шарпав і бив також бив ОСОБА_3, прізвища не знає. В той час зняли куртку і був тільки у футболці. До 3 години був в приміщенні дільничних інспекторів, а потім завели до оперативних співробітників і закрили у внутрішньому дворику, де знаходився приблизно до 4 години, а потім повели до слідчого. Промерз бо було холодно і мінусова температура.

Попросив викликати швидку бо заніміли руки, просив викликати швидку та захисника однак, слідчий вимоги проігнорував і тільки в 7 годині викликали швидку і захисника. Інший затриманий дав свою джинсову куртку щоб я зігрівся.

Коли привели понятих то принесли речі і поклали на підлогу в тому числі куртку і своєї куртки не бачив з 22 години вечора.

Потім почалися слідчі дії.

З ОСОБА_3 просто знайомий, конфліктів не було. Що робив ОСОБА_3 на гральних автоматах не знає.

Оскільки на даний час знає де місце злочину, то найближче до місця злочину був за 400м. і там біля школи є камери і чому працівники поліції не взяли записи йому не зрозуміло. Паспорт ОСОБА_8 знайшов на зупинці в с.Липівка.

Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Незважаючи на заперечення своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , суд вважає, що факт скоєння ним правопорушення та винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України підтверджується наступними доказами, які суд, керуючись законом, оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, потерпіла ОСОБА_2 , приведена судом до присяги, показала, що проживає в квартирі АДРЕСА_3 , в той день 15.04.2019, вона була в аптеці, яка знаходиться в її будинку, де придбала таблетки, потім пішла в магазин «Апельсин», де купила продукти, скільки часу це зайняло не пам?ятає. Дана подія відбувалась близько 9 год. вечора. На гральних автоматах ніколи не грала. Бачила в аптеці особу чоловічої статі, яка вже там була і стояла та щось розглядала та вийшла з аптеки перед нею і вважає, що подальшому ця особа на неї і напала. Вона проживає на четвертому поверсі і можливо обвинувачений слідкував за нею, можливо чекав на неї і був на 5 поверсі, бо щоб за нею хтось йшов, вона не чула. Поставивши сумку на підлогу, нагнулася і відкрила двері в квартиру і відчула, що її вдарили по голові і нападник завів її до квартири, де її підтримував і вона бачила близько його лице. По обличчі текла кров, але звідки текла кров чи з носа, чи з вуха, чи з голови сказати не може.

Нападник був одягнутий у темну куртку, ні сіра, ні чорна, довжиною трохи вище пояса, з капюшоном на голові, але обличчя не було закрито, трохи був закритий рот, був в штанах. Він був худий, ніс довгий. Під час нападу хотів зняти з неї кульчики, але вона сказала, що він розірве вуха і самостійно на його вимогу, зняла кульчики, також обвинувачений зняв у неї обручку та забрав мобільний телефон «Нокіа», який був в кишені куртки і який їй ніхто не повернув. Під час цього нападник тримав в руці камінь білого кольору. Нападник забрав в неї з квартири ще 2000 грн., де 1800 грн. були купюрами по 200 грн., а дві купюри по 100 грн., гроші були в шафі, які він швидко знайшов, також в сумці було 150 грн. Коли нападник відволікся, вона вибігла на балкон та прикрила за собою двері і він їх не міг відкрити і втік. Після нападу на неї, швидку викликала її сусідка. Вона пробула в лікарні тиждень в Миколаєві, а потім ще два місяці в м. Львів. Особу, яка напала на неї вона впізнала по обличчю і голосу. Коли їй принесли поліцейські фото для впізнання, в кількості чотирьох фотографій, вона серед них одразу впізнала обвинуваченого. Нападник був у темній куртці з капюшоном на голові, одягнутий в штанах. Він був худий, ніс у нього був довгий. Слідчий проводив очну ставку з нападником і вона одразу його впізнала по лиці і по голосу. Її син знаходиться за кордоном і на час вчинення злочину також був за кордоном. Просить обвинуваченого покарати.

Свідок ОСОБА_9 , приведений судом до присяги, показав, що є слідчим Миколаївського РУП з лютого 2018 року. На час вчинення правопорушення був в.о. керівника СВ Миколаївського ВП. 15.04.2019, йому дізнавачем ОСОБА_10 було повідомлено, що вчинено злочин - розбій, де потерпіла ОСОБА_2 повідомила про тілесні ушкодження та про те, що в неї зняли сережки, викрали гроші. Це тяжкий злочин, тому він, як керівник виїхав на місце по вул. Д.Галицького. Слідчий проводив огляд місця події. Слідчий все зафіксував і завершив. Відпрацьовувались всі особи, хто міг вчинити злочин та було встановлено, що до цього може бути причетний ОСОБА_1 ОСОБА_10 прийняв рішення затримати ОСОБА_1 . При затриманні він був присутній і здійснював відеофіксацію. В даному кримінальному провадженні була створена слідчо-оперативна група, в якій він був призначений старшим групи. В даному провадженні ним призначалася експертиза. Оскільки в потерпілої були тяжкі тілесні ушкодження, тому була проведена перекваліфікація кримінального правопорушення. ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід, оскільки було встановлено, що саме він вчинив злочин та вручено обвинувальний акт. Він особисто спілкувався з потерпілою, коли її у швидкій везли в лікарню і первинні пояснення він відбирав у неї відповідно до Закону України «Про національну поліцію», тобто проводив опитування. Після затримання ОСОБА_1 , в поліцію його не доставляв. Захисник прибув о 7 ранку і тоді почали допит. Він самостійно малював кут антени, за місцезнаходженням телефонів. Обвинуваченому пропонувалося добровільно надати зразки крові однак, він відмовився і яким чином відбиралися зразки біологічного походження, вказано в протоколі.

Свідок ОСОБА_11 , приведена судом до присяги, показала, що працює слідчим Миколаївського ВП №2. Будучи включеною в групу слідчих, вона проводила допит свідка, огляд речових доказів, проводила слідчий експеримент. 16.04.2019 вона проводила огляд речей - куртки, на якій були сліди РБК, яку отримала від працівників поліції, де проводила огляд не пам?ятає. При цьому ОСОБА_1 присутній не був. При огляді куртки, вказувати, звідки отримано предмет не потрібно. Хто був присутній при огляді, не пригадує, а щодо дзвінка, здійсненого з телефону вилученого у ОСОБА_1 на наступний день, повідомила, що випадково могли натиснутись клавіші телефону. Після огляду предметів, все було упаковано згідно зі ст.223 КПК, де не передбачено вимоги, щодо понятих. Просто є бланки які використовуються. Також нею проводився слідчий експеримент з неповнолітнім ОСОБА_3 16.04.2019. Хто дав доручення на огляд речей не пригадує, можливо це було на нараді.

Свідок ОСОБА_13 , приведений судом до присяги, показав, що є дізнавачем Миколаївського ВП №2. 15.04.2019 він був у складі СОГ. О 21 год. поступило повідомлення на 102 про те, що до потерпілої прийшла її сусідка і та сказала, що невідома особа нанесла їй тілесні ушкодження, зняла сережки, забрала телефон, проникла в квартиру і викравла 2000 грн. Коли СОГ прибули на місце, потерпілій надали медичну допомогу. При проведенні огляду місця події, були присутні експерти, вилучено сліди РБК, сліди ПХР з матеріалом. По дорученню, оперативні працівники встановили осіб, потім доставили особу по рапорту. Після затримання ОСОБА_1 , в нього на верхньому одязі на лівому рукаві куртки були виявлені сліди РБК. Він особисто складав протокол затримання. В подальшому в ОСОБА_1 було вилучено верхній одяг, який був запакований і опечатаний, при цьому здійснювалась відеофіксація. Потім провели процесуальні дії. З потерпілою на час проведення огляду він не спілкувався. В подальшому потерпіла показала, що обвинувачений питав де гроші, і вона йому про це сказала, що гроші в шафі. Потерпіла говорила, що обвинувачений спустився зверху. Чи брались лабораторні зразки, не пригадує. В чому саме обвинувачений був одягнутий, не пригадує і де обвинувачений перебував з 02 год. до 07 ранку не знає. Огляд вилучених речей проводили інші слідчі з СОГ. Він особисто бачив на куртці сліди РБК.

Свідок ОСОБА_14 , приведений судом до присяги, показав, що працював в 2019р. в «Космолоті». ОСОБА_1 знає тільки візуально. Минуло багато часу. 15.04.2019 ОСОБА_1 був на гральних апаратах, особливо нічого пригадати не може. ОСОБА_1 витрачав дрібні купюри.

Свідок ОСОБА_15 , приведена судом до присяги, показала, що працювала в «Космолоті» на гральних апаратах з обміну грошей. Обвинуваченого знає візуально. В той день, можливо ОСОБА_1 і був, точно не пригадує. Вона бачила обвинуваченого з ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 завжди грав на ставках по 50, 100 і 200 грн.

Свідок ОСОБА_16 , приведена судом до присяги, показала, що з обвинуваченим у неї робочі стосунки, потерпілу вона не знає. 15.04.2019 ОСОБА_1 приходив до залу з автоматами та купував квитки. Чи того дня був цілий час у залі, чи відлучався, чи з ним ще хтось був, не пригадує. ОСОБА_1 переважно був сам, розраховувався по 50, 100 грн. За день програвав 100-150 грн.

Неповнолітній свідок ОСОБА_3 , приведений судом до присяги, в присутності представника служби у справах дітей Михайлишин Г.І., майстра виробничого навчання ОСОБА_17 , показав, що 15.04.2019 прийшов в зал гральних автоматів. Зайшовши в зал, він побачив, що там знаходиться ОСОБА_1 , який грав на автоматі. Через декілька хвилин в дане приміщення гральних автоматів зайшла візуально знайома йому жінка старшого віку, яку він знає, як таку, що продає на ринку чебуреки. Її він бачив неодноразово. Дана жінка також почала грати на гральних автоматах. Оскільки він знайомий із ОСОБА_1 , то присів біля нього, і спостерігав за його грою на автоматах. Під час спілкування з ОСОБА_1 , той сказав, що має гроші в розмірі біля 2300 гривень, які він отримав в ломбарді за заставу золотих виробів своєї матері, які він в неї взяв без її дозволу. Він грав без зупинки. Він помітив, що під час того, як старша жінка грала на гральних автоматах, в тому приміщені біля нього, то ОСОБА_1 уважно слідкував за грою даної жінки. Коли в ОСОБА_1 закінчились грошові кошти на рахунку в автоматі, то він витягнув шкіряний гаманець чорного кольору, і він побачив, що в гаманці знаходяться грошові кошти номіналом 100 та 50 гривень. В цей час дана жінка, котра грала поруч, почала збиратись для виходу із гральних автоматів та зняла грошові кошти. ОСОБА_1 пішов за нею слідом. При виході із гральних автоматів, ОСОБА_1 віддав йому свій мобільний телефон. Приблизно о 22 год., через дві години, на мобільний телефон, який належить ОСОБА_1 , подзвонив хтось, він підняв слухавку, і до нього звернувся чоловік, який сказав, що ОСОБА_1 чекає на нього на автоматах, що знаходяться навпроти відділення поліції. Тоді він пішов у те приміщення гральних автоматів, де побачив, що ОСОБА_1 грає за одним із автоматів. Він віддав телефон ОСОБА_1 , так як той сказав йому, і присів поруч. Коли він сидів поруч із ОСОБА_1 , то ОСОБА_1 йому тихо сказав, що вдарив жінку і забрав гроші. Так, як вони перебували в приміщенні тих гральних автоматів, то ОСОБА_1 витягнув свій гаманець, і поклав його біля себе. В цьому гаманці він побачив велику кількість грошових купюр номіналом по 200 гривень. Пояснив, що вони були на автоматах біля поліції, приблизно годину часу. Протягом цього часу ОСОБА_1 грав на автоматі, і чи програвав, чи ні, йому не відомо. Після певного часу в приміщення гральних автоматів зайшли працівники поліції, і в подальшому всіх було запрошено у Миколаївське відділення поліції.

Свідок ОСОБА_20 , приведена судом до присяги, показала, що є сусідкою потерпілої, обвинуваченого не знає. В квітні 2019 року ввечері готувала вечерю та почула стук у двері. Сусідка, увійшла в розхристаному одязі і сказала, що її вдарили по голові, вимагали гроші і тому вона викликала поліцію. Зі слів сусідки їй відомо, що особа зайшла до квартири, вдарила її по голові та забрала гроші. Скзала, що нападник був високий, худий з капюшоном на лиці, знизу гольф. В потерпілої була розбита голова, на одязі були краплі крові. На підлозі також були краплі крові. Потерпіла живе сама, син живе в іншому місті. Вона також викликала потерпілій швидку.

Свідок ОСОБА_21 , приведена судом до присяги, показала, що з обвинуваченим не знайома, потерпілу не знає і в залі ігрових автоматів її не бачила, дат та годин не пам?ятає. Працювала касиром в «Спортлото». Ввечері зайшов ОСОБА_1 , чи підходив до каси, не знає. Згодом ввечері прийшли працівники поліції та вивели обвинуваченого. В залі камер немає, встановлено муляжі. ОСОБА_1 до них приходив приблизно один раз на тиждень, але є ще інші зміни, тому за ці зміни вона нічого не може сказати. За межі України вона не виїжджала, бо має малу дитину.

Свідок ОСОБА_23 , приведений судом до присяги, показав, що з обвинуваченим вони добре знайомі, потерпілу він не знає. Працював на касі в «Ельдорадо». ОСОБА_1 його знайомий. ОСОБА_1 попросив допомогти, щоб здати в ломбард фотоапарат. Йому потрібен був його паспорт. Квитанцій ніяких не підписував. Що за фотоапарат не бачив. ОСОБА_1 не пояснив, чому так треба зробити.

Свідок ОСОБА_24 , приведений судом до присяги, показав 15.04.2019, біля 21 год., начальник сектору ОСОБА_25 повідомив про розбійний напад на ОСОБА_2 та прикмети особи, яка вчинила даний злочин. Він з працівниками поліції почали шукати особу. Працівником поліції ОСОБА_26 був виявлений ОСОБА_1 , який підходив по опису (одяг, статура, худорлявий, високий) і його запросили в поліцію. Під час запрошення в поліції на куртці ОСОБА_1 було виявлено сліди РБК, подібні на кров. Були також інші особи, і міг бути ОСОБА_3 , але ОСОБА_1 найбільше підходив під опис нападника. ОСОБА_1 зняв куртку і пробував затирати слід на рукаві від РБК. Жодного насильства щодо нього не застосовувалось. Чи був записаний ОСОБА_1 в книгу відвідувачів відділу не пам?ятає. В ході спілкування із ОСОБА_1 , він зняв куртку. При затриманні ОСОБА_1 казав, що мав при собі можливо 2000 грн.

Свідок ОСОБА_25 , приведений судом до присяги показав, що працює начальником сектору кримінальної поліції та з обвинуваченим не знайомий. 15.04.2019 від чергового біля 21 год. поступило повідомлення про розбійний напад, було вказано опис особи. Він подзвонив всім працівникам. Вони розділились і почали шукати. Через деякий час, ОСОБА_24 з ОСОБА_26 запросили в РВ можливо особу нападника ОСОБА_1 .. В каб. 25 він побачив ОСОБА_1 , де з ним спілкувався ОСОБА_26 . Потім його відвели до слідчого. Зі слів ОСОБА_24 він дізнався, що на куртці в ОСОБА_1 були сліди крові. Обвинуваченого ніхто не бив.

Свідок ОСОБА_27 , приведений судом до присяги показав, що ввечері 15.04.2019 після роботи йому подзвонили про збір особового складу поліції. Він прибув на місце події, де були вже працівники поліції. Він побачив ОСОБА_1 в РВ в кабінеті, де роздруковують бланки. В кабінеті був ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 та інші. Обвинувачений сидів на кріслі та тримав куртку під рукою.

Свідок ОСОБА_28 , приведена судом до присяги, показала, що є мамою ОСОБА_1 . Того дня, коли вона виходила з хати, син був вдома. В день коли затримали сина, він здав в ломбард її ланцюжок та фотоапарат дочки, ланцюжок взяв без дозволу. На другий день подзвонили і сказали, що ОСОБА_1 затриманий, між 9-10 год. ранку. Коли вона приїхала в поліцію, ОСОБА_1 був у футболці на довгий рукав. Одяг його забрали на експертизу, оскільки на ньому були п?ятна крові. Був обшук у квартирі через 3-4 місяці після злочину.

Свідок ОСОБА_26 , приведений судом до присяги, показав, що працює заступником начальника Миколаївського РВ. Цього дня, 15.04.2019 ввечері він повертався додому і о 21 год. йому повідомили, що відбувся злочин і опис можливого нападника. Він повернувся на роботу та було встановлено порядок дій. На місці вчинення злочину він не був. Почали відпрацьовувати гральні автомати. В зал гральних автоматів вони зайшли близько 22-23 год., в залі було 8-9 осіб. Там був виявлений ОСОБА_1 , куртка була у нього на колінах, на рукаві була пляма. В ОСОБА_1 був гаманець, в якому було приблизно 2000 грн., купюрами по 50, 100, 200 грн., ОСОБА_1 в подальшому було запрошено до відділу поліції у відділ превенції. При проведенні процесуальних дій він присутнім не був.

Свідок ОСОБА_29 , приведений судом до присяги показав, що з обвинуваченим в нього товариські відносини, точної дати та години не пригадує, ОСОБА_1 телефонував йому у вечірній час 20-21 год., було два дзвінки з номеру свідка НОМЕР_2 , про що говорили не пам?ятає.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.04.2019 (том 2 а.с.190), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що о 21 год. 05 хв., у гр. ОСОБА_2 , було відібрано заяву, в якій потерпіла ОСОБА_2 повідомила про обставини вчинення кримінального правопорушення та опис можливого нападника.

Згідно рапорту помічника чергового СРПП №2 Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області від 16.04.2019, (том 2 а.с.189), 15.04.2019 о 20:58 надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 15.04.2019 о 20:58 в АДРЕСА_3 , заявниця повідомила, що до неї звернулась сусідка і повідомила про те, що її вдарив по голові невідомий, зняв золоті сережки і заволодів гаманцем. Заявниця повідомила, що невідомий чоловік високого росту, близько 188, з капюшоном, в темного кольору одежі, худої тілобудови.

Згідно наказу начальника Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області від 16.04.019 №60 (том 3, а.с.76), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що у кримінальному провадженні №12019140250000155 від 16.04.2019 створено слідчо-оперативну групу у складі службових осіб СВ, СКП, СППП Миколаївського ВП, а саме: заступника начальника - начальника СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області - Гулія М.М., т.в.о. заступника начальника СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Родич Т.С., слідчого Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Дубровного М.І., слідчого Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Волчанського М.І., слідчого Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Якимів Н.М., слідчого Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Охабську І.Я., слідчого Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Пінкевич Р.Р., начальника СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Жук Р.С., оперуповноваженого СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Мечержак О.В., старшого оперуповноваженого СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Дмитречко І.М., оперуповноваженого СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Ярошевського В.В., оперуповноваженого СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Купчак Н.М., оперуповноваженого СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Ляшкевич М.В., начальника СППП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Венгера В.І., старших та дільничних офіцерів поліції СППП Миколаївського ВПГУНП у Львівській області, в повному складі.

Згідно протоколу затримання, підозрюваної особи у вчиненні злочину від 16.04.2019 (том 2 а.с.212-216), вбачається, що ОСОБА_1 затримано о 02 год. 30 хв. 16.04.2019, в порядку ст. 208 КПК України.

Згідно протоколу огляду місця події від 15.04.2019 з фототаблицями, (том 2 а.с.191-210), дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що місцем події вчинення кримінального правопорушення є квартира по АДРЕСА_3 . Під час проведення огляду місця події виявлено та вилучено два сліди рук із поверхні вхідних дверей та 1 слід рук з поверхні шафи у кімнаті, вирізка РБК з поверхні килима у коридорі, 7 ПЛС зі слідами рук з поверхні коробки дверей у коридорі, 1 ПЛС зі слідами рук з поверхні шафи.

З протоколу огляду речей від 16.04.2019 (том 3 а.с.26-32), розпочатого о 09 год. 50 хв., закінченого о 10 год. 50 хв., дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що слідча СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Охабська І.Я. провела огляд предметів із застосуванням технічного засобу - відеокамери. З вказаного протоколу вбачається, що під час огляду виявлено спец пакет №3428594, який опечатаний герметично, забезпечує збереження вмістимого. На пакеті знаходяться пояснювальні написи, підписи понятих, слідчого. При огляді вмісту пакету виявлено: мобільний телефон марки «Нокія», моделі «311», ІМЕІ: НОМЕР_3 , з сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар», з номером абонента НОМЕР_4 . В телефоні в папці «усі дзвінки» міститься вхідний та вихідний дзвінок до абонента № НОМЕР_5 , також є вхідні і вихідні дзвінки від абонента «ОСОБА_32», з номером телефону НОМЕР_6 , пропущений дзвінок від абонента «ІНФОРМАЦІЯ_9.», з номером НОМЕР_7 , містяться вхідні дзвінки від абонента «ІНФОРМАЦІЯ_12» № НОМЕР_8 , «ІНФОРМАЦІЯ_13 № НОМЕР_9 », ІНФОРМАЦІЯ_10/№ НОМЕР_2 , «ІНФОРМАЦІЯ_11» № НОМЕР_10 , «ІНФОРМАЦІЯ_7», № НОМЕР_11 , «ІНФОРМАЦІЯ_8» № НОМЕР_12 , вхідні дзвінки від абонента з номером НОМЕР_13 . Також всередині знаходиться чоловічий гаманець чорного кольору, всередині із шкіри жовтого кольору, розміром 9x12 см, торгової марки «Tods», паспорт громадянина України виданий на ім`я ОСОБА_30 , карта банку Приват Банк № НОМЕР_14 , дисконтна карта «НОМЕР_15 , дисконтна карта «НОМЕР_23, карта банку Ощад Банк № НОМЕР_16 , квитанція до договору № 02019437, квитанція до договору № 02019267, грошові кошти: купюри номіналом по 200 гривень кожна, в кількості сім штук, з номерами СБ 9401283, СБ 9401285, СБ 9401288, СБ 9401287, СБ 9401282, СБ 9401284, СБ 9401286, грошові кошти номіналом по 100 гривень в кількості п`ять штук, з номерами: УМ 3775529, УМ 2636823, УП 9014587, КУ 6902497, ЗГ 6274651, грошові кошти номіналом по 50 гривень, в кількості чотири штуки, з номерами купюр: СЖ 5631287, УА 1888572, ТЕ 8977412, УН 2309716, грошові кошти номіналом по 20 гривень, в кількості чотири штуки, з номерами: ТЖ 5486739, ТЛ 8900453, ЧВ 8649081, ЧВ 7013643, грошові кошти номіналом по 10 гривень, в кількості чотири штуки, з номерами купюр: ЦС 4074593, ЦИ 0443825, ХГ 0730260, ХЗ 0858127, грошові кошти номіналом по 2 гривні, в кількості сім штук, з номерами купюр: СИ 3249902, СЗ 2444334, СД 1035230, СБ 1370205, КА 1326796, ТЄ 7195780, СЕ 8582189, грошові кошти номіналом по 1 гривні, в кількості три штуки, з номерами купюр: РГ 1150378, РБ 4648715, УЙ 5306311. Після огляду гаманець, пластикові картки та усі гроші, мобільний телефон поміщено в спецпакет № 3428594, який внизу прошито та опечатано бірками з пояснювальними написами, підписом та відтиском печатки «Для пакетів Миколаївське відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головне управління Національної поліції у Львівській області». Картонна коробка опечатана бірками з пояснювальними написами, підписами та відтисками мастичних печаток «Для пакетів Миколаївське відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головне управління Національної поліції у Львівській області». Коробка не пошкоджена, бірки також. Всередині коробки знаходиться балонова куртка чорного кольору зі слідами РБК на лівому рукаві. Куртка з капюшоном, спереду куртка защіпається на блискавку. Зсередини куртка оранжевого кольору. На лівому рукаві пришито нашивку напис «М-tac Urban line» з резини. В області комірця є бірка з написом «S». Куртка коротка. При зовнішньому огляді куртки пошкоджень не виявлено. Після огляду куртку поміщено назад в картонну коробку, яку опечатано бірками з пояснювальний написами, підписами і відтисками мастичних печаток.

Згідно копії до договорів 1,2 №02019437 від 15.04.2019, (о 12:53:47), дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_1 , 15.04.2019 взяв кредит в повному товариствв «Ломбард «9999», яке знаходиться по вул. Шептицького, 1т в м. Миколаєві Львівської області. В заставу ОСОБА_1 , передав - брухт метал: золото; проба 585; вага 3.70г; чиста 3,64г; кількість 3 - 2 підвіски та ланцюжок. Сума кредиту становила 2366,00грн.

Згідно протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2019 (том 3 а.с.44-45), розпочатого о 10 год. 00 хв., закінченого о 10 год. 30 хв., дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 , з осіб зображених на фотознімках впізнала особу зображену під №2, як таку, що здійснила на неї розбійний напад та заволоділа її майном і чітко вказала за якими ознаками впізнає дану особу.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 16.04.2019 (том 3, а.с.46-51), розпочатого о 15 год. 08 хв., закінченого о 15 год. 26 хв., дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що неповнолітній свідок ОСОБА_3 , показав та відтворив обставини подій, які відбулись 15.04.2019 року, а саме вказав, що йому стало відомо про те, що ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_7 вчинив грабіж відносно ОСОБА_2 в м. Миколаєві Львівської області. Так, 15.04.2019, приблизно о 13 год. 30 хв. Він прийшов в зал гральних автоматів, який знаходиться навпроти парку із фігурою Матері Божої, біля магазину, де продають канцелярські товари. Зайшовши в зал, він побачив, що там знаходиться ОСОБА_1 , який бавився на автоматі. Через декілька хвилин в дане приміщення гральних автоматів, зайшла візуально знайома йому жінка старшого віку, яку він знає як таку, яка продає на ринку чебуреки. Її він бачив неодноразово, як на автоматах так і на базарі, біля місця з чебуреками. Дана жінка також почала грати на гральних автоматах. Оскільки він знайомий із ОСОБА_1 , то присів біля нього, і спостерігав за його грою на автоматах. Під час цього він спілкувався з ОСОБА_1 . Неповнолітній ОСОБА_3 сказав, що бачив як ОСОБА_31 грав на автоматі, заправляв автомат на 100 гривень, виграв «джек- пот» на суму 400 гривень. Ці 400 гривень він зняв із автомата через касиршу, проте продовжував грати та заправляти гроші. Під час спілкування з ним ОСОБА_1 повідомив, що має гроші в розмірі біля 2300 гривень, які він отримав в ломбарді за заставу золотих виробів своєї матері, які він в неї взяв без її дозволу. Він грав без перестанку, постійно поповнюючи свій баланс і майже всі гроші програв. Він помітив, що під час того, як старша жінка грала на гральних автоматах в тому приміщені біля нього, то ОСОБА_1 уважно слідкував за грою даної жінки. Він почув як в той час ОСОБА_1 по своєму мобільному телефону подзвонив до якогось хлопця, до якого звертався по імені ОСОБА_32 , якому запропонував прийти в гральні автомати «Космолот». Коли ОСОБА_32 прийшов, то вони розмовляли про те, що необхідно побити дану жінку, котра грала поруч та забрати в неї грошові кошти. В той момент ОСОБА_32 погодився, проте вже після цього ж пішов із приміщення гральних автоматів та більше не приходив. Коли в ОСОБА_1 закінчувались грошові кошти на рахунку в автоматі, то він витягнув шкіряний гаманець чорного кольору, і він побачив, що в гаманці знаходяться грошові кошти номіналом 100 та 50 гривень по 1 купюрі кожна. Після цього він йому сказав: «Бл** в мене залишилось тільки 150 рублів». Інших грошей в нього не було. В цей час, дана жінка, котра грала поруч, почала збиратись для виходу із гральних автоматів та зняла грошові кошти, скільки саме він не знає. Тоді ОСОБА_1 зателефонував до ОСОБА_32 , та запитав у нього: «Ти як? Готовий?» і після отриманої, ймовірно, негативної відповіді сказав: «Ну всьо, карочє, давай» і вибив телефон. Після цього неповнолітній ОСОБА_3 розповів, що ОСОБА_31 підійшов до нього і запропонував підзаробити грошей, а коли він запитав, що він хоче робити, то той відповів, що: «Треба ту бабку побити ногами в під`їзді і забрати в неї всі виграні гроші», неповнолітній свідок ОСОБА_3 сказав, що відмовився від пропозиції ОСОБА_1 . Приблизно о 20 год. 25 хв. із приміщення гральних автоматів «Космолот» що знаходяться навпроти парку із фігурою Матері Божої вийшла старша жінка, а ОСОБА_1 пішов за нею слідом. При виході із гральних автоматів, ОСОБА_1 віддав йому свій мобільний телефон і сказав: «Тримай його біля себе», що він і зробив. Далі ОСОБА_3 пояснив, що оскільки всі, хто сиділи на автоматах вийшли із приміщення, то він пішов у парк, де біля фігури Матері Божої спостерігав, як ОСОБА_1 слідкує за даною жінкою, тобто йшов за нею. Ця жінка повернувши за кут будинку пішла по вул. Шептицького, де перейшла дорогу до «Ощадбанку», а в подальшому пішла до супермаркету «Наш край», а біля нього повернула на право у вуличку. ОСОБА_1 йшов далі за нею, повідомив, що не знає, чи замітила вона його, але він йшов на відстані понад 5 м від неї. На вулиці ще трохи було видно. Сказав, що коли та жінка, розмовляла по телефону, і розвернулась на 180 градусів, і подивилась назад, то ОСОБА_1 повернувся до неї боком і ніби розмовляв по телефону. Після цього вони рушили в напрямку до магазину «Наш край». Неповнолітній ОСОБА_3 сказав, що він в той час пішов у парк, де перебував протягом тривалого часу, і бавився на телефоні ОСОБА_1 , марки «НОКІА» із сенсорним екраном маленького розміру. Приблизно о 22 год. на мобільний телефон, який належить ОСОБА_1 , подзвонив хтось, хто був записаний як «ІНФОРМАЦІЯ_4», напевно хтось з селища Липівка. Він підняв слухавку, і до нього звернувся чоловік, який сказав, що ОСОБА_1 чекає на нього на автоматах «пєтушатня», що знаходяться навпроти відділення поліції. Тоді він пішов у те приміщення гральних автоматів, де побачив, що ОСОБА_1 грає за одним із автоматів. Зайшовши в те приміщення він побачив, що біля нього знаходився хлопець по імені ОСОБА_34 кличка «ІНФОРМАЦІЯ_3», який також грав на автоматах та хлопець по кличці «ІНФОРМАЦІЯ_6», який спостерігав. Він віддав телефон ОСОБА_1 , так як той сказав йому, і присів поруч. Коли він сидів поруч із ОСОБА_1 , то біля них сидів «ІНФОРМАЦІЯ_6», і вони ні про що не говорили. Коли ІНФОРМАЦІЯ_6 відійшов в сторону, то ОСОБА_1 йому тихо сказав: «Ти комусь скажеш, про то моє дєло, то тобі п**ц буде. Ти мене поняв? То дуже серйозна справа», на що він відповів, що все зрозумів. Він йому розказав, що він побив дану жінку, яка сиділа з ними на автоматах і забрав у неї всі гроші, в сумі 1600 грн. Розповів, що як він був на ігрових апаратах, то дізнався від ОСОБА_1 , що він грає на останні 100 грн., які мав від з даного маминого золота, а 50 грн. дав ОСОБА_34 «ІНФОРМАЦІЯ_5», і той тоже грав. Так, як вони перебували в приміщенні тих гральних автоматів, то ОСОБА_1 витягнув свій гаманець, і поклав його біля себе. В цьому гаманці він побачив велику кількість грошових купюр номіналом по 200 гривень. Сказав, що вони були на автоматах біля поліції, приблизно годину часу. Протягом цього часу ОСОБА_1 грав на автоматі, і чи програвав, чи ні, йому не відомо. Після певного часу в приміщення гральних автоматів зайшли працівники поліції, які опитали присутніх, про їх місце перебування протягом останнього часу. Він помітив, що в той час ОСОБА_1 помітно занервував, хвилювався. В подальшому всіх було запрошено у Миколаївське відділення поліції.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 29.05.2019 (том 3 а.с.54-57), розпочатого о 17 год. 47 хв., закінченого о 18 год. 03 хв., дослідженого в судовому засіданні, потерпіла ОСОБА_2 , під час проведення слідчого експерименту, відтворила всі обставини вчинення відносно неї злочину та детально розповіла про події, які мали місце 15.04.2019, близько 20 год. 40 хв., по АДРЕСА_5 , як невідома особа напала на неї, завдала їй тілесних ушкоджень та викрала належне їй майно.

Згідно висновку експерта №345 від 07.06.2019 (том 3 а.с.73-75) дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що гр. ОСОБА_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в Миколаївській ЦРЛ та в нейрохірургічному відділенні КНП «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» у квітні-травні 2019 року з діагнозом: «ВЧМТ середнього ступеня. Перелом кісток склепіння черепа справа. Забій головного мозку. Епідуральний крововилив справа. Лівобічна субдуральна гематома. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Назогемолікворея. Забійна рана тім`яної ділянки справа. Двобічні навколоорбітальні гематоми» Крім того, у потерпілої лікуючими лікарями була відмічена наявність «гематом» в тім`яній та в потиличній ділянці. На час проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 , виявлені рубець в тім`яній ділянці - слід загоєної рани та синець в потилично-шийній ділянці. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмета, могли виникнути 15 квітня 2019 року. Травма голови у вигляді перелому кісток склепіння черепа з забоєм головного мозку, крововиливами під м`яку та між м`якою і твердою оболонками, з накопиченням крові під твердою оболонкою головного мозку з наявністю «гематом» та рани на голові відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення. Судово-медичних даних, про утворення тілесних ушкоджень у потерпілої внаслідок падіння з висоти власного зросту, немає.

Згідно висновку експерта №10/436 від 22.07.2019 (том 3 а.с.85-92) дослідженого в судовому засіданні, встановлено, у слідах на лівому рукаві наданої на дослідження куртки виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові на куртці збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_2 . Ймовірність випадкового збігу генетичних слідів крові на куртці та зразка крові ОСОБА_2 , складає 8,2 х 10-25. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об?єктах, трапляється не частіше, ніж у 1 з 1,22 септильйонів осіб. На дослідженому пучку волокон з вирізки з килима, виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові у вирізці з килима збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_2 . Ймовірність випадкового збігу генетичних слідів крові на куртці та зразка крові ОСОБА_2 , складає 8,2 х 10-25. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об?єктах, трапляється не частіше, ніж у 1 з 1,22 септильйонів осіб.

Згідно протоколу огляду речей та документів від 08.07.2019 (том 3 а.с.79-80), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що проведено огляд відеофайлів з камер зовнішнього відео спостереження, що встановлена на куті вул. Шептицького та пл. Ринок в м. Миколаїв Львівської області. При перегляді даних відеозаписів в період часу з 19 год. 30 хв., по 21 год. 05 хв., 15.04.2019, інформація, яка знаходиться в даних відео файлах цінності для слідства не становить, що свою чергу судом також до уваги не береться, оскільки при перегляді відеозаписів в судовому засіданні, провести ідентифікацію особи, яка зображена на ній неможливо.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 23.07.2019 (том 3 а.с.93-101), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що т.в.о. заступником начальника СВ Миколаївського ВП ГУНП у Львівській області Родич Т.С., в приміщенні ПрАТ «Київстар» було отримано DVD диск з інформацією по номерах телефонів НОМЕР_17 та НОМЕР_18 про ІМЕІ, вхідні та вихідні дзвінки з прив?язкою до базових станцій, кут дії базової станції, адресу розташування базової станції з 10:00:00 15.04.2019 по 23:59:59 22.07.2019.

Згідно аналітичної довідки від 31.07.2019 (том 3 а.с.103), дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що проведено аналіз інформації отриманої від оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар», щодо трафіків абонентських номерів НОМЕР_4 та НОМЕР_19 вбачається, що місцезнаходження даних абонентів є м.Миколаїв, район вчинення кримінального правопорушення.

Згідно протоколу огляду речей та документів (то3 а.с.106-111), дослідженого в судовому засіданні, встановлено, що шляхом використання комп`ютерної програми «Google Maps» здійснено відкриття карти м. Миколаїв Львівської області в доступному для огляду всіх необхідних вулиць масштабі. Аналізуючи дані отримані від оператора телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», мобільний термінал із абонентським номером « НОМЕР_20 » в період з 19 год. 44 хв., 15.04.2019 по 20 год. 15 хв. 15.04.2019 перебував у зоні дії базової станції із LAC 10132, CID 14067, 34067, тобто в зоні дії антен базової станції, що знаходиться за адресою: вул. Завалля, 10 м. Миколаїв Львівська область (на трубі) в азимуті «215», тобто на півночі від антени. Аналізуючи дані отримані від оператора телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», мобільний термінал із абонентським номером « НОМЕР_20 » в період з 20 год. 15 хв. 15.04.2019 по 22 год. 05 хв. 15.04.2019 перебував у зоні дії базової станції із LAC 10132, CID 24065, 24067, 34065, 34067, тобто в зоні дії антен базової станції, що знаходиться за адресою: вул. Завалля, 10 м. Миколаїв Львівська область (на трубі) в азимуті «0», тобто на півночі від антени. Шляхом накладення азимутів «0» та «215» на карту вони показують можливе місцезнаходження мобільного терміналу із абонентським номером оператора комунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», №« НОМЕР_20 » у визначений проміжок часу. Відповідно отримано зображення із схематично описаними місцями події та напрямками.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №327 від 06.08.2019 (том 3 а.с.126-128), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 , хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, можу усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій ОСОБА_1 , також хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав, не виявляв ознак тимчасового або іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 , не потребує.

Згідно протоколу огляду речей та документів від 09.08.2019 (Том3 а.с.129-132), дослідженого в судовому засіданні, при прослуховуванні аудіофайлу розмови оператора лінії «102» із заявницею, що надійшло 15.04.2019 о 20 год. 58 хв., надруковано стенограму розмови. Під час розмови, оператором «102» встановлювалось можливого нападника на гр. ОСОБА_37 .

Згідно висновку експерта №9/599 від 28.08.2019 (том 3 а.с.134-140), дослідженого в судовому засіданні, встановлено ринкову вартість досліджуваної каблучки із сплаву металу на основі золота 585 проби масою 2г, розміром 17,5 стандартної заокругленої форми без жодних вставок, без пошкоджень із ознаками характерними для нормального використання, станом на 15.04.2019, становила 2055,68 грн. Визначити ринкову вартість досліджуваних сережок із цирконію масою 1,5г, кожна із вставкою із декількох камінців білого кольору, без пошкоджень із ознаками характерними для їх використання, не виявилось можливим. Ринкова вартість досліджуваного мобільного телефону торговельної марки «Нокіа» серії «ТА1010» моделі «105» чорного кольору, без пошкоджень в робочому стані, станом на 15.04.2019, становила 299,66 грн. Визначити ринкову вартість досліджуваної СІМ-карти оператора мобільного зв?язку «Київстар» не виявилось можливим. Ринкова вартість досліджуваного механічного тонометра торговельної марки «microlife» моделі «BP AG1-30» з вбудованим стетоскопом, без пошкоджень в робочому стані, станом на 15.04.2019 становила 276,00 грн.

Згідно проведеного слідчого експерименту від 16.09.2019 із фототаблицями (том 3 а.с.163-173), дослідженого в судовому засіданні, в присутності адвоката Ощипок В.С., Семенюк П.В., відтворив події обставини та події, які мали місце 15.04.2019 де окремо, зазначив, що в нього забрали його куртку, та наносили йому удари.

Згідно постанови т.в.о. заступника начальника СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Родич Т.С., від 08.07.2019 (том 3, а.с.81-82), DVD-R диск із назвою «сквер №2», DVD-R диск із назвою «Шептицького», DVD-R диск із назвою «Спорт Лото», визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів справи.

Згідно постанови т.в.о. заступника начальника СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Родич Т.С., від 16.07.2019, мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «311», НОМЕР_21 із абонентською сім картою Київстар, гаманець чоловічий чорного кольору, в середині із шкіри жовтого кольору, торгова марка «Tod's», карта банку «Приватбанк» № НОМЕР_14 , дисконтна карта «НОМЕР_15 , дисконтна карта «CRОP» № 124, карта банку «Ощадбанк» № НОМЕР_16 , грошові кошти , а саме: 7 купюр номіналом 200 гривень: СБ 9401283, СБ 9401285, СБ 9401288, СБ 9401287, СБ 9401282, СБ 9401284, СБ 9401286, 5 купюр номіналом 100 гривень: УМ 3775529, УМ 2636823, УП 9014587, КУ 6902497, ЗГ 6274651, 4 купюри номіналом 50 гривень: СЖ 5631287, УА 1888572, ТЕ 8977412, УН 2309716, 4 купюри номіналом 20 гривень: ТЖ 5486739, ТЛ 8900453, ЧВ 8649081, ЧВ 7013643, 4 купюри номіналом 10 гривень: ЦС 4074593, ЦИ 0443825, ХГ 0730260, ХЗ 0858127, 7 купюр номіналом 2 гривні: СИ 3249902, СЗ 2444334, СД 1035230, СБ 1370205, КА 1326796, ТС 7195780, СЕ 8582189, 3 купюри номіналом 1 гривня: РГ 1150378, РБ 4648715, УЙ 5306311 загальною сумою 2 237 гривень, паперовий конверт коричневого кольору в якому знаходиться два окремих замка дверей шафи, спец пакет №2919768 в якому знаходиться два відрізка світлової дактилоплівки та таблиця №1 до протоколу ОМА від 15.04.2019, спец пакет №2919769 в якому знаходиться дві дактилокарти ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , визнано речовими доказами та передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області.

Згідно постанови т.в.о. заступника начальника СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Родич Т.С., від 09.08.2019 (том 3 а.с.133), CD-R диск із назвою «7 авг. 2019» визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів справи.

Вказані докази суд визнає належними, допустимими та достовірними і такими, що підтверджуються також безпосередньо дослідженими в судовому засіданні процесуальними доказами, а саме:

Згідно ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 17.04.2019, (том 3, а.с.52-53) накладено арешт на: балонову куртку чорного кольору зі слідами РБК на лівому рукаві, мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «311», НОМЕР_21 із абонентською сім картою Київстар, гаманець чоловічий чорного кольору, в середині із шкіри жовтого кольору, торгова марка «Tod's» в якому знаходилось: паспорт громадянина України виданий на ім`я ОСОБА_30 , карта банку «Приватбанк» № НОМЕР_14 , дисконтна карта «НОМЕР_15 , дисконтна карта «CR6P» № 124, карта банку «Ощадбанк» № НОМЕР_16 , квитанція до договору № 02019437, квитанція до договору № 02019267, грошові кошти , а саме: 7 купюр номіналом 200 гривень: СБ 9401283, СБ 9401285, СБ 9401288, СБ 9401287, СБ 9401282, СБ 9401284, СБ 9401286, 5 купюр номіналом 100 гривень: УМ 3775529, УМ 2636823, УП 9014587, КУ 6902497, ЗГ 6274651, 4 купюри номіналом 50 гривень: СЖ 5631287, УА 1888572, ТЕ 8977412, УН 2309716, 4 купюри номіналом 20 гривень: ТЖ 5486739, ТЛ 8900453, ЧВ 8649081, ЧВ 7013643, 4 купюри номіналом 10 гривень: ЦС 4074593, ЦИ 0443825, ХГ 0730260, ХЗ 0858127, 7 купюр номіналом 2 гривні: СИ 3249902, СЗ 2444334, СД 1035230, СБ 1370205, КА 1326796, ТС 7195780, СЕ 8582189, 3 купюри номіналом 1 гривня: РГ 1150378, РБ 4648715, УЙ 5306311 загальною сумою 2 237 гривень.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.04.2019 (том 1 а.с.37), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що 16.04.2019 о 03:46:12 було внесено відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 187 КК України (№12019140250000155).

Застереження щодо обсягу досліджених доказів.

Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачений вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України не визнав, за клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано стороною захисту та стороною потерпілого, відповідно до вимог ч. 2 ст. 349 КПК України, судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази.

Мотиви врахування досліджених судом доказів.

Згідно постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 701/613/16-к обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину".

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до позиції ВС/ККС, висловленої в постанові від 11.02.2020 р. у справі № 761/33311/15-к, під час розгляду кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, як-от: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.

За змістом статей 86-87 КПК України, ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.

Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Спростування доводів обвинуваченого про недоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

У відповідності до ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи .

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 555/2067/18, Суд вказав, що сама лише наявність багатьох різних версій, викладених стороною захисту, не покладає на суд обов`язку спростовувати кожну із них. Законодавець вимагає лише, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд не бере до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1 , про те, що він даного кримінального правопорушення не вчиняв та вважає, що сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів вина обвинуваченого доведена в повному обсязі. Суд розцінює таку позицію обвинуваченого, як намір уникнути відповідальності за вчинене.

Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, колегія суддів звертає особливу увагу на наступні докази, що спростовують доводи обвинуваченого про те, що він злочину не вчиняв та вказують на його беззаперечну винуватість у вчиненні вказаного злочину:

показання потерпілої ОСОБА_2 , які є чіткі та послідовні, зокрема потерпілою вказано обставини вчинення щодо неї кримінального правопорушення та чітко ознаки особи, яка вчинила щодо неї дане кримінальне правопорушення, при цьому потерпілою вказано на обвинуваченого, як на особу, яка вчинила відносно неї кримінальне правопорушення;

протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 15.04.2019, в якому потерпіла чітко описує особу, яка вчинила на неї напад та повідомляє про обставини вчинення кримінального правопорушення;

протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2019 відповідно до якого потерпіла впізнала особу під №2, як таку, що здійснила на неї розбійний напад, за попередньо чітко описаними ознаками;

висновок експерта №345 від 07.06.2019, яким встановлено, що гр. ОСОБА_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в Миколаївській ЦРЛ та в нейрохірургічному відділенні КНП «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» у квітні-травні 2019 року з діагнозом: «ВЧМТ середнього ступеня. Перелом кісток склепіння черепа справа. Забій головного мозку. Епідуральний крововилив справа. Лівобічна субдуральна гематома. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Назогемолікворея. Забійна рана тім`яної ділянки справа. Двобічні навколоорбітальні гематоми» Крім того, у потерпілої лікуючими лікарями була відмічена наявність «гематом» в тім`яній та в потиличній ділянці. На час проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 , виявлені рубець в тім`яній ділянці - слід загоєної рани та синець в потилично-шийній ділянці. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмета, могли виникнути 15 квітня 2019 року. Травма голови у вигляді перелому кісток склепіння черепа з забоєм головного мозку, крововиливами під м`яку та між м`якою і твердою оболонками, з накопиченням крові під твердою оболонкою головного мозку з наявністю «гематом» та рани на голові відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення. Судово-медичних даних, про утворення тілесних ушкоджень у потерпілої внаслідок падіння з висоти власного зросту, немає.

висновок експерта №10/436 від 22.07.2019, яким встановлено, що у слідах на лівому рукаві наданої на дослідження куртки виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові на куртці збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_2 . Ймовірність випадкового збігу генетичних слідів крові на куртці та зразка крові ОСОБА_2 , складає 8,2 х 10-25. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об?єктах, трапляється не частіше, ніж у 1 з 1,22 септильйонів осіб. На дослідженому пучку волокон з вирізки з килима, виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові у вирізці з килима збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_2 . Ймовірність випадкового збігу генетичних слідів крові на куртці та зразка крові ОСОБА_2 , складає 8,2 х 10-25. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об?єктах, трапляється не частіше, ніж у 1 з 1,22 септильйонів осіб.

показання свідка ОСОБА_3 як під час слідчого експерименту так і в судовому засіданні, даними в присутності представника служби у справах дітей Михайлишин Г.І., майстра виробничого навчання ОСОБА_17 в яких показав, що йому було відомо про намір обвинуваченого вчинити кримінальне правопорушення відносно потерпілої, при цьому обвинувачений вийшов з приміщення за жінкою, слідував постійно за нею, і в подальшому, коли він прийшов віддати обвинуваченому телефон і сидів поруч із ОСОБА_1 , то ОСОБА_1 йому тихо сказав, що вдарив жінку і забрав в неї гроші, потім витягнув свій гаманець, і поклав його біля себе, в цьому гаманці свідок побачив велику кількість грошових купюр номіналом по 200 гривень.

Спростування позиції захисту щодо визнання недопустимими окремих доказів.

Захисник Ощипок В.С., в судовому засіданні вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України заперечив, просив визнати докази недопустимими, оскільки докази, які зібрані в даному кримінальному провадженні, отримані з порушенням вимог КПК.

Так, захисник вважає, що з досліджених судом доказів чітко не встановлено, що саме ОСОБА_1 вчинив дане кримінальне правопорушення. Зокрема, згідно рапорту помічника чергового Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП У Львівській області Бриня В.А. від 16.04.2019 про отримання інформації про злочин по номеру «102» від ОСОБА_20 незрозуміло, які саме обставини доводить вказаний документ, в даному документі вказаний інший час вчинення злочину і даний документ не передбачений КПК України і відповідно до ст.97 КПК України є недопустимим доказом.

Крім того, протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_2 від 15.04.2019 не відповідає вимогам ст.104 КПК України, в ньому не вказано місце отримання фактичних даних, не вказано за якими рисами потерпіла може впізнати особу, яка на неї напала та підстави складення протоколу поліцейським ОСОБА_9 . В протоколі огляду місця події від 15.04.2019 відсутнє місце проведення процесуальної дії, зазначено місто, однак не вказано місце. Відсутні відомості про особу яка складає протокол, а саме ім`я та по батькові, проставлено тільки ініціали, відсутні відомості про послідовність дій та яким чином вони проводились, на початку вказується фотокамера «Panasonic» моделі «Full HD», однак у подальшому зазначається ще і інша «№соп-Т7100», однак жодним чином не вказуються характеристики технічних засобів фіксації, а щодо носіїв інформації взагалі відомості відсутні, та не відомо чи вказані камери перебувають на балансі Миколаївського ВП, чи є власністю когось із працівників, не зазначаються додатки до протоколу. Рапорт заступника начальника Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НПУ Львівській області Петрівського В.Б. від 16.04.2019 є документом не передбаченим КПК України, а у подальшому ОСОБА_26 був упізнаний ОСОБА_1 як особа, яка наносила йому тілесні ушкодження. В протоколі затримання підозрюваної особи від 16.04.2019 час складання протоколу зазначено з 07 год. 00 хв. по 09 год. 40 хв.. однак незрозуміло, на якій підставі вказану процесуальну дію проводить саме ОСОБА_10 , який не вказаний в складі СО , та даний протокол виготовлений різними способами друкарським та частина написана рукописом, не вказано характеристик технічних засобів фіксації, яким чином відбувалось копіювання на оптичний диск, який ніби то долучається до матеріалів справи.

Незрозуміло на підставі якого документу процесуальну дію - протокол огляду речей від 16.04.2019, проводить ОСОБА_11 та навіщо речі, які вилучено і повинно було б бути опечатано під час затримання та складання протоколу про затримання, оглядає слідча самостійно, в присутності невідомих осіб, (.. роз`яснюються права, та від яких не поступало жодних зауважень...) та невідомо, коли саме та яким чином РБК потрапила на куртку ,яка була вилучена у ОСОБА_1 о 22:30 15.04.2019, та до моменту упакування (коли саме була упакована така куртка, також невідомо) .

Протокол пред`явлення особи до впізнання від 16.04.2019 складено 16.04.2019 року т.в.о. заступника начальника СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП України у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 у приміщенні КНП Миколаївська ЦРЛ та надрукований на комп`ютері, а частина написано рукописом, з чого можна чітко вказати, що даний документ завчасно готувався а у подальшому заповнювався ручкою. Дана процесуальна дія проводилась із порушенням вимог ст.228 КПК України. Не складався протокол, яким чином особа, яка впізнає, може впізнати цю особу, її зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, а у даному протоколі, на першому аркуші містяться фото осіб, а у подальшому ручкою прописуються відомості ніби про особу, яку вона зможе упізнати. Яким чином, коли саме, та за яких обставин здійснювалось фотографування ОСОБА_1 , такої згоди останнього в матеріалах справи не має, постанови прокурора, про фото фіксування особи без його згоди також стороні захисту не надавалось. А отже фото яке отримано для впізнання отримано без відповідного дозволу, а тому не могло бути використано у вказані процесуальній дії.

Незрозуміло на якій підставі процесуальну дію Протокол проведення слідчого експерименту від 16.04.2019 проводить ОСОБА_11 , у протоколі відсутні ім`я та по батькові особи, яка проводить процесуальну дію. Не зазначено місце проведення процесуальної дії, відсутні відомості про інших осіб присутніх під час проведення вказаної процесуальної дії, дати народження та місце проживання. Дана слідча дія проводиться із застосуванням відеокамери «Panasonic HC-V260» та карти пам`яті, однак всупереч вимог ст.104 КПК України, не зазначено, технічні характеристики ні камери ні носіїв інформації. Ухвала слідчого судді про арешт майна від 17.04.2019 була винесена без повідомлення ОСОБА_38 та без його участі, всупереч вимог ст. 172 КПК України, до клопотання не долучено жодних матеріалів, про що вбачається із ухвали суду, в якій зазначено лише витяг з реєстру. А отже рішення не є обґрунтоване.

В протоколі слідчого експерименту із ОСОБА_2 від 29.05.2019 відсутні ім`я та по батькові особи, яка проводить процесуальну дію, не зазначено відомості про інших осіб присутніх під час проведення вказаної процесуальної дії, дати народження та місце проживання, не зазначено технічні характеристики ні камери, ні носія інформації.

З висновку судово-медичного експерта від 07.06.2019 №345 незрозуміло чому саме даний експерт проводив вказану експертизу, хто призначав даного експерта, відсутні відомості яка саме експертиза проводиться, (первинна, додаткова чи повторна судово-медична експертиза), відсутні відомості про умови проведення експертизи, що мають значення для експертного дослідження (освітлення, температура повітря тощо), не вірно зазначено місце проживання, потерпілої, та не вказано що вона присутня під час проведення експертизи, адже у відповідності до п.2.13.2. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, така може бути присутня, тільки з дозволу слідчого, про такий дозвіл не згадується у висновку експерта, стороні захисту не відкривався, не зазначено номер кримінального провадження, кількість томів та листів справи, перелік об`єктів та зразків, що надійшли на експертизу. Т.в.о. заступника начальника СВ лейтенантом поліції ОСОБА_9 складено протокол огляду речей та документів від 08.07.2019, де предметом огляду є DVD-R диск із маркуванням «ALERUS» 4,7 GB 120min 16х speed, наданих на письмову вимогу т.в.о. начальника Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області та незрозуміло яким чином дана особа отримала дані диски. Важко із наданого відео встановити ознаки особи через період доби (досить темно) та відсутність освітлення, отже встановити те, що особа яка є на відео та ОСОБА_1 одна і таж особа.

Окрім того стороні захисту незрозуміло, яким чином дане відео вказує на причетність ОСОБА_1 ( або особи яка зображена на відео) до інкримінованого злочину. Виходячи зі змісту ст.84 КПК України постанова про визнання речовим доказом від 08.07.2019, постанова про визнання речового доказу від 16.07.2019 повинна бути складена з дотриманням ст.99,110 КПК України і має місце неналежне оформлення джерела фактичних даних, а тому вказаний документ не можна брати до уваги як допустимий доказ оскільки, особа яка складала постанову не зазначила місце та час складання постанови і вказавши місто та дату, не зазначила свого ім`я та по батькові, таким чином фактично неможна ідентифікувати особу яка складала даний документ.

Висновок молекулярно-генетичної експертизи від 22.07.2019 не є доказом, а лише процесуальним джерелом. Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (Інструкції) такого виду експертизи немає Відповідно до п.1.21. даної Інструкції є вид - криміналістична експертизи, підвид біологічна експертиза, виходячи вже із того, що експертиза вказана не вірно вважає, що експерт повинен був повернути такі матеріали без виконання, так як вид експертизи в ухвалі суду вказано не вірно. Відповідно суд повинен був відхилити клопотання слідчого про проведення такої експертизи., через відсутність такої. Незрозуміло, яка це експертиза (первинна, додаткова, повторна, тощо) і які документи слугували підставою для її проведення. Незрозуміло ким попереджена експерт за завідомо неправдивий висновок у відповідності із ст.384, та 385 КК України, невідомо ким відбиралися зразки для проведення експертизи і яким чином слідчий суддя 02.05.2019 року виніс ухвалу про проведення експертизи. На підставі якого документу проведення експертизи було доручено Науково-дослідному експертно- криміналістичному центру, який є структурним підрозділом Головного управління внутрішніх справ України у Львівській області, як і слідчий відділок, який проводив досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження оскільки, сторона обвинувачення (слідчий підрозділ) та експерт Науково-дослідного експертно- криміналістичного центру є працівниками одного відомства, яке здійснювало досудове розслідування в рамках кримінального провадження та як наслідок, зацікавлено в розкритті злочинів та доведеності вини підозрюваного у справі, тому вважати висновки експерта незалежними не можна. Проведення стороною обвинувачення експертизи нашарувань дозволило б встановити коли саме, та яким чином потрапила дана кров на куртку. Експертом не встановлено наявність пото-жирових слідів ОСОБА_1 у помешканні потерпілої, як і інших деталей, а саме наявність слідів кросівок у квартирі. Однак сторона обвинувачення не бажала встановлювати таке, а сторона захисту була позбавлена такої можливості, так як матеріали справи відкриті були тільки під час виконання ст.290 КПК України, і то не в повному обсязі.

В протоколі тимчасового доступу до речей та документів від 23.07.2019 відсутні ім`я та по батькові особи, яка проводить процесуальну дію. Не зазначено відомості про інших осіб присутніх під час проведення вказаної процесуальної дії, дати народження та місце проживання. Не вказано на підставі чого, по якому саме провадженню складено вказаний протокол. Із протоколу незрозуміло, кому саме належать вказані номери телефонів. Фіксування та видача аналітичної довідки про телефонні з?єднання від 31.07.2019 не передбачено КПК України. Натомість, якщо така довідка носить інформацію, яка має доказове значення, то вона повинна бути складена з дотриманням КПК України, а також бути зрозумілою для сторін і яким чином із мобільного номера НОМЕР_22 16.04.2019 року здійснювався телефонний дзвінок у республіку Польщу на номер НОМЕР_13 в 11:35:51 адже у вказаній годині виходячи із змісту протоколів про затримання та протоколу огляду місця події від 16.04.2019 р. телефони вже були опечатані . В постанові про визнання речового доказу від 01.08.2019 не зазначено місце та час складання постанови, вказано місто та дату, не зазначено ім`я та по батькові особи, яка складала даний документ. Протокол огляду речей та документів від 06.08.2019 складено з порушенням п.1.2.3. ч.3 ст.104 КПК України, у протоколі відсутні місце проведення даної процесуальної дії, зазначено тільки м.Миколаїв. Дану процесуальну дію проводить т.в.о. заступника начальника СВ лейтенант поліції ОСОБА_9. Як вбачається зі змісту протоколу, предметом огляду є CD-R диск «ARENA», із маркуванням 700МВ/80 min 52х наданого як додаток до аналітичної довідки. Однак до аналітичної довідки долучається диск з інформацією із «ПрАТ Київстар». Проте як вбачалось у протоколі доступу до речей та документів від 23.07 2019 р. то із Київстару отримувалось DVD-R диск вх.17639 вих.13131/3/кт. Тож яким чином, коли саме за яких обставин, відбувалось (підміна диску, копіювання чи інша процесуальна дія) невідомо. Для проведення даної процесуальної дії ОСОБА_9 використовує технічні можливості свого персонального комп`ютера «ASUS» K52N і незрозуміло, яким чином ОСОБА_9 використовує, технічні можливості свого персонального комп`ютера «ASUS» K52N у службових цілях, невідомо яке програмне забезпечення на ньому встановлено сертифіковане чи ні, адже використання не сертифікованого обладнання та програмного забезпечення є порушенням законодавства. Також, звертає увагу на інформацію, яка міститься у даному протоколі, а саме: із номера телефону НОМЕР_22 16.04.2019 року здійснювався телефонний дзвінок у республіку Польщу на номер НОМЕР_13 в 11:35:51 хоча виходячи із змісту протоколів про затримання та протоколу огляду місця події від 16.04.2019 р. даний телефон був опечатаний і знаходився у слідчого ОСОБА_10 . Однак як видно із таблиці яка розміщена у протоколі, даний телефон знаходився під іншою базовою станцією, CID 24067, що є відмінним від CID 34067, що свідчить про те, що даний телефон був у іншому приміщенні під час вчинення дзвінка.

Висновок судово-психіатричної експертизи від 06.08.2019 проведений всупереч винесеній ухвалі суду від 09 липня 2019 р. оскільки, в ухвалі суду зазначено про амбулаторну судово психіатричну експертизу, однак в ухвалі суду не зазначено про комісійну амбулаторну судово психіатричну експертизу і по якій причині експертами оглядались матеріали стаціонарної судово-психіатричної експертизи №18 від 25.01.2012 р та амбулаторної судово-психіатричної експертизи №830 від 18.12.2014 p., якщо такі експертизи в матеріалах справи відсутні, та стороні захисту вони не відкривались тобто, має місце одержання фактичних даних із належного процесуального джерела.

Протокол огляду речей та документів від 09.08.2019 складено з порушенням п.1.2.3. ч.3. ст.104 КПК України, так у протоколі відсутні місце проведення даної процесуальної дії, зазначено тільки м.Миколаїв, має місце одержання фактичних даних не із належного процесуального джерела, не належне оформлення джерела фактичних даних, даний протокол не оформлено у відповідності до вимог ст.104, 105, 107 КПК України.

Постанова про визнання речовим доказом від 09.08.2019 не містить місце та час складання постанови, вказано місто та дату, не можна ідентифікувати особу яка складала даний документ. Висновок судової товарознавчої експертизи від 28.08.2019 не можна брати до уваги в якості допустимого доказу оскільки, має місце одержання фактичних даних із належного процесуального джерела (звідки взято відомості про достовірність та наявність саме зазначених предметів) не належне оформлення джерела фактичних даних (висновок експерта, не оформлений у відповідності із Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, одержання фактичних даних не належним суб`єктом(не відомо на якій підставі дану експертизу здійснював саме вказаний експерт), що в свою чергу тягне за собою визнання доказів недопустимим.

Спростовуючи доводи сторони захисту щодо визнання недопустимими окремих доказів, колегія суддів звертає увагу на таке.

Щодо визнання рапорту уповноваженої законом на його складення особою, недопустимим доказом, суд звертає увагу, що згідно постанов ВС у справі №225/1952/17 від 15.10.2020 та ВС у справі №606/1634/15-к від 12.04.2019 рапорт немає самостійного значення, однак оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі.

Колегія суддів зауважує, що рапорт помічника чергового СРПП №2 Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області від 16.04.2019 свідчить про те, що 15.04.2019 о 20:58 надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 15.04.2019 о 20:58 в АДРЕСА_3 , заявниця повідомила, що до неї звернулась сусідка і повідомила про те, що її вдарив по голові невідомий, зняв золоті сережки і заволодів гаманцем. Заявниця повідомила, що злочин вчинив невідомий чоловік високого росту, близько 188, з капюшоном, в темного кольору одежі, худої тілобудови. Суд зауважує, що заявниця чітко повідомила дані злочинця, який здійснив напад на потерпілу та вказала характерні дані, за якими його можна впізнати. Щодо невідповідностей часу вчинення правопорушення і часу повідомлення заявницею про вчинене кримінальне правопорушення, то такі є домислами сторони захисту, адже в судовому засіданні чітко встановлено час вчинення правопорушення - близько 20.40 год, та час повідомлення про його вчинення - 20.58 год, що підтверджується іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами. Щодо слід заявниці про час вчинення правопорушення, то такі дані є умовними і беззастережно не свідчать про час точного вчинення кримінального правопорушення, оскільки дії обвинуваченого, які носили злочинний характер тривали впродовж певного часу. Щодо часу прибуття слідчо-оперативної групи, то такі дані в суду жодних сумнівів в своїй достовірності та правдивості не викликають, оскільки містять розбіжності в дві хвилини.

Рапорт заступника начальника Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НПУ Львівській області Петрівського В.Б. від 16.04.2019 не покладається в основу судового рішення, як доказ у справі, а відтак колегією суддів не аналізується, а доводи сторони захисту з цього приводу судом не спростовуються.

Щодо наявності повноважень на проведення процесуальних та слідчих (розшукових) дій, у осіб, вказаних у процесуальних документах, які сторона захисту просить визнати недопустимими доказами, колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до Постанови ВП ККС ВС від 14 лютого 2022 року у справі №477/426/17 постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано не уповноваженими особами.

Як вбачається з наказу начальника Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області від 16.04.019 №60 (том 3, а.с.76) у кримінальному провадженні №12019140250000155 від 16.04.2019 створено слідчо-оперативну групу у складі службових осіб СВ, СКП, СППП Миколаївського ВП, а саме: заступника начальника - начальника СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області - Гулія М.М., т.в.о. заступника начальника СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Родич Т.С., слідчого Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Дубровного М.І., слідчого Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Волчанського М.І., слідчого Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Якимів Н.М., слідчого Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Охабську І.Я., слідчого Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Пінкевич Р.Р., начальника СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Жук Р.С., оперуповноваженого СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Мечержак О.В., старшого оперуповноваженого СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Дмитречко І.М., оперуповноваженого СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Ярошевського В.В., оперуповноваженого СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Купчак Н.М., оперуповноваженого СКП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Ляшкевич М.В., начальника СППП Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Венгера В.І., старших та дільничних офіцерів поліції СППП Миколаївського ВП ГУНП у Львівській області, в повному складі і як вбачається з даного наказу, до кладу СОГ входили т.в.о. заступника начальника СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Родич Т.С., слідчий Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Волчанський М.І., слідчий Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Охабська І.Я., а отже дані особи мала право проводити слідчі дії та складати процесуальні документи, а відтак посилання захисника на неправомірність складення процесуальних документів вказаними особами безпідставні і складені даними особами документи є належними та допустимими доказами.

Протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення доводить той факт, що потерпіла, яка потребувала медичної допомоги, вказала про характері ознаки нападника, який вчинив відносно неї кримінальне правопорушення, і такі повністю співпадають з тими, на які потерпіла вказала під час пред`явлення їй для впізнання фотознімків. Доводи сторони захисту щодо місця складання вказаного документа та відсутності інших, необхідних з точки зору захисту даних, не спростовують висновків суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та допустимість вказаного доказу.

Безпідставними суд визнає доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 15.04.2019, з огляду на таке.

Колегія суддів зауважує, що огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій.

За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Зважаючи на те, що повідомлення про злочин надійшло на лінію 102 від свідка у справі, у слідчо-оперативної групи були всі підстави для проведення огляду житла, під час якого було вилучено сліди пальців рук, які в подальшому слугували підставою для проведення відповідних експертиз. Зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду. При цьому огляд місця події був проведений за участю понятих, яким було роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені кримінальним процесуальним законодавством, що підтверджується їх підписами, наявними в цьому протоколі.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися у протоколі, на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, та у журналі судового засідання.

Частиною 1 ст. 104 КПК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Згідно із ч. 1 ст. 107 КПК України рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим. Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Із системного аналізу норм кримінального процесуального закону вбачається, що застосування технічних засобів фіксації при проведенні такої слідчої дії, як огляд місця події, не є обов`язковим.

Така позиція колегії суддів узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року в справі № 295/17881/19 (провадження № 51-5223 км 20).

Відсутність у протоколі огляду місця події запису про ідентифікаційні ознаки і технічні характеристики засобів технічної фіксації, які використовувались при відеозаписі вказаної слідчої дії, або вказівка на різні засоба технічної фіксації не є істотним порушенням у розумінні положень ст. 412 КПК, оскільки ці обставини жодним чином не ставлять під сумнів сам факт та законність її проведення, а отже і не впливають на допустимість вказаного протоколу як доказу (постанова ВС у справі № 367/8629/16-к від 09.09.2021).

Ураховуючи вищенаведене, а також те, що протокол огляду місця події відповідає вимогам статей 104-107 КПК України, то, на переконання Суду, доводи захисника про недопустимість цього доказу є безпідставними.

Щодо визнання недопустимим доказом протоколу затримання від 16.04.2019.

Суд вважає, що для оцінки допустимості доказу - протоколу затримання, слід виходити з того, чи було саме затримання законним у значенні статті 208 КПК, а саме чи існували обставини, які давали підстави для затримання.

Згідно протоколу затримання, підозрюваної особи у вчиненні злочину від 16.04.2019, вбачається, що ОСОБА_1 затримано о 02 год. 30 хв. 16.04.2019, в порядку ст. 208 КПК України.

З показань свідків - уповноважених на затримання законом осіб, вбачається, що підставою для затримання ОСОБА_1 слугувала інформація, надана потерпілою щодо характерних рис, за якими можна було впізнати злочинця, крім того, під час затримання обвинуваченого візуально було встановлено, що на його одязі є сліди речовини бурого кольору, а відтак, зважаючи на те, що під час вчинення злочину потерпілій було заподіно тілесні ушкодження, сліди речовини бурого кольору на одежі затриманого могли належати потерпілій, що могло бути встановлено лише після проведення відповідних експертиз. Окрім цього, версія про те, що обвинувачений може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення в подальшому була підтверджена за допомогою слідчої дії - пред`явлення для впізнання і показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_3 , який чітко розповів, як про події, які передували вчиненню злочину, так і про події після його вчинення, а також про причетність обвинуваченого до вказаного кримінального правопорушення.

Затримання в порядку статей 207 або 208 КПК, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання.

Колегія суддів зауважує, що частина 1 статті 214 КПК надає повноваження вносити відомості про правопорушення до ЄРДР лише слідчому, прокурору і дізнавачу. Таким чином, уповноважена службова особа, яка затримала підозрюваного відповідно до статті 208 КПК і яка не є слідчим, прокурором або дізнавачем, не може внести відомості до ЄРДР. Це можливо лише після того, як відомості про правопорушення стануть відомі особам, яким надано таке право. Виходячи з наведеного, наявність чи відсутність у ЄРДР на час затримання особи відомостей про правопорушення, у зв`язку з яким відбулося затримання, не може вважатися умовою його законності. Таким чином, Суд вважає, що в обставинах цієї справи здійснення затримання до внесення в ЄРДР відомостей про правопорушення, про яке стало відомо в результаті його затримання, не суперечить вимогам кримінального процесуального закону в цьому аспекті.

Виходячи з досліджених доказів, у тому числі показань потерпілої та свідків, а також зважаючи на поведінку обвинуваченого на місці події, встановлено, що поліцейські отримали інформацію про злочин, щойно вчинений. Після того, як поліцейські прибули на місце події, склалася сукупність обставин, що давала поліцейським достатні підстави підозрювати обвинуваченого в причетності до злочину, про який вони були повідомлені, і, відповідно, для його затримання.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі 204/6541/16-к від 15.06.2021, закон не ставить перед поліцейським вимоги вже в момент затримання переконатися поза розумним сумнівом у тому, що особа, яку він підозрює у вчиненні злочину, насправді його вчинила. Для цього існують наступні стадії кримінального провадження, під час яких обґрунтованість підозри може бути підтверджена або спростована.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку затримання обвинуваченого не може вважатися безпідставним у значенні статті 208 КПК. Таким чином, Суд вважає, що обставини затримання обвинуваченого, встановлені судом, свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 208 КПК, для такого затримання.

Щодо доводів сторони захисту про невідповідність протоколу затримання вимогам КПК України, щодо наявності комп`ютерного набору тексту та власноручних записів, а також відсутність технічної характеристики носія інформації, на який здійснювався запис, суд зауважує, що такі доводи не є підставою для визнання вказаного доказу недопустимим, оскільки не відповідають вимогам ст. 87 КПК України.

Так, Верховний Суд у справі № 334/5670/18 від 05.08.2020 наголосив, що при оцінці існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення.

Жодних сумнівів в достовірності отриманого доказу судом не здобуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 99 КПК України оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

У випадку зберігання електронного документу на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (частина 2 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

А відтак, записані на оптичний диск електронні файли з інформацією є оригіналом (відображенням) електронного документу, здобутого в ході проведення відповідних процесуальних дій. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Оригіналом електронного документу в правовому значенні визнається будь-який примірник електронного документу незалежно від електронного носія інформації, якщо немає обґрунтованих сумнівів в достовірності (незмінності) змісту первинно створеного електронного документу. Обґрунтовані сумніви в достовірності інформації мають бути об`єктивними та аргументованими, виходячи з обставин конкретного кримінального провадження. Необхідність встановлення первинного електронного документу («оригіналу цифрового файлу») може виникнути у разі наявності сумнівів в достовірності електронного документу (зокрема, ознак зміни чи втручання до змісту файлу).

Жодних клопотань про призначення фоноскопічної експертизи на предмет достовірності записів та доводів про будь-які об`єктивні дані про те, що вказані записи були змонтовані, стороною захисту суду не подано.

У справі №236/4268/18 від 26.01.2022, Верховний Суд зазначив, що якщо сторона захисту не оспорює достовірності відображення слідчих дій на вказаних записах, то сам факт долучення до матеріалів провадження копій цих записів, зафіксованих на оптичних дисках, не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Протокол огляду речей від 16.04.2019 є належним та допустимим доказом, оскільки такий складено уповноваженою на те особою, в присутності понятих. Зауважень та доповнень від учасників процесуальної дії не надходило. Посилання захисника на порушення слідчою порядку вилучення речей є безпідставним.

Слід зауважити, що збирання доказів, в тому числі й речових, відбувається через інститут слідчих дій. Не можна ототожнювати такі поняття, як слідчі дії та заходи забезпечення кримінального провадження. Неправильним є намагання шляхом застосування заходів забезпечення кримінального провадження досягти мети, яка саме таким заходам не властива. Зокрема, це стосується випадків, коли розглядається питання про тимчасовий доступ до речей і документів з метою збирання доказів.

Необхідно брати до уваги, що згідно з ч. 4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слід враховувати можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. У цьому контексті потрібно зазначити, що речі і документи могли би бути отримані шляхом проведення слідчих дій, тобто без застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 223 цього Кодексу саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Зважаючи на наведене, підміна окремих процесуальних дій одного процесуального інституту процесуальними діями іншого такого інституту суперечить завданням кримінального провадження. А тому Суд звертає увагу на те, що для вилучення у особи її одягу, на якому є очевидні та доступні для поверхневого огляду сліди кримінального правопорушення, не потрібна ані ухвала слідчого судді, ані проводити вилучення такого під час затримання, як про це безпідставно наголошує в клопотанні захисник. Аналогічно безпідставними суд визнає твердження захисника щодо фотографування вказаних речей.

Отже, огляд речей чи/та документів проведений слідчим після внесення інформації в ЄРДР є слідчою (розшуковою) дією не суперечить вимогам КПК України та спрямований на отримання (збирання) або перевірку доказів.

Протокол, який складає слідчий у процесі огляду речей чи/та документів повинен відповідати вимогам частини 3 статті 104 КПК України та є процесуальним джерелом доказів згідно із положеннями частини 2 статті 84, пунктом 3 частини 2 статті 99 КПК України. За умови відповідності вимогам частини 1 статті 98 КПК України (матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення) речі, надані особою до заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення та оглянуті слідчим в рамках слідчої (розшукової) дії - огляду, є речовими доказами і повинні зберігатися за правилами встановленими КПК України та відповідною Інструкцією. В свою чергу документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій статті 98 КПК України.

З аналогічних підстав суд визнає належним та допустимим доказом - протокол огляду речей і документів від 08.07.2019.

Також судом надано належну оцінку даним, що зафіксовані у протоколі пред`явлення потерпілій осіб для впізнання від 16.04.2019, та відхиляє аргументи про його недопустимість через недотримання вимог процесуального закону під час проведення цієї слідчої дії.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що зміст протоколу свідчить про дотримання слідчим вимог статей 228, 231 КПК України. Так, особи, зображені на фотокартках, пред`явлених потерпілій, не мали суттєвих відмінностей, а в протоколі зазначено, за якими ознаками потерпіла впізнає обвинуваченого.

До того ж, суд зауважує, що зазначена слідча дія проводиться не тільки задля отримання (збирання) доказів, а й з метою перевірки вже отриманих в ході досудового розслідування фактичних даних, зокрема показань потерпілої.

При цьому показання потерпілої ОСОБА_2 , суд вважає чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, остання визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, та чітко вказала в своїх поясненнях, як на досудовому слідстві так і під час її допиту в судовому засіданнв про обставини вчинення відносно неї кримінального правопорушення, чітко вказала на особу злочинця, якого впізнала під час проведення впізнання, оскільки запам?ятала його обличчя, одяг, тощо. При цьому потерпіла наполягла на тому, що злочин відносно неї вчинив саме ОСОБА_1 .

Щодо протоколів проведення слідчого експерименту від 16.04.2019 та 29.05.2019.

Згідно правової позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17) метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю свідка слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення таких відомостей, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії. Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК. За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Суд, дослідивши та надавши оцінку протоколу слідчого експерименту від 16 квітня 2019 року за участю свідка ОСОБА_3 , вважає, що цю процесуальну дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України, і її результат зафіксовано із дотриманням вимог статей 104, 105 КПК України. Крім цього, суд зауважує, що свідок ОСОБА_3 в теталях розповів про події, які мали місце 15 квітня 2019 року, як до, так і після вчинення злочину. Показання вказаного свідка під час слідчого експерименту повністю співпадають з показаннями свідка під час судового розгляду, є чіткими, послідовними і такими, шо підтверджуються сукупністю інших, зібраних у справі доказів та жодних сумнівів у своїй достовірності в суду не викликають.

При цьому суд зауважує, що залучення ОСОБА_3 до проведення слідчого експерименту у якості свідка не вказує про недопустимість самого протоколу слідчого експерименту, оскільки відомості, яка він надавав під час цієї слідчої дії, не є показаннями у розумінні статей 84, 95 КПК України, а є складовою частиною протоколу слідчого експерименту (постанова ВС у справі №607/22343/18 від 12.05.2022).

Відсутність у протоколі тих даних, які зазначені стороною захисту в клопотанні про визнання доказів недопустимими, не є в цьому провадженні тим істотним порушенням, яке б мало наслідком недопустимість вказаного протоколу. Відсутність у пртоколі відомостей вказаних захисником не ставить під сумнів його доказове значення, адже усі відомості зафіксовано із застосуванням аудіо- та відеозапису, який було переглянуто учасниками слідчої дії та долучено до протоколу до його підписання. Такий порядок складання та підписання протоколу забезпечив право учасників слідчої дії робити зауваження та заяви.

Аналогічно протокол слідчого експерименту із ОСОБА_2 від 29.05.2019 є належним та допустимим доказом, оскільки вказану слідчу дію проведено з дотриманням КПК України, під час вказаної слідчої дії потерпіла повністю в деталях розповіла про обставини вчинення відносно неї кримінального правопорушення, і вказані показання повністю підтвердила в судовому засіданні, будучи безпосередньо допитаною колегією суддів.

Відсутність у протоколі слідчого експерименту запису про ідентифікаційні ознаки і технічні характеристики засобів технічної фіксації, які використовувались при відеозаписі вказаної слідчої дії, та участь інших осіб, які крім зазначених у ньому учасників також були присутні при його проведенні, не є істотним порушенням у розумінні положень ст. 412 КПК, оскільки ці обставини жодним чином не ставлять під сумнів сам факт та законність її проведення, а отже і не впливають на допустимість вказаного протоколу як доказу.

Надана судом оцінка цим доказам відповідає критеріям визначеним в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верхового Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19).

В постанові від 22 травня 2018 року у справі № 459/3331/16-к (провадження № 51-43км18), Верховний Суд вказав, що якщо свідок або учасник процесу дає суду показання, які співпадають з його показаннями під час досудового розслідування, або посилається на них, то саме собою використання судом таких позасудових показань не є порушенням процесуального закону, оскільки в такому випадку свідок інкорпорує свої позасудові показання у свої показання в суді.

У цій справі потерпіла, свідок допитувалися під час судового розгляду і підтвердили свої показання, які вони давали при проведенні слідчих експериментів. Ураховуючи цю обставину, Суд відхиляє доводи сторони захисту.

Щодо протоколу проведення слідчого експерименту з обвинуваченим від 16.09.2019, то такий як доказ судом не взято до уваги та не покладено в основу вироку, як доказ винуватості обвинуваченого, а відтак, доводи сторони захисту в цій частині не аналізуються та не спростовуються.

Ухвала про арешт майна від 17.04.2019 постановлена відповідно до вимог ст.ст.170-174 КПК України, набрала законної сили та оскаржена, в порядку встановленому КПК України не була. Твердження сторони захисту про недопустимість вазаної ухвали як доказу негрунтуються на нормах КПК України та є припущеннями сторони захисту.

Щодо допустимості як доказів висновків експертиз.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 101 КПК України якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.

Наведені у вироку висновки експертиз проведені висококваліфікованими експертами, на підставі ухвал суду, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, зробленому на підставі діючого законодавства, містять відповіді на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновках відносяться до справи і мають доказове значення. Тому вказані висновки суд покладає в основу прийнятого рішення. Підстав недовіряти висновкам експертиз в суду немає.

Вказані висновки експертиз не суперечать вимогам КПК України, будь-яких підстав вважати, що вказані дослідження проведені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 242 КПК призначення експертизи у кримінальному провадженні для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

За правилами пункту 1.4. «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція), визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

У вказаній справі судова медична експертиза була призначена постановою слідчого, яка була скерована для виконання експертам, на вирішення експерту слідчим були поставлені відповідно до Інструкції питання щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої, їх ступеня тяжкості, розташування, механізму заподіяння, предметів якими вони могли бути заподіяні.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 № 6 (далі - Правила) така експертиза виконується з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань, що були поставлені органами дізнання, слідчого, прокурора та суду, та вирішення інших питань, які належать до компетенції даного виду судово-медичної експертизи. Для досягнення мети використовуються знання в галузі судової медицини та інших медичних спеціальностей, застосовуються спеціальні лабораторні методи дослідження (гістологічні, медико-криміналістичні, токсикологічні тощо) і, якщо необхідно, вивчається медична документація, матеріали кримінальних та цивільних справ.

Письмової вказівка керівника (заступника керівника) експертної установи експерту на проведення експертизи, як це вбачається зі змісту пункту 2.3. Інструкції, є внутрішнім документом який зберігається в експертній установі і до матеріалів кримінального провадження не долучається, а тому її відсутність у матеріалах справи не є підставою для визнання висновку судового медичного експерта недопустимим доказом.

Ця експертиза в кримінальному провадженні проведена належною особою яка має відповідний фаховий рівень, вищу медичну освіту, необхідні знання та досвід роботи. Відповідно до вимог закону експерт був попереджений слідчим про кримінальну відповідальність за статями 384, 385 КК і в своєму висновку надав вичерпні відповіді на всі питання, які були поставлені йому в постанові слідчого. Зроблений ним висновок містить відповідні обґрунтування з посиланням на результати додатково проведених експертних досліджень та надані слідчим матеріали, структура висновку за своїм змістом відповідає вимогам вказаної Інструкції і не викликає у Суду сумнівів у його правильності чи повноті.

З огляду на зазначене, будь-яких порушень вимог закону, які би ставили під сумнів правильність вказаного висновку експерта колегія суддів не вбачає.

З зазначених вище мотивів, відсутні підстави і для визнання недопустимим як доказу висновку молекулярно-генетичної експертизи від 22.07.2019.

Колегія суддів не убачає іншого шляху потрапляння крові потерпілої на одяг обвинуваченого, окрім як під час вчинення ним злочину.

Що стосується доводів про порушення порядку відібрання біологічних зразків, то Суд зазначає про таке.

Зі змісту ч. 2 ст. 100 КПК України вбачається, що речові докази можуть бути надані добровільно або на підставі рішення судді.

За приписами статті 245 КПК України у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом. Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Водночас, процедура відібрання біологічних зразків відбувалась з дотриманням вимог КПК України за добровільною згодою особи, що підтверджується наявними у матеріалах провадження доказами. При цьому учасники не мали будь-яких зауважень, доповнень.

Суд відхиляє довід щодо недопустимості вилучення зразків крові потерпілої без постанови прокурора. Вимога частини 3 статті 245 та частини 2 статті 241 КПК отримати постанову прокурора для відібрання біологічних зразків має на меті надати додаткові гарантії від необґрунтованого втручання в право особи на приватність.

Решта доводів сторони захисту щодо цього доказу стосуються оцінки його достовірності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 102 КПК у висновку експерта повинно бути зазначено: 1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; 2) місце і час проведення експертизи; 3) хто був присутній при проведенні експертизи; 4) перелік питань, що були поставлені експертові; 5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; 6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка; 7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання. У висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Як убачається зі змісту висновку судово-психіатричної експертизи від 06.08.2019, вказаних вимог законодавства експертами дотримано.

Щодо доводів захисника про недопустимість висновку експерта судово-товарознавчої експертизи від 28.08.2019 як доказу, оскільки експерт не дослідив сам об`єкт оцінки й не дослідив жодних документів, які містять відомості про об`єкт оцінки, що є, на думку захисника, порушенням вимог п. 1 ч. 5 ст. 69, ч. 3 ст. 101 КПК України та положень, які містяться в нормативно-правових актах з оцінки майна, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Згідно ст. 243 КПК України, експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження.

В рамках проведення товарного дослідження при визначенні концепції вартості об`єкту оцінки судовий експерт керувався Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна й майнових прав», затвердженим постановою КМУ від 10 вересня 2003 року №1440, основними положеннями «Методики визначення вартості майна», національними нормативними документами й міжнародними стандартами оцінки, у яких сформульовані основні поняття застосовувані під час проведення оцінки майна.

Розгляд питання про вартість майна, визначався фактичними обставинами конкретної оціночної ситуації. В рамках дослідження були проаналізовані ціни пропозицій та товарні характеристики об`єктів шляхом моніторингу спеціалізованих веб-сайтів, розміщених в мережі Інтернет, вивченням ринку пропозицій (спеціалізованих підприємств, які займаються реалізацією аналогічних товарів) із урахуванням наявної інформації станом на день вчинення злочину.

Таким чином, оцінка вартості викраденого майна була проведена відповідно до вимог статей 242, 243 КПК України.

Доводи захисника про те, що трафіки телефонних з`єднань абонентських номерів та телефонних апаратів були отримані з порушенням встановленого КПК порядку, є необґрунтованими, а відтак, відсутні підстави для визнання не допустимим як доказу протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 23.07.2019.

Дані реєстру матеріалів досудового розслідування свідчить про те, що зазначені відомості було отримано від операторів мобільного зв`язку на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, які надавались для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України під час завершення досудового розслідування.

Надалі слідчий, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 40 та ст. 71 КПК України, доручив відповідному підрозділу оперативно-технічних заходів опрацювати отримані від оператора мобільного зв`язку дані, що було виконано. Результати такого опрацювання слідчий долучив до матеріалів кримінального провадження. Суд, оцінивши відповідні відомості у сукупності з іншими доказами, дійшов висновку, що представлені стороною обвинувачення дані трафіку з`єднань стосуються мобільних телефонів та номерів, що належать саме обвинуваченому.

Оскільки речові докази є джерелом отримання інформації, то для її безпосереднього отримання слід здійснити ряд процесуальних дій (огляд, експертизу та ін.). З матеріалів кримінального провадження вбачається, що речові докази були вилучені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, оглянуті, запаковані, опечатані, визнані постановою слідчого речовими доказами та приєднані до провадження, тобто вони визнані допустимими доказами. У подальшому ці речові докази були досліджені відповідно до вимог закону, щодо них були проведені передбачені законом експертизи, які так само є допустимими доказами, про що зазначено в рішенні. Ці докази були оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України у сукупності з іншими доказами та їм дана у вироку відповідна оцінка.

Як наслідок, аргументи про визнання недопустимими доказами постанов про визнання речовими доказами, передачу їх на зберігання та висновків експертів із врахуванням теорії «плодів отруєного дерева» на підставі наведеного вище аналізу інших доводів захисника є невмотивованими та не заслуговують на увагу.

Верховний Суд в постанові від 10.09.2020 року по справі №751/6069/19 визначив, що матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучені слідчим до матеріалів провадження в якості речових доказів диски з записами були виготовлені у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається в електронному вигляді у виді файлів.

Щодо відкриття матеріалів досудового розслідування

Положеннями статті 290 КПК передбачено обов`язок сторони обвинувачення надати стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, тобто створити можливість стороні захисту для ознайомлення з цими матеріалами, зробити їх копії або інші відображення цих матеріалів. Разом із тим, згідно з ч. 1 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав. Отже, вирішення питання щодо використання наданої можливості ознайомитись із такими матеріалами та обсягу ознайомлення з ними повністю залежить від волевиявлення сторони захисту.

Передбачений ч. 12 ст. 290 КПК обов`язок суду не допустити відомості, що містяться в матеріалах справи, як докази у справі у випадку якщо сторона обвинувачення не здійснить відкриття цих матеріалів стороні захисту стосується лише ситуації, коли сторона обвинувачення не виконала такого обов`язку й не надала протилежній стороні доступ до цих матеріалів, унаслідок чого остання була позбавлена можливості ознайомитися з ними. Однак це правило не поширюється на ті випадки, коли сторона захисту, маючи доступ до таких матеріалів, відмовилася від ознайомлення з ними повністю або частково.

Як убачається з матеріалів провадження, ані в підготовчому засіданні, ані в судовому засіданні під час вирішення питання про приєднання зібраних доказів до матеріалів провадження та їх дослідження в суді, сторона захисту не висловлювала своїх заперечень проти долучення наданих стороною обвинувачення доказів до матеріалів провадження.

У своєму клопотанні захисник не навів переконливих аргументів на підтвердження того, що сторона захисту не була ознайомлена з доказами у порядку ст. 290 КПК і в матеріалах провадження немає будь яких даних які б вказували на це. Тому з урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ці доводи захисника є безпідставними та їх відхиляє.

Щодо невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

В постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 року № 5-238кс16 чітко визначено, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки за змістом ч.2 ст. 291 КПК України у ньому наявні всі необхідні реквізити обвинувального акту, включаючи, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення. У реєстрі матеріалів до обвинувального акту прокурором викладено рух та сутність вчинених на стадії досудового розслідування слідчих та процесуальних дій у даному кримінальному провадженні, які орган досудового розслідування вважав за належне.

Відповідність обвинувального акту вимогам КПК України, на підставі ст.ст.314, 315 КПК України була встановлена під час проведення підготовчого судового зсідання у справі, і підстав для повернення обвинувального акту прокурору не було.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що захисником в поданому клопотанні та під час судового розгляду не доведено, що докази, на які посилається прокурор при доведенні вини ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України є недопустимими оскільки, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 86 КПК). При цьому КПК не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК).

Колегія суддів вважає, що захисник у клопотанні про визнання доказів недопустими та під час судових дебатів виходить із власного тлумачення та суб`єктивного аналізу й переоцінки окремих доказів, при цьому аналіз і оцінку доказів та фактичних обставин здійснює тенденційно, вибірково, відокремлено від інших обставин та доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Доводи обвинуваченого про те, що на досудовому розслідуванні до нього були застосовані незаконні методи досудового слідства не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджені жодними доказами.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 09.09.2019 зобов?язано прокурора Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури негайно внести відомості до ЄРДР за фактом побиття ОСОБА_1 під час затримання.

На виконання вказаної ухвали суду, прокурором Петрушинським Н.О. було внесено відомості до ЄРДР, що доводиться витягом з ЄРДР за №42019141210000025 (т.3 а.с.183).

Відповідно до постанови начальника Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури Петрушинського Н.О. про визначення підслідності від 10.10.2019, підслідність даного кримінального провадження визначено за Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові і матеріали кримінального провадження скеровані до вказаного управління.

На час розгляду кримінального провадження, жодних даних про те, що твердження засудженого про застосування відносно нього незаконних методів досудового розслідування знайшли своє підтвердження, суду не подано.

Відповідно до постанови ВС у справі №761/38780/19 від 07.06.2022 Суд хоча й відзначає, що в матеріалах відсутні будь-які висновки розслідування за заявою засудженого про неналежне поводження з ним з боку працівників поліції, однак бере до уваги, що суди попередніх інстанцій не використовували для доведення винуватості засудженого будь-які його показання, надані під час досудового розслідування, які могли бути отримані внаслідок поганого з ним поводження. За таких обставин Суд не має підстав вважати, що докази, покладені судами в основу їх висновків, були здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини в значенні частини 1 статті 87 КПК, і відповідно мають бути визнані недопустимими.

На підставі наведеного, зважаючи на те, що в основу судового рішення, згідно з принципом безпосереднього дослідження доказів, показання обвинуваченого на досудовому розслідуванні в основу судового рішення не покладаються, крім цього, такі показання не були визнавальними, а навпаки, місять інформацію про повне заперечення фактичних обставин справи, а відтак, доводи обвинуваченого в цій частині на увагу не заслуговують, зокрема, і тому, що не доведені належними та допустимими доказами.

Що стосується Закону України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосування до інкримінованого обвинуваченому злочину, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Суд зазначає, що для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин в обов`язковому порядку мають бути встановлені усі елементи складу злочину, зокрема, об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона, а обов`язок доведення наявності вказаних елементів покладається на сторону обвинувачення.

Розбій як злочин проти власності (ст. 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за ст. 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику в справах про злочини проти власності»).

Тобто для кваліфікації дій особи за ст. 187 КК слід встановити наявність умислу на заволодіння чужим майном вже у момент нападу, поєднаного з погрозою чи застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.

При цьому обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є також визначена законом спеціальна мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном. Якщо ж погроза або застосування насильства до потерпілого спрямовані на повернення належних засудженому за існуючим цивільно-правовим зобов`язанням коштів, то такі дії не можуть бути кваліфіковані як розбійний напад.

Водночас слід мати на увазі, що розбій, як і інші злочини проти власності, які вчиняються у формі викрадення, як правило, характеризуються і загальною корисливою метою посягання - протиправне обернення чужого майна на свою користь чи користь інших осіб, та відповідним корисливим мотивом - збагачення за рахунок чужого майна.

Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, заволодів майном злочинець чи ні. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 629/1663/16-к.

Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є кваліфікуючою ознакою розбою і тягне за собою відповідальність за ч. 4 ст. 187 КК України.

Ознаки тяжких тілесних ушкоджень визначені у ст. 121 КК України.

Так, обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановленням причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками.

Проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.

Така позиція, зокрема, узгоджується з викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (провадження № 13-14кс18) висновком щодо застосування норми права, - кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року провадження № 13-14кс18 (справа № 569/1111/16-к), проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже, виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки «проникнення», навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном.

Разом з тим, інша кримінально-правова кваліфікація має бути надана діям особи, яка шляхом вільного доступу до певного приміщення вчиняє дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом (наприклад, службові приміщення, відокремлені секції магазину з обмеженим доступом, касові апарати, сейфи тощо). Такі дії мають бути кваліфіковані як поєднані з проникненням у інше приміщення чи сховище.

При інкримінуванні «проникнення» важливим є також факт усвідомлення особою незаконності входження (потрапляння) у відповідне приміщення та перебування в ньому під час вчинення розбою. Вчиняючи розбій, поєднаний з проникненням, особа повинна усвідомлювати протиправність входження (потрапляння) у приміщення та перебування в ньому під час вчинення розбою, передбачати суспільно небезпечні наслідки такого протиправного входження (потрапляння) у приміщення й бажати їх настання.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність ознаки «проникнення» у складі розбою, суд після встановлення фактичних ознак складу вчиненого кримінального правопорушення повинен перевірити, як ці ознаки співвідносяться з ознаками складу злочину кримінально-правової норми, передбаченої ч. 3 ст. 187 КК.

При здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.

Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) та перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) та перебування в ньому.

Висновки суду.

За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 555/2067/18, Суд вказав, що сама лише наявність багатьох різних версій, викладених стороною захисту, не покладає на суд обов`язку спростовувати кожну із них. Законодавець вимагає лише, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Колегія суддів вважає, що доводи захисника про те, що до вчинення кримінального правопорушення можуть бути причетні сторонні особи, зокрема син потерпілої, не узгоджуються між собою та суперечать матеріалам кримінального провадження оскільки, потерпіла одразу описала особу, яка вчинила на неї напад та вказала за якими ознаками її може впізнати.

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

Отже, беручи до уваги сукупність досліджених у суді прямих і непрямих доказів, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків, доводи сторони захисту не містять.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та колегія суддів приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України в судовому засіданні доведена повністю.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення та винність обвинуваченого у вчиненні злочинних дій доведені повністю.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів вважає доведеними ії обвинуваченого ОСОБА_1 , які слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров?я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно з положеннями ст. 66 КК України, суд не встановлено.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого відповідно до положень ст.67 КК України, не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб вчинення злочину, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого та стан його поведінки, у вчиненому не розкаявся, раніше судимого, судимість якого не знята на не погашена у встановленому законом порядку, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, позицію потерпілої, яка просить призначити обвинуваченому справедливе покарання вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкцій статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, а саме у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Підстав для застосування вимог ст.69 КК України судом не встановлено.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Оскільки судом призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати за проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов в кримінальному провадженні відсутній.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити, в порядку ст.174 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити, в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370,371,374 КПК України суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев?ять) років з конфіскацією майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу - залишити без змін

Строк відбуття покарання рахувати з 16 квітня 2019, тобто з часу затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 7223,56 (сім тисяч двісті двадцять три грн. 56 коп) грн.

Скасувати арешт накладений згідно ухвали Миколаївського міськрайонного суду від 17.04.2019 на балонову куртку чорного кольору зі слідами РБК на лівому рукаві, мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «311», НОМЕР_21 із абонентською сім картою Київстар, гаманець чоловічий чорного кольору, в середині із шкіри жовтого кольору, торгова марка «Tod's» в якому знаходилось: паспорт громадянина України виданий на ім`я ОСОБА_30 , карта банку «Приватбанк» № НОМЕР_14 , дисконтна карта «НОМЕР_15 , дисконтна карта «CR6P» № 124, карта банку «Ощадбанк» № НОМЕР_16 , квитанція до договору № 02019437, квитанція до договору № 02019267, грошові кошти , а саме: 7 купюр номіналом 200 гривень: СБ 9401283, СБ 9401285, СБ 9401288, СБ 9401287, СБ 9401282, СБ 9401284, СБ 9401286, 5 купюр номіналом 100 гривень: УМ 3775529, УМ 2636823, УП 9014587, КУ 6902497, ЗГ 6274651, 4 купюри номіналом 50 гривень: СЖ 5631287, УА 1888572, ТЕ 8977412, УН 2309716, 4 купюри номіналом 20 гривень: ТЖ 5486739, ТЛ 8900453, ЧВ 8649081, ЧВ 7013643, 4 купюри номіналом 10 гривень: ЦС 4074593, ЦИ 0443825, ХГ 0730260, ХЗ 0858127, 7 купюр номіналом 2 гривні: СИ 3249902, СЗ 2444334, СД 1035230, СБ 1370205, КА 1326796, ТС 7195780, СЕ 8582189, 3 купюри номіналом 1 гривня: РГ 1150378, РБ 4648715, УЙ 5306311 загальною сумою 2 237 гривень.

Речові докази:

-DVD-R диск із назвою «сквер №2», DVD-R диск із назвою «Шептицького», DVD-R диск із назвою «Спорт Лото», CD-R диск із назвою «7 авг. 2019», які приєднані до матеріалів справи - залишити при справі.

-мобільний телефон марки «Нокіа» моделі «311», НОМЕР_21 із абонентською сім картою Київстар, гаманець чоловічий чорного кольору, в середині із шкіри жовтого кольору, торгова марка «Tod's», карта банку «Приватбанк» № НОМЕР_14 , дисконтна карта «НОМЕР_15 , дисконтна карта «CRОP» № 124, карта банку «Ощадбанк» № НОМЕР_16 , які передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області - знищити.

-грошові кошти , а саме: 7 купюр номіналом 200 гривень: СБ 9401283, СБ 9401285, СБ 9401288, СБ 9401287, СБ 9401282, СБ 9401284, СБ 9401286, 5 купюр номіналом 100 гривень: УМ 3775529, УМ 2636823, УП 9014587, КУ 6902497, ЗГ 6274651, 4 купюри номіналом 50 гривень: СЖ 5631287, УА 1888572, ТЕ 8977412, УН 2309716, 4 купюри номіналом 20 гривень: ТЖ 5486739, ТЛ 8900453, ЧВ 8649081, ЧВ 7013643, 4 купюри номіналом 10 гривень: ЦС 4074593, ЦИ 0443825, ХГ 0730260, ХЗ 0858127, 7 купюр номіналом 2 гривні: СИ 3249902, СЗ 2444334, СД 1035230, СБ 1370205, КА 1326796, ТС 7195780, СЕ 8582189, 3 купюри номіналом 1 гривня: РГ 1150378, РБ 4648715, УЙ 5306311 загальною сумою 2 237 гривень, які передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівські області - конфіскувати дохід держави.

-паперовий конверт коричневого кольору в якому знаходиться два окремих замка дверей шафи які передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області повернути у власність потерпілої - ОСОБА_2

-спец пакет №2919768 в якому знаходиться два відрізка світлової дактилоплівки та таблиця №1 до протоколу ОМА від 15.04.2019, спец пакет №2919769 в якому знаходиться дві дактилокарти ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , які передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області - знищити.

-паперову коробку коричневого кольору, в якій знаходиться чоловіча куртка чорного кольору із слідами РБК на лівому рукаві, паперовий конверт із вирізкою килима з приміщення коридору квартири АДРЕСА_6 , паперовий конверт із зразком крові ОСОБА_2 , яку передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий суддя Р. Т. Шрамко

Суддя В.М. Бораковський

Суддя Н.М. Янів