Рішення № 106138934, 06.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2022 року м. Київ № 640/31817/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, Київ, 04655, код ЄДРПОУ39292197) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

прийняв до уваги наступне:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить:

- винести постанову, якою визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.09.2020 № Ф-12026-13 зі сплати єдиного внеску, винесену Головним управлінням ДФС у м. Києві;

- визнати неправомірним та скасувати рішення ДПС України про результати розгляду скарги №32468/6/99-00-06-03-01-06 від 13.11.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2021 року, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржувану вимогу, оскільки у позивача відсутній податковий борг та припинено підприємницьку діяльність фізичною особою-підприємцем.

24.05.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на обґрунтованість оскаржуваної вимоги, прийнятої у межах та на підставі наявних повноважень у зв`язку з виявленою недоїмкою зі сплати позивачем єдиного внеску. У відзиві відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність, але не знято з обліку (КОР не пусті), стан платника 11.

08.07.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/31817/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа: Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)задоволено, зупинено стягнення на підставі вимоги № Ф-12026-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 30.09.2020, прийнятої ГУ ДПС у м. Києві, до набрання законної сили судовим рішення у справі № 640/31817/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у місті Києві, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 21.11.2003 року, номер запису № 20910170000001108.

31.12.2016 внесено запис № 20700060008005674 про припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.

У зв`язку з державною реєстрацією припинення, платником податків був поданий ліквідаційний звіт за 2016 рік від 02.02.2017 №1700016568, за яким додатково у картці платника було нараховано єдиного соціального внеску у сумі 1850,64 грн.

03.03.2016 Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 6946-23 станом на 29.02.2016 року було нараховано 15 166,44 грн. недоїмки.

Відповідно до квитанції № 88 від 06.05.2016 позивачем було сплачено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 15 166,44 грн.

Відповідно до довідки про доходи виданої ТОВ «СОФТ.ЮА» позивач отримував заробітню плату з січня 2016 по грудень 2016 з якої ТОВ «СОФТ.ЮА» сплачувала єдиний соціальний внесок.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 за 2016 рік було сплачено ТОВ «СОФТ.ЮА» суму єдиного соціального внеску у розмірі 3 902,88 грн.

21.10.2020 року позивач засобами поштового зв`язку отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2020 року N Ф-12026-13 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 11 466,36 грн.

26.10.2020 року позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України вх. № 7111/ФП про перегляд вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.09.2020 року № Ф-12026-13.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 13.11.2020 року N 32468/6/99-00-06-03-01-06 від 13.11.2020 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.09.2020 року N Ф-12026-13 ГУ ДПС у м. Києві залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 26.10.2020 року N б/н (вх.№41203/6 від 27.10.2020) - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з правомірністю винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.09.2020 року N Ф-12026-13 звернувся за захистом своїх прав до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За правилом абз. 1 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування

За визначенням п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування») недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Отже, базою нарахування пені і застосування штрафу є саме недоїмка з ЄСВ, а підставою реалізації перелічених мір юридичної відповідальності - момент скоєння особою діяння з оплати ЄСВ поза межами визначеного законом строку.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом 20.04.2015 р. N 449 Міністерства Фінансів України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі за текстом - Інструкція N 449).

Так, п. 1 розділу VII Інструкції N 449 встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпункт 2 пункту другого розділу VII Інструкції N 449 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Пункт сьомий розділу VII Інструкції N 449 визначає, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.

Отже, суд приходить до висновків, що підпунктом 2 пункту другого розділу VII Інструкції N 449, чітко передбачено, що розрахунок фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Вказаний висновок також наведений також і у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 р. по справі N 813/4686/16.

Отже, відомості картки особового рахунку платника з ЄСВ, котрий ведеться контролюючим органом, є цілком легітимним джерелом одержання об`єктивних даних фактичної дійсності про стан виконання обов`язку з ЄСВ.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 21.11.2003 по 30.12.2016 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Предметом спору у даній справі є вимога від 30.09.2020 N Ф-12026-13.

Як вбачається з оскаржуваної вимоги, заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначена позивачу станом на 30.08.2020 та становить 11466,36грн.

Платником податків 10.05.2016 було сплачено єдиного соціального внеску у сумі 15582,57 грн.

Згідно інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебуває на обліку як ФОП в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДГП в Печерському районі) з 24.11.2003 до 31.12.2016 (дата проведення державної реєстрації припинення), та з 01.01.2012 до 01.07.2016 знаходився на спрощеній системі оподаткування з обраною 3 групою. Стан платника податків на дату надання відповіді 11- припинено, але не знято з обліку (кор не пусті).

В Управлінні Пенсійного фонду платник податків ОСОБА_1 зареєстрований 29.06.2010 за № 11-012875, категорія страхувальника « 244».

Згідно ст. 6 п. 2 п.п. 4 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску в строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Згідно з п. 16 розд. II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 435), відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) є страхувальник.

Відповідно пункту 2 розділу III Порядку N 435, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

В інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб- підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються щоквартальні нарахування в автоматичному режимі за III - IV квартали 2013 року, І - IV квартали 2014 року, І - IV квартали 2015 року та І-ІІ квартали 2016 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 14629,02 гривень.

А також сплата 26.03.2014 у сумі 17017,08 гривень.

Таким чином, в інтегрованій картці платника податків обліковувався борг : станом на 01.01.2013 у сумі 2388,06 грн., станом на 01.01.2014 у сумі 3582,09 грн., станом на 01.01.2015 у сумі 8604,61 грн., станом на 01.01.2016 у сумі 13731,93 грн.

Оскільки, в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковується несвоєчасна сплата єдиного внеску, Головним управлінням ДПС у м. Києві управлінням податкового аудиту фізичних осіб було винесено Рішення № 0086154204 від 05.05.2020. на загальну суму 11466,36 грн. (штраф - 2354,73 грн. та пеня - 9111,63 грн.). Оскільки сума фінансової санкції не була сплачена, станом на 10.08.2020 в інтегрованій картці платника виникла недоїмка.

У зв`язку з державною реєстрацією припинення, платником податків був поданий ліквідаційний звіт за 2016 рік від 02.02.2017 №1700016568, за яким додатково у картці платника було нараховано єдиного соціального внеску у сумі 1850,64 грн.

Таким чином платником податку було порушено терміни сплати єдиного внеску, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону N 2464-VI передбачено застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 відсотків до 01.01.2015 та 20 відсотків з 01.01.2015 та відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону N 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Платником податків 10.05.2016 було сплачено єдиного соціального внеску у сумі 15582,57 грн. Станом на 01.01.2017 року у картці платника податків борг був відсутній, але залишилися несплаченими штрафні санкції у сумі 2354,73 грн. та пеня на суму 9111,63 грн. за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску

Позивач жодного доводу про неправдивість або недостовірність будь-яких облікових операцій, відображених у картці платника ЄСВ або розрахунку штрафним санкцій.

Таким чином, судом встановлено, що позивач порушив термін сплати єдиного внеску, але відповідні штрафні санкції не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість.

Щодо посилань позивача на те, що позивач втратив статус фізичної особи-підприємця та не є платником єдиного соціального внеску суд зазначає наступне.

Згідно ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Частиною 4 ст. 6 Закону N 2464-VI встановлено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Згідно п. 14.1.162 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Відповідно до п. 14.1.265 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Згідно п. 65.10.8 ст. 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

За правилами п. 97.4.3 ст. 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Так, Верховний Суд України висловив правову позицію з даного питання, зокрема в постанові від 04 грудня 2013 року у справі N 6-125цс13, за якою, відповідно до статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2343-XII однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети, збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що він не має обов`язку сплачувати штрафні санкції та пеню, оскільки станом на дату винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) та оскаржуваного рішення вже не був фізичною особою-підприємцем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно нараховано недоїмку, у зв`язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

В свою чергу, як вже було зазначено вище, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/31817/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа: Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зупинено стягнення на підставі вимоги № Ф-12026-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 30.09.2020, прийнятої ГУ ДПС у м. Києві, до набрання законної сили судовим рішення у справі № 640/31817/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у місті Києві, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування податкової вимоги, суд зазначає, що заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим судовим рішенням.

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись вимогами ст. ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій