Ухвала суду № 106138914, 06.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 вересня 2022 року м. Київ№640/9319/22Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

за участі секретаря судових засідань Ходзівського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали в адміністративній справі

за позовомПублічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад»до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправною бездіяльності та вчинення певних дійвстановив:

Публічне акціонерне товариство «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва, в порядку адміністративного судочинства, з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило:

-визнати протиправною бездіяльність Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на нерухоме майно Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» у виконавчому провадженні 436/0505-в22 (постанова від 15.05.2003, реєстраційний номер обтяження 1521613);

-скасувати арешт нерухомого майна Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» у виконавчому провадженні 436/0505-в22 (постанова від 15.05.2003, реєстраційний номер обтяження 1521613).

Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що 16 грудня 2002 року ПАТ «НТК «Електроприлад» стало власником нерухомого майна нежитлової будівлі, розташованої в місті Києві по вулиці Ванди Василевської (наразі назва вулиці Богдана Гаврилишина), 27/29. В той же час, відповідно до даних Реєстру речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2004 року на вказаний будинок було накладено обтяження у вигляді арешту, реєстраційний номер обтяження 1521613. Вказане обтяження накладено державним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва №1/63 від 05 серпня 2003 року про стягнення з ТОВ ВБК «Мрія-5» на користь ВАТ «НТК «Електроприлад» (позивача) 20963,23 грн основного боргу, 5680,15 грн пені, 267 грн витрат на держмито та 69 грн за інформаційні послуги. Однак, обтяження помилково накладено на майно стягувача, а не боржника. Представник позивача, звернувшись 07 лютого 2022 року до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна, отримав 06 червня 2022 року відповідь, що матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання і у Відділі відсутня будь-яка інформація щодо зазначеного виконавчого провадження.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту на майно під час закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, позивач звернувся з даними позовними вимогами до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 16 серпня 2022 року. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження 436/0505-в22.

У судовому засіданні 16 серпня 2022 року оголошено перерву до 06 вересня 2022 року.

У судовому засіданні 06 вересня 2022 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити. При цьому, як на підставу для звернення з даним позовом саме до адміністративного суду, посилався на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2021 року у справі №1/63 та як на практику рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі №120/945/190а.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилом частини першої статті 287 цього Кодексу учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у розділі X Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Частиною першою статті 74 вказаного закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою цієї ж статі передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту, накладеного на нерухоме майно Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» у виконавчому провадженні 436/0505-в22 (постанова від 15.05.2003, реєстраційний номер обтяження 1521613) при закінченні виконавчого провадження 436/0505-в22.

З доданих до позовної заяви матеріалів судом встановлено, що виконавче провадження 436/0505-в22 було відкрите на підставі наказу №1/63 від 05 серпня 2002 року, виданого Господарським судом міста Києва «Про примусове виконання рішення» на виконання рішення Арбітражного суду міста Києва від 02 березня 2001 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 05 серпня 2002 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої будівельної компанії «Мрія-5» на користь Відкритого акціонерного товариства Науково-технічний комплекс «Електроприлад» коштів.

Таким чином, позивач оскаржує бездіяльність посадових осіб Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу №1/63 від 05 серпня 2002 року, виданого Господарським судом міста Києва у господарській справі, а саме щодо помилковості накладення арешту на майно не боржника, а стягувача та не зняття арешту при закінченні/поверненні виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку про те, що спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення у господарській справі, винесеного господарським судом за правилами господарського судочинства, належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його потрібно розглядати в порядку господарського судочинства.

Аналогічною є позиція, викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі №640/28341/21.

З огляду на вказане, та враховуючи те, позивач як сторона виконавчого провадження 436/0505-в22 оскаржує дії/бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, то такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Даний спір підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ - Господарським судом м. Києва.

Позивач надав копію ухвали Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2021 року у справі №1/63 за скаргою Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» на бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №1/63, згідно якої у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» відмовлено.

Як вбачається зі змісту цієї ухвали «…враховуючи відсутність матеріалів виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі №1/63, суд приходить до висновку про неможливість встановлення доводів наведених скаржником у скарзі та перевірку їх доказами при розгляді даної скарги…».

При цьому, як вказав позивач у додаткових своїх поясненнях, що після судового засідання суддя господарського суду міста Києва вказав, що дієвим способом захисту в даному випадку буде саме звернення позивача до адміністративного суду з адміністративним позовом, так як адміністративний суд може своїм рішенням скасувати арешт, накладений в 2003 році.

Щодо викладеної вище обставини Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що ухвалою від 03 листопада 2021 року Господарський суд міста Києва відмовив позивачу у задоволенні його скарги по суті, - з огляду «на неможливість встановлення доводів наведених скаржником у скарзі та перевірку їх доказами при розгляді даної скарги».

За логікою позивача, опираючись на вислови судді Господарського суду міста Києва, на противагу Господарському суду міста Києва, який відмовив у задоволенні скарги позивача з тих підстав, що неможливо встановити доводи скаржника та перевірку їх доказами, - Окружний адміністративний суд міста Києва повинен прийняти рішення, самостійно скасувавши арешт, - власне формально, лише на тій підставі, що стороною у справі є суб`єкт владних повноважень та без жодної перевірки підстав не зняття державною виконавчою службою арешту у виконавчому провадженні, відкритого та в подальшому закінченого щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва, де позивач виступав стороною такого виконавчого провадження.

Утім, в силу статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на наведене, адміністративний суд не вправі приймати рішення щодо скасування арешту, який був накладений на підставі виконавчого документа, виданого в порядку господарського судочинства, без з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі і щодо обставин закінчення такого виконавчого провадження та, зокрема підстав не зняття арешту державним виконавцем в подальшому.

Всі ці обставини мають бути перевіреними саме судом, який видавав виконавчий лист, оскільки саме цей суд і повинен здійснювати контроль за виконанням свого судового рішення.

Та обставина, що виконавче провадження знищено, а арешт не знято, не є підставою для звернення саме до адміністративного суду з адміністративним позовом в разі коли позивач є/був стороною виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа, виданого в порядку господарського чи цивільного судочинства.

Наведене підтверджується численною судовою практикою (постанова Богунського районного суду м. Житомир №295/4925/21, Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, рішення від 11 листопада 2020 року у справі № 757/58340/18-ц Печерського районного суду м. Києва, Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі №640/28341/21 тощо).

Суд не бере до уваги постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі №120/945/19-а,надану позивачем в якості практики, оскільки таке рішення суду першої інстанції не є обов`язковим для врахування іншими адміністративними судами в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої цієї статті про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Позивачем був сплачений згідно платіжного доручення №80027 від 17 червня 2022 року судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Враховуючи положення частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачені кошти в якості судового збору у розмірі 2481,00 грн слід повернути позивачу з бюджету.

Підсумовуючи вище наведене, керуючись статтями 2, 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ухвалив:

Провадження у справі №640/9319/22 за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та скасування арешту на майно закрити.

Роз`яснити позивачу про можливість звернення з аналогічними позовними вимогами для вирішення спору до Господарського суду міста Києва в порядку господарського судочинства.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» (04116, м. Київ, вул. Богдана Гаврилишина, буд. 27/29, код ЄДРПОУ 14312134) з бюджету сплачену згідно платіжного доручення №80027 від 17 червня 2022 року суму судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтям, 287, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Т.І. Шейко