Рішення № 106137858, 30.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 року м. Київ № 640/25984/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції Українипровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач-1), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо відмови у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство юстиції України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

Також позивачка просила стягнути з відповідача-1 на її користь судові витрати, в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В якості підстав позову позивачка зазначає, що невиконання відповідачем-1 законної вимоги позивача є протиправним та порушує її право на справедливий, обчислений у відповідності до чинного законодавства розмір пенсії. Зокрема позивачка зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві; пенсія позивачці призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; у квітні 2018 року пенсія позивачки була перерахована відповідно до п. п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 102 без урахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії; рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45, що обмежували складові грошового забезпечення; 05.03.2019 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 залишено без змін; у зв`язку із втратою чинності п. п. 1, 2 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 у Міністерства юстиції України виник обов`язок підготувати та подати до Головного управління ПФУ у м. Києві оновлену довідку, у якій буде відображено усі види грошового забезпечення, які визначені постановою КМУ № 704; з метою отримання оновленої довідки позивачка звернулась до Міністерства юстиції України із заявою про необхідність скласти та подати до ГУ ПФУ у м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням в ній розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення; у відповіді Міністерства юстиції України № 466685/Д-27285/16.3.3 від 20.10.2020 зазначено, що підстави для видачі оновленої довідки відсутні; з аналогічною заявою позивачка звернулась і до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, на яку було отримано відповідь № 9/1-1679-20/Д-1312 від 20.08.2020, у якій вказано, що підстави для видачі оновленої довідки відсутні.

Позивачка акцентувала увагу на тому, що відмова Міністерства юстиції України в підготовці і наданні до ГУ ПФУ у м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 є протиправною, оскільки такою відмовою грубо порушено норми Конституції України та законодавства України, що регулює пенсійне забезпечення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

09.11.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/25984/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

До Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до Порядку № 45 довідки про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсій готуються уповноваженими органами, зокрема Мін`юстом, для видачі довідок особам, які проходили службу у Державній кримінально-виконавчій службі України, в органах та установах виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України, на підставі списків, наданих ГУ ПФУ; уповноваженим органом для видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій визначено Департамент з питань виконання кримінальних покарань, що є самостійною юридичною особою та діє відповідно до Положення про Департамент, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06.02.2020 № 453/5; згідно цього Положення Департамент здійснює подання матеріалів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які проходили службу та були звільнені, зокрема, з Державної кримінально-виконавчої служби України; отже, саме Департамент є уповноваженим органом, який готує довідку про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії позивачки, а тому позовні вимоги до Міністерства юстиції України є безпідставними та необґрунтованими.

Представник відповідача акцентував увагу і на тому, що Міністерство соціальної політики України на запити Мін`юсту повідомило, що після 21.02.2018 рішень про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб Кабінетом Міністрів України не приймалося; підстави для видачі повноваженими органами довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2022 залучено Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2) до участі у справі у якості співвідповідача.

Від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", здійснювався за трьома складовими оновленого грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" станом на 1 березня 2018 року, а саме - окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби. Інші додаткові види грошового забезпечення для перерахунку пенсії не враховувалися. Після визнання протиправними та нечинними в судовому порядку у справі №826/3858/18 окремих норм постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" зміни до відповідних нормативно-правових актів щодо перерахунку пенсій військовослужбовцям не вносилися, судовими рішеннями у цій справі на відповідача не покладався обов`язок виготовляти нові довідки для перерахунку пенсій, а до відповідача від ГУ ПФУ в м. Києві не надходили списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, які є підставою для видачі таких довідок. Доводячи безпідставність вимог позивача про видачу нової довідки, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 після звільнення з внутрішньої служби перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.10.2010.

У квітні 2018 року пенсія ОСОБА_1 була перерахована у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, а саме з урахуванням окладу за посадою, військового (спеціального) звання та відсоткової надбавки за вислугу років.

23.07.2020 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України із заявою, у якій просила надати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Листом № 9/1-1679-20/Д-1312 від 20.08.2020 ОСОБА_1 було повідомлено, що інших складових грошового забезпечення для зазначення їх у довідках постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 не передбачено; крім того, Міністерство соціальної політики України повідомило, що після 21.02.2018 рішень про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, не приймалося.

21.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Міністерства юстиції України із заявою, у якій просила підготувати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням всіх видів грошового забезпечення.

Листом № 46685/Д-27285/16.3.2 від 20.10.2020 Міністерство юстиції України повідомило ОСОБА_1 про те, що Міністерством юстиції України визначені уповноважені органи для видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, які проходили службу в Державній кримінально-виконавчій службі України - Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

Не погоджуючись із підходом Міністерства юстиції України до питання видачі ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, позивачка звернулася з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у його постанові від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18 (адміністративне провадження № К/9901/2378/19).

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повноваження щодо призначення та виплати пенсій покладено на Пенсійний фонд України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві є уповноваженим органом щодо здійснення перерахунку пенсій особам, які отримують пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процитована норма статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентоване статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» затвердив Порядок № 45.

Відповідно до п. 1 Порядку № 45, у редакції, що діяла з 01.01.2016, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до п. 5 Порядку № 45, у редакції, що діяла з 01.01.2016, для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об`єктах «С», у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром «Байконур», якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.

Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

Згідно з п. 3 Порядку № 45 для перерахунку пенсії уповноважені органи мали готувати довідки про розмір грошового забезпечення кожної відповідної особи за формою згідно із додатком 2. Такі довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

В подальшому, 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою було внесено зміни, зокрема до п. 1 Порядку № 45, який викладено у новій редакції, а саме: «Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України».

Також було викладено в іншій редакції і п. 5 Порядку № 45, відповідно до абз. 1 якого під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 було вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

При цьому у Додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), а також премії.

Разом з цим, рішенням Окружного адміністративного міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, зокрема, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.

У постанові від 05.03.2019 у справі № 826/3858/18 Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що п. п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45 щодо складових грошового забезпечення для перерахунку пенсій, звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, оскільки скасовують надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримував військовий пенсіонер під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій.

Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 (адміністративне провадження № К/9901/10882/19) рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 залишено без змін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 набрало законної сили 05.03.2019.

Таким чином, оскільки зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, зокрема, до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, та до п. 5 Порядку № 45 були визнані у судовому порядку нечинними, відтак з 05.03.2019 - тобто, дня набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, діє редакція додатку 2 до Порядку № 45 та редакція пункту 5 цього Порядку, яка діяла до зазначених змін.

Водночас алгоритм дій, який повинні вчинити в даному випадку ГУ ПФУ у м. Києві та Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не змінився.

Зокрема, на час звернення ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України із заявою про підготовку та надання до ГУ ПФУ у м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення (липень 2020 року) пункт 3 Порядку № 45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 20 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

Департамент з питань виконання кримінальних покарань, що утворюється згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 20, є правонаступником територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 20.

В подальшому наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2020 № 2845/5 затверджено Положення про Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

Відповідно до пп. 31 п. 3 Положення про Департамент з питань виконання кримінальних покарань основними завданнями Департаменту є, зокрема, організація підготовки та подання матеріалів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які проходили службу та були звільнені з апарату Державного департаменту України з питань виконання покарань, апарату Державної пенітенціарної служби України, Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та Департаменту відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності рядового і начальницького складу ДКВС України.

Відтак, виходячи з положень чинного законодавства, з моменту утворення Департаменту, саме на останнього покладено обов`язок щодо підготовки та направлення до територіальних органів Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.

Аналіз наведених норм чинного законодавства та встановлених судом обставин дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідач-1 на момент виникнення спірних правовідносин (вересень 2020 року - звернення позивачки із заявою до Міністерства юстиції України) вже не був уповноваженим органом у розумінні вимог Порядку № 45 на підготовку та надіслання до територіальних органів Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення, у тому числі, позивачки, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача-1 щодо відмови позивачці у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір її грошового забезпечення та зобов`язанні вчинити такі дії, оскільки такими повноваженнями, як станом на день звернення позивачки до відповідача-1 з відповідною заявою, так і станом на момент розгляду справи по суті, наділений Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

Отже, оскільки функції по складанню довідок про розмір грошового забезпечення осіб, звільнених з військової служби, в спірному випадку покладено на Департамент з питань виконання кримінальних покарань, то позовні вимоги підлягають задоволенню саме стосовно відповідача-2.

При цьому суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок, затверджений постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.

Відповідно до п. 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.

Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Відповідно до п. 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.

Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).

Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а (адміністративне провадження № К/9901/29727/18).

Суд звертає увагу, що 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, та якою було затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, розміри додаткових видів грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Цією ж постановою від 30.08.2017 № 704 Уряд скасував свою попередню постанову від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відтак, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктами 1, 2 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 1 - 11 за аналогічними посадами; посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, на 1 - 5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника; надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, а також здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 постановлено виплачувати 1) надбавку за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16; 2) доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу; 3) доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу; 4) надбавку за спортивні звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які мають спортивне звання «заслужений тренер», «заслужений майстер спорту», «майстер спорту міжнародного класу», в розмірі 10 відсотків посадового окладу, «майстер спорту» - 5 відсотків посадового окладу; 5) надбавку за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які мають почесні звання «заслужений» або «народний», в розмірі відповідно 10 і 15 відсотків посадового окладу; 6) надбавку за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавку за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірах та порядку, визначених законодавством; 7) грошову допомогу військовослужбовцям строкової військової служби, звільненим з військової служби, в розмірі восьми, а зазначеним особам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - дванадцяти посадових окладів; 8) одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту.

Таким чином, з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, відтак з цієї дати ОСОБА_1 набула право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою КМУ № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, відповідно до п. 4 Порядку № 45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Всі вказані висновки викладені і в рішенні Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19 (адміністративне провадження № Пз/9901/20/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Поряд з цим, суд акцентує увагу і на тому, що роз`яснення Міністерства соціальної політики України, на які посилаються Міністерство юстиції України та Департамент з питань виконання кримінальних покарань у своїх відмовах щодо видачі ОСОБА_1 оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, не заслуговують на увагу, так як не є нормативно-правовими актами, а отже не мають жодної юридичної сили.

Враховуючи викладене, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені в рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, суд дійшов висновку про наявність підстав для Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України подати до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії останньої з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписами ч. ч. 3, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, у матеріалах справи наявний договір № б/н від 03.10.2020, укладений між Мохонько Оленою Олександрівною та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 договору Адвокат приймає на себе обов`язки в межах даного договору надавати правову допомогу Клієнту - ОСОБА_1 у адміністративному провадженні щодо перерахунку призначеної їй пенсії.

Відповідно до п. 8 договору розмір та порядок оплати гонорару встановлюються додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 03.10.2020 розмір гонорару за консультування та складання документів юридичного характеру складає 800 гривень за годину надання правової допомоги.

Як вбачається з розрахунку витрат на правничу допомогу на підставі договору від 03.10.2020, адвокатом було витрачено 3 год. 45 хв., що еквівалентно 3 000,00 грн.

23.10.2020 між Мохонько Оленою Олександрівною та ОСОБА_1 підписано акт про надання правової допомоги, з якого вбачається, що вартість наданої правової допомоги складає 3 000,00 грн.

На підтвердження фактичності понесення витрат на правничу правову допомогу до матеріалів справи додано квитанцію форми № ПО-Д2 від 03.10.2020.

З цього приводу суд зазначає наступне.

З вказаної квитанції вбачається, що її форма (№ ПО-Д2) затверджена наказом Укрсоюзсервіс № 8 від 29.09.1995. Цим наказом затверджено форми документів суворої звітності (у тому числі № ПО-Д2) та Інструкцію по використанню форм документів суворої звітності, що застосовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції № 8 Інструкція визначає види форм документів суворої звітності, порядок їх використання та заповнення при оформленні замовлень на виконання побутових послуг (робіт) та проведення розрахунків із споживачами і господарюючими суб`єктами.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 8 форми документів суворої звітності є обов`язковими для застосування незалежно від місця оформлення замовлення усіма господарюючими суб`єктами - підприємствами, організаціями всіх форм власності, підприємцями-громадянами, що надають побутові послуги населенню на території України.

Натомість правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 1 якого визначено що, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. До інших видів правової допомоги відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до профайлу адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України, Мохонько Олена Олександрівна здійснює індивідуальну адвокатську діяльність.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За приписами п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, у редакції на момент видання адвокатом квитанції № ПО-Д2 від 03.10.2020, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень; друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Положеннями п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу України визначено перелік видів послуг, які для цілей цієї глави розуміються під побутовими послугами населенню, які надаються, зокрема, першою та другою групами платників єдиного податку і до переліку видів цих послуг не відноситься надання правничої допомоги (послуг адвоката), а тому надана позивачем копія квитанції (форма № ПО-Д2) не є доказом оплати послуг за надання правничої допомоги.

Додатково суд звертає увагу і на те, що згідно таблиці 1 Інструкції № 8 «Перелік форм документів суворої звітності, які повинні застосовуватися в процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги» призначення квитанції форми № ПО-Д2 - на виконання послуг, що надаються в присутності замовника.

Пунктом 2 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 16.05.1994 № 313, встановлено, що замовники - це особи, яким надаються побутові послуги; виконавці - це суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи незалежно від форми власності та фізичні особи), які надають побутові послуги; побутове обслуговування населення - це організована діяльність суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язана з наданням побутових послуг; побутова послуга - це вид діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника.

Суд зазначає, що адвокатура здійснюється у трьох формах: індивідуальної адвокатської діяльності, адвокатського бюро та адвокатського об`єднання.

Відтак, адвокат, який надає правничу допомогу клієнту не є суб`єктом господарювання, а здійснює діяльність індивідуально.

Суд акцентує увагу, що надання професійної правової допомоги адвокатом не може вважатися побутовою послугою, а тому надана квитанція форми № ПО-Д2 не є платіжним та/або будь-яким розрахунковим документом у системі розрахунків, яка б дійсно підтверджувала факт оплати позивачем витрат на правову допомогу адвоката, а тому не може бути доказом отримання гонорару адвокатом.

Зазначену квитанцію у підтвердження оплати побутових послуг виписують суб`єкти господарювання, в тому числі й фізичні особи-підприємці, які надають побутові послуги, а не самозайняті особи адвокати, які надають правничу допомогу.

Також суд звертає увагу і на те, що відповідно до п. 2.2 Інструкції № 8 форми №№ ПО-Д1, ПО-Д2, ПО-П1 і ПО-П2 заповнюються в двох примірниках під копіювальний папір. Другий примірник форми видається замовнику.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву підписала та подала ОСОБА_1 , а не адвокат, проте позивачем було надано до суду оригінал квитанції № ПО-Д2, у той час як, оригінал мав залишатися у особи, яка надає послуги.

Також, поряд з іншим, з квитанції форми № ПО-Д2 не вбачається, що кошти в розмірі 3 000,00 грн. були сплачені саме позивачкою.

З огляду на все вищенаведене та з урахуванням нормативного регулювання сфери правовідносин, у яких застосовується форма № ПО-Д2, суд вважає, що квитанція форми № ПО-Д2 від 03.10.2020 не може слугувати належним доказом оплати ОСОБА_1 послуг адвоката Мохонько О.О., наданих за договором від 03.10.2020.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ «Баришевський проти України» від 26.02.2015, «Двойних проти України» від 12.10.2006, «Меріт проти України» від 30.03.2004 зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено факт понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., у зв`язку з чим суд приходить до переконання про відсутність підстав для відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів таких витрат.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з квитанції про сплату № 68610 від 03.10.2020, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, ідентифікаційний код 43501242) щодо відмови у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, ідентифікаційний код 43501242) підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, ідентифікаційний код 43501242) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя К.С. Пащенко