Ухвала суду № 106137836, 30.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 серпня 2022 рокум. Київ№ 826/16722/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Смолія І.В., розглянувши заяву про зобов`язання відповідач подати звіт (судовий контроль) за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м.Києві, Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м.Києві (надалі також відповідач-1), Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві (надалі також відповідач-2), Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (надалі також відповідач-3), треті особи: ОСОБА_2 (надалі також третя особа-1), ОСОБА_3 (надалі також третя особа-2) про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 , задовольнити частково. Визнати протиправними дії та рішення управління Державної автомобільної інспекції Гу МВС України в місті Києві, щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 на підставі права приватної власності, зняття його з обліку. Скасовано рішення управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в місті Києві, щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на підставі права приватної власності. Зобов`язано Регіональний сервісний центр МВС в місті Києві (вул. Інститутська, 29 А, м. Київ, 01021) поновити (здійснити) державну реєстрацію транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 який належить ОСОБА_1 на підставі права приватної власності та взяти його на облік, видати ОСОБА_1 відповідні документи на транспортний засіб HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 . В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м.Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 73,08грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 року - скасовано. Прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в місті Києві щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Скасовано рішення управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в місті Києві щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява (ДМ №03-13/2183/22) про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом подання звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 року.

Розглянувши подану заяву позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Слід зауважити, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні рішення від 28.03.2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 року у справі №826/16722/15.

Разом із цим, вказаною нормою КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 826/18826/14, від 19.11.2018 року у справі № 804/10264/15.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття рішення чи постанови у справі.

Разом із цим, вказаною нормою КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю справі №826/16722/15.

Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ухвалив:

В задоволенні заяви про встановлення судового контролю в адміністративній справі №826/16722/15 - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Смолій