Ухвала суду № 106134650, 08.09.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10514/22 1-кп/760/2348/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.,

з участю секретаря Мелашенко К.В.,

прокурора Швеця О.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників обвинуваченого - адвокатів Багрія І.О., Гулько Ж.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку, передбаченому статями 314, 315, 316 КПК України, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100090001342 від 21.06.2022 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Наблус, Палестина, араба, громадянина України, з вищою освітою, ФОП, одруженого, маючого на утриманні дітей 2009 та 2012 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Історія провадження

17 серпня 2022 року до Солом`янського районного суду м. Києва з Солом`янської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100090001342 від 21.06.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

18 серпня 2022 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК України у підготовчому судовому засіданні на обговорення учасників судового провадження поставлено питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

2. Позиції учасників судового провадження та заявлені клопотання

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду і викликати в судове засідання учасників процесу та свідків згідно реєстру, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає, розгляд справи повинен здійснюватися у відкритому судовому засіданні.

Захисники та обвинувачений заперечили проти призначення справи до розгляду, оскільки вважали таке призначення передчасним.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні було заявлено ряд клопотань та скарг, а саме:

-захисник Багрій І.О. просив повернути обвинувальний акт прокурору;

-захисник Гулько Ж.В. звернулася до суду зі скаргою на дії слідчого в частині порушення права обвинуваченого на захист.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про можливість розгляду підготовчого судового засідання у його відсутність.

Інших клопотань від учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, витребування певних речей чи документів не надходило.

Щодо клопотання про повернення обвинувального акта прокурору

В судовому засіданні адвокат Багрій І.О. звернувся до суду із клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору.

Клопотання мотивоване тим, що обвинувальні акти, які були вручені захиснику та обвинуваченому слідчим не відповідають ст. 291 КПК України, оскільки останні не затверджені та не підписані прокурором та на них немає печатки, а тому обвинувальний акт не відповідає тому, що наявний на розгляді в суді.

Крім того, захисник зазначає, що обвинувальний акт не перекладено на мову, яку розуміє обвинувачений, оскільки ОСОБА_1 не розуміє українську, не вміє читати та писати українською, однак може розмовляти російською, а тому він не розуміє, від чого він має захищатися.

Захисник Гулько Ж.В. та обвинувачений підтримали клопотання.

При цьому, обвинувачений додатково зазначив, при цьому надаючи пояснення російською мовою, що дійсно, він не розуміє українську мову, а слідчий з ним спілкувався російською мовою. Він підписував документи, однак не міг прочитати, що там написано, оскільки останні викладені українською. Що зазначено в обвинувальному акті він не розуміє. Він просив надати слідчого йому перекладача, що зафіксовано відеокамерою, яка знімала його під час затримання, однак про це не зазначив у протоколі затримання, оскільки не вміє писати українською та підписав усе, що йому дав слідчий, оскільки вважав, що так потрібно, бо так сказав слідчий. Захисник прийшов вже потім, коли протокол було складено.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що від обвинуваченого не надходило заяв щодо забезпечення його перекладачем, а обвинувальний акт, що є в суді, відповідає вимогам 291 КПК України.

Судом досліджено обвинувальний який перебуває на розгляді в суді: останній підписано слідчим та прокурором (а.п. 7), крім того, обвинувальний акт затверджено прокурором та мається печатка прокуратури (а.п.2).

З метою усунення суперечностей, судом також було досліджено обвинувальні акти, що було вручено захисту та обвинуваченому.

З останніх убачається, що вони дійсно містять лише підпис слідчого. Підпис прокурора на них відсутній, як відсутня й печатка прокуратури. Копія такого обвинувального акта долучена до провадження.

На запитання суду, прокурор в судовому засіданні не зміг пояснити, як могли вручити обвинувальний акт без його підпису. Зазначив, що коли до нього приходив слідчий, то він підписав усі копії, як для суду, так й для вручення стороні захисту. Чому у подальшому слідчий вручив інші копії, які не містять підпису прокурора, йому не відомо. Додатково зазначив, що особисто не вручав обвинувальні акти, а це робив слідчий.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов такого висновку.

Висновки суду

Згідно ч. 1 ст. 291 КПК обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором.

Частина третя статті 291 КПК передбачає, що обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Вказані норми є імперативними.

Положення статті 293 КПК передбачають, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

На думку суду, у даному кримінальному провадженні вимоги закону при складанні та врученні обвинувального акту належним чином не дотримані, що унеможливлює призначення обвинувального акту до судового розгляду, оскільки таке порушення не може бути виправлене в суді під час розгляду справи.

Так, системний аналіз статей 110 та 291 КПК України дозволяє зробити висновок, що обвинувальний акт набуває усіх ознак процесуального рішення прокурора, яким він висуває обвинувачення особі, з моменту його затвердження прокурором. Для цього прокурор має підписати його. Підпис слідчого вимагається, якщо акт складено останнім. При цьому, наявність підпису лише слідчого, без підпису прокурора, не робить обвинувальний акт завершеним процесуальним рішенням, оскільки слідчий не має самостійних повноважень висувати обвинувачення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта.

Згідно п.3 ч.2 ст. 283 КПК України, однією із дій, що свідчить про закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом.

Викладене вказує на те, що складання обвинувального акту та звернення з ним до суду є частиною досудового розслідування і процесуальними діями, що його закінчують.

На думку суду, зазначена ситуація в тому числі з урахуванням пояснень прокурора, що він підписував усі копії обвинувального акта, проте їх особисто не вручав, а у подальшому слідчий самостійно вручив інші копії, які вже не є затвердженими прокурором, свідчить проте, що викладені обставини в сукупності свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, і така невідповідність є суттєвою, оскільки фактично офіційно, за встановленою процедурою, особі не пред`явлено обвинувачення від якого вона має захищатися у суді.

З пояснень прокурора у судовому засіданні, убачається, що фактично він переклав свій обов`язок щодо вручення обвинувального акта на слідчого та не проконтролював що саме було вручено обвинуваченому та захиснику слідчим.

Саме тому, суд не бере до уваги дані, що містяться у розписках (а.п. 15.16), що останні були вручено саме прокурором, оскільки особисто прокурор в судовому засіданні зазначив, що такі ним не вручалися, а бути тепер впевненим у тому, що саме ж вручив слідчий, він не може.

За таких обставин взагалі не можна вести мову про ідентичність обвинувальних актів (який знаходиться в суді та які були вручені стороні захисту), з урахуванням того, що прокурор наполягає на тому, що він підписав ті обвинувальні акти, що мали бути вручені стороні захисту, а саме слідчий вручив іншу редакцію обвинувальних актів стороні захисту, на власний розсуд, без підпису прокурора. При цьому, на суд не покладено таку функцію, як перевірка автентичності копій обвинувального акта, що надано сторонам, копії обвинувальному акту, що міститься у справі.

Доводи щодо незатвердження обвинувального акта печаткою судом не перевіряються, оскільки судом беззаперечно встановлено, що стороні захисту було вручено обвинувальний акт, який не затверджувався прокурором.

У цій ситуації суд бере до уваги те, що сам прокурор зазначає, що це не є технічною помилкою (забули підписати), оскільки він усі копії слідчому підписав, а в, даному випадку, має місце те, що слідчий самостійно вручив обвинувальні акти, які прокурору не приносив для затвердження.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Стаття 7 КПК зазначає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права.

Як передбачає стаття 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

За встановлених обставин обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Доводи захисту щодо порушення права обвинуваченого через незабезпечення останньому перекладача, враховуючи доводи сторони захисту, на цій стадії судом перевірені не можуть без дослідження доказів, на які посилається захисник. Крім того, дакі доводи можуть бути розглянуті прокурором після повернення обвинувального акта прокурору та усунуті у повному обсязі.

Враховуючи, що судом прийнято рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд залишає без розгляду скаргу захисника Гулько Ж.В. на дії слідчого в частині порушення права обвинуваченого на захист.

Керуючись ст. ст. 314, 382 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100090001342 від 21.06.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - повернути прокурору.

Зобов`язати прокурора усунути виявлені недоліки протягом розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ріхтер В.В.