Рішення № 106133850, 01.09.2022, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/639/21

Номер провадження № 2/708/3/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Івахненко О.Г.,

при секретарі Тендітній Л.В.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідачів - Курила Р.О., Коваленко А.П., Яроша С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Чигирині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної Казначейської служби України про вішкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про вішкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду в розмірі 1 162 867,93 грн, де на стадії підготовочого провадженн збільшив позовні вимоги на підставі проведеної судово-психологічної експертизи, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2022 рік", в розмірі 6500 грн., з урахуванням індексу інфляції на час подачі заяви про збільшення позовних вимог, де прохав стягнути на користь позивача за рахунок держави шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 3 510 000,00 грн. - у відшкодування моральної шкоди, 15 603,91 грн. - у відшкодування втраченого заробітку, 136 763,00 грн. - у відшкодування витрат на правову допомогу та 4212,60 грн. у відшкодування витрат на участь у процесуальних діях.

В обгрунтування позову зазначає, що у травні 2013 року він обіймав виборну посаду Медведівського сільського голови, вів активне громадське життя.

13.05.2013 року відносно позивача внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, перебаченого ч.3 ст.368 КК України, відкрито кримінальне провадження № 12013250020000368, у скоєнні якого позивач вину не визнав.

Позивача за даним кримінальним провадженням було обвинувачено у одержанні хабара у великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Починаючи з 18.05.2013 року позивач перебував у статусі затриманого, перебував у місці тимчасового тримання.

20.05.2013 року до позивача було застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 мінімальних заробітних плат і ця сума була дуже значною для сім`ї позивача.

Також позивач в період з 22.05.2013 року по 04.06.2013 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки його було відсторонено від посади відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси.

23.05.2013 року відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси було накладено арешт на майно позивача.

16.08.2013 року ОСОБА_1 було висунуто обвинувачення по ч. 3 ст. 368 КК України, яке в подальшому було змінено на ч. 4 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування та під час судового розгляду даного кримінального провадження позивач змушений був їздити з с. Медведівка Черкаського району в м. Черкаси для участі у проведенні слідчих дій та в судових засіданнях, на що витрачав свій час та власні кошти.

14 травня 2018 року Придніпровським районним судом м. Черкаси ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 липня 2020 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2018 року залишено без змін.

Позивач вважає, що у період з 18 травня 2013 року по 02 липня 2020 року він доводив свою невинуватість у вище зазначеному кримінальному провадженні, де санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна. Таким чином, незаконне кримінальне переслідування позивача тривало 85 місяців 14 днів.

Незаконність дій органів досудового слідства відносно позивача виразилась в протиправному оголошенні бездоказової та необгрунтованої підозри у вчинену злочину, протиправному кримінальному переслідуванні особи, незаконному обмеженні прав та свобод громадянина України, передбачених основним законом в період досудового розслідування та судового розгляду справи, протягом усього часу він змушений був виправдовувати незаконне притягнення до кримінальної відповідальності перед членами сім`ї, близькими родичами, друзями, колегами та знайомими.

Притягненням до кримінальної відповідальності та перебуванням під слідством був порушений нормальний ритм його життя, порушені його плани на життя, постраждала його репутація як громадянина та передусім як людини, зруйновані плани і можливості працевлаштування, позбавлення можливості забезпечувати сім`ю всім необхідним, в тому числі матеріально, оскільки витрачав час та грошові кошти на юридичну допомогу з метою судового захисту порушених прав. Все це разом негативно вплинуло як на її фізичне, так і на психічне здоров`я.

Незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування прокуратури, завдали позивачу значних моральних втрат, призвели до порушення стану його здоров`я, нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя у подальшому.

Позивач вважає, що розмір завданої моральної (немайнової) шкоди станом на день подачі заяви до суду не може бути меншим ніж 512800 грн., виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати в розмірі 6000 грн., передбаченого Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік", тобто з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати за 85 місяців 14 днів (85 х 6000 грн. = 510000 грн.+ 14 х 6000 грн. : 30 = 2800 грн.).

Однак, враховуючи надзвичайно тривалий стан звинувачення його у вчиненні тяжкого злочину, негативні наслідки для його сім`ї, фінансові труднощі, що виникли внаслідок тривалого процесу, він вважає, що розмір відшкодування має бути не меншим 1025600,00 грн.

Вартість втраченого ним заробітку з урахуванням інфляційних втрат станом на день подання позову становить 13838,13 грн.

Також вважає, що відповідно до п.4 ст.З Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, тому необхідно стягнути витрати за надану правничу допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 93000 грн.

Беручи до уваги, що позивач витрачав кошти на правову допомогу з 2013 року, то сума витрат на правову допомогу з урахуванням індексу інфляції складає 119052,00 грн., де 26052,00 грн. - інфляційні втрати.

Зазначені витрати на правову допомогу підтверджуються договорами про надання юридичної допомоги від 21.09.2013 року, додатковими угодами від 03.06.2015 року, 22.03.2016 року, 03.02.2017 року, 01.06.2017 року, 10.07.2020 року та відповідно квитанціями від 23.09.2013 року, 03.06.2015 року, 22.03.2016 року, 03.02.2017 року, 01.06.2017 року, та від 10.07.2020 року.

Окрім того, під час поїздок до м. Черкаси для участі в слідчих діях та в судових засіданнях позивачем документально підтверджено 53 процесуальні дії. Тобто, він 50 разів здійснював проїзд з с. Медведівка Черкаського району до м. Черкаси і в зворотному напрямку, де мінімальна вартість поїздок ОСОБА_1 транспортом загального користування становить 4130 грн. (50х2-41,30 грн.), виходячи з вартості проїзду транспортом загального користування за маршрутом с. Медведівка Черкаського району - м. Черкаси 41 грн. 30 коп., що вбачається з довідки ТОВ "Сервіс-Авто-2005" № 77 від 18.05.2021 року.

Також , як защначив представник позивача, під час підготовки вказаного позову позивачем понесені витрати на правничу допомогу, докази чого будуть надані після винесення судового рішенняя.

21.07.2021 року на адресу суду від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити позивачці в задоволенні позову.

Свій відзив обгрунтовує тим, що нормами, якими врегульовано спірні правовідносини відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України. Участь органів Казначейства у справі зумовлена лише особливостями бюджетного законодавства.

Органи Казначейства не уособлюють державу, як «власника» відповідних коштів, і виступають у даних судових справах не як юридичні особи, які самостійно несуть відповідальність за власними зобов`язаннями, а як органи, уповноважені державою провести відповідні перерахування за рахунок бюджетних коштів.

З приводу вимоги про відшкодування моральної шкоди вважають, що позивачем необґрунтовано завищено розмір моральної шкоди, не надано належних доказів причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними ним моральними стражданнями та діями працівників правоохоронних органів, не надано доказів причинно-наслідкового звязку між його розлученням та заподіянням моральної шкоди, як і між фактами смерті його батьків, померлими у віці 84 та 82 років, та відшкодуванням шкоди.

Враховуючи строк перебування позивача під слідством та судом - з 18.05.2013 року по 02.07.2020 року, тобто, 7 років 1 місяць (85 місяців) та беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 2021 рік (6000 грн.), то розмір морального відшкодування повинен складати 510000 грн., а не 1025600,00 грн., а тому в задоволенні цих вимог просять відмовити.

Щодо відшкодування позивачу втраченого заробітку в розмірі 13838,13 грн., то обчислення середньої заробітної плати проводиться відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 і повинно розраховуватися з урахуванням заробітку, не одержавного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), тому дані вимоги є безпідставними та не доведеними.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 119052,00 грн., то Державна казначейська служба України вважає, що зазначена сума витрат є надмірною, а самі судові витрати не входять до складу і ціни позову і в розумінні ст. 22 ЦКУ не можуть стягуватися як збитки.

Що стосується відшкодування витрат на участь у процесуальних діях в сумі 4212,60 грн., то питання про їх вдшкодування вирішується в межах кримінального провадження ухвалою чи вироком суду, тому дані вимоги теж не підлягають до задоволення.

У додаткових поясненнях, наданих 28.06.2022 року, представник Державної казначейської служби України, враховуючи збільшені позовні вимоги, зазначив, що розмір морального відшкодування значно завищено та не доведено належними доказами факт заподіяння позивачу моральної шкоди. Сума заподіяної моральної шкоди обраховується виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на момент розгляду справи, та становить з урахуванням цього 55553,34 грн., а висновок експерта № 4742/21-27/1812/1813/22-27 від 18.05.2022 року щодо заподіяння позивачу моральної шкоди в розмірі 3510000,00 грн. не має для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами в сукупності. Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за період відсторонення від займаної посади з 10.06.2013 року по 03.08.2013 року згідно з довідкою Медведівської сільської ради від 11.12.2020 року № 476/02-16 про середньоденну заробітну плату позивача (157,79 грн.) повинен становити 6231,81 грн. (157,79 грн.х39 днів).

Також вони вважають, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди. Відшкодування шкоди за незаконне кримінальне переслідування - це відповідальність Держави Україна. Сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Що стосується розподілу процесуальних витрат на участь у процесуальних діях та витрат на правничу допомогу в розмірі 136 763,00 грн., то питання про їх вдшкодування вирішується в межах кримінального провадження судом, який ухвалював рішення у справі, відповідно до норм КПК України, тому провадження у справі зодо заявлених вимог підлягає закриттю згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Державна казначейська служба України не порушувала прав і законних інтересів позивача, тому вимога про стягнення витрат на проведення експертизи не підлягає до задоволення, а витрати на професійну правничу допомогу повинні бути доведені належними доказами та повинні відшкодовуватись пропорційно задоволеним вимогам.

Від Головного управління Національної поліції в Черкаській області 21.07.2022 року надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Свій відзив мотивує тим, що позивач посилається на протиправні дії органу досудового розслідування, однак належних доказів на підтвердження визнання протиправності дій чи бездіяльності слідчого, оперативних працівників, не надає.

На підтвердження своїх доводів позивач також не надає жодних доказів, які б вказували на те, в чому ж полягає спричинена йому моральна шкода, а також наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача (органу досудового слідства) і вини останнього в її заподіяні.

Вважає, що позивачем не представлено достатніх аргументів відносно того, що йому заподіяні душевні страждання внаслідок обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, не довівши самого факту, його посилання на тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні є надуманими та не підтвердженими жодним процесуальним документом. Просять відмовити в задоволенні позову.

Від Черкаської обласної прокуратури 27.07.2021 року також надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову повністю. Свій відзив мотивує тим, що позивач, перебуваючи під слідством та судом жодного дня не перебував під вартою.

Позивач не надав доказів щодо вжиття зусиль для відновлення зганьбленої честі і гідності, завдання шкоди престижу ділової репутації, обмежившись наведенням загальних фраз із законодавчих актів.

Також вважають, що розірвання шлюбу позивача та смерть його батьків похилого віку не свідчать про те, що це було наслідком притягнення його до кримінальної відповідальності, оскільки не є взаємопов`язаними подіями, належних доказів на підтвердження цього позивач не надає.

Щодо відшкодування втраченого заробітку, то судячи з матеріалів кримінального провадження позивач був відсторонений від займаної посади строком на 2 місяці з 04.06.2013 року згідно з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2013 року.

А згідно з довідкою Медведівської сільської ради від 11.12.2020 року № 476/02-16 про середньоденну заробітну плату позивач у розмірі 159,79 грн. повинен становити 9587,40 грн. (159,79 грн.*60 днів).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то вважають заявлену суму занадто надмірною, до того ж в розумінні ст. 22 ЦКУ судові витрати не є збитками, вони не входять до ціни позовуі не можуть стягуватись як збитки, а процесуальним законодавством не передбачено відшкодування витрат на правничу допомогу з урахуванням індексу інфляції, інфляційні втрати не є доходом, а тому теж не підлягають відшкодуванню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення на його користь в рахунок відшкодування витрат на участь у процесуальних діях, то питання про відшкодування цих витрат вирішується у кримінальному провадженні відповідно до ст. 126 КПК України. А наданий позивачем лист ТОВ "Сервіс-авто 2005" № 77 від 18.05.2021 року містить інформацію про вартість проїзду від місця проживання позивача до місця знаходження органу досудового розслідування та суду , яка встановлена станом на 2021 рік, а не починаючи з 2013 року.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатніх аргументів відносно того, що йому заподіяно моральну шкоду з боку слідчих та прокурорів протиправними діями чи протиправною бездіяльністю, не підтверджено спричинення майнової та моральної шкоди належними доказами, беручи до уваги, що позивачем подано позов до кількох відповідачів, однак всупереч вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не визначено конкретних вимог щодо кожного з відповідачів, просять відмовити в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

У відзиві на збільшені позовні вимоги від 04.07.2022 року Черкаською обласною прокуратурою зазначено, що позивачем не доведено належними доказами завдання йому органом прокуратури моральної шкоди, враховуючи, що останній жодного дня не перебував під вартою, не доведено, що він вживав засобів і зусиль для відновлення зганьбленої честі і гідності, відновлення ділової репутації, а лише обмежився наведенням загальних фраз із законодавчих актів. Позивачем не доведено, що його шлюб розпався через притягнення до кримінальної відповідальності, а факт смерті батьків позивача, які померли в досить похилому віці (84 і 82 роки), не є доказом заподіяння йому моральної шкоди, оскільки відсутні відомості про те, що вони померли внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності.

Тому задоволення позовних вимог за відсутності в діях обласної прокуратури ознак деліктного правопорушення є покладанням на прокуратуру не передбаченої законом юридичної відповідальності.

Вважають, що висновки судової психологічної експертизи носять ймовірний характер і повинні перевірятися судом в сукупності з іншими доказами у справі, а сума грошової компенсації є завищеною.

Так, мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_1 під слідством і судом може становити 555533 грн. (6500 грн. х 85 міс. 14 днів), що відповідає засадам виваженості та справедливості, тому заявлена позивачм сума відшкодування в розмірі 3510000 грн. є надзвичайно надмірною і в 6,3 разів перевищує її гарантований мінімальний розмір, визначений законом, що призведе до його безпідставного збагачення за рахунок держави.

Щодо втраченого позивачем заробітку, то вважають, що його розмір повинен складати 9587 грн. (60 днів х 157,79 грн.).

Також заперечують щодо стягнення з державного бюджету і витрат на правничу допомогу в розмірі 136763 грн. і процесуальних витрат в розмірі 4212,60 грн., виходячи з такого.

Так, процесуальні витрати на прибуття до місця досудового розслідування або судового проваження обвинувачений несе самостійно.

Витрати на правничу допомогу та процесуальні витрати мають вирішуватись судом в межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли, тому ці кошти не можуть бути стягнені шляхом пред`явлення цивільного позову.

До того ж, цивільним законодавством не передбачено відшкодування витрат на правничу допомогу та процесуальних витрат з урахуванням індексу інфляції, а позивачем не доведено документально процесуальних витрат в розмірі 4212,60 грн.

З урахуванням викладеного у відзиві, просять відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача надав 11.07.2022 року відповідь на відзив, де зазначив, що вважає висновок судової психологічної експертизи належним доказом у справі, а розмір морального відшкодування обґрунтованим, вказує, що позивачем підтверджено всі заявлені вимоги, тому просить позов задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги у збільшеному їх розмірі підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю за їх недоведеністю та необгрунтованостю .

Будучи допитаною всудовому засіданнісвідок ОСОБА_3 ,яка єрідною донькоюпозивача поясниласуду,що післяпорушення кримінальногопровадження щодо батька,їх сім`япочалась розпадатись,батько постійнобув знервований,оскільки унього булидуже напруженимивідносини якна роботітак іу смі`ї,на підставічого вінз матір`юдосить частосварились,внаслідок чогоу 2019році вонирозлучились,що підтсерджуєтьсясвідоцтвом про розвірвання шлюбу (а.с.52 т.1).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить до таких висновків.

Як встановлено судом, не заперечується сторонами та встановлено у вироці Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2018 року, ухвалі Черкаського апеляційного суду від 02 липня 2020 року станом на травень 2013 року ОСОБА_1 обіймав виборну посаду Медведівського сільського голови с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області та якому відповідно до рішення Медведівської сільської ради № 36/1 від 31.08.2009 року присвоєно 8 ранг 4 категорію посадової особи місцевого самоврядування (а.с. 148-156, т. 1).

13.05.2013 року відносно ОСОБА_1 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, перебаченого ч.3 ст.368 КК України, та відкрито кримінальне провадження № 12013250020000368, за яким останнього обвинувачено в одержанні хабара у великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, 18.05.2013 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ч.3 ст.368 КК України.

20.05.2013 року відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.05.2013 року до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 мінімальних заробітних плат (а.с. 76-77, т. 1).

Відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2013 року ОСОБА_1 в період з 04.06.2013 року було відсторонено від займаної посади строком на два місяці (а.с. 74, т. 1)., а 23.05.2013 року відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси було накладено арешт на майно позивача (а.с. 49 т. 1).

16.08.2013 року ОСОБА_1 було висунуто обвинувачення по ч. 3 ст. 368 КК України, яке в подальшому 21.10.2015 року було змінено на ч. 4 ст. 368 КК України (а.с. 85-93, т. 1).

Згідно з вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (а.с. 22-25, т. 3).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 липня 2020 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 травня 2018 року залишено без змін (а.с. 152-156, т. 1)., що стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом.

Виходячи з цього, у період з 18 травня 2013 року по 02 липня 2020 року позивач перебував під слідством та судом, що становить 85 місяців 14 днів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Виходячи з положень ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Таким чином, цивільним законодавством України встановлено вичерпний перелік актів правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов`язання.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, вказаним Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмірвідшкодування.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16 лютого2022 року у справі № 686/19887/19 (провадження № 61-14808св21).

В той же час, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представники відповідачів у судовому засіданні спричинення позивачу моральної шкоди повністю заперечили.

Так, за клопотанням представника позивача відповідно до ухвали суду від 11 жовтня 2021 року у даній справі призначено судово-психологічну експертизу, де висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 4742/21-27/1812/1813/22-27 від 18.05.2022 року надійшов на адресу суду 08.06.2022 року.

Згідно з даними експертного висновку (а.п. 12-17, т. 2): 1) ситуація, що досліджується у справі, є психотравмувальною для ОСОБА_1 ;

2) обставини, що досліджуються у справі, завдали ОСОБА_1 моральних страждань (моральної шкоди), а саме, психологічний вплив психотравмуючої ситуації мав для ОСОБА_1 глибокий та тривалий характер, що зумовило тривалі негативні психоемоційної і соціальної сфер існування, втрачені життєві та професійні звязки, неможливість продовжувати звичне активне життя та плин буття особистості, з допущенням обмеження прав і свобод та приниженням часті і гідності як громадянина;

3) виявлені психотравмуючі для ОСОБА_1 наслідки в досліджувальній ситуації, такі як перебування з 18.05.2013 року до 02.07.2020 року, протягом 85 місяців та 14 днів, у стані загрози застосування до нього санкції ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013 року) у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, відсторонення від виконання обовязків голови Медведівської сільської ради - виборної посади, яку він займав на час відкриття кримінального провадження, перебування в стані захисту від безпідставних звинувачень, необхідність постійної участі в судових засіданнях, труднощі з працевлаштуванням, погіршення ділової репутації, необхідність витрат на правову допомогу, матеріальні труднощі, викликані цим станом, перешкоди для влаштування на роботу, постійна загроза кримінального покарання та конфіскації всього майна, ускладення у сімейних відносинах спричинили ОСОБА_1 моральні страждання (моральну шкоду) та стали причинно-наслідкоим звязком в ситуації, що розглядається у справі, для визначення орієнтовного розміру відшкодування страждань;

4) досліджувана ситуація привела до втрати ОСОБА_1 суспільних звязків, погіршення взаємовідносин з рідними та близькими та напряму повязана з погрішенням відносин у сім ї, взаємовідносинами з сином, розірванню шлюбу та негативно вплинула на загальний стан батьків ОСОБА_1

5) рекомендований розмір відшкодування нанесених ОСОБА_1 моральних страждань, які спричинені внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду та завдання перерахованим моральної шкоди, з психологічної точки зору може дорівнювати грошовому еквіваленту в 540 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи;

6) в результаті дослідження виявлені такі негативні зміни в індивідуально-психологічних проявах ОСОБА_1 , в його психічному стані, в діяльності, у соціальному функціонуванні як особистості, що стали підставою для вирахування орієнтовного розміру відшкодування моральної шкоди та відповідно до Методики психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань осіб та відшкодування моральної шкоди вплинули на визначення розміру рекомендованої суми грошової компенсації, оскільки досліджувальна ситуація відповідає соціально-психологічним аспектам "Притягнення невинного до кримінальної відповідальності", що оцінюється в 180 мінімальних заробітних плат, а з урахуванням вказаних обставин та виявлених негативних змін у ОСОБА_1 розмір відшкодування моральної шкоди збільшується і становить 540 мінімальних заробітних плат.

Тобто, з даного висновку та встановлених у справі обставин вбачається, що уклад життя позивача дійсно змінився і зміни які відбулися у житті позивача через перебування його кілька років під слідством і судом, не можна вважати позитивними, що не могло не спричинити та спричинило позивачу моральну шкоду.

Разом з тим, суд не вважає, що зміни, які відбулися у житті позивача через перебування його кілька років під слідством та судом були кардинальними і такими, що виключають повернення позивача до нормального життя, поновлення соціальних зв`язків та можливості реалізації себе у суспільстві, як особистості і нормального члена суспільства. Тобто, страждання позивача, незважаючи на їх суттєвість, не можуть з урахуванням встановлених обставин вважатися фатальними, і, виходячи з особи позивача, його віку, не доведенню погіршення стану здоров`я ,ці негативні обставини не можна вважати такими, що унеможливлюють подальше повноцінне життя позивача, тому, суд не вбачає підстав для прийняття до уваги висновку експерта у повному його обсязі як підставу для задоволення позову у ромірі 3 510 000,00 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач перебував під слідством та судом з 18.05.2013 року (повідомлення про підозру) до 02.07.2020 року (набрання законної сили виправдувального вироку ), тобто 85 місяців та 14 днів .

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", розмір мінімальної заробітної плати встановлено 6500 гривень.

Таким чином, розмір моральної шкоди у гарантованому державою мінімальному розмірі, відповідно до вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові

незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду" складає 555 533,38 гривень (6 500 грн мінімальна заробітна плата х 85 місяців = 552 500, а за 14 днів (6 500 : 30 днів = 216,67 грн. х 14 днів = 3 033,38 грн.) .

Зважаючи на доводи позивача щодо обгрунтуванняя ним як обставин спричинення так і розміру моральної шкоди з посиланням на висновок експерта, оцінивши надані докази в сукупності (відсторонення від посади, накладення арешту на майно, застосування запобіжного заходу у виді застави, перебування у місці тимчасового тримання, проведення обшуку ) тривалість перебування під слідством та судом (більше 7 років з урахуванням вступу в законну силу виправдувального вироку), вимушених змін у його життєвих та суспільних стосунках, що підтвердила також свідок, ступінь зниження репутації, оскільки особа перебувала на керівній посаді, суд, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливочті, визначає розмір відшкодування моральнї шкоди у 700 000 гривень та, відповідно, не обмежується законодавчо гарантованим мінімумом відшкодування, оскільки дане перевищення розміру моральної шкоди від мінімально встановленого законом є виправданим у цій ситуації.

При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

Вирішуючи позовні вимоги в частині розміру заробітку, не одержаного позивачем за час відсторонення від роботи (посади), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначаються з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відповідно до пункту 8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» № 6/5/3/41, розмір втраченого заробітку обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку, одержаного за час відсторонення від роботи (посади).

Згідно п. 9 цього ж Положення середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється для робітників та службовців у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та від 05.05.1995 р. № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати». Обчислення середньомісячного заробітку провадиться з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на формулу визначення розміру втраченого заробітку, встановлену частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», складовою для його розрахунку стосовно спірних правовідносин є період відсторонення позивача від роботи (посади).

Судом встановлено, що позивач був відсторонений від займаної посади строком на два місяці згідно з ухвалою ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2013 року, що є періодом відсторонення позивача від посади, протягом якого він має право на повернення втраченого заробітку за рахунок коштів державного бюджету.

А згідно з довідкою Медведівської сільської ради від 11.12.2020 року № 476/02-16 розмір середньоденної заробітної плати позивача становив 159,79 грн., у зв`язку з чим загальна сума нарахованої заробітної плати становить 6870,97 грн. /червень 18 роб. днів х 159,79 грн. = 2876,22 грн., липень - 23 роб. дні х 159,79 грн. = 3675,17 грн., серпень 2 роб. дні х 159,79 грн. = 319,58 грн./ (а.с. 109, т. 1)

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування заробітку, який він втратив внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури, суду необхідно задовольнити в сумі 6870,97 грн. (159,79 грн.х43 роб. дні).

В той же час, звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з Державного бюджету України втрачений заробіток та витрати на правову допомогу, надану йому в межах кримінального провадження, на підставі статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

А відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, право на застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції), виникає у особи в разі порушення боржником грошового зобов`язання.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з цим позовом не існувало невиконаного грошового зобов`язання держави перед ним в частині відшкодування майнової шкоди на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", то відсутні правові підстави для стягнення на його користь майнової шкоди з урахуванням індексу інфляції, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 522/23618/17 (провадження № 61-22190св19).

Щодо вирішення вимог про відшкодування суми, сплаченої у зв`язку з наданням в межах кримінального провадження правової допомоги, у розмірі 136763,00 грн., то даний порядок визначено Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.96 р. № 6/5/3/41.

Абзацом 3 пункту 10 Положення встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Підставою длявідмови взадоволенні вимогпро відшкодуваннявитрат,пов`язанихіз наданнямправової допомогиможе бутилише відсутністьдокументального підтвердженнявитрат направову допомогу,а такожрозрахунку такихвитрат.Розмір витратна оплатуправничої допомоги,стягнутих накористь позивача,співмірний зіскладністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг);часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг),та обсягомцих послуг(виконанихробіт),що узгоджуєтьсяз постановоюВерховного Судувід 07.02.2022року усправі №336/3604/20.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в рамках кримінального провадження було надано суду детальний опис наданих адвокатами послуг та виконаних робіт із зазначенням часу, витраченого на їх виконання (надання), та документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги (квитанції).

Так, позивачем надано:

- квитанцію № 23/13 від 23.09.2013 року на суму 8000 грн. (а.с. 32, т. 1);

- квитанцію № 3/06 від 03.06.2013 року на суму 15000 грн. (а.с. 32, т. 1);

- квитанцію № 22/06 від 10.08.2018 року на суму 10000 грн. (а.с. 32, т. 1);

- квитанцію № 22/03 від 22.03.2016 року на суму 8000 грн. (а.с. 32, т. 1);

- квитанцію № 22/07 від 10.07.2020 року на суму 20000 грн. (а.с. 33, т. 1);

- квитанцію № 22/05 від 01.06.2017 року на суму 10000 грн. (а.с. 33, т. 1);

- квитанцію № 22/04 від 03.02.2017 року на суму 10000 грн. (а.с. 33, т. 1);

- договір про надання юридичної допомоги від 21.09.2013 року (а.с. 108, т. 1);

- акт виконаних робіт від 03.06.2015 року до додаткового договору про надання юридичної допомоги від 24.09.2013 року, додаткову угоду від 24.09.2013 року до договору про надання юридичної допомоги від 21.09.2013 року на суму 15000 грн. (а.с. 96-97, т. 1);

- акт виконаних робіт від 10.08.2018 року до додаткового договору про надання юридичної допомоги від 01.06.2017 року, угоду від 01.06.2017 року про надання юридичної допомоги на суму 10000 грн. (а.с. 98-99, т. 1);

- додаткову угоду від 03.06.2015 року до договору про надання послуг від 21.09.2013 року, акт виконаних робіт від 22.03.2016 року до додаткового договору про надання юридичної допомоги від 03.06.2015 року на суму 8000 грн. (а.с. 100-101, т. 1);

- додаткову угоду від 22.03.2016 року до договору про надання послуг від 21.09.2013 року, акт виконаних робіт від 03.02.2017 року до додаткового договору про надання юридичної допомоги від 22.03.2016 року на суму 10000 грн. (а.с. 102-103, т. 1);

- угоду від 10.03.2017 року про надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 01.06.2017 року до додаткового договору про надання юридичної допомоги від 10.03.2017 року на суму 10000 грн. (а.с. 104-105, т. 1);

- акт виконаних робіт від 10.07.2020 року до додаткового договору про надання юридичної допомоги від 10.08.2018 року, угоду від 10.08.2018 року про надання правової допомоги на суму 20000 грн. (а.с. 106-107, т. 1).

З наданих позивачем квитанцій вбачається, що ним сплачено на рахунок адвоката Примака В.А. грошові кошти в загальній сумі 81000 грн.

В той же час, згідно з угодами про надання правової /юридичної/ допомоги в межах кримінального провадження та актами виконаних робіт до них синхронно з наявними квитанціями про оплату юридичних послуг належним чином підтверджено витрати в сумі 58000 грн., а саме, за квитанцією № 22/06 від 10.08.2018 року на суму 10000 грн. (акт виконаних робіт від 10.08.2018 року), за квитанцією № 22/03 від 22.03.2016 року на суму 8000 грн. (акт виконаних робіт від 22.06.2016 року), за квитанцією № 22/07 від 10.07.2020 року на суму 20000 грн. (акт виконаних робіт від 10.07.2020 року), за квитанцією № 22/05 від 01.06.2017 року на суму 10000 грн. (акт виконаних робіт від 01.06.2017 року) та за квитанцією № 22/04 від 03.02.2017 року на суму 10000 грн. (акт виконаних робіт від 03.02.2017 року).

В судовому засіданні документально не підтверджено належними доказами квитанції № 23/13 від 23.09.2013 року на суму 8000 грн. та № 3/06 від 03.06.2013 року на суму 15000 грн., оскільки суду не надано відповідних угод та актів виконаних робіт до них, з детальним описом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт із зазначенням часу, витраченого на їх виконання (надання), а тому дані витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

Беручи доуваги наданіпозивачем докази,не доведеннявідповідачами належними ідопустимими доказамине співмірностіта/абонеобґрунтованості такихвитрат,суд вважаєможливим відшкодуватисуму,сплачену позивачему зв`язкуз наданнямйому вмежах кримінальногопровадження юридичноїдопомоги,у розмірі 58000грн.,оскільки вонапідтверджена документально,з детальнимописом наданихадвокатом послугта виконанихробіт іззазначенням часу,витраченого наїх виконання(надання),що свідчатьпро оплатуобґрунтованого гонорарута іншихвитрат,пов`язанихіз наданнямправової допомоги,але безурахування інфляційнихвтрат,стягнення якихє безпідставним,як зазначалосявище.

Також, позивачем заявлено вимогу про відшкодування процесуальних витрат, пов`язаних з поїздками до м. Черкаси для участі в слідчих діях та в судових засіданнях, де вказано про участь у 53 процесуальних діях.

Так, позивач вказує, що він 50 разів здійснював проїзд з с. Медведівка Черкаського району до м. Черкаси і в зворотному напрямку, де мінімальна вартість поїздок транспортом загального користування становить 4130 грн. (50х2-41,30 грн.), виходячи з вартості проїзду транспортом загального користування за маршрутом с. Медведівка Черкаського району - м. Черкаси 41 грн. 30 коп., про що ним надано довідку ТОВ "Сервіс-Авто-2005" № 77 від 18.05.2021 року.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути на його користь процесуальні витрати у розмірі 4212,60 грн.

З наведеного випливає, що позивач просить стягнути на його користь витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 118 КПК України.

У той же час, відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 КПК України витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження підозрюваного, обвинуваченого, він несе самостійно.

Оскільки в судовому засіданні позивач не надав суду належних доказів на підтвердження даних витрат, а довідка ТОВ "Сервіс-Авто-2005" № 77 від 18.05.2021 року (а.с. 59, т. 1) не є таким доказом, бо свідчить лише про вартість проїзду транспортом загального користування з с. Медведівка Черкаського району до м. Черкаси через с. Суботів, тому дані позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат на проведення експертного дослідження, суд встановив таке.

Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Позивачем за проведення експертизи сплачено 7722,50 грн., що підтверджується відповідною квитанцією про оплату № 3 від 21.01.2022 року (а.с. 139, т. 2) та узгоджується з даними Акту здачі-приймання висновку експерта № 4742/21-27/1812/1813/22-27 від 18.05.2022 року (а.с. 18, т. 2).

Тому, на думку суду, до стягнення з Держави Україна на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України підлягають понесені судові витрати у вигляді витрат на проведення експертизи в розмірі 1539 грн. 86 коп., пропорційно задоволеним вимогам, при цьому послуги банку в розмірі 77,20 грн., які також прохав стягнути позивач як судові витрати, є доходом банку від прийому платежів і відшкодуванню не підлягають, бо не відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що пунктом 13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір", визнаячено пільги щодо сплати судового збору за подання даної заяви лише для позивача, тому відповідно до ст.141 ЦК України судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню з відповідачів Черкаської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь держави пропорційно задоволеним вимогам, до яких входить судовий збір за вимогу про відшкодування моральної шкоди (10498,40 грн.), за вимогу про відшкодування втраченого заробітку (436,95 грн.) та за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у виді витрат на правничу допомогу, надану в межах кримінального провадження (579,87 грн.), в загальному розмірі 11515,20 грн., тобто, по 5757,60 грн. з кожного відповідача.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, до закінчення судоих дебатів представник позивача зробив заяву про надання доказів на підтвердження понесених витрат по справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ккеруючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1-5, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік", ст.ст. 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 3, 42 КПК України, ст.ст. 2, 5, 10, 11, 13, 33, 81,110, 141, 258, 260, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної Казначейської служби України про вішкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сімсот тисяч (700000) гривень 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шість тисяч вісімсот сімдесят (6870) гривень 97 коп. у відшкодування матеріальної шкоди у виді втраченого заробітку.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 п`ятдесят вісім тисяч (58000) гривень у відшкодування витрат на правову допомогу, сплачену в межах кримінального провадження.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової психологічної експертизи в розмірі однієї тисячі п`ятисот тридцяти дев`яти (1539) гривень 86 коп.

Стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі п`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім (5757) гривень 60 коп.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі п`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім (5757) гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Повний текст судового рішення складено 08 вересня 2022 року.

Суддя О.Г. Івахненко