Рішення № 10612809, 20.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/34620.07.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АХА Україна» До Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

про стягнення 14922,61 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Паляниця О.М. –представник за довіреністю

Від відповідача Ксенко А.М. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13606,57 грн., пені 932,33 грн., втрат від інфляції 383,71 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –149,23 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2010 було порушено провадження у справі № 47/346, розгляд якої було призначено на 20.07.2010.

В судовому засіданні 20.07.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що позивачем, як страховиком по договору страхування транспортних засобів № 2114511 від 04.09.2008р., було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 13606,57 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

В судовому засіданні 20.07.2010р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яким проти заявлених вимог заперечував частково, а саме в частині стягнення штрафних санкцій просив відмовити. Також позивач, на підтвердження перерахування суми страхового відшкодування, надав суду платіжне доручення № 385 від 29 червня 2010р. на суму 13096,57 грн.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2008р. між Вадіс Т.П. як страхувальником, та позивачем - ЗАТ «Страхова Компанія Український страховий Альянс», правонаступником якого є ПАТ «Страхова компанія АХА Україна», як страховиком, було укладено договір № ИБ 2114511 (далі –договір), згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, державний номерний знак АА8707АМ (п. 7).

Зокрема договором № ИБ 2114511 від 04.09.2008 та додатком до нього № 1, до переліку страхових випадків включено пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортним засобом марки CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, державний номерний знак АА8707АМ є Вадіс Тетяна Петрівна.

Згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ № 2869640, між відповідачем, як страховиком, та Мартиненко В.А., як страхувальником, було укладено договір загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 15.11.2008 по 14.11.2009, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25500,00 грн., розмір франшизи –510,00 грн., забезпечений транспортний засіб –автомобіль CHEVROLET AVEO, державний номерний знак ВХ8001АТ.

Згідно довідки управління ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві, на вулиці Хрещатик 50 сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, державний номерний знак АА8707АМ, під керуванням водія Вадіс А.В., та автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номерний знак ВХ8001АТ, що належить Мартиненко В.А. під керуванням водія Мартиненко В.А., внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2009 по справі № 3-964/09, Мартиненко В.А.. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 31.12.1993 № 1094, що підтверджується зібраними по справі доказами.

Згідно протоколу огляду транспортного засобу № 19 та звіту-дослідження аварійного комісара № 19 від 02.02.2009р., матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу марки CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, державний номерний знак АА8707АМ становить 14170,19 грн.

Згідно з розрахунком розміру страхового відшкодування за договором № ИБ 2114511 від 04.09.2008, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті у зв’язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, в межах якої страховик несе відповідальність та з урахуванням безумовної франшизи, було визначено в сумі 13606,57 грн.

Згідно страхового акту № 59/09, затвердженого спеціалістом відділу виплат позивача, пошкодження транспортного засобу марки CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, державний номерний знак АА8707АМ внаслідок ДТП, яке сталося 04.01.2009р. в м.Києві на вулиці Хрещатик, 50 за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Вадіс А.В., та автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номерний знак ВХ8001АТ, що належить Мартиненко В.А. під керуванням водія Мартиненко В.А., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 13606,57 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 935 від 20 травня 2009р. на суму 13606,57 грн., позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 13606,57 грн. з призначенням платежу «страхове відшкодування згідно страхового акту № 59/09 та договору № ИБ 2114511».

28.12.2009. позивачем було направлено відповідачу заяву про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП з вимогою сплати суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13606,57 грн., оскільки під час ДТП автомобілем CHEVROLET AVEO, державний номерний знак ВХ8001АТ, є джерелом підвищеної небезпеки, яким керував водій Мартиненко В.А., і зазначений автомобіль належить Мартиненко В.А., цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2869640, яку відповідачем було отримано 29.12.2009р., що підтверджується декларацією альтернативної служби доставки № 9091243.

Відповідачем було долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 385 від 29 червня 2010р. на суму 13096,57 грн., з призначенням платежу «страхове відшкодування № 23/10053/3.2.29 від 23.06.2010», одержувач ЗАТ СК АХА Україна.

Ст. 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст.1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із аб.18 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів №19-1 (далі правила), які зареєстровані Міністерством фінансів України за №0602903, а саме п. 7.1.4 Страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Відповідно до п. 2.2.1 Правил, страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 9.1, 9.9.3, 9.22.2 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що між Вадіс Т.П., як страхувальником, та позивачем - ПАТ «СК «АХА Україна», як страховиком, було укладено договір № ИБ 2114511 від 04.09.2008р., згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, державний номерний знак АА8707АМ, який належить Вадіс Т.П.

Внаслідок ДТП (зіткнення), яке сталося 04.01.2009р. в м. Києві по вул. Хрещатик. 50 за участю застрахованого автомобіля марки CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, державний номерний знак АА8707АМ, під керуванням водія Вадіс А.В., та автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номерний знак ВХ8001АТ, що належить Мартиненко В.А. під керуванням водія Мартиненко В.А., відбулось пошкодження автомобілів, а Мартиненко В.А. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2009 по справі № 3-964/09.

На виконання умов укладеного договору № ИБ 2114511 від 04.09.2008 та на підставі страхового акту № 59/09, затвердженого пошкодження транспортного засобу марки CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, державний номерний знак АА8707АМ внаслідок ДТП, яке сталося 04.01.2009р. в м. Києві по вулиці Хрещатик, 50 за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Вадіс А.В., та автомобіля CHEVROLET AVEO державний номерний знак ВХ8001АТ, що належить Мартиненко В.А. під керуванням водія Мартиненко В.А., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 13606,57 грн., яке було виплачено позивачем у повному обсязі в сумі 13606,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 935 від 20 травня 2009.

В свою чергу, оскільки автомобіль CHEVROLET AVEO державний номерний знак ВХ8001АТ, є джерелом підвищеної небезпеки, яким під час ДТП керував водій Мартиненко В.А., і зазначений автомобіль належить Мартиненко В.А, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування 13606,57 грн., що складає вартість відновлювального ремонту автомобіля CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, державний номерний знак АА8707АМ.

Враховуючи викладене, суд вбачає по-перше: наявність вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, у спричиненні позивачу збитків саме в розмірі 13606,57 грн., по-друге, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, завдано збитків в якості втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), зокрема сплата позивачем 13606,57 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля CHEVROLET AVEO, 2006 року випуску, державний номерний знак АА8707АМ, а по-третє: наявний причинно-наслідковий зв’язок між діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, відносно вини у вчинені ДТП та негативним наслідком зазначених дій для позивача - понесення реальних збитків в розмірі 13606,57 грн., право на відшкодування яких позивач отримав в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідач надав суду докази оплати страхового відшкодування в порядку регресу, а саме: платіжне доручення № 935 від 20 травня 2009р., станом на момент прийняття рішення заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, а отже відсутній предмет спору, суд дійшов провадження в частині стягнення 13606,57 грн. страхового відшкодування - припинити, на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарсько-процесуального кодексу України.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 932,33 грн. пені, яка була нарахована позивачем на підставі п. 37.1 , 37.2 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»та втрат від інфляції 383,71 грн.

Судом встановлено, що згідно п. 37.1. статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 37.2. статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 38.1. статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

Враховуючи викладене, судом встановлено, що пеня на підставі п. 37.1 , 37.2 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасно виплату страхового відшкодування страхувальнику, тобто у даному випадку право на пред’явлення вимоги про стягнення пені належало б Вадіс Т.П., як страхувальнику, у випадку, якщо б позивач –страховик несвоєчасно виплатив страхове відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відшкодування шкоди в порядку регресу не є договірним зобов’язанням саме між позивачем та відповідачем, адже воно виникло внаслідок вимог закону, зокрема статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», яка встановлює умови звернення з регресним позовом і якою не встановлено такого виду відповідальності як стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу, як не передбачено це і умовами статті 1187 Цивільного кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 932,33 грн. пені –задоволенню не підлягає.

Суд враховуючи те, що відповідач своєчасно не виконав свого зобов’язання по виплаті страхового відшкодування у строк передбачений статтею 37.1 закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто протягом одного місяця з дня отримання відповідної заяви до 29.01.2010р., оскільки відповідачем було отримано заяву 29.12.2009р., що підтверджується декларацією альтернативної служби доставки № 9091243, а позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача втрат від інфляції, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню. Відповідно до розрахунку наданого позивачем, який судом перевірено і з яким суд погоджується, розмір втрат від інфляції складає 383,71 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: втрат від інфляції 383,71 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути в порядку регресу з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(код ЄДРПОУ 20842474, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз,7; 04176 м.Київ, вул. Електриків, 29А) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(код ЄДРПОУ 31235110, місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Іллінська, 8) втрат від інфляції 383 (триста вісімдесят три) грн. 71 коп. а також 139 (двісті три) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одна) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.          В частині стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13606,57 грн. провадження припинити на підставі ч. 1-1 статті 80 Господарсько-процесуального кодексу України.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –30.07.2010