Рішення № 10612753, 27.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/26027.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будспецмонтаж-Епос” До Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКП Мегабуд”

про стягнення 59543,10 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКП Мегабуд”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будспецмонтаж-Епос”

про визнання недійсним договору

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача (за первісним позовом) Ревенчук С.Л. –директор

Ревенчук О.С. –представник за довіреністю

Від відповідача (за первісним позовом) не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 29778,75 грн. основного боргу, інфляційних втрат –25669,27 грн., 3% річних –4085,08 грн. за прострочення виконання оплати по контракту субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –595,43 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –118,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 було порушено провадження в справі № 47/260 та призначено розгляд справи на 02.06.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2009 розгляд справи було відкладено до 09.06.2009.

Але судове засідання 09.06.2009 –не відбулось, оскільки відповідач через канцелярію Господарського суду міста Києва звернувся з заявою про розгляд справи у колегіальному складі суду, внаслідок чого справу було передано керівництву для вирішення заяви ТОВ “ВКП Мегабуд”.

Листом від 11.06.2009 № 03-2/8, Господарський суд міста Києва повідомив ТОВ “ВКП Мегабуд”про те, що справа № 47/260 не викликає тієї складності, яка потребує колегіального розгляду, а тому підстави для введення до складу суду додатково двох суддів –відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 розгляд справи було призначено на 30.06.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2009 було повернуто зустрічну позовну заяву без розгляду на до оформлення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2009 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2009 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2009 ТОВ “ВКП Мегабуд”повернуто без розгляду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2009, у зв’язку з чим справа № 47/260 повернута до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду та ухвалою від 26.10.2009 була призначена до розгляду на 17.11.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2009 ТОВ “ВКП Мегабуд” було відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Судове засідання 17.11.2009 –не відбулось, оскільки відповідач через канцелярію Господарського суду міста Києва звернувся з заявою про розгляд справи у колегіальному складі суду, внаслідок чого справу було передано керівництву для вирішення заяви ТОВ “ВКП Мегабуд”.

Ухвалою В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 у задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 47/260 –відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 розгляд справи було призначено на 03.12.2009.

Але судове засідання 03.12.2009 не відбулось, оскільки ТОВ “ВКП Мегабуд” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2009 про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2009 ТОВ “ВКП Мегабуд” відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2009 про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, а матеріали справи № 47/260 повернуто до суду першої інстанції для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2009 розгляд справи було призначено на 16.02.2010.

Але судове засідання 16.02.2010 –не відбулось, оскільки відповідачем було подано до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2009, а також апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2010.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2010 касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2009 –повернуто скаржнику без розгляду, а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги скаржника на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2010, а справу повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2010 справу № 47/260 призначено до розгляду на 29.04.2010.

Але судове засідання 29.04.2010 –не відбулось, оскільки ТОВ “ВКП Мегабуд” через канцелярію Господарського суду міста Києва подано клопотання про розгляд справи у колегіальному складі суду, внаслідок чого справу було передано керівництву для вирішення заяви ТОВ “ВКП Мегабуд”.

Листом від 30.04.2010 № 03-2/54, Господарський суд міста Києва повідомив ТОВ “ВКП Мегабуд” про те, що справа № 47/260 не викликає тієї складності, яка потребує колегіального розгляду, а тому підстави для введення до складу суду додатково двох суддів –відсутні.

Також, справа № 47/260 була скерована до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги ТОВ “ВКП Мегабуд” на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 про відмову у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2010.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 залишено без змін, а справу повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від12.07.2010 було прийнято зустрічний позов ТОВ “ВКП Мегабуд” до ТОВ «Будспецмонтаж-епос»про визнання недійсним контракт субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 для спільного розгляду в одному провадженні з позовом ТОВ «Будспецмонтаж-епос»до ТОВ “ВКП Мегабуд” про стягнення заборгованості в розмірі 29788,75 грн. по Договору № 22-03/19 від 22.03.2006, інфляційних втрат –25669,27 грн., 3% річних –4085,08 грн., розгляд справи призначено на 27.07.2010.

В судовому засіданні 27.07.2010 представники позивача за первісним позовом заявлені вимоги підтримали у повному обсязі. Просили суд позов задовольнити. Вимоги позивача за первісним позовом мотивовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов контракт субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 щодо повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем за первісним позовом роботи в сумі 29788,75 грн., що згідно статті 625 Цивільного кодексу України стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

В судове засідання 27.07.2010 відповідач за первісним позовом своїх представників –не направив, причин неявки представників – суд не повідомив. Але попередньо представник відповідача за первісним позовом проти заявлених вимог за первісним позовом заперечував, посилаючись на безпідставність первісного позову внаслідок того, що контракт субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 є недійсним, про що відповідачем за первісним позовом подано зустрічний позов.

Вимоги ТОВ “ВКП Мегабуд” за зустрічним позовом мотивовані тим, що контракт субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 є недійсним в силу вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки у ньому всупереч вимог ст.ст. 180, 189 Господарського кодексу України не погоджено суттєву умову договору –строк дії договору та його ціну.

Представники ТОВ «Будспецмонтаж-епос»проти зустрічного позову –заперечували з підстав його необґрунтованості, оскільки й          його укладено між сторонами у встановленому законом порядку, в межах повноважень сторін, а тому підстави для визнання його недійсним згідно статті 203, 215 Цивільного кодексу України як такого, що суперечить вимогам закону –відсутні.

Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що сторони належним чином були повідомлені про розгляд справи, ТОВ “ВКП Мегабуд” був обізнаний про наявність судового спору, а в минулих засіданнях представник ТОВ “ВКП Мегабуд” надала свої пояснення по суті спору, через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав, враховуючи те, що в ухвалах суду неодноразово зазначалось про те, що сторони не позбавлені процесуального права подати документи та пояснення через канцелярію суду або направленням їх поштовим відправленням на адресу суду, з метою уникнення затягування розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за первісним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2006 між ТОВ «ВКП «Мегабуд», як підрядником (далі –відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом), та ТОВ «Будспецмонтаж-Епос», як субпідрядником (далі –позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом), було укладено контракт субпідряду № 22-03/19 (далі –контракт субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006), який підписано представниками генпідрядника та підрядника та посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи.

Умовами контракту субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 сторони погодили, що субпідрядник приймає на себе виконання комплексу робіт у відповідності до умов даного контракту та затвердженої проектно-кошторисної документації по монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем та санітарно-технічного устаткування при будівництві об’єкта: «Житловий будинок (секції 5.3, 5.4) по вул. Механізаторів,2», а підрядник зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх (п. 1.1), вартість робіт за контрактом уточнюється щомісячно за фактично виконані роботи на підставі довідок (актів) по формі КБ-2в та № КБ-3, які обраховуються виходячи з фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових і матеріальних ресурсів, діючих нормативів та законодавства України (1.2), орієнтовний строк закінчення виконання робіт –жовтень 2006 року (п. 1.3), розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі довідки форми КБ-3, яка обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт (акт по формі № КБ-2в), згідно затвердженої проектно-кошторисної документації, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін, тарифів, погоджених з замовником (п. 3.1), кошти за виконані роботи субпідряднику виплачуються після підписання підрядником актів приймання виконаних підрядних робіт, але не пізніше 25 числа місяця, слідуючого за звітним, при умові надходження коштів від замовника (п. 3.2).

Відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за травень-листопад 2006 року до контракту субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006, які підписані представниками ТОВ «ВКП «Мегабуд»та ТОВ «Будспецмонтаж-Епос»і посвідчені печатками юридичних осіб, ТОВ «Будспецмонтаж-Епос», як субпідрядником, було виконано, а ТОВ «ВКП «Мегабуд», як підрядником, прийнято підрядні роботи загалом на суму 672959,80 грн.

Як зазначав позивач за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом було здійснено частковий розрахунок за виконані роботи по контракту субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006, а саме: загалом оплачено 643171,05 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача за первісним позовом.

Позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом направлялись претензії № 39 від 17.08.2007, № 12 від 12.03.2009, № 7 від 22.05.2008 з вимогою оплатити у повному обсязі

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Ч. 4 статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач за первісним позовом, як субпідрядник, умови контракту субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 виконав у повному обсязі, а саме: ним було виконано обумовлений договором обсяг робіт загалом на суму 672959,80 грн., які відповідачем за первісним позовом було прийнято, що підтверджується двосторонньо підписаним та посвідченим печатками сторін актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за травень-листопад 2006 року загалом на суму 672959,80 грн.

Але відповідач за первісним позовом всупереч п. 3.2 контракту субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 свої зобов’язання по повній оплаті виконаних позивачем за первісним позовом робіт –у повному обсязі не виконав, а лише здійснив часткову оплату в сумі 643171,05 грн., оплата в сумі 29788,75 грн. здійснена відповідачем за первісним позовом у обумовлений договором строк (не пізніше 25 числа місяця, слідуючого за звітним, тобто не пізніше 25.12.2006, оскільки останній акт виконаних робіт підписано сторонами у листопаді 2006 року) - не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи те, що замовник робіт не є стороною укладеного контракту, саме у відповідача за первісним позовом на даний час перед позивачем за первісним позовом існує непогашена заборгованість в сумі 29788,75 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості за виконані позивачем за первісним позовом, прийняті але не оплачені відповідачем за первісним позовом у повному обсязі роботи - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 29788,75 грн.

Також, за прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання по своєчасній оплаті робіт, позивач у прохальній частині позову просив суд стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 4085,08 грн. та 25669,27 грн. –інфляційних втрат за період прострочення з червня 2009 по березень 2010 року.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач за первісним позовом всупереч п. 3.2 контракту субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 свої зобов’язання по повній оплаті виконаних позивачем за первісним позовом робіт – у повному обсязі не виконав, а лише здійснив часткову оплату в сумі 643171,05 грн., оплата в сумі 29788,75 грн. здійснена відповідачем за первісним позовом у обумовлений договором строк (не пізніше 25 числа місяця, слідуючого за звітним, тобто не пізніше 25.12.2006, оскільки останній акт виконаних робіт підписано сторонами у листопаді 2006 року) - не була, тобто відповідачем за первісним позовом допущено прострочення виконання свого зобов’язання, що згідно статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат в частині сум нарахувань, часткових оплат та періодів прострочення, погоджується з наведеним розрахунком 3% річних в сумі 4085,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 24944,71 грн., які підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, а саме: 29788,75 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 4085,08 грн., інфляційні втрати в сумі 24944,71 грн.

Також. розглянувши зустрічний позов ТОВ «ВКП «Мегабуд»про визнання недійсним контракту субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 в силу вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки у ньому всупереч вимог ст. 180 Господарського кодексу України не погоджено суттєву умову договору –строк дії договору, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 статі 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 2 статті 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з’ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посилання позивача за зустрічним позовом на те, що контракт субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 суперечить вимогам закону, оскільки у ньому не погоджено суттєві умови господарського договору –строк та ціну –судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України саме зміст правочину не може суперечити при його укладенні цивільному законодавству, а не досягнення його сторонами певних умов, оскільки недосягнення сторонами суттєвих умов правочину не тягне за собою його недійсність, а є лише підставою для оцінення його укладеності або неукладеності між сторонами.

До того ж, суд враховує і те, що відповідно до частини 2 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Тобто, законом передбачено право сторін не погоджувати чіткий строк виконання робіт.

Також, частиною 3 статті 843 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу, що кореспондується з п. 1.2 контракту субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006, яким встановлено, що вартість робіт за контрактом уточнюється щомісячно за фактично виконані роботи на підставі довідок (актів) по формі КБ-2в та № КБ-3, які обраховуються виходячи з фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових і матеріальних ресурсів, діючих нормативів та законодавства України, а зазначені акти КБ-2в та КБ-3 є належним чином оформленими первинними звітними бухгалтерськими документами щодо вартості та об’ємів виконаних робіт, що зокрема встановлено і у листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 15.04.2004 N 8/8-437, пунктом 4 спільного наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року №237/5, якими затверджені типові форми первинних звітних документів по звіту в будівництві, введені в дію з 01.07. 2002 року, в тому числі: "Акт приймання виконаних підрядних робіт" ф. № КБ-2в, яким підтверджуються об’єми та вартість виконаних підрядних робіт.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстави для визнання недійсним контракту субпідряду № 22-03/19 від 22.03.2006 як такого, що суперечить вимогам ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України –відсутні, а тому вимога позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягає.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, за первісним позовом підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом, а за зустрічним –покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Мегабуд»(код ЄДРПОУ 33596940, місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 7/146) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспецмонтаж-Епос»(код ЄДРПОУ 33831082, місцезнаходження: 01001, м. Київ-1, вул. Еспланадна, 32/В) суму боргу в розмірі 29788 (двадцять дев’ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 75 коп., 3% річних –4085 (чотири тисячі вісімдесят п’ять) грн. 08 коп., втрат від інфляції –24944 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот сорок чотири) грн. 71 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита –595 (п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 43 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг –312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

3.          В задоволенні зустрічного позову –відмовити.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення –29.07.2010