Рішення № 10612743, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/20721.06.10

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»в особі Київ-Московської філії

Простягнення 77193,82 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     Півень Д.О. ( за дов.)

Від відповідача           Зайончковський І.В. (за дов.)

Кабиш О.І. ( за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»в особі Київ-Московської філії заборгованості в сумі 77193,82 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2002 р. № 521253, а саме: 68739,60 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 3545,40 грн. –інфляційних збитків, 616,17 грн. - трьох процентів річних, 4292,65 грн. –пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 р. порушено провадження у справі № 17/207 та призначено її до розгляду на 07.06.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. розгляд справи відкладався на 21.06.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача на розгляд справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову та зазначив, що заборгованість виникла внаслідок світової фінансової кризи. Нарахування штрафних санкцій, на думку відповідача, є безпідставним та незаконним. Крім того, відповідач зазначив, що заборгованість в сумі 68739,60 грн. погашена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 18.06.2010 р. № 8640.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.04.2002 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальною організацією) та відкритим акціонерним товариством «Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту» (абонентом) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521253 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Згідно п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Згідно пункту 2.3.1 Договору абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 5.1. Договору та звертання-доручення облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно Додатку № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюється на підставі тарифів, встановлених та затвердженими Київською міською державною адміністрацією.

Пунктом 5 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду ( один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Пунктом 4 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач оплачує вартість фактично спожитої теплової енергії згідно договірних навантажень з урахування середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «енергопостачальної організації»та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання «абонента»в розрахунковому періоді. Різниця між заявленої та фактично спожитою «абонентом»тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії за період з 01.12.2009 р. по 01.04.2010 р. на суму 118852, 64 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію, з урахуванням передоплати в сумі 9873,04 грн., яка існувала станом на 01.12.2009 р. та часткової сплати відповідачем коштів в сумі 40240,00 грн., становила на момент звернення з позовом 68739,60 грн.

Як встановлено судом, відповідач в рахунок сплати боргу за спожиту теплову енергію (під час розгляду справи в суді) платіжним дорученням від 18.06.2010 р. № 8640 перерахував позивачеві кошти за Договором в сумі 68739,60 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 68739,60 грн. в рахунок сплати боргу за спожиту теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 68739,60 грн. за спожиту теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 616,17 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 3545,40 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, у зв’язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 7 Додатку 4 до Договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату спожитої теплової енергії, тому з нього на підставі п. 7 додатку 4 до Договору підлягає стягненню пеня в сумі 4292,65 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази, подані позивачем, відповідачем не спростовані.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище не приймаються судом враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, а тому суд відзначає, що після підписання відповідачем Договору на постачання теплової енергії у нього виникли безумовні зобов’язання виконання умов договору та оплати спожитої теплової енергії, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача від виконання своїх зобов’язань, в зв’язку з скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 771,94 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Московської філії (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 37, рахунок 26003048424600 у АКІБ «Укрсиббанк», МФО 322090, код 34425486) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м.Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 616,17 грн. трьох процентів річних, 3545,40 грн. інфляційних збитків, 4292,65 грн. пені, 771,94 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 68739,60 грн.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 26.07.2010 р.