Рішення № 10612720, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/15526.07.10 За позовом Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ТРИ-А»

про стягнення 7 888,31 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Шабаліна О.О. –представник за довіреністю № 35-30-2 від 31.03.2010 р.

Від відповідача не з”явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ТРИ-А»про стягнення 7888,31 грн. на підставі Договору № 02.1.1-23.19-61 про надання послуг з розповсюдження періодичних видань та іншої друкованої продукції від 01.08.2008 р., з яких: 4800,00 грн. основного боргу, 1929,60 грн. пені, 370,04 грн. 7% штрафу, 630,00 інфляційних нарахувань та 158,67 грн. 3% річних. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач в період з вересня по грудень 2008 р. надав відповідачу послуги з розповсюдження журналу LUXE property magazine»на стійках останнього в залі «Виліт»терміналу «С», проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання щодо оплати наданих послуг не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 р. № 05-5-12/2411 (суддя Прокопенко Л.В.) позовна заява Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” і додані до неї документи були повернуті позивачеві без розгляду на підставі п.п. 1, 3, 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 р. ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-12/2411 від 09.02.2010 р. скасовано, а матеріали справи повернуті до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 05-5-12/2411 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 39/155, розгляд спору у справі № 39/155 призначено на 05.07.2010 р. о 10:50 год.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 11.06.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2010 р. подав для залучення до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2010 р., проте вимоги вказаної ухвали суду в повному обсязі не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2010 р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 7166,88 грн., з яких: 4800,00 грн. основного боргу, 573,69 грн. пені, 336,00 грн. 7% штрафу, 1298,60 інфляційних нарахувань та 158,59 грн. 3% річних.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 22.02.2010 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог № 21395 від 22.02.2010 р. до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 7166,88 грн., з яких: 4800,00 грн. основного боргу, 573,69 грн. пені, 336,00 грн. 7% штрафу, 1298,60 грн. інфляційних нарахувань та 158,59 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.07.2010 о 10:10 год.

23.07.2010 р. представник позивача через відділ діловодства подав документи на виконання вимог попередніх ухвали, в т.ч. письмові пояснення по справі стосовно підставності заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2010 р. повторно не з"явився, вимоги ухвал суду від 11.06.2010 р. та від 05.07.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва у справі № 39/155 від 11.06.2010 р. та від 05.07.2010 р. направлені відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ТРИ-А»згідно витягу з ЄДРПОУ № 21-10/3769 від 05.07.2010 р. Наведене підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці зазначених ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув ”, “адресат відсутній ” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Фактично в матеріалах справи наявні конверти поштових відправлень, повернуті органами зв'язку з позначкою «за зазначеною адресою не проживає (не значиться)».

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/155 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 05.07.2010 р. та 26.07.2010 р. від останнього до суду не надходило.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2010 р. подав уточнення позовних вимог, згідно яких фактично підтвердив позовні вимоги у загальній сумі 7166,88 грн., з яких: 4800,00 грн. основного боргу, 573,69 грн. пені, 336,00 грн. 7% штрафу, 1298,60 грн. інфляційних нарахувань та 158,59 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні, призначеному на 26.07.2010 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(позивач), визначеним як Виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ТРИ-А»(відповідач), визначеним як Замовник, було укладено договір № 02.1.1-23.19-61 про надання послуг з розповсюдження періодичних видань та іншої друкованої продукції, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов’язався надати відповідачу послуги з розповсюдження журналу LUXE property magazine»(надалі –Видання) на стійках останнього в залі «Виліт»терміналу «С», а відповідач зобов’язався оплатити позивачу вказані послуги (надалі –Договір).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Замовник (відповідач) самостійно визначає та погоджує з Виконавцем (позивачем) кількість Видань, яка підлягає розповсюдженню за договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна послуг з розповсюдження видань на одному об’єкті в місяць становить: термінал «С»(зона вильоту) 1000,00 грн. (без ПДВ)

Пунктом 2.3. Договору визначено, що Виконавець (позивач) щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, надсилає Замовнику (відповідачу) поштою рахунок за надані послуги за розцінками, що діють на час надання послуг та акт приймання-здачі виконаних послуг. Замовник сплачує вказану в рахунку суму за надані Виконавцем послуги на рахунок позивача не пізніше 30 числа місяця, що слідує за звітним. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг Замовник зобов’язаний повернути в бухгалтерію Виконавця протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернуто Виконавцю, він вважається підписаним сторонами.

Відповідно до п.9.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 року включно.

Як зазначає позивач, ним, на виконання умов Договору, у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2008 р. були надані відповідачу послуги з розповсюдження Видань загалом на суму 4800,00 грн. (в т.ч. ПДВ), про що позивачем були складені акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2008 р. за вересень 2008 р., від 31.10.2008 р. за жовтень 2008 р., від 31.11.2008 р. за листопад 2008 р., від 31.12.2008 р. за грудень 2008 р. за підписом уповноваженої особи позивача та скріплені печаткою.

У відповідності до умов Договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № 75/640 від 30.09.2008 р. на суму 1200,00 грн., № 75/682 від 31.10.2008 р. на суму 1200,00 грн., № 75/749 від 31.11.2008 р. на суму 1200,00 грн., № 75/786 від 31.12.2008 р. на суму 1200,00 грн., та направлені акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2008 р. за вересень 2008 р., від 31.10.2008 р. за жовтень 2008 р., від 31.11.2008 р. за листопад 2008 р., від 31.12.2008 р. за грудень 2008 р.

Направлення відповідачу вищенаведених рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг підтверджується реєстрами на відправку рекомендованої пошти від 14.10.2008 р., від 07.11.2008 р., від 16.12.2008 р., від 13.01.2009 р. із відтисками поштових штемпелів.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені акти приймання-здачі виконаних послуг відповідачем не підписані та позивачу не повернуті. В той же час, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про надання відповідачем мотивованої відмови від прийняття наданих послуг. В порушення умов Договору відповідач вказані в рахунках –фактурах суми за надані позивачем у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2008 р. послуги з розповсюдження Видань у загальній сумі 4800,00 грн. не сплатив.

З огляду на наведене, позивач 19.11.2009 р. звернувся до відповідача з претензією № 35-12-128 сплатити заборгованість за надані у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2008 р. послуги у сумі 4800,00 грн. (з ПДВ), проте відповідач у місячний термін відповіді на претензію не надав, заборгованість у сумі 4800,00 грн. не сплатив.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Проаналізувавши умови п. 2.3 Договору, де зазначено, що позивач щомісяця, з 10 числа, що слідує за звітним, надсилає відповідачу поштою рахунок за надані послуги за розцінками, що діють на час надання послуг та акт приймання-здачі виконаних послуг, підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг відповідач зобов’язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання, якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернено позивачу, він вважається підписаним сторонами, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем були надіслані на адресу відповідача для підписання акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2008 р. за вересень 2008 р., від 31.10.2008 р. за жовтень 2008 р., від 31.11.2008 р. за листопад 2008 р., від 31.12.2008 р. за грудень 2008 р. та виставлені на оплату рахунки-фактури на сплату наданих послуг № 75/640 від 30.09.2008 р., № 75/682 від 31.10.2008 р., № 75/749 від 31.11.2008 р., № 75/786 від 31.12.2008 р., а відповідач один примірник вказаних підписаних актів не повернув, будь-яких зауважень у письмовій формі щодо обсягу та вартості наданих позивачем послуг у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2008 р. –позивачу не надіслав, то, згідно п.2.3. Договору, наведені акти приймання-здачі виконаних послуг вважаються судом прийнятими зі сторони відповідача та підписаними сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем свої зобов’язання по розповсюдженню Видання виконані належним чином, а відповідач ці послуги не оплатив у строк, встановлений п. 2.3. Договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4800,00 грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 158,59 грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 1298,60 грн., суми пені в розмірі 573,69 грн. та суми 7% штрафу в розмірі 336,00 грн. При цьому позивач зазначив, що пеня, три відсотки річних та інфляційні нарахування нараховувались ним на суми, які не були сплачені відповідачем за вересень, жовтень, листопад та грудень 2008 р. Крім того, у якості нормативно –правового обґрунтування підставності заявлених вимог щодо пені та 7 % штрафу позивач посилається на ч. 2 ст. 231 ГК України.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 2 ст. 22 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідно до Загальних положень Статуту Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»підтверджується, що останнє є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління міністерства транспорту та зв»язку України.

Згідно п. 7.1 Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобов»язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Отже, суд вважає, що на підставі положень ч. 2 ст. 231 ГК України позивач має право вимагати стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягнути штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 7 % штрафу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 573,69 грн. та 7% штрафу в розмірі 336,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену норму ЦК України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 158,59 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 1298,60 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України ( надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем суду не надав та не надіслав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 631, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 22, 193, 218, 230, 231 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ТРИ-А» (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, буд. 26; ідентифікаційний код 35574269, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська область, м. Бориспіль; ідентифікаційний код 20572069; р/р № 26003301210879 в філії АКБ "Національний кредит" м. Бориспіль, МФО 300700) 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.) основного боргу, 573,69 грн. (п»ятсот сімдесят три гривні 69 коп.) пені, 158,59 грн. (сто п»ятдесят вісім гривень 59 коп.) трьох відсотків річних, 1298,60 грн. (одну тисячу двісті дев»яносто вісім гривень 60 коп.) інфляційних нарахувань, 336,00 грн. (триста тридцять шість гривень 00 коп.) 7% штрафу, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 29.07.2010 р.