Ухвала суду № 106126246, 08.09.2022, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/576/22

Провадження № 1-кп/626/124/2022

УХВАЛА

08 вересня 2022 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючої судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Краєвої А.Г.

прокурора Іванової І.В.

захисників Кадуна П.В., Невольніченка О.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12022221090000177 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Орчик Зачепилівського району Харківської області, громадянина України, ФОП, має професійно-технічну освіту, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.191 КК України,-

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Красноград Харківської області, громадянин України, ФОП, має професійно-технічну освіту, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3 , раніше не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.191 КК України,-

ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Красноград Харківської області, громадянка України, зареєстрована та фактично проживає в АДРЕСА_4 , працює на посаді начальника фінансового відділу Красноградської районної державної адміністрації, має вищу освіту, раніше не судима, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

18.04.2022 року до Красноградського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022221090000177, складений 11.04.2022 року слідчим СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області Кучко К.В. та затверджений заступником керівника Красноградської окружної прокуратури Чуб Р.М.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила призначити обвинувальний акт до судового розгляду. Вважає, що його складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України. Підстави для закриття справи чи внесення подання про визначення підсудності відсутні. Дане кримінальне провадження розглядати у відкритому судовому засіданні з викликом учасників судового провадження.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисники адвокат Невольніченко О.О. та адвокат Кадун П.В., кожен окремо, вважали за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України, згідно наданого письмового клопотання.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши надані обвинувальний акт та додані до нього матеріали, дійшов до наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов"язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

Обвинувачення, як зазначено в п.13 ст.3 КПК України, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно вимог кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Суд дійшов висновку про наявність недоліків обвинувального акту, які є обґрунтованими підставами для його повернення прокурору.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов`язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК України).

Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі "Камасінскі проти Австрії" № 9783/82, п. 79).

Крім того, Суд констатував, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно

аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі "Пелісьєта Сассі проти Франції", п.52).

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року.

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, направлений до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вказаним вимогам не відповідає.

Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочинів передбачених ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.191 КК України за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . ОСОБА_2 інкримінується вчинення злочинів передбачених ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.191 КК України за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . ОСОБА_3 також звинувачується у вчинені злочинів передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_4 , який перебував на посаді голови Красноградської РДА, але який не є стороною кримінального провадження у розумінні ст. 3 КПК України кримінального провадження № 12022221090000177 від 05.04.2022, а відомості про здійснення або не здійснення досудового розслідування відносно нього відсутні.

Таким чином, в пред`явленому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинуваченні містяться фактичні обставини, пов`язані з діями іншої особи ( ОСОБА_4 ), який в даному провадженні не має статусу обвинуваченого, але його діяння фактично мають ознаки інших кримінальних правопорушень, передбачених особливою частиною КК України.

У відповідності до усталеної практики Верховного Суду, в разі виділення матеріалів кримінального провадження стосовно інших співучасників кримінального правопорушення в окреме провадження, посилання в обвинуваченні на прізвища вказаних осіб є неприпустимим.

За таких обставин, на думку суду, при здійсненні судового розгляду кримінального провадження в межах поданого прокурором обвинувального акту, в якому зазначається особа, щодо якої відсутні відомості про здійснення або не здійснення досудового розслідування в окремому кримінальному провадженні, не є за можливе реалізувати право особи на особисту присутність в судовому засіданні зокрема та право на захист загалом.

Натомість, міжнародні стандарти у галузі, судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до частини другої статті 6 Конвенції про захист, прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні, права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В обвинувальному акті не зазначено, чи притягувався ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за інкриміновані діяння, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, чи виділені матеріали щодо нього у інше провадження, тощо.

При цьому, у разі виділення матеріалів кримінального провадження стосовно інших співучасників кримінального правопорушення в окреме провадження, посилання в обвинуваченні на прізвища вказаних осіб є неприпустимим, оскільки таке є грубим порушенням принципів верховенства права та презумпції невинуватості, передбачених ст. 62 Конституції України, ст. ст. 8, 17 КПК України.

Неприпустимість зазначення в формулюванні обвинувачення осіб, яким не пред`явлено обвинувачення, узгоджується з практикою ЄСПЛ, у висновках якого закріплено принцип, що забороняє формування передчасної позиції суду, яка б відображала думку про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. Зокрема в справі "Хужін та інші проти Росії" ЄСПЛ зазначив, що положення ч. 2 ст. 6 Конвенції (презумпція невинуватості) спрямоване на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий суд упередженими твердженнями, які тісно пов`язані з розглядом її справи в суді.

Указавши в обвинувальному акті прізвище ОСОБА_4 , фактично, як співучасника вчинення злочинів, орган досудового розслідування мав би виконати з ним вимоги ст. 290 КПК України, викласти формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а також у обвинувальному акті зазначити його повні анкетні дані.

За таких обставин, при здійсненні судового розгляду кримінального провадження в межах поданого прокурором обвинувального акта, у якому поряд з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначається, фактично як співучасник скоєння кримінального правопорушення особа, щодо якої, за припущенням суду, виділені матеріали досудового розслідування в окреме кримінальне провадження, не є за можливе реалізувати право цієї особи на особисту присутність у судовому засіданні зокрема та право на захист загалом. Натомість, міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов`язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема, у частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим, з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі, який визначено ст. 22 КПК України.

Отже, з урахуванням засад змагальності кримінального провадження, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за вказаним обвинувальним актом, який складено з порушеннями вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України щодо відсутності в обвинувальному акті обвинувачення, сформульованого відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України, якою визначені обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Вищевказані недоліки неможливо усунути під час судового розгляду, так як відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд може здійснюватися лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022221090000177 від 05.04.2022 щодо ОСОБА_1 за ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.191 КК України, ОСОБА_2 за ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.191 КК України, ОСОБА_3 за ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України прокурору як такий, що не відповідає КПК України.

Керуючись ст. ст. 314- 317 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022221090000177, складений 11.04.2022 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.191 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.191 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України повернути до Красноградської окружної прокуратури як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) діб з моменту її оголошення до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області та набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя Рибальченко І.Г.