Рішення № 10612559, 17.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/10617.06.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси»

про стягнення заборгованості, штрафних санкцій по договору лізингу

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Коваль І.А.

Представники сторін:

від позивача: Михайлівський І.В., довіреність № 1155 від 12.04.2010

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 17.06.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(надалі ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси»(надалі ТОВ «Дистанційні мікропроцесорні комплекси», відповідач) суму основного боргу у розмірі 35701,09 грн., пеню – 847,70 грн., 3% річних –124,04 грн., штраф –3019,45 грн., всього 40446,46 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 070814-07/ФЛ-Ю-А від 14.08.2007р. на виконання якого позивачем передано відповідачу автомобіль Fiat Doblo Cargo. В порушення взятих на себе зобов’язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаного графіку відповідачем порушені.

З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також штрафні санкції.

Відповідно до заяви поданої позивачем, останній просить стягнути 7384,63 грн., з яких: 4146,14 грн. суму основного боргу, 106,59 грн. –пеня, 15,59 грн. –3% річних, 96,85 грн. –інфляційні втрати, 3019,46 грн. –штраф.

Вказана заява розглядається судом як заява про зменшення позовних, у зв’язку з чим відсутні підстави припинення провадження щодо розгляду вимог від яких позивач відмовився. Зазначена позиція викладена у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008р. № 01-8/482, п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. № 01-8/2351 в яких зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи, при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідач відзив на позов не надав, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Ухвала суду направлялись на адресу ТОВ «Дистанційні мікропроцесорні комплекси»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.05.2010р. наявна в матеріалах справи).

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалася за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Провадження у справі порушено ухвалою від 20.04.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2007р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»та ТОВ «Дистанційні мікропроцесорні комплекси»укладено договір фінансового лізингу № 070814-07/ФЛ-Ю-А предмет якого визначено у статті 1 договору та зокрема, згідно п. 1.1 лізингодавець передає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізенгоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Сторони Договору (п. 4.3) передбачили, що приймання лізенгоодержувачем майна у лізинг оформляється шляхом складання Акту приймання-передачі, що підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

На виконання договору, позивачем було надано в користування відповідача автомобіль Fiat Doblo Cargo, 2007р. випуску, державний номер АА0756ЕС, номер кузова ZFA 22300005519593, вартістю 75486,60 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 31.08.2007р.

Додатком № 1 до договору є графік сплати лізингових платежів, якими встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеним транспортним засобом.

Відповідно до статті 3 договору лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні платежі; сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем шляхом перерахування належних до сплати сум на розрахунковий рахунок лізингодавця.

Як вбачається з Додаткової угоди до Договору від 27.10.2008р., зокрема п. 1, Лізенгоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з корегуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового платежу).

Лізеногоодержувач зобов’язаний на вимогу Лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку.

          Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань (пп. 3.1 договору та п.1 Додаткової угоди до Договору) лізингові платежі сплачувались з простроченням та не у повному обсязі, тому за рахунками-фактури, що виставлялися позивачем № СФ-918102 від 04.12.2009р., № СФ-0000087 від 04.01.2010р. по договору утворився борг, який становить 4 146,14 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість відповідача за користування транспортним засобом що є предметом договору станом на день пред’явлення позову складає 4 146,14 грн., доказів на спростування зазначеної суми боргу суду не представлено. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів у відповідності з виставленими позивачем рахунків-фактур), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 4 146,14 грн. за користування транспортним засобом що є предметом договору 070814-07/ФЛ-Ю-А від 14.08.2007р., у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору від 14.08.2007р. (п. 11.2.2) сторони передбачили обов’язок сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача розмір пені становить 106,59 грн. Однак, в силу п. 3.1 Договору та п. 1 Додаткової угоди до договору, період з якого відповідач порушив свій обов’язок щодо сплати лізингових платежів за рахунком –фактурою від 04.12.2009р. починається з 08.12.2009р., за рахунком - фактурою від 04.01.2010р. –06.01.2010р. Тому сума пені, з врахуванням періоду по який позивач нараховував, підлягає стягненню в розмірі 99,87 грн.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів згідно рахунків виставлених позивачем по договору № 070814-07/ФЛ-Ю-А від 14.08.2007р., розмір 3% річних становить 14,61 грн. за розрахунком суду. З розрахунком позивача щодо розміру інфляційних втрат –96,85 суд погоджується та вважає обґрунтованим, з урахуванням п. 3.1 Договору та п. 1 Додаткової угоди до договору.

За порушення п. 8.2.1 договору сторони передбачили, п. 11.2.3, штраф у розмірі 1 % загальної вартості майна на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення. Враховуючи, що вартість предмету лізингу на момент укладання Договору № 070814-07/ФЛ-Ю-А від 14.08.2007р. становить 75486,60 грн., тому загальна сума штрафу становить 3019,46 грн.

Факт прострочення сплати лізингових платежів відповідачем не спростований, доказів здійснення розрахунків за договором № 070814-07/ФЛ-Ю-А від 14.08.2007р. у відповідності з положеннями договору та згідно рахунків-фактур, суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 7376,93 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 73,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 43,05 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси»(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 33344291, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 літера «Г», код ЄДРПОУ 33880354, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) суму основного боргу –4 146,14 грн. (чотири тисячі сто сорок шість гривень 14 копійок), пеню –99,87 грн. (дев’яносто дев’ять гривень 87 копійок), 3% річних - 14,61 грн. (чотирнадцять гривень 61 копійку), інфляційні втрати –96,85 грн. (дев’яносто шість гривень 85 копійок), 1% штрафу –3019,46 грн.(три тисячі дев’ятнадцять гривень 46 копійок), 73,78 грн. (сімдесят три гривні 78 копійок) –державного мита, 43,05 грн. (сорок три гривні 05 копійок) –витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 27.07.2010р.