Рішення № 106123187, 08.09.2022, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/2273/21

Провадження № 2/273/74/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Васильчук О. В. при секретарі судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пророзірвання шлюбута стягненняаліментів ,-

В С Т А Н О В И В:

27.10.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстровано 21 лютого 2018 року в Баранівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №9, синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити їй на виховання, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_5 , а також просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх синів у твердій грошовій сумі в розмірі по 4000 грн. щомісячно на кожного до їх повноліття.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, щовона та відповідач зареєстрували шлюб 21 лютого 2018 року в Баранівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 9.

Під час спільного проживання у них з відповідачем народилися два сини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачкою та знаходяться на її повному утриманні.

Приблизно з 15 серпня 2020 року ОСОБА_2 фактично покинув її і дітей, поїхав на заробітки в Польщу і ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Їхня сім`я фактично розпалася. Причиною розпаду сім`ї є те, що відповідач не давав грошей на утримання сім`ї, ображав позивачку в присутності дітей, влаштовував скандали. На її прохання змінити поведінку чоловік не реагував. У зв`язку з такою поведінкою відповідача вони припинили шлюбні відносини, втратили один до одного почуття любові та поваги, їхня сім`я фактично розпалася. За таких обставин позивачка прийшла до висновку, що сім`ю неможливо зберегти і шлюб необхідно розірвати. Сторони розривають шлюб вдруге. Спір про місце проживання синів відсутній.

Відповідач не надає кошти на утримання синів, які залишилися проживати з матір`ю і знаходяться на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 працездатний, працює не офіційно в Польщі та отримує регулярний великий дохід, який повністю витрачає на свої потреби, хоч зобов`язаний утримувати синів. Аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам у відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей не має.

Позивачка вважає, що встановлення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі по 4000 грн. в місяць на кожного сина буде найбільш доцільним, зважаючи на те, що відповідач приховує свій неофіційний великий дохід.

Ухвалою судді Баранівського районного суду від 10.12.2021 року відкрито спрощене позовне провадження по справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, справу призначено до розгляду по суті з повідомленням сторін, роз`яснено відповідачу наслідки неподання відзиву на позов у встановлений судом строк (а.с. 20 21 ).

03.02.2022 року до Баранівського районного суду надійшов відзив відповідача на вказаний позов . В обгрунтування відзиву відповідач вказав, що позов ОСОБА_1 в частині розірвання між ними шлюбу визнає повністю, в частині стягнення аліментів на утримання їхніх дітей визнає частково. Вказує, що регулярно пересилає кошти своїй дружині на утримання дітей, але їй постійно мало. На даний момент він дійсно знаходиться в Польщі, але постійної роботи не має , живе за рахунок тимчасових заробітків, його невеликих та нерегулярних заробітків вистачає лише на оплату житла, їжу та предмети першої необхідності, оскільки його робота пов`язана з будівництвом, а тому він змушений постійно шукати нові об`єкти для будівництва , а це може займати від двох до трьох місяців, а тому саме в цей час він сам перебуває без засобів для існування. Його дохід, коли він працює з врахування оренди житла та їжі в середньому складає 4000-5000 грн. на місяць, але додому повертатись він не збирається, оскільки навіть таких коштів вдома він не заробить. А тому він зможе сплачувати аліменти на утримання синів, з врахуванням мінімального розміру аліментів, який визначений законодавством, в розмірі по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій просила розглядати дану справу без її участі позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, в прохальній частині відзиву на позов просив розглядати справу без його участі.

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм об`єктивну та неупереджену оцінку, враховуючи відзив відповідача, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 21лютого 2018року міжсторонами посправі Баранівським районнимвідділом державноїреєстрації актівцивільного стануГоловного територіальногоуправління юстиціїу Житомирськійобласті, бувзареєстрований шлюб,про щоскладено актовийзапис №9 (а.с. 9 ).

Позивачка та відповідач є батьками неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 8, 10 ), які проживають з матір`ю ( а.с. 13, 15).

Малолітні діти перебувають на утриманні позивачки. Відповідач не виконує батьківського обов`язку по її утриманню, участі у їх вихованні не бере.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним Кодексом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст.51 Конституції України та ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За нормами ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна зі сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача, так і відповідача.

Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя не можливе, позивачка має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, відповідач в цій частині позов визнає, а також враховуючи, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам обох сторін, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення.

Спору про місце проживання дітей у сторін не має.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з ч. 1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд звертає увагу, що відповідач доказів виконання своїх обов`язків по утриманню дітей не надав, а тому суд приходить до висновку про їх не виконання та порушення права позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача коштів на утримання дитини (аліментів).

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з 01.01.2022 року 2100 грн., з 01.07.2022 року 2201 грн., з 01.12.2022 року 2272 грн., а для дітей віком від шести до 18 років - з 01.01.2022 року 2618 грн., з 01.07.2022 року 2744 грн., з 01.12.2022 року 2833 грн. Тобто мінімальний гарантований розмір аліментів відносно сина ОСОБА_6 з 01.01.2022 року становить 1050 грн., а відносно сина ОСОБА_7 1309 грн.

Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, те, що відповідач здорова, працездатна особа та має можливість надавати матеріальну допомогу, а діти потребують такої допомоги. Суд бере до уваги, що відповідач доказів надання допомоги, неможливості утримувати дітей, відомостей про незадовільний стан здоров`я суду не надав, на утриманні інших дітей не має. Тому, суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дітей, взаємний обов`язок батьків по її утриманню, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дітей в твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, в розмірі по 1800 грн. щомісячно на кожну дитину до їх повноліття.

При визначені розміру аліментів судом враховані всі обставини, передбачені ст.182 СК України.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодного доказу в обґрунтування розміру аліментів, про стягнення якого заявлено позов.

Разом з тим, суд вважає за доцільне, ухвалюючи рішення у даній справі, роз`яснити сторонам право звернення до суду в подальшому із позовом про зміну (збільшення, зменшення) розміру аліментів, у випадках, передбачених ст.192 СК України.

При поданні позову позивачкою сплачено 908,00 грн. судового збору, які підлягають до стягнення з відповідача на її користь, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України.

На підставі ч. 1 п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач при подачі позову до судупро стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір необхідно стягнути із відповідача на користь держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 55 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ч.3 ст. 105, ч.1ст. 110, ст.ст.112 180- 183, ч.1 ст.191 Сімейного Кодексу України, відповідно до ст.ст.2, 4, 5, 10, 13, 27, 76-83, 89, 95, 141, ч.2 ст.247 , 258, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 21 лютого 2018 року в Баранівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №9 , між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище - ОСОБА_5 .

Малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити до їх повноліття на проживання з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , непрацюючого на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1800 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 27.10.2021 року - дня пред`явлення позову до суду і до повноліття сина ОСОБА_6 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , затим до повноліття сина ОСОБА_7 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 908 грн. сплаченого нею судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. (Реквізити для сплати судового збору: код класифікації доходів бюджету: 22030101, рахунок: UA708999980313181206000006713, назва рахунку: Судовий збір (ДСА України, 050), назва отримувача: ГУК у Житомирській області /ТГ м. Баранівка/22030101, код отримувача : 37976485 ) .

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. В. Васильчук